Ухвала суду № 58831245, 05.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4699/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 і апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2016р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» про стягнення премії, компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИЛА :

23 січня 2015р. ОСОБА_2 звернувся з позовом, який остаточно уточнив, просив суд стягнути з ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» недоплачені премії в сумі 1613грн.49коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати у розмірі 1877грн.31коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, судові витрати в сумі 132грн.40коп., повязані з направленням ним рекомендованою поштою звернення на адресу відповідача, направленням скарги на адресу ГУ Держпраці в Одеській області, отриманням від АТ «Дельта Банк» виписки по його банківському рахунку, оплатою за послуги ксероксу (а.с.226-240).

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що відповідно до наказу № 74 о/с від 17 липня 2014р. він був прийнятий на роботу в ПАТ «Одеській олійножировий комбінат» на посаду вантажника, з погодинно-преміальною системою оплати праці, з окладом згідно штатного розпису в сумі 1700грн. За наказом № 126 від 22 грудня 2014р. він був звільнений з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Позивач стверджував, що відповідач не здійснював нарахування та виплату належної йому доплати за роботу в надурочний час в період з серпня по грудень 2014р., премії в період з липня по грудень 2014р., й не запровадив їх виплату йому при звільненні, а лише 06 січня 2016р. запровадив йому виплату доплати за роботу в надурочний час, часткову виплату премії та виплату частини компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати.

Рішенням суду від 15 квітня 2016р. позов ОСОБА_2 задоволений частково.

Стягнуто з ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» на користь ОСОБА_2 премію у розмірі 1613грн.49коп., компенсацію втрати частини доходу у звязку з затримкою виплати заробітної плати в розмірі 1877грн.31коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5000грн. (в резолютивній частині рішення суду помилково вказано про стягнення за час вимушеного прогулу), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обовязкових платежів і зборів при їх виплаті. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 243грн.60коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити та ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в повному обсязі, посилаючись на те, що суд безпідставно і в порушенні вимог ст.117 КЗпП України задовольнив його позов ні в повному обсязі, про що не навів в рішенні суду мотивів, з яких суд прийшов до такого висновку (том 2 а.с.29-32).

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 просив задовольнити його апеляційну скаргу та відмовити у задоволені скарги відповідача.

В апеляційній скарзі ПАТ «Одеський олійножировий комбінат»просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд у порушенні вимог матеріального і процесуального права задовольнив позов ОСОБА_2, не врахував належним чином усі обставини по справі (том 2 а.с.25-28).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» апеляційну скаргу підтримав частково та просив суд апеляційної інстанції зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку до 2749грн.61коп. з урахуванням сплачених податків та відмовити у задоволені скарги ОСОБА_2

Колегія суддів, заслухав суддю доповідача, апелянта ОСОБА_2, представника ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не сплатив позивачу премію у розмірі 1613грн.49коп., повинний сплатити компенсацію втрати частини доходу у звязку з затримкою виплати заробітної плати в розмірі 1877грн.31коп., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5000грн.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, які відповідають вимогам закону, встановленим обставинам по справі і матеріалам справи.

Судом першої інстанції були встановлені факти і відповідні їм правовідносини, які виникли між сторонами.

Відповідно до наказу ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» № 74 о/с від 17 липня 2014р. ОСОБА_2 було прийнято на роботу на посаду вантажника, з погодинно-преміальною системою оплати праці, з окладом згідно штатного розпису в сумі 1700грн. (а.с.8).

За наказом № 126 від 22 грудня 2014р. ОСОБА_2 був звільнений з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) з 22 грудня 2014р.

Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день компенсується, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 106 КЗпП України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Згідно із ст. 107 КЗпП України робота у святковий та неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі : працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Уразі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно Положення про преміювання працівників ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» та Положення про одноразове заохочення працівників ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» за виконання особливо важливого виробничого завдання, головою Правління цього підприємства було видано наказ від 30 січня 2013р. за № 18/1 «Про преміювання вантажників майонезного цеху», яким встановлено щомісячна виплата премій вантажникам змінного складу, у разі переробки, відповідно до службових записок начальника майонезного цеху (а.с.77, 78,134).

Зі службових записок начальника майонезного цеху ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» на а.с.135-140 вбачається, що ОСОБА_2 належали до виплати щомісячні премії у наступних розмірах: в липні, серпні і вересні 2014 р. 25 %; в жовтні і листопаді 2014р. 35 %; в грудні 2014р. 25 %.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач не здійснював виплату ОСОБА_2 належної йому доплати за роботу в надурочний час в період з серпня по грудень 2014р. у належному розмірі.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено виплату компенсації працівникам за втрату частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» компенсація здійснюється у разі затримання виплати заробітної плати на один і більше календарних місяців.

Частинами 1, 2 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому разі повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не повідомив письмово ОСОБА_3 про нараховані суми, належні йому при звільненні, та своєчасно не запровадив виплату ОСОБА_2 належного йому розрахунку при звільненні, в звязку з чим позивач звертався до відповідача з відповідними заявами від 29 грудня 2014р. та від 09 січня 2015р., а також звертався зі скаргами до Головного управління Держпраці в Одеській області.

З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2015 року відповідач запровадив часткову виплату належного ОСОБА_2 розрахунку при звільненні в сумі 1672грн.13коп. шляхом її перерахування на банківський рахунок позивача в АТ «Дельта Банк», відкритий в межах зарплатного проекту (а.с.103-105).

Також 06 січня 2016р. відповідач запровадив часткову виплату належного ОСОБА_2 розрахунку при звільненні у розмірі 7151грн.22коп. Як встановив суд апеляційної інстанції: доплата за роботу в надурочний час в сумі 3531грн.35коп., компенсація за невикористану відпустку 1323,94 грн.; середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 грудня 2014р. по 20 січня 2015р. в сумі 2295грн.93коп. Вказані виплати були здійснені шляхом перерахування на банківський рахунок позивача, відкритий в межах зарплатного проекту (а.с.154, 156, 157, 158-161, 174, 215, 247).

Тому судова колегія не погоджується з доводами представника відповідача, що позивач своєчасно не звернувся до відповідача з питання отримання розрахунку при звільненні.

Слід зазначити, що Головне управління Держпраці в Одеській області також звернуло увагу на допущені порушення відповідачем законодавства про оплату праці відносно позивача, які полягають в тому, що в порушення вимог ст. 106 КЗпП України за період роботи позивача з липня по грудень 2014р. робота в надурочний час в подвійному розмірі відповідачем не оплачувалась; в порушення вимог ст.ст.72,107 КЗпП України робота позивача у вихідний день відповідачем не компенсована у грошовій формі у подвійному розмірі; що відповідач не здійснив виплату позивачу премії в період з липня по грудень 2014р. у належному розмірі; що відповідач запровадив виплату позивачу належних йому сум при звільненні не у повному обсязі, допустив зменшення розміру премій позивачу за період роботи з липня по грудень 2014р., не була оплачена робота позивача у вихідні дні у подвійному розмірі тощо (а.с.149, 248-249).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача фактично визнав вищевказані порушення, які були встановлені Головним управлінням Держпраці в Одеської області.

Тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_2 про стягнення на його користь з відповідача премію у розмірі 1613грн.49коп., компенсацію втрати частини доходу у звязку з затримкою виплати заробітної плати в розмірі 1877грн.31коп.

Що стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5000грн., судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2 частково з урахуванням наступного.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявностіспорупророзміриналежних звільненому працівниковісумвласникабоуповноваженийниморган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування втомуразі,коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, торозмірвідшкодуваннязачасзатримки визначає орган,який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середньогозаробітку узвязкуіззатримкоюрозрахункупризвільненні,що працівникові не буливиплаченіналежнійомувідпідприємства, установи,організаціїсумив день звільнення,коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дняпісляпредявленняним роботодавцевівимогпро розрахунок,суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середнійзаробітокзавесьперіод затримки розрахунку,а в разі непроведення його до розгляду справи - поденьпостановленнярішення, якщороботодавецьне доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у звязку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування зачасзатримкирозрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд першої інстанції виходив з принципу співмірності, враховував розмір спірної суми, на яку позивач має право при звільненні, істотність цієї суми порівняв з середнім заробітком позивача, сплату відповідачем під час судового розгляду справи належних позивачеві сум за роботу в надурочний час та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 грудня 2014р. по 20 січня 2015р., а також ті обставини, що позивач заявив вимогу про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати в січні 2016р. і вимогу про стягнення премії в березні 2016р., та лише у лютому, березні і квітні 2016р. надав суду першої інстанції відповідні розрахунки.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5000грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанови Верховного Суду України від 21 листопада 2011р. і від 23 грудня 2015р., що відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Правових підстав змінити висновок суду першої інстанції немає, обставини, на які посилалися сторони в судовому засіданні, судом враховані, порядок дослідження доказів дотриманий і доводів, які б спростували правильність висновків суду не має.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2016р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: С.О. Погорєлова

ОСОБА_4