Постанова № 58845649, 06.07.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 липня 2016 р. №820/1797/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Падалко Т.В.,

представника відповідача - Юсупової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2016 року №0000121402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток, за основним платежем - у розмірі 40010,00 грн., за штрафними санкціями - у розмірі 20005,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2016 року за №0000131402 до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, за основним платежем 44455,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки підприємства не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та є незаконними, а винесені за його наслідками спірні податкові повідомлення - рішення є такими, що підлягають скасуванню.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач зазначив, що підприємством було допущено ряд порушень вимог податкового законодавства, що належним чином зафіксовано в акті перевірки, за таких обставин податкові повідомлення рішення 29.03.2016 року №0000121402 та від 29.03.2016 року за №0000131402 прийняті в межах та у спосіб, передбачений законом.

У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ДП "Харківський завод спеціальних машин" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині господарських відносин з ТОВ «Ярило-Світ» та ТОВ «СХІД ЛІЗ» за червень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 67/20-30-22-03/7904041 від 09.03.2016 року (т.1 а.с. 15-29), у висновках якого зазначені наступні порушення, а саме:

- п.134.1.1 ст.134, ст.139 ПК України - занижено фінансовий результат за 2015 рік всього в сумі 222275 грн., занижено податок на прибуток за 2015 рік всього у сумі 40010 грн.;

- п. 198.1,п.198.3, п.198.6,п.200.1,п. 200.3ст.200 ПК України - завищено податковий кредит на суму 44455 грн. за перевіряємий період від здійснення правочинів з ТОВ «СХІД ЛІЗ» в сумі 41563,38 грн. та з ТОВ «Ярило-Світ» в сумі 2891,27 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ на суму 44455 грн.

За наслідками розгляду заперечень ДП "Харківський завод спеціальних машин" від 17.03.2016 № 187 на акт перевірки, контролюючим органом листом від 24.03.2016 № 3511/10/20-30-14-02-20 висновки акту перевірки № 67/20-30-22-03/7904041 від 09.03.2016 року залишені без змін як такі, що відповідають вимогам законодавства (т.1 а.с.30-37).

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом відносно позивача 29.03.2016 року було винесені податкові повідомлення - рішення: № 0000131402, яким платнику визначено зобов'язання з ПДВ у сумі завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду - 44455 грн., №0000121402, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 60015,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 40010 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20005 грн. (т.1 а.с.12-13).

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України, у забезпеченні для відшкодування наступних (майбутніх) витрат: фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час складання податкових накладних) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України ( в редакції, на час формування податкового кредиту), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з контрагентами за перевіряємий період, суд зазначає, що перевіркою охоплювались взаємовідносини з ТОВ «Ярило-Світ» та ТОВ «СХІД ЛІЗ».

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Ярило-Світ» судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Харківський завод спеціальних машин" (покупець) та ТОВ "Ярило-Світ" (постачальник) 14.01.2015 було укладено договір поставки №330115, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити лакофарбову продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в рахунках та накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (т.1 а.с.40).

Виходячи зі змісту пункту 2 Договору вбачається, що поставка здійснюється відповідно до правил «Інкотермс-2000» на умовах EXW, датою поставки є дата виписки накладної.

Матеріали справи згідно вказаного договору містять:

- податкові накладні: № 3 від 02.06.2015 на суму 1638 грн. у т.ч. ПДВ 273,10 грн., № 7 від 03.06.2015 на суму 4879,52 грн. у т.ч. ПДВ 813,25 грн., №14 від 04.06.2015 на суму 3781,34 грн. у т.ч. ПДВ 630,22 грн., № 16 від 04.06.2015 на суму 908,81 грн. у т.ч. ПДВ 151,47 грн., № 17 від 04.06.2015 на суму 552,24 грн. у т.ч. ПДВ 92,04 грн., № 18 від 04.06.2015 на суму 5050,96 грн., у т.ч. ПДВ 841,83 грн., № 87 від 23.06.2015 на суму 536,18 грн., у т.ч. ПДВ 89,36 грн. (т.1 а.с.65-71);

- видаткові накладні: № 524 від 12.06.2015, №540 від 16.06.2015, № 481 від 04.06.2015, № 495 від 05.06.2015, № 498 від 05.06.2015, № 496 від 05.06.2015, № 497 від 05.06.2015, № 486 від 04.06.2015, № 573 від 25.06.2015 що виписані на підставі рахунків на оплату № 523 від 19.05.2015, № 583 від 28.05.2015, № 581 від 28.05.2015, № 563 від 26.05.2015, №582 від 28.05.2015, № 593 від 02.06.2015, № 589 від29.05.2015, № 681 від 19.06.2015 (т.1 а.с.78-94).

Сплата та товари відбулась у безготівковій формі платіжними дорученнями від 02.06.2015 №4415, від 03.06.2015 № 4440, від 04.06.2015 № 4461, від 23.06.2015 № 4701 (т.1 а.с.103-106).

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «СХІД ЛІЗ» суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ «СХІД ЛІЗ» 29.12.2014 укладено договір № 2912 (а після закінчення його дії,) 29.01.201 за № 29/01, за умовами яких ТОВ «СХІД ЛІЗ» (постачальник) зобов'язується по переданій йому ДП «ХЗСМ» (позивач, замовник) конструкторській документації виготовити та поставити комплектуючі за номенклатурою та цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а замовник - прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених в договорі (т.1 а.с. 41-44).

Матеріали справи згідно вказаного договору містять:

- податкові накладні: № 8 від 08.06.2015 на суму 43670,04 грн. у т.ч. ПДВ 7278,34 грн., № 2 від 03.06.2015 на суму 43670,04 грн. у т.ч. ПДВ 7278,34 грн., № 4 від 03.06.2015 на суму 18460,08 грн. у т.ч. 3076,68 грн., № 3 від 03.06.2015 на суму 27150,00 грн. у т.ч. 4525,00 грн., № 9 від 08.06.2015 на суму 27150,00 грн. у т.ч. ПДВ 4525,00 грн., № 14 від 16.06.2015 на суму 70820,04 грн. у т.ч. ПДВ 11803,34 грн., № 11 від 18.06.2015 на суму 18460,08 грн. у т.ч. ПДВ 3076,68 грн.(т.1 а.с.49,51,53-54,56,58,60, 62-63);

- видаткові накладні: № 471 від 03.06.2015, № 474 від 16.06.2015, № 473 від 16.06.2015 (на виготовлену продукцію), №16/06/15 від 16.06.2015 та № 02/06/01 від 02.06.2015( на послуги з механічної обробки) (т.1 а.с.72,74,76,77,204);

- специфікації: на вироблену продукцію № 2,3,5,6- люльки, троси, стойки, спуски ручні, чеки та на послуги з механічної обробки № 6 - нарізка 90 шліців деталей (т.1 а.с. 72 зворот, 73, 75 зворот,76 зворот, 77 зворот);

- акт виконаних робіт від 16.06.2015 на послуги з механічної обробки за специфікацією №4 (т.1 а.с.75).

Сплата відбулась у безготівковій формі платіжними дорученнями від 03.06.2015 № 4428, від 08.06.2015 № 4530, від 08.06.2015 № 4531,від 11.06.2015 № 4578,від11.06.2015 № 4579, від 18.06.2015 № 4657, від 24.06.2015 № 4717,від 24.06.2015 № 4716 (т.1 а.с. 95-102).

З матеріалів справи вбачається, що підприємство має на своєму балансі складські приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Дербентська, 109 (т.1 а.с.107-116).

Транспортування придбаних ТМЦ на склади підприємства відбувалось власним автомобільним транспортом, що обліковується на балансі позивача, автомобілями Iveco ML75E AX6635BA, ГАЗ 2705 АХ6630ВА, ГАЗ2752 АХ6634ВА, що встановлено перевіркою та підтверджується, структурою підприємства, наказом № 1 від 05.01.2015 «Про організацію діяльності підприємства у 2015», а також подорожними листами: по контрагенту ТОВ «Ярило-Світ» № 411535 від 04.06.2015 (за видатковими накладними № 481 від 04.06.2015, № 486 від 04.06.2015),№ 411539 від05.06.2015 (за видатковими накладними № 496 від 05.06.2015, № 495 від 05.06.2015, № 498 від 05.06.2015, № 497 від 05.06.2015), № 411968 від 12.06.2015 (за видатковою накладною № 524 від 12.06.2015), № 411981 від 16.06.2015 (за видатковою накладною № 540 від 16.06.2015), № 411999 від 25.06.2015 (за видатковою накладною № 573 від 25.06.2015), по контрагенту ТОВ СХІД ЛІЗ»№ 411528 від 03.06.2015 (за видатковою накладною № 471 від 03.06.2015), № 411980 від 16.06.2015 (за видатковими накладними № 473 від16.06.2015, № 471 від 03.06.2015, специфікацією №4 та актом виконаних робіт від 16.06.2015 року) (т.1 а.с.118-124, 173-174, 207, 209, 212,214, 217, 219, 221).

У постачальника вказані ТМЦ згідно видаткових накладних було отримано відповідальними, в силу приписів наказу № 1 від 05.01.2015 «Про організацію діяльності підприємства у 2015», особами - Бурцьким О.П. та Деревянко В.М., згідно довіреностей на отримання ТМЦ, що зареєстровані у відповідному журналі на вказаних осіб (т.1 а.с.123, 222-225).

Вказані ТМЦ було оприбутковано на складі позивача, списано при виробництві переносних кулеметних установок ПКУ під встановлення кулемету НСВ калібру12,7 мм (т.1 а.с. 171-172,175-179).

При цьому, дані переносні кулеметні установки ПКУ під встановлення кулемету НСВ калібру12,7 мм було виготовлено для потреб Національної гвардії України в особі в/ч 3017 за договором № 280415 від 05.05.2015.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що даний договір є секретним, в силу того, що охоплює в собі відомості у сфері оборони України.

Матеріали справи, на підтвердження подальшої реалізації продукції, виготовленої у тому числі з ТМЦ, придбаних позивачем у його контрагентів - ТОВ «Ярило-Світ» та ТОВ «СХІД ЛІЗ», містять в собі видаткові накладну № х-00000029від 07.08.2015, акти здачі готової продукції, докази сплати в/ч 3017 за вироблену позивачем продукцію - платіжне доручення № 1601 від 12.08.2015, виписку по особовому рахунку, довіреність на отримання ТМЦ від позивача відповідальною особою в/ч 3017 м. Харків (т.1 а.с.163-170).

Судом встановлено, що податкові накладні зареєстровано в ЄРПН, а відповідні суми ПДВ включені до складу податкового кредиту перевіряємого періоду, що не заперечувалось під час проведення перевірки.

Тобто, реальність вчинення господарських операцій позивачем з його контрагентами у перевіряємому періоді підтверджується первинною документацію, при дослідженні якої, судом не встановлено її дефектів, які в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" свідчили б про втрату такою юридичної сили.

В акті перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства виходячи з обставини ненадання під час проведення перевірки специфікацій, рахунків, доказів транспортування, копій довіреностей на отримання ТМЦ або журналу їх реєстрації, доказів використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності або подальшої реалізації, відсутність доказів сплати за придбаний товар, оскільки відповідні платіжні доручення не містять печатки банку, наявності податкової інформації інших контролюючих органів стосовно контрагентів позивача по ланцюгу постачання, згідно якої не вбачається можливим його підтвердження, та встановлена невідповідність джерел походження товарів та їх номенклатури, а також сумніви відповідача, враховуючи таку податкову інформацію, при прояві розумної обережності позивачем при укладанні договору з ТОВ «СХІД ЛІЗ», щодо наявності у даного контрагента відповідного обладнання , виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу щодо реального виконання ним умов укладених договорів. Враховуючи викладене, відповідач вважав, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з «Ярило-Світ» та ТОВ «СХІД ЛІЗ», оскільки відсутній об'єкт оподаткування.

З цього приводу суд зазначає, що такі посилання відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

По - перше, як встановлено судовим розглядом, матеріали справи містять належні специфікації, рахунки, докази транспортування, журналу реєстрації довіреностей, докази використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності з подальшою реалізацією виготовленого товару, при цьому, суд зауважує, що право заперечувати щодо висновків контролюючого органу та долучати докази, на підтвердження таких заперечень надається платнику на всіх стадіях податкового контролю та під час судового оскарження, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

По - друге, матеріали справи містять належні докази сплати за придбаний товар, оскільки відповідні платіжні доручення містять печатки банку.

По - третє, щодо відсутності товарно-транспортних накладних, як доказів транспортування придбаних позивачем ТМЦ у його контрагентів, суд зазначає, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства, транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., якими визначено такий документ як товарно-транспортна накладна, не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Відсутність товарно - транспортних накладних, не є підставою для беззаперечного висновку про неправомірне формування податкового кредиту, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки, які було укладено позивачем з його контрагентами. Така позиція суду узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 26.06.2012 року у справі К-27230/10 та постанові від 15.01.2015 року у справі К/9991/56051/11.

По - четверте, матеріали справи містять докази, на підтвердження прояву позивачем розумної обережності при укладання договорів з ТОВ «СХІД ЛІЗ», а саме: лист контрагента на адресу позивача стосовно наявності у нього необхідних виробничих потужностей, устаткування та персоналу, для реального виконання умов укладених договорів, уставні документи ТОВ «СХІД ЛІЗ», його фінансовий звіт, заявку на кваліфікацію, довідку - аналіз щодо економічних показників зазначеного контрагента (т.1 а.с.232-242).

По - четверте, стосовно наявності податкової інформації інших контролюючих органів відносно контрагентів позивача та їх контрагентів, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, в силу приписів ст. 61 Конституції України. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій, а наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Отже, зазначені відповідачем обставини не є підставами для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ, оскільки останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність визначення позивачем фінансового результату та складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані відповідно до положень податкового законодавства.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки підприємства не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам, а тому, винесені за його наслідками спірні податкові повідомлення - рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2016 року №0000121402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток, за основним платежем - у розмірі 40010,00 грн., за штрафними санкціями - у розмірі 20005,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2016 року за №0000131402 щодо завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, за основним платежем 44455,00 грн.

Стягнути з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805, 61166, м. Харків, пр. Науки, 9) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин" (код ЄДРПОУ 07904041, 61045, м. Харків, вул. Дербентська, 109) судовий збір у розмірі 1567,05 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят сім гривень 05 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07.07.2016 року.

Суддя Полях Н.А.