Рішення № 5884093, 22.05.2009, Господарський суд Чернігівської області

У К Р А Ї Н А

Г О С П О Д А Р С Ь К И Й С У Д

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів

проспект Миру , 20 тел. 77-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

20 травня 2009 року справа № 2/48

За позовом:фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

дотовариство з обмеженою відповідальністю агрофірма „Маяк”

17111, Носівський р-н, с.Лихачів, вул. Шевченка,6

про стягнення 296286,73 грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2

відповідача: не зявився

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 257666,4 грн. боргу за договором поставки нафтопродуктів №17 від 01.10.08 р., 21356,5 грн. відсотків за період користування сумою заборгованості, 515,33 грн. штрафу за письмове повідомлення про необхідність погашення суми заборгованості, 16748,5 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, правом участі у судовому засіданні не скористався, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

01.10.2008р. між сторонами укладено договір поставки № 17 відповідно до якого постачальник (позивач) зобовязується передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти: бензин А-76 та дизельне пальне (далі-товар) у відповідності з умовами договору та додаткових угод до нього. Номенклатура, кількість та ціна товару встановлюється сторонами у витратній і товарно-транспортній документації. Умови поставки, порядок розрахунків визначаються в додаткових угодах до договору.

Відповідно до п. 1.5 договору загальна ціна та кількість товару, який поставляється за договором, визначається додатковими угодами.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з додатковою угодою №3 від 21.10.2008 р. до договору ; 17 від 01.10.2008р. позивач зобовязався передати у власність відповідачу бензин А-76 у кількості 8205л. на загальну суму 48409,5 грн. з ПДВ з відстрочкою платежу на 40 календарних днів з моменту відгрузки товару. Факт поставки відповідачу товару - бензину А-76 в кількості 8205 л. на загальну суму 48409,5 грн. з ПДВ підтверджується накладною №15 від 21.10.08 р.

Згідно з додатковою угодою №4 від 25.10.08 до договору № 17 від 01.10.2008р. позивач зобовязався передати у власність відповідачу дизельне паливо у кількості 16980 л. на загальну суму 110709,6 грн. з ПДВ з відстрочкою платежу на 36 календарних днів з моменту відгрузки товару. Факт поставки відповідачу дизельного палива в кількості 16980 л. на загальну суму 110709,6грн. з ПДВ підтверджується накладною № 18 від 25.10.08 р.

Згідно з додатковою угодою №5 від 27.10.08 р. до договору № 17 від 01.10.2008р. позивач зобовязався передати у власність відповідачу дизельне паливо в кількості 15255 л. на загальну суму 98547,30грн. з ПДВ з відстрочкою платежу на 34 календарних дні з моменту відгрузки товару. Факт поставки відповідачу дизельного палива в кількості 15255 на загальну суму 98547,30грн. з ПДВ підтверджується накладною № 20 від 27.10.08 р.

Відповідно до ст. 253, ч. 5 ст. 254 останнім днем строку виконання відповідачем грошового обовязку є 01.12.2008р.

Проте, в порушення взятих на себе зобовязань, відповідач розрахувався за поставлений товар частково, сплативши за договором № 17 від 01.10.2008р., додатковою угодою до нього № 4 від 25.10.2008р., накладною № 18 від 25.10.2008р. 21.01.09 р. - 9000 грн., 09.02.09 р. 14000 грн. 19.02.09 р. - 20000 грн.

Отже основна сума заборгованості відповідача на момент подачі позову до суду (01.04.09 р.) становила 214666,4 грн., а не 257666,4 грн. заявлені позивачем. Таким чином в стягненні 43000 грн. основного боргу слід відмовити. Відповідач не подав доказів оплати решти боргу, тому позов в частині стягнення 214666,4грн. підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 230 ГК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 5.2 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідач повинен сплатити позивачу наступні штрафні санкції за порушення грошових зобовязань, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України:

-відсотки за користування чужими коштами в розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочки оплати, за весь період користування коштами, які належать сплаті позивачу;

-штраф у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожне письмове нагадування про необхідність погашення суми боргу;

-суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки.

Статтею 625 ч. 2 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

За направлення відповідачу претензії позивач нарахував штраф у розмірі 515,33грн. Водночас, сплата штрафу за ст. 230 ГК України є наслідком порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання, а не за вчинення якихось дій, направлених на вжиття заходів з погашення заборгованості. Окрім того, ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачає сплату такого штрафу. Тому у стягненні 515,33грн. штрафу слід відмовити.

Позивач нарахував відповідачеві до сплати 21356,5грн. відсотків за 121день, починаючи з 01.12.2008р., та 16748,5грн. інфляційних за період грудень 2008р. лютий 2009рр.

Проте, враховуючи, що відповідач є таким, що допустив прострочення, починаючи з 02.12.2008р., а також враховуючи часткову оплату, сума 25% річних становить 19160,8грн., інфляційних 16680,84грн. В цій частині суми відсотків річних та інфляційних позов підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк” ( Носівський р-н, с. Лихачів, вул.. Шевченка,6, р/р 26000302835432 в ПІБ м. Ніжин, МФО 353434, код ЄДРПОУ 30885858) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805) 214666,4грн. боргу, 19160,8грн. річних, 16680,84 грн. інфляційних, 2505,08 грн. держмита, 99,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Михайлюк

22.05.09