Ухвала суду № 58831240, 05.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4957/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів Кравця Ю.І., Фальчука В.П., при секретарі : Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, діючого в інтересах відповідача ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014р. в частині вирішення позову ОСОБА_4 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, -

встановила:

06 квітня 2015р. ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру № 108 в будинку № 27 корпус 5 по вулиці Генерала Петрова в м. Одесі після померлої 19 липня 2013р. ОСОБА_5

В обґрунтування позову ОСОБА_6 вказала, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 липня 2014р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2014р., було розірвано договір довічного утримання, укладений 22 серпня 2007р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, та повернено ОСОБА_5 право власності на квартиру №108 по вулиці Генерала Петрова в будинку №27 корпус №5 в м. Одесі. Але ОСОБА_5 за життя не встигла зареєструвати своє право власності на вказану квартиру в установленому законом порядку, оскільки померла 19 липня 2013р., тобто до винесення судом відповідного рішення. Позивач ОСОБА_6 зазначила, що 15 грудня 2012р. ОСОБА_5 залишила на її імя заповіт на все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, та вона є єдиним спадкоємцем за заповітом на квартиру №108 по вулиці Генерала Петрова в будинку №27 корпус №5 в м. Одесі. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом не має.

Позивач ОСОБА_6 вказала, що 13 січня 2014р. у встановленому законом порядку звернулась до Сьомої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини до майна ОСОБА_5 Однак, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну квартиру з підстав того, що спірна квартира залишилася зареєстрованою за ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання від 22 серпня 2007р. Посилаючись на наведене, позивачка просила позов задовольнити.

03 липня 2015р. ОСОБА_3 подала зустрічний позов, у якому просила визнати за нею право власності за законом на квартиру № 108 по вул. Генерала Петрова, 27, корпус 5 у м. Одесі, посилаючись на те, що відповідно до договору довічного утримання від 22 серпня 2007р. за нею зареєстроване право власності на вищевказану квартиру. Після смертіОСОБА_5 згідно рішення Малиновським районним судом м. Одеси від 09 липня 2014р. було розірвання договір довічного утримання.Позивач ОСОБА_3 вважала, що зі смертю ОСОБА_5 дія договору довічного утримання припинилася, а тому вона набула право власності на спірну квартиру.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2015р. було задоволено позов ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру № 108 в будинку № 27,корпус 5 по вулиці Генерала Петрова в м. Одесі. У задоволеннізустрічного позовуОСОБА_3 відмовлено (а.с.123-127).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2015р. було скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2015р. в частині задоволенні позову ОСОБА_4 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_4 В решті рішення суду залишено без змін (а.с.178-181).

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України від 27 квітня 2016р. скасовано рішення апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2015р. в частині вирішення позову ОСОБА_4 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, з направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.237-239).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, діючий в інтересах відповідача ОСОБА_3, просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014р. в частині вирішення позову ОСОБА_4, ухвалити нове рішення про відмову їй у задоволені позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції у порушені вимог матеріального і процесуального права задовольнив її позов (том 1 а.с.132-134).

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, доводи апеляційної скарги саме в частині вирішення позову ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_4 таким вимогам закону відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2007р. між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, за яким ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_3 квартиру № 108 в будинку № 27 корпус 5 по вулиці Генерала Петрова в м. Одесі. Перехід права власності був зареєстрований у встановленому законом порядку.

11 грудня 2012р. ЄмельяноваК.І.звернулась до суду із позовом про розірвання договору довічного утримання. Також 15 грудня 2012р. Ємельяновою К.І. було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою B.C., відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом матиме право, вона заповіла Опольській Н.С. 19 липня 2013р. Ємельянова К.І. померла.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 липня 2014р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2014р., зазначений вище договір довічного утримання розірвано, ОСОБА_5 було повернуто право власності на квартиру № 108 в будинку № 27, корпус 5 у м. Одесі.

13 січня 2014р. ОСОБА_4 звернулась до Сьомої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої 19 липня 2013р., на підставі чого була заведена спадкова справа. 19 грудня 2014р. державний нотаріус Сьомої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 винесла постанову, якою відмовила ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру № 108 по вулиці Генерала Петрова, 27, корпус 5 в м. Одесі у зв'язку з тим, що згідно із довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 02 грудня 2014р. право власності на цю квартиру належить ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання.

Задовольняючи первинний позов ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки договір довічного утримання рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 липня 2014р. було розірвано, тому ОСОБА_5 повернуто право власності на спірну квартиру і на підставі заповіту від 15 грудня 2012р. позивачка набула права власності на неї в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обовязків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у звязку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обовязків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 37 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Оскільки позов про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру за відчужувачем предявлено за життя ОСОБА_5, факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013р. у справі № 6-142цс13, яка відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для усіх судів.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, зазначену вище правову позицію Верховного Суду України не врахував, пославшись на те, щов день смерті ОСОБА_5 договір довічного утримання припинив свою дію,не звернув уваги на те, щопозов про його розірвання був поданий ще за життяостанньої.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що не має підстав для задоволення апеляційної скарги в частині скасування рішення суду, яким було задоволено позов ОСОБА_4 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія УХВАЛІЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, діючого в інтересах відповідача ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014р. в частині вирішення позову ОСОБА_4 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду шляхом подачи скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: І.П. Сидоренко

Судді: В.П. Фальчук

ОСОБА_8