Рішення № 58841324, 07.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3244/16 Справа № 175/2409/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря Гулієва М.І.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому посилався на те, що 10 серпня 2014 року між ним та відповідачем була досягнута домовленість та укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки по вул. Білякова буд.83-б в смт Кіровське Дніпропетровського району, Дніпропетровської області. Позивач вказує, що між сторонами була досягнута домовленість щодо всіх істотних умов договору, продавець отримав грошові кошти, в якості повної оплати вищевказаного нерухомого майна, та передав його позивачу. В подальшому, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення даного договору купівлі-продажу, тому позивач звернувся із позовом в якому просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки, а також визнати за ним право власності на дане нерухоме майно (а.с. 3-5).

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2015 року позов задоволено (а.с. 31-33).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, оскільки ухваленим рішенням було порушено законні права та інтереси ОСОБА_3, якого не було залучено до участі під час розгляду справи, у звязку з чим ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову в повному обсязі (а.с. 40-42).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин укладення 10 серпня 2014 року між ним і відповідачем договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, виконання умов договору та ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору та застосував положення ст.ст. 219, 220, 655 ЦК України.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонам вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усі істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. З ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопаді 2009 року N 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові по справі № 6-49цс13 від 19.06.2013 року.

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Однак при розгляді справи суд першої інстанцій на зазначені положенні; закону уваги не звернув.

Крім того, судом не було враховано, що однією з умов визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину, чого судом у справі встановлено не було, а встановлений ним факт, що на момент укладення договору купівлі-продажу вказаного майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки продавець не мав наміру посвідчити договір купівлі-продажу у нотаріуса, не може бути підставою для визнання договору дійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2014 року ОСОБА_5, як продавець, та ОСОБА_4, як покупець, в простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу будинку № 83-б та земельної ділянки по вул. Білякова в смт Кіровське Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, який належить ОСОБА_5 на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2014 року (а.с. 15, 22-24).

В цей же день ОСОБА_4, згідно до копії розписки, передав кошти за придбане нерухоме майно в розмірі 200 000 грн. (а.с. 19), в свою чергу ОСОБА_5 передала будинок та земельну ділянку відповідно до акту прийому-передачі (а.с. 20).

Разом з тим, згідно довідки від 09 лютого 2016 року, приватним нотаріусом ОСОБА_6 27 червня 2006 року було посвідчено договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, за умовами якого ОСОБА_3 придбав вказаний будинок (а.с. 53).

Даний договір 21 травня 2007 року було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, відомості щодо припинення права власності у витягу відсутні (а.с. 50).

Крім того, з наданих апелянтом відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вищевказане спірне майно на час розгляду справи судом першої інстанції, перебувало в іпотеці (а.с. 46-52).

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції, не було враховано наявність обтяжень на спірне нерухоме майно, не залучено інших осіб, права та інтереси, яких будуть змінені ухваленим рішенням.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий суд, дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року до розгляду даної справи апеляційним судом було накладено арешт на спірний житловий будинок та земельну ділянку шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію , здійснювати його відчуження. Оскільки по даній справі колегія суддів ухвалює рішення, заходи забезпечення підлягають скасуванню на підставі ч.6 ст.154, п.8 ч.1 ст.214 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: