Ухвала суду № 58839895, 07.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5214/16 Справа № 202/123/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 49

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Єлізаренко І.А.

суддів Гайдук В.І., Калиновського А.Б.,

за участі секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що шлюб між нею та відповідачем було зареєстровано 12 листопада 1993 року Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів 12 листопада 1993 року було зроблено відповідний актовий запис за № 736. Від шлюбу мають дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Сімейне життя з відповідачем не склалося, вони втратили один до одного почуття любові та поваги, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу із відповідачем неможливе та суперечить її інтересам. Майнового спору між ними не має, діти проживатимуть з нею, тому просила розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем ОСОБА_4, зареєстрований 12 листопада 1993 року у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану м. Дніпра, актовий запис №736.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2010 року шлюб, зареєстрований 12 листопада 1993 року Красногвардійським відділом ЗАГС м. Дніпропетровська, актовий запис №736 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які мають трьох неповнолітніх дітей було розірвано (а.с.15).

05 січня 2016 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення суду від 25 листопада 2010 року (а.с.23).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року заочне рішення від 25 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.33).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрований Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №736 - розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишено прізвище «Сакменова» (а.с.68-70).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 представник ОСОБА_3 просить рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2016 року скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи сторони з 12 листопада 1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.7).

Від шлюбу сторони мають дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9-11).

Звернувшись до суду із вищевказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_3 посилалася на те, що з квітня 2010 року вони з відповідачем проживають окремо, сумісного господарства не ведуть, спільних коштів не мають, вони втратили один до одного почуття любові та поваги, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу із відповідачем неможливе (а.с.2, 3).

Статтями 51 Конституції України та 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідно ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено позивач та відповідач з квітня 2010 року проживають окремо, шлюбно-сімейні відносини між ними припинилися, сімя остаточно розпалася.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2015 року, яке набрало законної сили батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, визнано ОСОБА_7 (а.с.52, 84).

З матеріалів справи вбачається до постановлення ухвали суду від 22 січня 2016 року про скасування заочного рішення суду від 25 листопада 2010 року, яким шлюб між ОСОБА_3 до ОСОБА_4 було розірвано, 27 лютого 2015 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 (а.с.84).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що рішення суду від 14 березня 2016 року про розірвання шлюбу між сторонами слід скасувати та залишити в силі заочне рішення суду від 25 листопада 2010 року про розірвання шлюбу між сторонами, яке було скасовано ухвалою суду першої інстанції від 22 січня 2016 року, є безпідставними, оскільки доводи полягають у посиланні апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про скасування заочного рішення суду, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду від 14 березня 2016 року, так як не визначені ст.309 ЦПК України.

Приведені в апеляційній скаргі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді