Рішення № 58842294, 04.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/11956/14 Головуючий суддя І інстанції Скотар А.Ю.

Провадження № 22-ц/790/3368/16 Суддя доповідач Коваленко І.П.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року судова колегія судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Коваленко І.П.,

суддів - Сащенко І.С., Коровіна С.Г.

при секретарі Калюжній Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішенняМосковського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що 10.12.2008 між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про переведення боргу (замінуборжника), згідно з яким ОСОБА_2 перевів на відповідача грошові зобов'язання, що виникли та виникнуть в майбутньому за кредитним договором № 6807С135 від 28.12.2007, за яким ОСОБА_2 отримав у Банка кредит в розмірі 1717000,00 грн. строком до 27.12.2026 для придбання нерухомого майна: житлового будинку з прибудовами, загальною площею 160,0 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м. по пров. Корсиківський, 25 в м. Харкові та земельної ділянки, загальною площею 0,0549 га., кадастровий номер 6310137500:04:004:0001 за тією ж адресою.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього між Банком і відповідачем укладено Іпотечний договір № 68708Z35 від 10.12.2008, предметом іпотеки за якими є вказаний вище житловий будинок і земельна ділянка.

Через невиконання відповідачем умов кредитного договору позивач був змушений звернутись до суду та заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2011 з відповідача стягнуто на користь Банку заборгованість в розмірі 2868002,04 грн., яка виникла станом на 17.11.2010.

За період з 18.11.2010 по 31.07.2014 заборгованість збільшилась та становить 5764287,79 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 169425849 грн., за відсотками - 2228539,91 грн., пені за прострочену заборгованість - 964480,17 грн. та пені за прострочені відсотки - 877009,22 грн.

Посилаючись на умови іпотечного договору позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на публічних торгах та виселити відповідача з спірного будинку.

До суду представник позивача подав заяву про слухання справи за його відсутності, якою підтримав позов та просив ухвалити заочне рішення.

Відповідач до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, справа розглянута у його відсутності.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2015 року позовні вимоги позивача задоволені частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 6807С135 від 28.12.2008 року за період з 28.12.2007 року по 31.07.2014 року в сумі 5764287 (п'ять мільйонів сімсот шістдесят чотири тисячі дві вісімдесят сім) гривень 79 копійок для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», звернуто стягнення на житловий будинок № 25 по пров. Корсиківському в м. Харкові, загальною площею 160.0 кв.м.. житловою площею 73,2 кв.м., який є предметом іпотеки за іпотечним договором № 68708Z35 від 10.12.2008 і належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом його продажу на публічних торгах за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності. ОСОБА_1 виселено з будинку № 25 по пров. Корсиківському в м. Харкові та вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі. Суд відмовив позивачу в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18 березня 2015 року заява відповідача про перегляд зазначеного заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи та які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає на несправедливі умови зазначеного кредитного договору, його укладення відповідачем з використанням її юридичної необізнаності порушення позивачем при укладанні договору вимог ст.ст. 1, 11, ч.12 ст. 10 , ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» , а також зазначає на те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та при застосуванні норм матеріального права суд першої інстанції, на думку відповідача, неправильно витлумачив закон та прийшов до необґрунтованого висновку щодо прав та обовязків сторін ( ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), також зазначає на порушення судом першої інстанції норм ст. 157 ЦПК України щодо строку розгляду зазначеної справи.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи вказані позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції з посиланням на вимоги ст. 526 ЦК України,ч.1 ст. 33, частини1 та 2 ст. 39, ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України , виходив з доведеності позивачем зазначених позовних вимог.

Такі висновки суду колегія суддів вважає правильними і зробленими у відповідності із зібраними доказами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 28.12.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6807С135. за яким останній отримав кредит в сумі 1717 000,00 грн. строком до 27.12.2026 для придбання житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 160.0 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м. по пров. Корсиківському, 25 в м. Харкові та земельної ділянки, загальною площею 0.0549 га., кадастровий номер 6.310137500:04:004:0001 за тією ж адресою (а.с. 5-9).

10.12.2008 між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, договір про переведення боргу (заміну боржника), за якими позичальником за кредитним договором є ОСОБА_1 (а.с. 13, 19, 20): того ж числа між Банком та відповідачем укладено додаткову угоду № 6807С135-2 до кредитного договору, якою змінено пункти щодо суми отриманого кредиту, відповідальності за його неповернення та сплату відсотків, встановлений графік надання та погашення кредиту (а.с. 14-18).

Як свідчить додаткова угода № 6807С135 , укладена між позивачем та відповідачем, Банк надав їй кредит в сумі 1694258, 49 грн. з кінцевою датою погашення 27 грудня 2026 року для оплати придбання зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою, з виплатою фіксованої відсоткової ставки на рівні 21,00% річних ( а.с.14-18).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 10.12.2008 року на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 6807С135 від 28.12.2007 року, та зазначених додаткових угод, між сторонами укладений іпотечний договір № 68708Z35, предметом іпотеки за яким є вказані житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка (а.с. 21-23).

Відповідач зобовязання щодо щомісячної сплати кредиту та відсотків не виконує, у звязку з чим за період з 18.11.2010 року по 31.07.2014 року має прострочену заборгованість в сумі 5764287 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 169425849 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом - 2228539,91 грн., пені за прострочену заборгованість - 964480,17 грн. та пені за прострочені відсотки - 877009,22 грн.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2011 року з відповідача та ТОВ «Лотос» як поручителя на користь позивача була стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором та додатковою угодою до нього, станом на17.11.2010 року в розмірі 2869822, 04 грн., однак вказане рішення суду відповідачем не виконується ( а.с.32-33).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. ОСОБА_3 виконуються умови договору кредиту, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки метою погашення заборгованості.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення , є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

У відповідності до частин 2 та 3 ст. 109 ЖК України , громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення,за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення ,що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

В правовій позиції, висловленої Верховним судом України у справі № 6039 цс15 від 18 березня 2015 року зазначено, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України, особам, які виселяються із житлового будинку (житлового приміщення), яке є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбано не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

В даному ж випадку зазначений вище і переданий в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями, було придбано відповідачем за рахунок отриманих кредитних коштів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і щодо виселення відповідача з зазначеного житлового будинку.

Однак, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає зміні.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Так, згідно з ч. 1 ст. 38 Закону «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Частиною 5 вищеназваної статті установлено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Частинами 1, 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» установлено, що прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону «Про іпотеку», у розумінні норми ст. 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15 та від 08 червня 2016 року у справі № 6-1239св16.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача надав Звіт про незалежну оцінку майна від 21.06.2016 року, проведеного субєктом оціночної діяльності ТОВ «ЕкспертЦентр», відповідно до висновку якого початкова вартість предмету іпотеки житловий будинок № 25 по пров. Корсиківському в м. Харкові, загальною площею 160.0 кв.м житловою площею 73,2 кв.м становить 1 586 200,00грн. без ПДВ.

Отже, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

На підставі наведеного та керуючись п.3 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 лютого 2015 року - змінити.

В частині звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивну частину рішення суду викласти у такий редакції:

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 6807С135 від 28.12.2007 за період з 28.12.2007 по 31.07.2014 в сумі 5764287 (п'ять мільйонів сімсот шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 79 копійок звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - житловий будинок № 25 по пров. Корсиківському в м. Харкові, загальною площею 160,0 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах в порядку , передбаченому діючим законодавством України в межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації у сумі 1 586 200 грн. .

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: