Ухвала суду № 58841209, 07.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5402/15 Головуючий у 1 інстанції: Козюренко Р.С.

Провадження № 22-ц/783/3256/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. Л.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Струс Л.Б., Кабаль І.І.

секретар: Бадівська О.О.

особи, які беруть участь у справі: представник ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 24 березня 2016 року за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 24 березня 2016 року позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) та ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_3) на користь ПАТ КБ «Надра» (МФО 380764, ЄДРПОУ 20025456) станом на 18.06.2015 року заборгованість в сумі 49370, 57 дол. США та пеню в розмірі 16034, 81 гривень, а всього у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ 1084919, 26 грн.; вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржили представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 в апеляційній скарзі вказує, що договір поруки ОСОБА_8 особисто не підписував. Також зазначає, що судом безпідставно застосовано солідарний вид відповідальності та стягнуто заборгованість в тому числі і з ОСОБА_9 Як вказано позивачем і це підтверджено розрахунком кредитні зобов»язання ОСОБА_2 не виконувалися з листопада 2014 року. Відповідно строк пред»явлення кредитором вимог до поручителя обчислюється з листопада 2014 року і закінчився в квітні 2015 року (в силу ст. 559 ЦК України). Проте банком подано позов 30 червня 2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку пред»явлення вимоги до поручителя. Вказує, що на момент звернення з позовом в суд порука була припиненою в силу закону. Крім того, ОСОБА_8 не був належним чином повідомлений про час, місце та дату судового засідання. Просить рішення Франківського районного суду м.Львова від 24 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зокрема зазначає, що умовами договору передбачені окремі самостійні зобов»язання, які деталізують обов»язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов»язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу. Зважаючи на те, що банк не пред»являв до позичальника жодної досудової вимоги про дострокове повернення кредиту (а відтак не встановив нового строку для повернення всієї суми кредиту), а також те, що на момент подання позову 30 червня 2015 року у апелянта ще не виник обов»язок із внесенням щомісячних обов»язкових платежів за період з липня 2015 року по липень 2027 року, сума заборгованості по тілу кредиту та процентам на момент подання позову не перевищувала 4738, 08 грн.. На момент звернення до суду існувало прострочення за 8 місяців період з листопада 2014 року по червень 2015 року, водночас сума одного мінімального платежу становила 592, 26 дол. США. Таким чином, заявлена вимога банку не може розглядатися як вимога про дострокове повернення частини позики (кредиту), що залишилася в розумінні ч.2 ст. 1050 ЦК України. Просить рішення Франківського районного суду м.Львова від 24 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг та заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, а тому позивач має право на солідарне повернення простроченої заборгованості за кредитом з урахуванням відсотків за користування кредитом та пені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №186/48/07-f на суму 53000, 00 дол. США, строком до 30.07.2027 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 12, 49 % річних.

В якості забезпечення виконання зобов»язань по кредитному договору №031/13/08 Ф від 29.02.2008 року виступає порука гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_7.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, згідно з Договором поруки та ст. 554 ЦК України ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виступають співвідповідачами по даному зобов»язанню.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язокрешти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до положень ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до змісту Кредитного договору, у разі неналежного виконання позичальником зобов»язань, банк має право звернутися до суду з вимогою про дострокове погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів та пені.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 629, 638 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем власні зобов"язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, надано відповідачу кредит у розмірі 53 000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № NL-6 від 30 липня 2007 року.

Згідно із ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з невиконанням відповідачем кредитних зобов'язань перед банком, станом на 18.06.2015 року в нього виникла заборгованість, яка складає 50111, 20 дол. США,

Розрахунок заборгованості позивачем проведено відповідно до умов договору, відповідачем не спростовано.

Колегія суддів приходить висновку, що розглядаючи спір по суті суд першої інстанції правильно встановив, що кредитні зобов'язання боржником згідно умов кредитного договору не виконані, а тому позов підлягає до задоволення.

Доводи апеляційних скарг щодо неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи колегія судді вважає необґрунтованими.

Будь-яких належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, щодо застосування ст. 57, 58, 59 ЦПК України чи порушень інших норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ст. 309 ЦПК України, апелянтами не представлено.

Тому даючи оцінку рішенню суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, в межах доводів скарги, колегія суддів дійшла висновку про законність та обгрунтованість рішення. Рішення суду ухвалене в межах заявлених вимог, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не ставлять під сумнів його законність.

На підставі ст.308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційній скарги представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_10