Вирок № 58842587, 09.07.2016, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5252/15-к

Провадження № 1-кп/727/19/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2016 року. Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі: головуючого судді - Кирилюк Л.К.

при секретарях - Палилюлько Н.О., Веселому С.С.,

Скрипник Д.М.

з участю сторін судового провадження:

прокурора - Перча Ю.М.

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

потерпілої - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці кримінальне провадження № 42015260000000048 від 19 березня 2015 року за обвинувальним актом, який надійшов з прокуратури Чернівецької області по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Корестоуци Окницького району Республіки Молдова, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_4, адвоката асоціації адвокатів Чернівецької області, раніше несудимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2,

в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.1, 27 ч.4 - 15 ч.2 - 369 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно зміненого прокурором під час судового розгляду обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1, виданого Чернівецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 26 квітня 2000 року, має право на заняття адвокатською діяльністю, якою займається до даного часу.

На розгляді в Путильському районному суді Чернівецької області перебувало кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст.119 ч.1 КК України, в якому в якості його захисника приймав участь ОСОБА_4 як адвокат у відповідності до укладеного договору про надання правової допомоги від 05 серпня 2014 року.

В березні 2015 року адвокат ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5, яка є матір'ю ОСОБА_6, що для того, щоб її син не був засуджений до позбавлення волі реально, необхідно, щоб сторона обвинувачення орієнтувала суд на призначення покарання з застосуванням статті 75 КК України, тобто на звільнення від відбування покарання з випробуванням, а для такого позитивного вирішення питання необхідно передати через нього, як адвоката, заступнику прокурора Чернівецької області ОСОБА_7 та судді Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_13., який розглядав це кримінальне провадження, неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США, тим самим дав зрозуміти ОСОБА_5, що в разі ненадання такої суми її син буде засуджений до реального позбавлення волі. При цьому ОСОБА_4 усвідомлював, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 через те, що він є адвокатом, сприймають його як особу, яка за специфікою своєї діяльності, близько знайома з працівниками прокуратури та суду і, як наслідок, вважали його пропозицію надати неправомірну вигоду судді та прокурору реальною та такою, яка спрямована на вчинення дій на користь ОСОБА_6 Такими своїми висловлюваннями ОСОБА_4 ставив на меті сформувати у ОСОБА_5 та її сина уявлення про те, що питання застосування норм кримінального законодавства, які є бажаними для обвинуваченого, вирішуються виключно через надання неправомірної вигоди судді та стороні обвинувачення - прокурору.

ОСОБА_5 і ОСОБА_6, побоюючись, що в разі ненадання неправомірної вигоди заступнику прокурора Чернівецької області та судді сторона обвинувачення буде орієнтувати суд на призначення йому виключно міри покарання у вигляді позбавлення волі, що, як наслідок, призведе до постановлення судом вироку без застосування положень статті 75 КК України, погодились надати таку неправомірну вигоду заступнику прокурора Чернівецької області та судді. Цим самим ОСОБА_4 підбурив свого підзахисного ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_5 до надання неправомірної вигоди службовим особам - прокурору та судді, які займають відповідальне становище, за вчинення ними дій з використанням наданих їм влади та службового становища в його інтересах як обвинуваченого в кримінальному провадженні.

20 березня 2015 року ОСОБА_4 з метою з'ясування можливості застосування щодо його підзахисного ОСОБА_6 положень ст.75 КК України прийшов до заступника прокурора Чернівецької області ОСОБА_7, який курує напрямок процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення в суді, в його службовий кабінет. При цій зустрічі ОСОБА_7 повідомив йому, що всі дії та рішення щодо його підзахисного будуть прийняті згідно чинного законодавства.

24 березня 2015 року вироком Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_6 був засуджений до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з дворічним іспитовим строком. Також було частково задоволено заявлений потерпілою ОСОБА_8 цивільний позов та постановлено стягнути з ОСОБА_6 на її користь 20442 гривні у відшкодування матеріальної шкоди та 70000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Усвідомлюючи, що застосування судом у вироку відносно ОСОБА_6 положень ст.75 КК України є саме тим процесуальним рішенням, за винесення якого ОСОБА_4 вже отримав згоду ОСОБА_5 надати неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США для судді та прокурора, та достовірно знаючи, що він ні з судом, ні зі стороною обвинувачення про надання такої вигоди не домовлявся і вимогу надати таку вигоду не одержував, розуміючи, що вказаний вирок влаштовує підзахисного та його матір, з урахуванням того, що судом задоволено позовні вимоги потерпілої не в повному обсязі, вирішив скористатись цими обставинами та обманним шляхом заволодіти коштами потерпілої ОСОБА_5, при цьому продовжуючи підбурювати її надати обумовлену раніше неправомірну вигоду, вводячи її в оману, що кошти будуть передані ним судді та заступнику прокурора Чернівецької області. При цьому ОСОБА_4 вирішив незаконно збагатитись, використовуючи той факт, що його клієнти через сформовану ним хибну уяву про те, що судова гілка влади та вся правоохоронна система діють виключно з корисних мотивів і будь-які процесуальні рішення, що приймаються на користь сторони захисту, та дії, що вчиняються, мають виключно корупційний корисний характер, а тому ОСОБА_5 та його підзахисний ОСОБА_6, побоюючись засудження останнього до покарання у вигляді реального позбавлення волі, з метою уникнення такої відповідальності нададуть неправомірну вигоду.

25 березня 2015 року, зустрівшись на вулиці Головній неподалік Першотравневого районного суду м. Чернівців зі своїм підзахисним ОСОБА_6, ОСОБА_4 вказав, що той має передати йому 1500 доларів США, а він в свою чергу надасть ці кошти в якості неправомірної вигоди заступнику прокурора Чернівецької області ОСОБА_7, які він йому раніше пообіцяв.

Одночасно з метою переконати ОСОБА_6 в необхідності надання неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США для заступника прокурора області ОСОБА_4, вводячи в оману свого клієнта для формування у нього думки, що між адвокатом та прокурором дійсно досягнута злочинна домовленість про вчинення дій службовою особою прокуратури за неправомірну винагороду, повідомив ОСОБА_6 про обставини, яких в дійсності не було, зокрема сказав, що заступник прокурора Чернівецької області ОСОБА_7 при обговоренні кримінального провадження повідомив, що все буде по закону і при цьому нібито написав на аркуші паперу «сімдесят п'ята», тобто нібито гарантував застосування до нього положень статті 75 КК України.

Поряд з цим ОСОБА_4 акцентував увагу ОСОБА_6 на необхідності передачі неправомірної вигоди і судді Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_13., який діяв, зі слів адвоката, на його користь, прийняв ідеальне для нього рішення, а саме: застосував положення статті 75 КК України, зменшив на двісті тисяч позовні вимоги потерпілої сторони та виключив мотив помсти в його діях.

Також з метою формування переконання у свого клієнта про існуючі тісні особистісні стосунки між адвокатом та суддею і, як наслідок, прийняття суддею рішення в догоду адвокату, ОСОБА_4 в цій розмові наголосив, що суддя особисто перед постановленням вироку надіслав йому «смс-повідомлення», в якому зазначив, що ОСОБА_6 припустився помилки під час судового засідання, але не зважаючи на це, він прийняв рішення в його інтересах.

Оскільки в цій розмові ОСОБА_6 підтвердив свою згоду про надання обумовленої адвокатом неправомірної вигоди, але сказав, що всі питання матеріального характеру вирішує мати, 26 березня 2015 року близько 09 години 00 хвилин ОСОБА_4 з метою заволодіння коштами свого підзахисного та його матері особисто підійшов до ОСОБА_5, яка стояла біля верхнього входу на ринок «Центральний» по вулиці Дмитра Загули м. Чернівців. Діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 продовжив підбурювати ОСОБА_5 до надання через нього неправомірної вигоди працівникам прокуратури та суду, не маючи на меті ці кошти реально передавати та бажаючи обернути на свою користь, сказав їй, що вона, як він вже повідомляв її сина, має надати неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США працівнику прокуратури та 500 доларів США судді, на що вона дала згоду, однак повідомила, що цієї суми у неї при собі немає, тому ОСОБА_4 сказав, що підійде пізніше.

В цей же день близько 11 години 00 хвилин з метою завершення свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння коштами підзахисного та його матері, під приводом одержання від них неправомірної вигоди для подальшої передачі працівникам прокуратури та суду ОСОБА_4 знову підійшов до ОСОБА_5, яка перебувала на тому ж місці навпроти верхнього входу на ринок «Центральний», і сказав їй надати обумовлену ним раніше суму коштів, частину з яких 1500 доларів США він відразу віднесе в прокуратуру Чернівецької області, яка знаходиться неподалік місця їхньої зустрічі.

ОСОБА_5, знаючи, що прийняте судом рішення влаштовує її сина та відповідно її, будучи переконаною ОСОБА_4, що таке рішення прийнято виключно через його позапроцесуальні домовленості із заступником прокурора Чернівецької області ОСОБА_7 та суддею Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_13 завдяки існуючим у нього зобов'язанням надання цим службовим особам неправомірної вигоди, побоюючись можливості апеляційного оскарження стороною обвинувачення цього вироку і, як наслідок, його скасування, діючи у відповідності до досягнутої з ОСОБА_4 попередньої домовленості, передала йому кошти в сумі 2000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 47000 грн., в якості неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США для заступника прокурора області ОСОБА_7 та 500 доларів США для судді ОСОБА_13

Такими злочинними діями адвоката ОСОБА_4 ОСОБА_5 була підбурена до давання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище.

Однак ОСОБА_4, достовірно знаючи, що ці кошти надані йому для передачі в якості визначеної ним неправомірної вигоди для заступника прокурора Чернівецької області та судді Путильського районного суду Чернівецької області, не маючи на меті їх нікому передавати, приховуючи цей факт від ОСОБА_5, заволодів отриманими коштами в сумі 2000 доларів США, спричинивши їй матеріальну шкоду на цю суму.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування за ст.190 ч.1 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, а також за ст.ст.27 ч.4 - 15 ч.2 - 369 ч.3 КК України як підбурення до замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Згідно ст.ст.370, 373 ч.3 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З врахуванням вимог зазначених норм КПК України, допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, дослідивши письмові та речові докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 в пред'явленому йому обвинуваченні за ст.ст.190 ч.1, 27 ч.4 - 15 ч.2 - 369 ч.3 КК України в судовому засіданні не доведена належними і допустимими доказами.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав, пояснив, що ніяких коштів в сумі 2000 доларів США в якості неправомірної вигоди для заступника прокурора Чернівецької області ОСОБА_7 та судді Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_13 не отримував.

Між ним та ОСОБА_6 дійсно був укладений договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні від 05 серпня 2014 року, в якому він був обвинуваченим за ст.119 КК України. З цього часу і до розгляду апеляційної скарги потерпілих на вирок Путильського районного суду в апеляційному суді Чернівецької області в травні 2015 року, де він приймав участь в якості захисника ОСОБА_6, їхні стосунки були як клієнта та адвоката, з приводу чого між ним, ОСОБА_6 та його матір'ю ОСОБА_5 відбувались неодноразові зустрічі біля верхнього входу на ринок «Центральний», де вона постійно займається незаконним обміном валюти, під час яких вони цікавились ходом слідства та судового розгляду, а також призначенням покарання без позбавлення волі. Однак незадовго до судових дебатів, які відбулись 23 березня 2015 року, поведінка ОСОБА_5 стала для нього незрозумілою, так як вона почала наполегливо запитувати, чи не знає він когось з керівництва прокуратури та пропонувала йому з кимось поспілкуватись, щоб отримати якісь гарантії для сина, однак він відповів, що не потрібно цього робити, так як покарання для її сина буде визначено без позбавлення волі з врахуванням наявних даних про його особу та обставин справи. Ближче до 19 березня 2015 року ОСОБА_5 почала його запитувати, чи не знає він заступника прокурора Чернівецької області ОСОБА_7., знайомство з яким він не заперечував, після чого вона запропонувала з ним поспілкуватись по справі її сина. Цього він робити не хотів, але сказав, що при нагоді, якщо буде така можливість, спробує.

20 березня 2015 року він дійсно був в службовому кабінеті ОСОБА_7 з приводу вбивства, яке скоїв його знайомий в Новоселицькому районі, а потім намагався пояснити, що відносно ОСОБА_6 розглядається кримінальне провадження в Путильському районному суді та хотів висловити як адвокат свою позицію щодо застосування ст.75 КК України, на що ОСОБА_7 запропонував висловити його точку зору як захисника в судовому засіданні. Більше між ними будь-яких розмов відносно ОСОБА_6 не було, розмов про будь-яку винагороду або пропозицію якоїсь винагороди між ними не велося і не могло бути.

Його здивувала поведінка ОСОБА_5, яка в одній з розмов, можливо 23 березня 2015 року, повідомила, що з власної ініціативи розмовляла з потерпілими по кримінальному провадженню та проводила з ними якісь розрахунки. Про відшкодування шкоди внаслідок вбивства з необережності він, як адвокат, в інтересах ОСОБА_6 вів розмови з представником потерпілих адвокатом ОСОБА_9 та переконував його в тому, що до стадії судових дебатів потерпілим будуть відшкодовані кошти близько 2000 доларів США з тією метою, щоб потерпілі не наполягали на суворій мірі покарання його підзахисному, між ними була досягнута така домовленість. Після цього він сказав ОСОБА_5, що потрібні гроші біля 1500 доларів США на 23 березня 2015 року, однак цих грошей вона йому перед дебатами не передала. Розмови, які були записані і прослухані в судовому засіданні, можливо і відбувались, в певній частині вони відповідають дійсності, однак здобуті вони як докази в порушення вимог КПК України і є недопустимими. Гроші, які він сказав передати йому, мав намір передати представнику потерпілих, з яким була така домовленість.

Органом досудового розслідування і в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведена наявність в його діях ознак підбурювання до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, не встановлено, якого іншого співучасника і кого саме він схилив до вчинення цього злочину. В ході розгляду кримінального провадження встановлено, що він не вимагав, не погрожував, не умовляв, не підкуповував та не примушував ОСОБА_5 до передачі йому або іншим особам грошей. По відношенню до ОСОБА_5 не прийнято будь-якого процесуального рішення на стадії досудового розслідування щодо звільнення її від кримінальної відповідальності як співучасника. Стороною обвинувачення не доведено, яким чином він за допомогою сувенірних купюр повинен був довести ніби то свій намір на передачу комусь в якості винагороди певної суми коштів. Крім того, не надано доказів щодо існування дозволу Апеляційного суду Чернівецької області на проведення негласних слідчих (розшукових) дій по відношенню саме до нього, оскільки в протоколі про хід і результати таких дій від 21 квітня 2015 року вказано, що здійснювався аудіо та відеоконтроль ОСОБА_10 Під час проведення цих дій відносно нього як оперативними працівниками, так в подальшому і слідчим грубо порушені вимоги ст.258 КПК України, частина 5 якої передбачає, що втручання у приватне спілкування захисника з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонено. Це означає, що негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на втручання у приватне спілкування захисника з його підзахисним, у кримінальному провадженні не проводяться з метою забезпечення адвокатської таємниці. Крім того, враховуючи досліджені докази в ході судового розгляду, не доведено, які саме та чиї кошти були задіяні оперативними працівниками під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що є грубим порушенням норм КПК України.

Кваліфікацію його дій за ст.190 ч.1 КК України вважає невірною, так як об'єктом цього злочину є право власності на майно, яким не можуть бути сувенірні купюри, які не є власністю ОСОБА_5 і не представляють для неї якоїсь цінності, а з її показань вона надала своїх тільки 200 доларів США, однак які саме купюри нею були надані і чи надавались взагалі нічим не підтверджено. Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_5 визнана потерпілою на суму 2000 доларів США, яку зазначив у постанові сам слідчий, а не вона у своїй заяві, що є порушенням вимог КПК України.

З урахуванням того, що стороною обвинувачення не надано належних і допустимих доказів про вчинення ним інкримінованих злочинів, просить його виправдати за ст.ст.190 ч.1, 27 ч.4 - 15 ч.2 - 369 ч.3 КК України.

Ці показання ОСОБА_4 не спростовуються зібраними стороною обвинувачення доказами.

Відповідно до вимог ст.62 ч.3 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях.

Органи державної влади та їх посадові особи, в тому числі і ті, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, згідно ст.19 ч.2 Конституції України зобов'язані діяти лише в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак при проведенні досудового розслідування ці вимоги дотримані не були, внаслідок чого докази були одержані з порушенням закону.

Сторона обвинувачення в судовому засіданні на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів посилалась на такі докази: покази потерпілої ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13; заяву ОСОБА_5, протокол освідування обвинуваченого, протокол огляду грошових коштів, матеріали тимчасового доступу до кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6, протоколи про хід і результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо- та відеоконтроль особи обвинуваченого і додатки до нього у вигляді матеріальних носіїв інформації та висновок експертизи матеріалів і засобів відео- та звукозапису.

Згідно ст.ст.84, 85, 86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертиз. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вважає, що зазначені прокурором докази в підтвердження винуватості ОСОБА_4 в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.1, 27 ч.4 - 15 ч.2 - 369 ч.3 КК України, не відповідають цим вимогам КПК України.

Так, потерпіла ОСОБА_5 показала суду, що її син ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.119 КК України, кримінальне провадження перебувало на розгляді судді Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_13 Вона звернулась до адвоката ОСОБА_4 для захисту інтересів її сина, заплативши за його послуги 1500 доларів США в три етапи.

Приблизно за один місяць до винесення вироку ОСОБА_4 говорив їй, що потрібно дати 2000 доларів США для того, щоб сину призначили покарання без позбавлення волі, які він передасть заступнику прокурора Чернівецької області ОСОБА_7, з яким особисто знайомий, і 500 доларів США судді Путильського районного суду ОСОБА_13. Про це він говорив і її сину ОСОБА_6 Вона вирішила сама звернутись до заступника прокурора Чернівецької області ОСОБА_7 для з'ясування цих обставин, з яким зустрілась в його службовому кабінеті 19 березня 2015 року, розповіла йому про те, що ОСОБА_4 вимагає 1500 доларів США для нього, однак він зазначив, що ці кошти належить передати потерпілим, а не йому. Після цієї розмови вона в цей же день в службовому кабінеті слідчого ОСОБА_21 написала офіційну заяву про вимагання ОСОБА_4 2000 доларів США для передачі заступнику прокурора області та судді, а потім пояснила, що заяву писала в приміщенні УМВС України в Чернівецькій області на вулиці Головній, № 24. Після цього працівники міліції вручили їй техніку для запису розмов.

Вона зустрічалась з ОСОБА_4 перед останнім судовим засіданням в суботу 21 березня 2015 року, 23 березня вони разом їхали в Путильський суд в судове засідання, також зустрічались з ним 24 чи 25 березня і всі розмови, які відбувались в ці дні, вона вже записувала. Вранці приблизно о 09 годині 26 березня 2015 року на вулиці Богомольця м. Чернівців вони з ОСОБА_4 знову зустрілись і в ході розмови він ще раз сказав, що необхідно передати заступнику прокурора Чернівецької області ОСОБА_7 1500 доларів США та судді Путильського районного суду ОСОБА_13. 500 доларів США. Так як у неї не було цих коштів, домовились зустрітись з ним в цей же день пізніше. Після цього на вулиці Поповича працівники міліції передали їй 2000 доларів США, з яких 500 доларів оригінальні, а 1500 доларів сувенірні. Однак спочатку вона зазначала, що 2000 доларів США є її особистими коштами, з яких 500 доларів оригінальні, а 1500 сувенірні, а потім пояснила, що напередодні передала працівникам міліції своїх оригінальних 200 доларів США, при цьому ніякі документи не складались, а решту 1800 доларів США їй передали працівники міліції, а в кінці судового засідання пояснила, що 300 оригінальних доларів США дав її син ОСОБА_6 без її відому. Цього ж дня 26 березня 2015 року приблизно об 11 годині біля магазину «Тайстра» вона зустрілась з ОСОБА_4, він відкрив портфель, куди вона поклала передані йому кошти. Все це фіксувалось працівниками міліції, які відразу затримали ОСОБА_4 Цивільний позов нею не заявлявся. Ніяких претензій до ОСОБА_4 як адвоката її сина вона не має, призначена вироком Путильського районного суду від 24 березня 2015 року міра покарання її сину ОСОБА_6 їх влаштовувала.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що в Путильському районному суді Чернівецької області перебувало кримінальне провадження відносно нього за вчинення злочину, передбаченого ст.119 ч.1 КК України. Його адвокатом був ОСОБА_4, з ним укладався договір про надання правової допомоги і було сплачено гонорар. Вирок відносно нього набрав законної сили, у нього до ОСОБА_4 як адвоката немає ніяких претензій, адвокатом всі умови угоди виконані. Їх стосунки як адвоката і підзахисного були припинені вже під час розгляду кримінального провадження в апеляційному суді, коли він відмовився від його послуг. Він не звертався в органи внутрішніх справ з приводу розмов з ОСОБА_4 як з адвокатом, який захищав його інтереси в кримінальному провадженні, і щодо його роботи як адвоката з працівниками правоохоронних органів не спілкувався. Він не дозволяв і не дозволяє адвокату ОСОБА_4 розголошувати адвокатську таємницю щодо нього.

Приблизно за місяць до останнього судового засідання ОСОБА_4 сказав йому, що необхідно 2000 доларів США, щоб передати судді і прокурору для призначення покарання з іспитовим строком, але прізвищ при цьому він не називав. Він відповів, що це все вирішує його мати ОСОБА_5 Перед останнім судовим засіданням в березні 2015 року ОСОБА_4 знову повідомив йому, що необхідно передати гроші прокурору, а також говорив про це і після винесення вироку. Про розмови з приводу передачі цих коштів між його матір'ю та адвокатом йому нічого невідомо, але бачив, що вони спілкувались і після винесення вироку. Йому відомо, що під час зустрічі його мати передала гроші ОСОБА_4

Вже після того, коли 24 березня 2015 року був винесений вирок судом відносно нього, він був два чи три рази на четвертому поверсі в приміщенні УМВС України в Чернівецькій області, де спілкувався з одним і тим же працівником, але його прізвища не знає. Ніякі документи про вручення йому технічних засобів не складались і заяви у нього про згоду на запис розмов з його адвокатом не відбирали. Він розмови з ОСОБА_4 особисто не фіксував, нічого не записував, нічого не передавав. Працівник міліції дав йому куртку, він не знає для чого і що там було, так як йому не говорили про це, але йому сказали бути в цій куртці при зустрічі з ОСОБА_4, здогадувався, що мають бути записані їх розмови. Коли він двічі вранці і ввечері зустрічався з ОСОБА_4 біля Першотравневого районного суду м. Чернівців та нижче ринку «Центральний» в один і той же день, можливо 25 березня 2015 року, то був в цій куртці, після цих зустрічей віддавав куртку працівникам міліції через деякий час. Коли брав і віддавав куртку, то ніякі документи не підписував.

Йому було відомо, що його мати ОСОБА_5 зверталась до правоохоронних органів щодо ОСОБА_4 з приводу вимагання грошей, однак він про це нікому не говорив. Наступного дня після їх зустрічі з ОСОБА_4 останнього затримали після того, як його мати поклала щось ОСОБА_4 в сумку і відійшла. Він все це бачив, оскільки знаходився неподалік, здогадувався за що його затримали. Покази, дані ним в даному судовому засіданні, є остаточними і правдивими.

Дані потерпілою ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_6 в судовому засіданні показання судом повинні оцінюватись в сукупності з іншими належними і допустимими доказами.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що він з 17 лютого 2011 року працював прокурором Шевченківського району м. Чернівців і познайомився з адвокатом ОСОБА_4, з яким були службові стосунки. В 2014 році призначений на посаду заступника прокурора Чернівецької області, з того часу з ОСОБА_4 не зустрічався та на його телефонні дзвінки не відповідав. Про хід кримінального провадження відносно ОСОБА_6 йому було відомо від процесуального прокурора ОСОБА_11

В березні 2015 року, але число не пам'ятає, до нього звернулась ОСОБА_5 і повідомила, що є кримінальне провадження по вбивству відносно її сина, його інтереси захищає ОСОБА_4, який неодноразово вимагав гроші для прокурора та судді. До цього йому не було відомо про кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 Він її вислухав і направив в кабінет до начальника слідчого відділу прокуратури ОСОБА_15, де знаходились оперативні працівники міліції. ОСОБА_5 мала з ним розмову з приводу тих обставин, які потім були зазначені в її офіційній заяві, однак розмови між ними з приводу міри покарання ОСОБА_6 не було, як і про те, що в разі ненадання винагороди буде йому призначена реальна міра покарання. Через деякий час після цього до нього в кабінет прийшов ОСОБА_4 і говорив про застосування до його підзахисного ОСОБА_6 ст.75 КК України, на що він йому відповів, що все буде в рамках закону, при цьому ніякої розмови про гроші не було. ОСОБА_4 йому нічого не пропонував, в тому числі і винагороду, і він нічого у нього не вимагав. Рішення по мірі покарання ОСОБА_6 було прийняте на нараді у прокурора області.

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що нею здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 за ст.119 ч.1 КК України. Заступником прокурора Чернівецької області була створена група прокурорів, до складу якої входили вона, старший прокурор відділу прокуратури області ОСОБА_16 та старший прокурор прокуратури Путильського району Чернівецької області ОСОБА_12 Після закінчення досудового розслідування дане кримінальне провадження перебувало на розгляді в Путильському районному суді Чернівецької області, головуючим був суддя ОСОБА_13 При розгляді кримінального провадження в суді вона приймала участь в двох судових засіданнях, а потім брав участь прокурор ОСОБА_12 За результатами судового розгляду 24 березня 2015 року був винесений вирок, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.119 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на два роки. Апеляційним судом Чернівецької області 26 травня 2015 року даний вирок було змінено лише в частині цивільного позову, а в іншій частині вирок залишено без змін. Таку міру покарання просив і державний обвинувач в судовому засіданні, це було погоджено на нараді з керівництвом прокуратури з урахуванням особи обвинуваченого та обставин, які пом'якшують покарання. Визначення остаточного покарання залишалось за судом. Ніяких підстав щодо зміни обвинувачення в суді не було. Захисником ОСОБА_6 був адвокат ОСОБА_4, він ні по яких питаннях до неї не підходив.

Свідок ОСОБА_12 показав суду, що на розгляді в Путильському районному суді Чернівецької області перебувало кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за ст.119 ч.1 КК України, головуючим по справі був суддя ОСОБА_13 Він як процесуальний керівник тричі був в судовому засіданні, виступав в дебатах, пропонував визначити ОСОБА_6 міру покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України, яка була узгоджена з старшим прокурором ОСОБА_11 з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого. Розмови з приводу неправомірної вигоди у нього ні з ким не було. Поза межами судового засідання він ні з ким не спілкувався. Адвокату ОСОБА_4 як захиснику обвинуваченого ОСОБА_6 не була відома його позиція відносно міри покарання. Вирок ним не оскаржувався.

Свідок ОСОБА_13 в режимі відеоконференції показав суду, що він працює на посаді судді Путильського районного суду Чернівецької області з 2012 року по даний час. У нього на розгляді перебувало кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст.119 ч.1 КК України, інтереси якого захищав адвокат ОСОБА_4 24 березня 2015 року ним було винесено вирок, відповідно до якого ОСОБА_6 було визнано винним за цієї статтею і призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на два роки. Він врахував позицію прокурора та потерпілих, обставини справи та особу обвинуваченого, тому і застосував ст.75 КК України. Також по справі був заявлений цивільний позов, який задоволений частково. З ОСОБА_4 він зустрічався тільки в судовому засіданні, поза межами суду зустрічей не було. Телефонні розмови з ОСОБА_4 були з приводу дати судового засідання. Між ними розмов про гроші чи натяків на це не було.

Однак показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не підтверджують обставини вимагання обвинуваченим ОСОБА_4 у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передачі йому коштів в сумі 2000 доларів США для прокурора та судді і передачу ними цих коштів, їх показання не є належними доказами у відповідності до вимог ст.85 КПК України вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні шахрайських дій та підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, на які суд може посилатись при винесенні обвинувального вироку в підтвердження вини у вчиненні цих злочинів.

Свідок ОСОБА_17 показав суду, що він працював оперуповноваженим УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області, був знайомий з ОСОБА_4 до березня 2015 року, оскільки він приймав участь в кримінальному провадженні як захисник обвинуваченого ОСОБА_18

Він приймав участь в слідчо-оперативних заходах по заяві потерпілої ОСОБА_5, в період часу з 19 по 26 березня 2015 року діяв як оперативний працівник, складав протокол про наслідки слідчих дій, аудіо- та відеоконтроль і контроль за злочином, які направляв слідчому органу. Ним особисто підписаний складений протокол, також протокол має бути підписаний керівником підрозділу ОСОБА_19 В березні 2015 року особисто спілкувався з ОСОБА_5, а також з її сином ОСОБА_6, однак не пам'ятає скільки разів. Всі зустрічі відбувались в приміщенні УМВС України в Чернівецькій області по вулиці Головній, № 24 м. Чернівців, протоколи цих зустрічей не складались.

Кошти ОСОБА_5 для передачі не обов'язково повинні були вручатись в присутності понятих. Їй було вручено 2000 доларів США, однак точну дату не пам'ятає. В приміщенні УМВС України в Чернівецькій області ці кошти були помічені в той день, коли передані ОСОБА_4, однак їх походження йому невідомо. Кошти було передано ОСОБА_5 по вулиці Поповича м. Чернівців біля медичного університету ним і ОСОБА_20, частина з яких були оригінальними, а частина імітаційними. Підпису ОСОБА_20 в протоколі немає. Йому відомо про фіксацію розмов між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 в той день, коли вони зустрічались, однак особисто ОСОБА_6 технічні засоби для фіксації розмов не вручались, йому було роз'яснено суть звернення його матері і повідомлено, що він повинен записати розмову. Він забрав у ОСОБА_6 його куртку, яку той зняв в приміщенні УМВС України в Чернівецькій області, поклав в неї засоби фіксації, а потім повернув, хто ще був присутній при цьому, не пам'ятає. Протокольно дані дії не оформлялись. ОСОБА_6 погодився зафіксувати розмову з ОСОБА_4, але про те, що в його куртку покладено засоби фіксації, не знав. Для фіксування розмов був задіяний підрозділ оперативно-технічних засобів.

Йому відомо тільки дату передачі коштів ОСОБА_5, це відбулось 26 березня 2015 року, в цей день він особисто помітив купюри і передав їй, частина з них були оригінальними, частина імітаційними. Кошти йому передавав ОСОБА_20, однак звідки вони в нього були, він не знає.

Свідок ОСОБА_20 показав суду, що ОСОБА_4 вимагав у ОСОБА_5 гроші для вирішення питання стосовно її сина ОСОБА_6, який обвинувачувався в скоєнні злочину, які мав передати заступнику прокурора області ОСОБА_7 та судді. ОСОБА_5 він зустрів в кабінеті начальника слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_15, куди її привів ОСОБА_7 Вони поспілкувались, вислухали її, після чого вона написала заяву, яку скерували в прокуратуру. Ця заява була зареєстрована в УМВС України в Чернівецькій області, однак яким чином це робилось, він не знає. Після резолюції начальника, він ознайомився з заявою, в якій мова йшла про факт вимагання грошей. Він особисто був в складі оперативної групи, з 19 по 26 березня 2015 року проводились оперативно-слідчі дії, вони діяли згідно норм закону відповідно до доручення органу слідства. Якщо не було письмового доручення прокуратури, то вони не могли діяти з власної ініціативи.

В матеріалах справи є протоколи, які підписує безпосередній виконавець і керівник групи, відповідальність за достовірність даних в них несе виконавець, який їх складав. Можливо він і ознайомлювався з деякими протоколами, які складав ОСОБА_17 Він безпосередньо технічні засоби не передавав ОСОБА_5 і ОСОБА_6, як саме відбувались фіксації розмов, не знає, цим займається спеціальна служба, а його служба займається здійсненням супроводу, помічають гроші та їх передають. Кошти були оглянуті, помічені і вручені, чи це відбувалось в присутності понятих, не пам'ятає. Гроші вручались ОСОБА_5 на вулиці Богомольця м. Чернівців, а помічались в приміщенні УМВС України в Чернівецькій області. Він не пам'ятає звідки взялись кошти, але частина була імітаційних, які давали вони, про це попереджали ОСОБА_5, чи були там і її кошти, не пам'ятає. Гроші вручались в день передачі. Оперативно-розшукову справу по заяві заведено не було, однак був дозвіл на аудіо- та відеоконтроль за ОСОБА_4 Негласні оперативні заходи не проводились. Зі слів ОСОБА_5 захисник її сина ОСОБА_6 сказав, що необхідно дати 2000 - 2500 доларів США для ОСОБА_7 та для судді.

Свідок ОСОБА_21 показав суду, що він як слідчий слідчого відділу прокуратури Чернівецької області проводив досудове розслідування по кримінальному провадженню стосовно ОСОБА_4, всі докази, які були зібрані, передані процесуальному прокурору, у нього ніяких доказів немає. Він не передавав ОСОБА_5 2000 доларів США і ніяких процесуальних документів про це не складав, походження даних коштів йому не відоме. Він тільки долучав кошти в сумі 2000 доларів США як речовий доказ, при цьому не з'ясовував їх походження. Спочатку складається протокол освідування, а потім протокол огляду коштів, що і було зроблено. Освідування ОСОБА_4 відбувалось на вулиці Д.Загули м. Чернівців. ОСОБА_4 підбурив ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_6 до дачі неправомірної вигоди, згідно обвинувального акту ОСОБА_6 як посібник не фігурує. Факт добровільної видачі грошей оформлявся протоколом освідування і огляду коштів. Він не пам'ятає, чому експертам не було надано оригінали записів розмов, однак апаратура таємна і вона знаходиться в УМВС України в Чернівецькій області, оригіналом є флешка, яку можна прослухати тільки на тій апаратурі, так як вона зашифрована, тому і надавались записи на дисках. Він не складав протоколи фіксування технікою, не ідентифікував записи, не використовував і не досліджував, це не його компетенція.

Однак показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 також не можуть бути судом покладені в основу обвинувального вироку в підтвердження вини ОСОБА_4 в скоєнні інкримінованих йому злочинів як неналежні, оскільки вони є працівниками слідчого та оперативного підрозділів, які проводили оперативно-розшукові та слідчі дії, їх показання судом будуть враховуватись при правовій оцінці складених ними процесуальних документів на відповідність вимогам КПК України.

ОСОБА_5 19 березня 2015 року на ім'я начальника УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_22 подала письмову заяву, яка була зареєстрована в цей же день і в якій зазначила, що адвокат ОСОБА_4, з яким була укладена угода на захист її сина ОСОБА_6 по кримінальному провадженню за його підозрою в скоєнні злочину за ст.119 КК України, що розглядалось Путильським районним судом Чернівецької області, вимагав у неї кошти в сумі 2000 доларів США для передачі одному із заступників прокурора Чернівецької області, щоб він підтримав обвинувачення в суді на користь її сина і просив меншу міру покарання. Просила розібратись в цій ситуації, прийняти процесуальне рішення і притягнути злочинців до кримінальної відповідальності (т.1, а.с.2-3). Однак відомості в цій заяві не відповідають показанням ОСОБА_5 в судовому засіданні про те, що до цього дня обвинувачений вимагав у неї кошти в сумі 1500 доларів США для передачі заступнику прокурора області і 500 доларів США для судді ОСОБА_13 і про це їй було достовірно відомо, але про це вона не зазначила.

В цей же день 19 березня 2015 року ця заява супровідним листом була передана в прокуратуру Чернівецької області (т.1, а.с.1) і відразу начальником слідчого відділу прокуратури ОСОБА_15 дано доручення старшому слідчому відділу ОСОБА_21 провести досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015260000000048 від 19 березня 2015 року (т.1, а.с.4). Після цього слідчий ОСОБА_21 19 березня 2015 року вніс в ЄРДР за № 42015260000000048 цю заяву потерпілої ОСОБА_5 з приводу вимагання у неї неправомірної вигоди адвокатом ОСОБА_4 спільно з керівником правоохоронного органу за правовою кваліфікацією по ст.ст.14 ч.1 - 368 ч.3 КК України (т.1, а.с.8).

Суд вважає, що ці дії не відповідають вимогам ст.214 ч.1 КПК України, так як начальник слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_15 тільки доручив провести досудове розслідування по заяві ОСОБА_5 слідчому ОСОБА_21, який лише після цього міг внести цю заяву в ЄРДР для присвоєння номеру кримінального провадження, однак вже в своєму дорученні ОСОБА_15 зазначено номер кримінального провадження, якого ще не могло на той час бути, що підтверджує той факт, що доручення слідчому на проведення досудового розслідування по заяві ОСОБА_5 було дано вже після того, як він без законних на те підстав вніс відомості в ЄРДР. Старший прокурор відділу прокуратури Чернівецької області ОСОБА_14, призначений процесуальним прокурором в даному кримінальному провадженні, 20 березня 2015 року виніс постанову про проведення освідування ОСОБА_4 з метою виявлення на його тілі та одязі слідів кримінального правопорушення, яке доручив провести слідчому прокуратури та оперативному підрозділу УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області (т.1, а.с.19).

На підставі цієї постанови слідчий ОСОБА_21 у відповідності до вимог ст.ст.223, 241 КПК України в присутності понятих та за участю оперуповноважених УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_23, ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_17, ОСОБА_26, ОСОБА_27 з застосуванням відеозйомки двома камерами 26 березня 2015 року з 11 години 16 хвилин до 11 години 47 хвилин біля будинку № 9 по вулиці Дмитра Загули м. Чернівців провів освідування ОСОБА_4, який дав на це добровільну згоду, про що склав протокол освідування особи, згідно з яким на пропозицію повідомити, які речі, документи, цінності і кошти є при ньому, повідомив, що при ньому є грошові кошти, надані перед цим ОСОБА_5, інтереси сина якої ОСОБА_6 він представляє в суді, добровільно відчинив власний портфель і дав дозвіл на виявлення та вилучення грошових коштів сумі 2000 доларів США, які були в пачці, перев'язані гумкою. ОСОБА_4 було добровільно видано п'ять купюр номіналом 100 доларів з зазначенням їх серії та номерів, а також 15 купюр номіналом по 100 доларів з написом «сувенір». Ці кошти були оглянуті на місці з використанням ультрафіолетової лампи і на деяких купюрах виявлено сліди нашарування, які люмінесціюють світло-зеленим кольором, після чого були упаковані в конверт. Також були відібрані змиви з обох рук ОСОБА_4, які були оглянуті з використанням ультрафіолетової лампи і видимих слідів світіння на руках не виявлено, не було виявлено ознак світіння на одязі під дією ультрафіолетової лампи (т.1, а.с.20-22).

В судовому засіданні було переглянуто відеозапис цієї дії, записаний на диску, з якого вбачається, що ОСОБА_4 добровільно не видав кошти в сумі 2000 доларів, а вони були вилучені з його портфеля одним з оперуповноважених. При огляді цих купюр сліди світіння під ультрафіолетовою лампою було видно тільки на одній купюрі.

Згідно ст.241 ч.ч.1, 2, 3 КПК України, на підставі якої була проведена ця слідча дія, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора, яка перед початком цієї дії пред'являється особі, яка підлягає освідуванню, та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря.

Відповідно до цих вимог прокурором в постанові повинно бути зазначено, а слідчим проведено освідування ОСОБА_4 тільки з метою виявлення на його тілі слідів кримінального правопорушення, яких виявлено не було. Однак, як вбачається з відеозапису цієї слідчої дії, переглянутому в судовому засіданні, поряд з цим слідчим та оперативними працівниками проведено ще огляд його одягу та портфеля, з якого вилучено грошові купюри в сумі 2000 доларів США, що підпадає під ознаки фактично обшуку, який регулюється іншою нормою КПК України, відповідно повинні бути складені прокурором та слідчим інші процесуальні документи, яких немає.

Крім того, з переглянутого судом відеозапису вбачається, що особи чоловічої статі ще задовго до початку цієї слідчої дії розпочали відеозапис, про що не зазначено в протоколі. Також в протоколі невірно зазначено місце проведення освідування, так як з переглянутого відеозапису вбачається, що ця слідча дія проводилась біля магазину «Тайстра», який знаходиться в будинку по вулиці Бахрушина м. Чернівців, з якої є верхній вхід на ринок «Центральний», а вулиця Дмитра Загули знаходиться нижче цього ринку, де не відбувалась ця слідча дія.

На підставі викладеного суд у відповідності до вимог ст.86 КПК України визнає цей доказ недопустимим.

Після проведення освідування учасники цієї слідчої дії, а також захисники обвинуваченого прийшли в приміщення прокуратури Чернівецької області, де в період часу з 12 години 28 хвилин до 12 години 48 хвилин з застосуванням відеозапису був проведений огляд вилучених у ОСОБА_4 грошових коштів. За результатами складено протокол огляду від 26 березня 2015 року, в якому зазначено, що предметом огляду є добровільно видані ОСОБА_4 під час його освідування грошові кошти в сумі 2000 доларів США, з яких 5 купюр є оригінальними з серіями та номерами, які зазначені, а 15 купюр з написом «сувенір». Під дією ультрафіолетової лампи на деяких купюрах виявлено сліди нашарування, які люмінесціюють світло-зеленим кольором світіння (т.1, а.с.23-24). Однак серії та номери купюр, на яких було видно світіння, не зазначені. З переглянутого судом відеозапису цієї слідчої дії вбачається, що на двох купюрах видно невеличку риску зеленого кольору, а на одній таке світіння більше, на всіх інших купюрах ніякого світіння не видно.

Суд також визнає цей доказ недопустимим, оскільки визнано недопустимим протокол освідування, під час якого було вилучено оглянуті грошові кошти.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 квітня 2015 року за клопотанням слідчого надано тимчасовий доступ до документів та можливість отримання їх копій, що знаходяться у справі № 721/1157/14-к, провадження № 1-кп/721/8/2015 Путильського районного суду Чернівецької області, які підтверджують надання адвокатських послуг ОСОБА_4 обвинуваченому ОСОБА_28 (т.1, а.с.111-113), на підставі якої відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 09 квітня 2015 року слідчим було вилучено з матеріалів кримінального провадження копію заяви ОСОБА_6 про допуск до участі його захисника ОСОБА_4, копію договору про надання правової допомоги у кримінальному провадженні від 05 серпня 2014 року, укладену з ОСОБА_6, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_4, копію ордеру серії ЧЦ № 000,020578 про надання правової допомоги ОСОБА_6 (т.1, а.с.114-120), а також надано копію вироку Путильського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2015 року, згідно якого ОСОБА_6 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, і призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено його від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на два роки (т.1, а.с.130-135), якими підтверджується, що ОСОБА_4 дійсно з серпня 2014 року до 24 березня 2015 року відповідно до укладеного договору здійснював захист ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні і його стосунки були як адвоката та підзахисного.

Однак ці докази є неналежними, оскільки вони не підтверджують обставини вчинення ОСОБА_4 в березні 2015 року шахрайських дій по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_5 та замаху на підбурення до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище.

Згідно повідомлення № 2/1370 від 29 квітня 2015 року УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області направлені слідчому ОСОБА_21 розсекречені матеріали для долучення до матеріалів кримінального провадження, зокрема: протокол про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи № 2/1810 від 21 квітня 2015 року; протокол про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту № 2/1809 від 21 квітня 2015 року; шість оптичних DVD дисків №№ 163, 199, 200, 201, 202, 203; три флеш-карти micro SD №№ 164, 197, 198 (т.1, а.с.152);

Відповідно до протоколу про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 21 квітня 2015 року, який складений оперуповноваженим УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_17 на виконання доручення слідчого ОСОБА_21 та на підставі ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 20 березня 2015 року № 615т про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_4 терміном на 14 календарних днів, він провів негласну слідчу (розшукову) дію аудіо-, відеоконтролю обвинуваченого ОСОБА_4, в ході якої в період часу з 20 березня по 03 квітня 2015 року було здійснено втручання у його приватне спілкування без його відому та здобуті відомості, що можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні (т.1, а.с.153-156). Даний протокол підписаний ОСОБА_17 і не підписаний керівником підрозділу ініціатора заходу - заступником начальника УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_19

З дослідженого в судовому засіданні даного протоколу та прослуханих записів розмов і переглянутих відеозаписів з дисків (т.1, а.с.157-158) вбачається, що 20 березня 2015 року близько 17 години 35 хвилин ОСОБА_4 зустрівся з заступником прокурора Чернівецької області ОСОБА_7 в його службовому кабінеті, в ході розмови повідомив, що в Путильському районному суді розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_6, на що ОСОБА_7 відповів, що рішення по цій справі буде прийматись тільки по закону.

21 березня 2015 року близько 10 години 45 хвилин ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_5 біля верхнього входу на ринок «Центральний», де вони спілкуються по справі ОСОБА_6 В ході розмови ОСОБА_4 сказав ОСОБА_5, що її син в понеділок повинен мати 1500 доларів США для передачі судді з метою прийняття ним рішення на його користь. Також він повідомив, що особисто був у заступника прокурора Чернівецької області ОСОБА_7 Позиція прокуратури в суді просити ОСОБА_6 два роки позбавлення волі реально, що його не влаштовує, однак вони не будуть писати апеляцію, якщо суд визначить умовну міру покарання, але за це розраховують на те, що він зайде до них в гості і їх віддячить.

23 березня 2015 року близько 07 години 50 хвилин ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, разом на автомобілі їхали з м. Чернівці в смт. Путилу в районний суд для участі в розгляді кримінального провадження, потім повернулись в м. Чернівці, розмова між ними відбувалась з приводу кримінального провадження.

24 березня 2015 року близько 17 години 40 хвилин ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_5 біля входу на ринок «Центральний». Під час зустрічі ОСОБА_5 надала йому вирок суду стосовно ОСОБА_6, прочитавши який, він залишився задоволений. Також сказав, що ОСОБА_20 його послухав і дотримав свого слова, однак він повинен бути чесним з прокуратурою. Якщо з прокуратурою ніхто не вирішував, то він повинен зайти, а щодо судді, то це окреме питання.

25 березня 2015 року близько 15 години ОСОБА_4 біля входу на ринок «Центральний» зустрівся з ОСОБА_6, в ході розмови з яким сказав, що він дзвонив, щоб прийняли нормальне рішення, а також він був «там» і йому написали на листочку, тому залишається в силі наша умова. Сказав ОСОБА_6, щоб запитав у своєї мами, чи вона закрила питання в прокуратурі і в суді, якщо ні, то він повинен надати прокуратурі 1500 і судді 500.

В цей же день близько 19 години ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_6 на вулиці Головній напроти Першотравневого районного суду м. Чернівців, в ході розмови останній повідомляє, що його мати ні до кого не заходила. Після цього ОСОБА_4 сказав, що він повинен надати працівнику прокуратури Чернівецької області 1500 і 500 судді Путильського районного суду, який поступив по чесному, застосував ст.75 КК України, зменшив на 200 тисяч позовні вимоги потерпілої та виключив в його діях мотив помсти. На рахунок цих грошей він їх не обманює, але йому не потрібно, щоб його таким чином підставляли.

26 березня 2015 року близько 09 години 40 хвилин ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_5 біля ринку «Центральний». Під час зустрічі він питає ОСОБА_5, коли закриють питання, а саме: 1500 в прокуратурі та 500 судді. В свою чергу вона питає ОСОБА_4, чи не буде апеляції, на що він пояснює, що з боку прокуратури ніякої апеляції не буде, а потім питає його, чи доречний торг в прокуратурі, на що отримує відповідь про те, що не буде. Після закінчення бесіди ОСОБА_5 запитує ОСОБА_4, коли він підійде, на що він сказав, що її знайде.

26 березня 2015 року об 11 годині 12 хвилин ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_5 біля входу на ринок «Центральний», в ході розмови запитує її, чи вона має зараз можливість «закінути» йому, щоб він пішов і закрив питання, на що вона відповіла, що в принципі підготувала і говорить «тут, під різінкою», після чого видно, як ОСОБА_4 закриває портфель. Тоді ОСОБА_5 запитує ОСОБА_4, чи до неї більше ніяких питань з боку прокуратури та суду не буде, на що він відповів ні.

Відповідно до вимог ст.ст.258, 260 КПК України, ст.8 ч.2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» застосування технічних засобів отримання інформації, що пов'язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа, щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл. Згідно ст.258 ч.5 КПК України втручання у приватне спілкування захисника з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонено.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатись не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Суд констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов'язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і, крім того, не було достатньо обґрунтованим.

Згідно ст.252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших заходів. Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

Фіксування кримінального провадження передбачене ст.ст.103-105 КПК України, в яких зазначено, які відомості повинен містити протокол, зокрема п.1 ч.3 ст.104 цього Кодексу передбачено, що протокол повинен містити інформацію про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Обвинувачення ОСОБА_4 в скоєнні інкримінованих злочинів в значній мірі ґрунтується на вказаному протоколі про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 21 квітня 2015 року та додатках до нього, які не відповідають вимогам цих норм КПК України, зокрема в ньому та в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики і характеристики носія інформації, долученого до матеріалів провадження, на який перенесено аудіозапис розмов, які фіксувались.

В даному протоколі зазначено, що він складений на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Чернівецької області від 20 березня 2015 року № 615т про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_4 терміном на 14 днів. Однак в матеріалах кримінального провадження відсутня ця ухвала і стороною обвинувачення суду не надано її копію про надання дозволу на застосування зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, так як відмовлено в скасуванні грифу секретності цієї ухвали, що підтверджується відповіддю апеляційного суду прокурору від 25 березня 2016 року (т.2, а.с.96). У зв'язку з цим суд позбавлений можливості перевірити і достовірно встановити, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, щодо кого конкретно, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбаченими цим судовим рішенням, тобто суд не може з достатньою повнотою і достовірністю з'ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права та свободи ОСОБА_4, що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.

При цьому судом не приймається як належний і допустимий доказ правомірності і законності проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_4 клопотання прокурора Чернівецької області від 19 березня 2015 року № 17-636т голові Апеляційного суду Чернівецької області про дозвіл на проведення негласної слідчої дії - аудіо-, відеоконтролю особи (т.2, а.с.93-95), на що посилається сторона обвинувачення, оскільки в клопотанні зазначено прохання надати дозвіл на проведення таких дій терміном на два місяці до 19 травня 2015 року шляхом застосування технічних засобів з метою фіксації розмов, поведінки ОСОБА_4 та інших осіб, причетних до вимагання та одержання неправомірної вигоди, їх звуків, рухів, дій, які можуть стати важливими доказами, однак чи було таке клопотання задоволено слідчим суддею повністю чи частково і на що конкретно надано дозвіл можливо встановити тільки з ухвали слідчого судді Апеляційного суду Чернівецької області від 20 березня 2015 року.

Стороною обвинувачення суду не надано і відсутній в матеріалах кримінального провадження протокол огляду та вручення ОСОБА_5 технічних та інших засобів спецтехніки, якими фіксувались негласні слідчі (розшукові) дії з обов'язковим зазначенням їх виду та номеру, який складається при врученні відповідних технічних засобів, зокрема звуко- та відеозаписуючої апаратури, особі, яка мала надавати неправомірну вигоду з метою документально закріпити факт її вручення цій особі, зафіксувати її придатність до використання, а також протокол вилучення у неї цих технічних засобів після проведення негласних слідчих (розшукових) дій та їх огляду, що підтвердили в судовому засіданні сама ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_17, що позбавляє суд можливості перевірити, яким саме технічним засобом вона проводила фіксування розмов з ОСОБА_4 Крім того, із переглянутих в судовому засіданні відеозаписів не вбачається, що він розпочатий з місця, де був виданий технічний засіб (з приміщення УМВС України в Чернівецькій області) та було розпочато негласну слідчу дію, а також хто саме вмикав і вимикав його.

Також стороною обвинувачення суду не надано доказів про надання добровільної згоди ОСОБА_6 про залучення його до проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до ст.246 ч.6 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ та інших органів. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Згідно ст.275 ч.1 КПК України під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення цих дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

В клопотанні прокурора області від 19 березня 2015 року № 17-636т Апеляційному суду Чернівецької області про дозвіл на проведення негласної слідчої дії - аудіо-, відеоконтролю особи (т.2, а.с.93-95) зазначається про необхідність фіксування розмов лише між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а про фіксування таких розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не вказано і дозвіл на це не вимагався. Чи надавався дозвіл на фіксування розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в березні 2015 року слідчим суддею Апеляційного суду Чернівецької області в ухвалі від 20 березня 2015 року суд не мав можливості перевірити, оскільки така ухвала не надана. Інших доказів цього суду стороною обвинувачення не надано, у зв'язку з чим залучення ОСОБА_6 до фіксування розмов ОСОБА_4 щодо вимагання неправомірної вигоди суд вважає істотним порушенням зазначених вимог КПК України, а тому результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій з його участю є недопустимими.

У зв'язку з наведеним та у відповідності до вимог ст.86 КПК України протокол про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 21 квітня 2015 року як доказ є недопустимим.

Старшим прокурором відділу прокуратури Чернівецької області ОСОБА_14 винесено постанову від 20 березня 2015 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, починаючи з 20 березня 2015 року терміном на один місяць з метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_4, під час проведення контролю використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби в порядку ст.273 КПК України, яку направлено для організації виконання оперативному підрозділу УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області (т.2, а.с.98-100).

На виконання цієї постанови згідно доручення оперуповноваженим УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_17 за участю т.в.о. заступника начальника відділу ОСОБА_20 та працівників УОТЗ УМВС України в Чернівецькій області проведено негласну слідчу (розшукову) дію у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, яку розпочато в приміщенні цього підрозділу по вулиці Головній, № 24 м. Чернівців. Для проведення цього слідчого експерименту використовуються як несправжні (імітаційні) засоби - сувенірні купюри, які не є платіжним засобом і являють собою типографським способом виконані зображення купюр номіналом 100 доларів США із написом «сувенір» без серійних номерів, які імітують справжні банкноти, в кількості 15 штук та справжні засоби - грошові купюри номіналом 100 доларів США в кількості 5 штук, що перебувають в офіційному обігу, з зазначенням їх серій та номерів. Всі 20 банкнот помічені спеціальною хімічною речовиною «Промінь-1» та маркером для нанесення невидимого маркування, при їх огляді за допомогою ультрафіолетової лампи вони світяться зеленувато-жовтим кольором, а зі зворотної сторони кожної з купюр в лівому нижньому куті під цифрою «100» видно риску світло-синього кольору світіння. Після цього всі ці купюри були вручені ОСОБА_5 для подальшої передачі адвокату ОСОБА_4, з нею проведено інструктаж щодо поведінки під час передачі коштів в якості неправомірної вигоди, а також попереджено про недопустимість вчинення нею дій щодо його провокації (підбурювання) до одержання неправомірної вигоди. Після вчинення всіх цих організаційних дій ОСОБА_5 в супроводі працівників міліції виїхала до ринку «Центральний». Вона 26 березня 2015 року об 11 годині перебувала напроти входу до ринку під постійним контролем оперативних працівників, через деякий час до неї підійшов адвокат ОСОБА_4 і з власної ініціативи отримав неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США, після чого був затриманий, в нього виявлено і вилучено ці кошти, які приєднані як речові докази (копії купюр в т.1 на а.с.162-167). Складено протокол про хід і результати цієї негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту № 2/1809 від 21 квітня 2015 року (т.1, а.с.159-161).

Суд вважає, що даний протокол не відповідає вимогам ст.ст.104, 246 та 271 КПК України.

Так, в протоколі не зазначено, коли саме, якого числа, місяця, року розпочата ця негласна слідча (розшукова) дія. Як вбачається з тексту протоколу всі 20 купюр відразу після їх помітки спеціальною хімічною речовиною були вручені ОСОБА_5, тобто в приміщенні оперативного підрозділу, після чого вона в супроводі працівників міліції поїхала до ринку «Центральний». Однак як показала ОСОБА_5 в судовому засіданні кошти в сумі 2000 доларів США були їй вручені працівниками міліції на вулиці Богомольця біля приміщення медичного університету безпосередньо перед тим, як вона їх передала ОСОБА_4, що суперечить даним протоколу.

Крім того, як показала ОСОБА_5 в судовому засіданні вона працівникам міліції передала свої кошти в сумі 200 доларів США, однак в протоколі не зазначено цього, як і не зазначено звідки оперативні працівники взяли ще 300 оригінальних доларів США. Суд не приймає як доказ показання ОСОБА_5 про те, що цю суму 300 доларів США оперативним працівникам передав її син ОСОБА_6, оскільки сам ОСОБА_6, будучи допитаним в якості свідка, про це не заявляв, інших доказів, які б з достовірністю це підтверджували, не надано. В матеріалах кримінального провадження відсутня заява ОСОБА_5 та інший документ про добровільну передачу нею оперативним працівникам двох купюр по 100 доларів США з тими серіями і номерами, що зазначені в протоколі, що унеможливлює перевірити судом, чи дійсно нею надавались ці кошти і вони належать саме їй. Цим підтверджується той факт, що до початку проведення цієї негласної слідчої дії грошові купюри, які були передані в подальшому ОСОБА_4, не були оглянуті та описані.

Стороною обвинувачення не надано суду і в матеріалах кримінального провадження відсутній протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів ОСОБА_5 та протокол її особистого огляду після передачі коштів, які повинні бути складені в присутності понятих, не надано інших належних доказів про походження грошових коштів, які були передані ОСОБА_4, що є підставою для визнання даних процесуальних дій незаконними.

Згідно ст.273 ч.2 КПК України виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом.

Стороною обвинувачення суду не надано протоколів про виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення негласної слідчої дії по передачі їх ОСОБА_4, складених оперативними працівниками з дотриманням вимог ст.ст.104, 106, 252 КПК України, таким чином, не підтверджено факт передачі ОСОБА_5 заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів для їх використання під час проведення конкретної негласної слідчої (розшукової) дії, а дані в протоколі про хід і результати цієї негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту № 2/1809 від 21 квітня 2015 року суперечать показанням ОСОБА_5 та протоколам освідування ОСОБА_4 і огляду грошей, з яких вбачається, що під дією ультрафіолетової лампи було видно світіння зеленовато-жовтим кольором тільки однієї купюри без зазначення її серії та номеру, а також ще на двох була видна риска в лівому нижньому куті, на всіх інших купюрах ніякого світіння видно не було, що дає суду підстави для висновку про те, що ОСОБА_4 передані не ті кошти, які зазначені в даному протоколі, і вважати цей доказ недопустимим.

Відповідно до постанови слідчого про призначення фоноскопічної експертизи матеріалів та засобів відео- і звукозапису від 13 травня 2015 року (т.1, а.с.169-170) експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз була проведена така експертиза і надано висновок № 1784/ 1785/ 1786/ 1830/ 1831/ 1832 від 25 червня 2015 року, згідно з яким розшифровано семантичний зміст досліджуваних фонограм, що містяться на дисках під час зустрічей в березні 2015 року ОСОБА_4 з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Висловлювання ОСОБА_4 позначені символом «К», ОСОБА_5 позначені символом «Н», ОСОБА_6 позначені символом «П». Усне мовлення ОСОБА_4 зафіксоване на досліджуваних фонограмах 1-9, усне мовлення ОСОБА_5 на фонограмах 2-4, 7-9, усне мовлення ОСОБА_6 на фонограмах 5-6. На досліджуваних фонограмах 1-9 ознак монтажу не виявлено. Встановити в категоричній формі, чи мають досліджувані фонограми ознаки монтажу не виявилось можливим з тих причин, що досліджувані фонограми 1-9 є копіями та у зв'язку з відсутністю у Реєстрі методик проведення судових експертиз відповідної методики, що дозволяє гарантовано виявити ознаки монтажу цифрових сигналограм (т.1, а.с.171-175 з додатками на а.с.176-195).

Суд вважає цей висновок експертизи також недопустимим доказом, оскільки на дослідження слідчим були направлені шість DVD дисків та три флеш-карти з записами розмов, отриманих в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії відповідно до протоколу від 21 квітня 2015 року, які визнані судом недопустимими доказами; технічні засоби, на які здійснювались записи цих розмов, та оригінали записів на дослідження експертам не направлялись і вони не досліджувались; по копіям фонограм, які були надані експертам слідчим, неможливо зробити висновок про наявність на них ознак монтажу із-за відсутності відповідної методики.

Всі інші досліджені в судовому засіданні письмові докази, надані стороною обвинувачення, зокрема: доручення про проведення досудового розслідування від 19 березня 2015 року (т.1, а.с.4); повідомлення про початок досудового розслідування від 19 березня 2015 року (т.1, а.с.5); витяг з кримінального провадження від 19 березня 2015 року, згідно з яким кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР цього дня (т.1, а.с.8); клопотання про продовження строку досудового розслідування від 18 травня 2015 року та постанова про продовження строку досудового розслідування від 19 травня 2015 року (т.1, а.с.9-13); клопотання про продовження строку покладених на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, від 19 травня 2015 року (т.1, а.с.14-16); ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 травня 2015 року (т.1, а.с.17-18); постанова про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 26 червня 2015 року (т.1, а.с.25); протокол затримання ОСОБА_4 від 26 березня 2016 року (т.1, а.с.26-28); повідомлення про підозру від 26 березня 2015 року ОСОБА_4 (т.1, а.с.40-48); клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 27 березня 2015 року та ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 березня 2015 року (т.1, а.с.61-65); довідка про звільнення ОСОБА_4 від 30 березня 2015 року (т.1, а.с.69-70); клопотання про арешт майна від 27 березня 2015 року та ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 березня 2015 року (т.1, а.с.78-80); протокол перегляду та прослуховування дисків з записами від 26 червня 2015 року (т.1, а.с.196) не підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вимаганні у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передачі йому коштів в сумі 2000 доларів США для прокурора та судді і передачу ними цих коштів, їх показання не є належними доказами у відповідності до вимог ст.85 КПК України його у вчиненні шахрайських дій та підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище.

Таким чином, оскільки всі зазначені докази визнані судом неналежними та недопустимими, які не можуть бути покладені судом в обґрунтування обвинувального вироку, а іншими доказами винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні злочинів, передбачених ст.190 ч.1 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), ст.27 ч.4 - ст.15 ч.2 - ст.369 ч.3 КК України як підбурення до замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, не підтверджується, суд вважає, що його за цими статтями належить виправдати за недоведеністю вини в їх вчиненні.

При цьому одні лише показання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що ОСОБА_4 підбурював їх до надання неправомірної вигоди заступнику прокурора Чернівецької області ОСОБА_7 та судді Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_13. в сумі 2000 доларів США, які в цій сумі фактично ними передані не були, не підтверджені жодним іншим доказом, не можуть бути підставою для визнання його винним у скоєнні цих злочинів.

Крім того, частиною 4 статті 27 КК України передбачено, що підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину, тобто законом визначено, що в кримінальному провадженні повинен бути інший співучасник, який також вчинив злочин і ним може бути тільки виконавець злочину. В даному кримінальному провадженні таким виконавцем злочину надання неправомірної вигоди є ОСОБА_5 і в її діях є склад цього злочину, що зазначено в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво». Однак всупереч цим вимогам орган досудового розслідування виконавця злочину не визначив, процесуально не зафіксував.

Відповідно до ч.5 ст.369 КК України особа, яка пропонувала, обіцяла або надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції, обіцянки чи надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого згідно із законом має право повідомляти про підозру.

Згідно ст.286 ч.1 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється тільки судом. Таке звільнення суд здійснює тільки на підставі клопотання органу досудового розслідування. Однак в матеріалах кримінального провадження такого клопотання та ухвали суду про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності немає, стороною обвинувачення цих документів також не надано, що унеможливлює кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ст.27 ч.4 - ст.15 ч.2 - ст.369 ч.3 КК України.

В судовому засіданні з показів потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 достовірно встановлено, що вона 19 березня 2015 року була у нього як заступника прокурора області на особистому прийомі і впевнилась, що він ніякої неправомірної вигоди не вимагає і не погоджується отримати якісь кошти. Знаючи це, а також те, що вирок суддею Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_13 відносно її сина ОСОБА_6 вже проголошений, що гроші цим службовим особам, які займають відповідальне становище, не призначаються, тому при передачі коштів в сумі 2000 доларів США 26 березня 2015 року ОСОБА_4 ОСОБА_5 знала і усвідомлювала, що передає ці кошти з метою провокації, що також виключає кримінальну відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 Дії, направлені на підбурювання до вчинення злочину (провокація), відповідно до практики Європейського суду з прав людини визнаються порушенням гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод права особи на справедливий судовий розгляд.

Суд вважає, що ОСОБА_5 безпідставно визнана потерпілою по даному кримінальному провадженню. Як зазначено слідчим в постанові про визнання особи потерпілим від 25 червня 2015 року (т.1, а.с.100) ОСОБА_4, достовірно знаючи, що кошти в сумі 2000 доларів США надані йому для передачі в якості неправомірної вигоди службовим особам і не маючи наміру їх нікому передавати, приховуючи цей факт від ОСОБА_5, заволодів ними, спричинивши їй збитки на вказану суму, тобто ОСОБА_5 визнана потерпілою на суму 2000 доларів США. В заяві про визнання її потерпілою ОСОБА_5 не зазначає, яку суму матеріальної шкоди їй завдано діями ОСОБА_4

В судовому засіданні з показів ОСОБА_5 вбачається, що нею було передано оперативним працівникам всього суму 200 доларів США, однак це належними і допустимими доказами не підтверджується, про що зазначалось судом раніше. Цивільний позов нею не заявлявся і в судовому засіданні вона ніяких претензій ОСОБА_4 не заявляла.

Оскільки належними і допустимими доказами в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_4 шляхом обману та зловживання довірою заволодів коштами ОСОБА_5, спричинивши їй матеріальну шкоду, в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст.190 ч.1 КК України.

Суд вважає, що у відповідності до вимог ч.11 ст.182 КПК України внесену заставодавцем ОСОБА_3 заставу в розмірі 60900 грн. згідно квитанції № ПН371К від 27 березня 2015 року належить йому повернути, оскільки ОСОБА_4 виконував всі покладені на нього зобов'язання, їх не порушував, а також виправданий судом, тому підстав для звернення застави в дохід держави немає, у зв'язку з чим внесені кошти підлягають поверненню.

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

В кримінальному провадженні є судові витрати в сумі 9631 грн. 50 коп. за проведення експертизи матеріалів та засобів відео- звукозапису (т.1, а.с.171), які у зв'язку з виправданням ОСОБА_4 належить віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367-371, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 за ст.ст.190 ч.1, 27 ч.4 - 15 ч. 2 - 369 ч.3 КК України виправдати.

Обрану ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у вигляді застави скасувати.

На підставі ст.182 ч.11 КПК України після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_3 суму 60900 (шістдесят тисяч дев'ятсот) гривень, внесену в якості застави згідно квитанції № ПН371К від 27 березня 2015 року на рахунок ТУ ДСА в Чернівецькій області № 37315005000089 в ГУ ДКСУ у Чернівецькій області.

Судові витрати за проведення експертизи матеріалів та засобів відео- та звукозапису в сумі 9631 гривні 50 копійок віднести за рахунок держави.

Скасувати накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 березня 2015 року арешт на грошові кошти в сумі 80 доларів США та 821 гривню і повернути ці кошти ОСОБА_4.

Речові докази по справі: 15 імітаційних купюр номіналом по 100 доларів США із написом «сувенір», які знаходяться в камері зберігання речових доказів прокуратури Чернівецької області, знищити; 5 оригінальних купюр номіналом по 100 доларів США із зазначеними серіями та номерами, які знаходяться там же, у відповідності до п.2 ч.9 ст.100 КПК України конфіскувати в дохід держави (т.1, а.с.25).

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Л.К.КИРИЛЮК