Ухвала суду № 58834499, 06.07.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 674/1249/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1391/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі:

ОСОБА_1 (головуючий)

ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_5, поданою в інтересах ОСОБА_4, на рішення Дунаєвецького районного суду від 26 травня 2016 року та на додаткове рішення Дунаєвецького районного суду від 3 червня 2016 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих будівель та виселення з будинку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись в суд з позовом до ОСОБА_6 ОСОБА_4 вказувала, що є власником земельної ділянки 0,17 га та будинковолодіння за адресою м. Дунаївці, вул. Кірова,12. 22 лютого 2011 р. Рішенням Дунаєвецького районного суду шлюб між сторонами розірвано, і з тих пір, через нестерпні умови проживання, позивач переїхала проживати до м. Хмельницького.

На даний час ОСОБА_4 захотіла повернутися проживати до свого будинку по вул. Кірова,12 у м. Дунаївці, проте виявилося, що за час її відсутності відповідач без її згоди та без будь-яких дозволів і проектної документації побудував на належній позивачу земельній ділянці самочинні будівлі та влаштував там столярну майстерню, таким чином перетворив земельну ділянку призначену для обслуговування житлового будинку на виробниче підприємство. Крім того, ОСОБА_6 було самочинно добудований гараж.

На усні звернення позивача щодо усунення порушень відповідач не реагує і надалі продовжує користуватися самочинними будовами та грубо порушує право власності ОСОБА_4

Тому, ОСОБА_4 просила суд зобовязати відповідача знести самочинно збудовану будівлю, яка використовується як столярна майстерня та гараж за адресою вул. Кірова ,12 в м. Дунаївці.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 уточнила і збільшила позовні вимоги та просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,17 га по вул. Кірова,12 в м. Дунаївці шляхом зобовязання ОСОБА_6 за його рахунок знести самочинно збудовану будівлю, яка використовується як столярна майстерня та гараж по вул. Кірова,12; усунути перешкоди в користуванні житловим будинком по вул. Кірова,12 в м. Дунаївці шляхом виселення з нього ОСОБА_6

Позивач зазначала, що після розірванні шлюбу з відповідачем останній не є членом її сімї, тому без дозволу ОСОБА_4 не має права проживати та користуватися належним їй домоволодінням, тим більше будь-що будувати на належній позивачу земельній ділянці.

Оскільки, відповідач порушує право власності ОСОБА_4 на домоволодіння та відмовляється добровільно виселитися з будинку позивач просила суд позов задоволити.

Рішенням Дунаєвецького районного суду від 26 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих будівель відмовлено.

Додатковим рішенням Дунаєвецького районного суду від 03 червня 2016 року у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення його з будинку відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.

На підтвердження незаконності рішень суду зазначається, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що оскільки позивач з відповідачем перебували у шлюбі то будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю, а тому зносити самочинне будівництво і виселяти ОСОБА_6 не можна. Такий висновок суду щодо спільної власності на майно не відповідає фактичним обставинам справи і зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції не взяв до уваги правову позицію ВСУ висловлену в постанові від 22.02.2012 р. у справі № 6-99цс11, згідно якої у разі, якщо спірні правовідносини виникли до набрання чинності СК України, вони регулюються нормами Кодексу про шлюб та сімю, за яким приватизована земельна ділянка не є спільним майном подружжя, а отримана громадянином у власність шляхом здійснення свого права на приватизацію. З рішення Дунаєвецької міської ради від 22.05.2001 р. № 30 видно, що земельна ділянка була придбана позивачем шляхом приватизації, а тому вона є особистою приватною власністю.

Рішення суду в частині відмови у виселенні відповідача з будинку по вул. Кірова,12 також постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Будинок по вул. Кірова,12 в м. Дунаївці був подарований ОСОБА_4 згідно договору дарування від 30.01.1983 р., а тому після перебудови позивачу було видане свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 05.12.1988 р., що свідчить про те, що будинок належить позивачу на праві особистої власності.

Суд не взяв до уваги, що відповідач визнавав, що майно належить позивачу і що він не бажає добровільно знести самочинне будівництво та виселитись з будинку. Не взяті до уваги покази свідка ОСОБА_7

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнав, рішення суду вважає законним і обґрунтованим.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.09.1981 р. до 22.02.2011 р., постійно проживали однією сімєю до розірвання шлюбу в будинку №12 по вул. Кірова в м. Дунаївці. Вказаний будинок сторони побудували спільною працею протягом 1984 1987 років на місці знесеного старого будинку і перейшли проживати в нього у 1988 р.

Після завершення будівництва позивачка оформила на своє імя свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 5 грудня 1988 р. на новозбудований будинок та приватизувала земельну ділянку по вул. Кірова, 12 в м. Дунаївці розміром 0,17 га, на якій він був збудований, отримавши відповідний державний акт на право приватної власності на землю від 4 березня 2002 р.

Під час перебування в шлюбі до 2011 р. сторони побудували біля будинку на земельній ділянці по вул. Кірова, 12 господарські забудови: сарай (майстерню) та гараж, а після розірвання шлюбу на вказаній земельній ділянці нічого не будувалося.

Актом перевірки державною архітектурно-будівельною інспекцією у Хмельницькій області дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20.08.2015 року в домогосподарстві по вул. Кірова, 12 в м. Дунаївці встановлено, що на час перевірки будівельні роботи не проводилися, будівельна техніка відсутня, ознак проведення будівельних робіт не виявлено.

Враховуючи, що будинок та належні до нього господарські забудови сарай (майстерня) і гараж побудовані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а доказів того, що вказані господарські споруди були побудовані саме відповідачем ОСОБА_6 самочинно, позивач не подав, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих будівель і виселення відповідача з будинку.

Постановлення рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права є підставою для відхилення апеляційної скарги у відповідності до ст. 308 ЦПК України.

На підтвердження незаконності рішень суду в апеляційній скарзі зазначається, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що оскільки позивач з відповідачем перебували у шлюбі то будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю, а тому зносити самочинне будівництво і виселяти ОСОБА_6 не можна. Такий висновок суду щодо спільної власності на майно не відповідає фактичним обставинам справи.

На спростування вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись в суд з позовом та підтримуючи уточнені позовні вимоги на підставі ст. ст. 319, 321, 376, 391 ЦК України про усунення перешкод в користуванні і виселенні з будинку ОСОБА_6, ОСОБА_4 вказувала, що вона є власником земельної ділянки площею 0,17 га та будинковолодіння за адресою м. Дунаївці, вул. Кірова,12 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХМ № 047975 від 04 березня 2002 року та свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 05 грудня 1988 р. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 перестав бути членом її сімї, а тому без її дозволу немає права проживати в будинку, користуватися домоволодінням та будь-що будувати на належній їй земельній ділянці.

Встановлюючи, відповідно до ст. 214 ЦПК України, правовідносини, які виникли між сторонами, суд першої інстанції правильно вказав, що будинок та земельна ділянка площею 0,17 га, на якій збудований будинок, відповідно до правовстановлюючих документів належать на праві власності ОСОБА_4 При цьому, вказане майно було набуте ОСОБА_6 та ОСОБА_4 під час перебування у зареєстрованих шлюбних відносинах (з 1981р. по 2011 р.).

Враховуючи, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, суд не мав підстав за таких встановлених обставин виселяти ОСОБА_6 з будинку лише з тих мотивів, що ОСОБА_4 відповідно до правовстановлюючих документів є власником будинку та земельної ділянки, а шлюб між сторонами розірваний і відповідач перестав бути членом сімї позивача.

З огляду на це, не впливає на правильність судового рішення і посилання в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не взяв до уваги правову позицію ВСУ висловлену в постанові від 22.02.2012 р. у справі № 6-99цс11, згідно якої у разі, якщо спірні правовідносини виникли до набрання чинності СК України, вони регулюються нормами Кодексу про шлюб та сімю, за яким приватизована земельна ділянка не є спільним майном подружжя, а отримана громадянином у власність шляхом здійснення свого права на приватизацію, оскільки питання визначення конкретних часток сторін у спільній сумісній власності подружжя ( або відсутності у однієї з сторін права на майно подружжя) має вирішуватися при поділі майна подружжя.

Це ж стосується і доводів апеляційної скарги про те, що будинок по вул. Кірова,12 в м. Дунаївці був подарований ОСОБА_4 згідно договору дарування від 30.01.1983 р., а тому після перебудови їй було видане свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 05.12.1988 р., і тому будинок належить позивачу на праві особистої власності.

Посилання суду в рішенні на ст. 60 СК України не впливає на правильність висновку суду щодо презумпції права спільної сумісної власності подружжя, оскільки це питання аналогічно вирішувалося і в ст. 22 КпШС України (1969 р.).

Щодо вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих будівель, то під час розгляду справи не подано, як того вимагають ст. ст. 10, 60 ЦПК України, доказів проведення такого будівництва ОСОБА_6 після розірвання шлюбу.

Не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги, що суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_7, оскільки в рішенні суду оцінка показанням цього свідка надана.

Інші підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Дунаєвецького районного суду від 26 травняя 2016 року та додаткове рішення Дунаєвецького районного суду від 3 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис Суддя: підпис Суддя: підпис

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду М.М. Пастощук

=====

Головуючий у І інстанції Маринчак О.М.

Доповідач - Пастощук М.М. Категорія № 5