Постанова № 58841983, 29.06.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-а/522/444/16

Справа № 522/5764/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 2-ої роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції м. Одеси, лейтенанта поліції ОСОБА_2, третя особа на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 04.04.2016 року звернувся до суду з позовом до Інспектора патрульної поліції 2-ої роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції м. Одеси, лейтенанта поліції ОСОБА_2, третя особа на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, за яким просив постанову серії ПС2 №904927 у справі про адміністративне правопорушення від 19.03.2016 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити за п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування позову відзначив, що 19.03.2016 року інспектором патрульної поліції 2-ої роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції м. Одеси, лейтенантом поліції ОСОБА_2 винесено постанову серії ПС2 №904927 у справі про адміністративне правопорушення. Вказана постанова винесену у звязку з тим, що начебто позивач 19.03.2015 року о 13 год. 40 хв. у м. Одеса по вул.. Ланжеронівська, 9, на автомобілі БМВ 530, номерний знак GHG 780, здійснив зупинку на стоянку на проїжджій частині дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу на суму 255, 00 грн.

Проте, з винесеною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною та такою, що прийнята з порушення вимог чинного законодавства. Зазначив, що вказаний транспортний засіб не є його особистою власністю, а належить компанії «LT-cars». Вказаний автомобіль, зазначений в оскаржуваній постанові, іншою особою, а саме дружиною позивача. Крім того, остання змушена була його там залишити з огляду на те, що він через певні технічні несправності сам зупинився та не заводився. З огляду на зазначене, пересвідчившись, що вказаний автомобіль не загороджує проїжджій частині та нікому не заважає, як знак попередження про несправність (знак аварійної зупинки), вона виставила жовтий трикутник та пішла за допомогою позивача до місця його роботи, що знаходиться поруч від вказаного місця за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 4, оф.18. Прибувши на вул. Ланжеронівська, 9, де і стояв вказаний автомобіль, ОСОБА_1 намагався завести його та відігнати в інше місце. Отже, вважає, що відповідач не встановивши достовірних даних, обставин та інформації щодо правопорушення, особи, яку притягнув до відповідальності, незаконно виніс оскаржувану постанову.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 (дії на підставі договору про надання правової допомоги від 29.06.2016 року, ордер серії ОД №228933) не зявився, надав суду заяву, за якою просив розглянути справу у його відсутності та задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Жодних клопотань суду не заявляв.

Представник департаменту патрульної поліції Національної поліції України не зявився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Жодних клопотань суду не заявляв.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, надані суду докази в сукупності, суд вважає поданий адміністративний позов обґрунтованим, доведеним, а вимоги по ньому підлягаючі задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.03.2016 року інспектором патрульної поліції 2-ої роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції м. Одеси, лейтенантом поліції ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову серії ПС2 №904927 у справі про адміністративне правопорушення (а.с.6).

З тексту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, автомобілем БМВ 530, номерний знак GHG 780, 19.03.2015 року о 13 год. 40 хв. у м. Одеса по вул.. Ланжеронівська, 9, здійснив зупинку на стоянку на проїжджій частині дорожнього руху, в другий рядком менше ніж 10 м від повороту, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 255, 00 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Виходячи з вищевикладеного, для кваліфікації дій позивача за ч.1 ст. 122 КУпАП, необхідно встановити протиправність дій позивача відносно здійснення зупинки на стоянку автомобіля БМВ 530, номерний знак GHG 780, на проїжджій частині дорожнього руху, в другий рядком менше ніж 10 м від повороту.

Відповідно до ст.280 КУПАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст..251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні .

Ці дані, крім всього зазначеного в цій статті, встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14«Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАПвизначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Уст. 2545 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Тобто, доведення невинуватості не покладається на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме особа, яка притягає особу до адміністративної відповідальності повинна довести її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

З копії заперечень до постанови та пояснень позивача суд вбачає, що 19.03.2016 року позивач не здійснював зупинки на стоянку автомобіля БМВ 530, номерний знак GHG 780, на проїжджій частині дорожнього руху, за адресою м. Одеса по вул.. Ланжеронівська, 9. Навпаки, транспортний засіб був запаркований іншою особою дружиною позивача через його не справність у звязку з чим був виставлений аварійний трикутник, ОСОБА_1, прибувши за вказаною адресою, намагався його відпаркувати в інше місце. При цьому, суд вбачає, що позивач гне є власником транспортного засобу автомобіля БМВ 530, номерний знак GHG 780.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач - інспектор Джаварашвілі М.В. у судове засідання не зявилась, не надала суду відповідно до ч.2ст.71 КАС Україниписьмових заперечень проти позову, та доказів правомірності оскаржуваного позивачем прийнятого нею рішення та відповідних дій.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП.

Також, пункт 1статті 247 КУпАПпередбачає закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, є підстави вважати, що всупереч ст. 280 КУпАП, під час винесення постанови від 19.03.2016 року про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, відповідачем були зясовані не всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не доведене, що саме позивач має нести відповідальність за адміністративне правопорушення, при визначенні міри адміністративного стягнення не враховано те, що Позивач до цього часу жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності, не враховано майновий стан позивача.

Аналіз долучених до справи документів не дає підстав стверджувати, що правопорушення було здійснено саме позивачем та наявності його вини. Пояснення позивача не спростовані належними та допустимими доказами зі сторони відповідача.

На спростування вказаних тверджень відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, будь-яких доказів вини позивача ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП з матеріалів адміністративної справи не вбачається, що є безумовною підставою для визнання судом незаконною постанови у справі про адміністративне правопорушення з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1.

У відповідності до ст.. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив витрати по сплаті судового збору на суму 551, 21 грн. (квитанція №97 від 29.03.2016 року). Тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 6-14, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 158-163, 167, 171 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 2-ої роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції м. Одеси, лейтенанта поліції ОСОБА_2, третя особа на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову серії ПС2 №904927 у справі про адміністративне правопорушення від 19.03.2016 року, винесену інспектором патрульної поліції 2-ої роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції м. Одеси, лейтенантом поліції ОСОБА_2, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання постанови суду.

Суддя: Домусчі Л.В.

29.06.2016