Ухвала суду № 58815276, 06.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/1636/15 Провадження №11-кп/773/337/16 Головуючий у 1 інстанції:Лященко О. В. Категорія: ч. 2 ст. 125 КК УкраїниДоповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Оксентюка В.Н.,

суддів Польового М.І., Хомицького А.М.,

з участю секретаря Гладкого В.В.,

прокурора Олішкевича О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальне провадження №120140300600007 89 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 березня 2016 року, яким, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, непрацюючий, житель ІНФОРМАЦІЯ_4 а, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу у виді 60 неоподаткований мінімумів громадян, що становить 1020 гривень.

Речові докази сорочку та краватку постановлено знищити.

Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, апеляційний суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що відповідно до розпорядження голови районного ради за № 6ос від 01.08.2014 року, будучи призначеним на посаду заступника голови Володимир-Волинської районної ради та перебуваючи на вказаній посаді, 14 жовтня 2014 року, близько 17-00 години, в приміщенні кабінету загального відділу Володимир-Волинської районної державної адміністрації, що по вул. Небесної Сотні, 3 в м. Володимир-Волинський, під час раптового виниклого словесного конфлікту із головою Володимир-Волинської районної державної адміністрації ОСОБА_4, умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс останньому сконцентрований удар кулаком в обличчя, заподіявши ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та рани в ділянці верхньої губи справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Обвинувачений ОСОБА_2 у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що вирок суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Також суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування вироку.

Зазначає, що саме потерпілий ОСОБА_4 безпідставно розпочав з ним словесний конфлікт в ході якого та у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_1 безпідставно наніс йому удар кулаком в обличчя. Ці обставини свідки підтвердили у суді першої інстанції. Протиправність дій ОСОБА_4 обєктивно підтверджується висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якої, у нього на обличчі були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця. Крім того, протиправність дій ОСОБА_4 стверджується протоколом слідчого експерименту з ним та свідком ОСОБА_1, дослідженою у суді першої інстанції медичною карткою на його прізвище, в якій містяться записи про тілесні ушкодження, які заподіяв йому ОСОБА_4 Таким чином, місцевий суд дослідив докази, які свідчать про протиправність дій ОСОБА_4, однак вказаним доказам правової оцінки не дав. Стверджує, що удар ОСОБА_4 наніс з метою самозахисту та припинення незаконного посягання останнього на його здоровя, тобто в момент нападу на нього ОСОБА_4 він діяв в межах самооборони. Вважає, що суд першої інстанції при винесенні вироку допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме не застосував положення ст. 27 Конституції України та ст. 36 КПК України, які дають право кожній людині на необхідну оборону. Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким провадження у справі закрити.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які апеляційну скаргу підтримали, потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, прокурора, які апеляційну скаргу заперечили, провівши судове слідство, допитавши за клопотанням сторін свідків та дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 14.10.2014 року, близько 17 години, перебуваючи у приміщенні кабінету загального відділу Володимир-Волинської районної державної адміністрації, під час словесного конфлікту з головою Володимир-Волинської районної державної адміністрації ОСОБА_4, умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс останньому удар кулаком в обличчя, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що потягнули короткочасний розлад здоровя.

Допитаний у суді першої інстанції, а також у апеляційному суді ОСОБА_2 вини за ч. 2 ст. 125 КК України не визнав. Пояснив, що дійсно 14.10.2014 року по робочих справах перебував у приміщенні кабінету загального відділу Володимир-Волинської районної державної адміністрації до якого зайшов ОСОБА_4 Останній став словесно його ображати та вимагав покинути кабінет. В ході суперечки ОСОБА_4 умисно наніс йому удар кулаком в обличчя. Він відштовхнув його від себе. Після цього ОСОБА_4 наніс йому удар ногою в живіт і він знову відштовхнув його від себе. Стверджує, що наміру заподіяти ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не мав, а діяв в межах необхідної оборони і таким чином захищав себе від неправомірних дій ОСОБА_4 Вважає, що у його діях відсутній склад інкримінованого йому правопорушення. Просить вирок скасувати, а провадження у справі закрити.

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що 14.10.2014 року він по робочих питаннях зайшов в приміщення кабінету загального відділу Володимир-Волинської районної державної адміністрації. Там побачив ОСОБА_2, який знайомився з документами райдержадміністрації. На його зауваження ОСОБА_2 відреагував неадекватно, у присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 схопив його за краватку та став душити за горло, а потім наніс удар кулаком в обличчя від якого він впав. Коли він намагався піднятись, то ОСОБА_2 наніс другий удар. Вказані події відбувались у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції підтвердила ту обставину, що 14.10.2014 року у кабінеті загального відділу райдержадміністрації між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був конфлікт, ініціатором якого був ОСОБА_4 В ході даного конфлікту ОСОБА_4 умисно наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_7, після чого вона злякалась та вибігла в приміщення кабінету. Чи наносив удари ОСОБА_4 ОСОБА_2 вона не бачила. У її присутності ОСОБА_2 ОСОБА_4 за краватку не хватав і за горло не душив.

Свідок та очевидець події ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції показала, що 14.10.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в приміщенні кабінету загального відділу Володимир-Волинської РДА виникла суперечка, яку розпочав ОСОБА_4, в ході якої ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 удар кулаком в обличчя, після чого ОСОБА_2 наніс такий же удар у обличчя ОСОБА_4 Вона стала між ними та розборонила бійку, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 покинули приміщення кабінету. Категорично стверджує, що у її присутності ОСОБА_2 ОСОБА_4 за краватку не хватав і за горло не душив.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 213 від 21 жовтня 2014 року на тілі обвинуваченого ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у виді синця, які утворились внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.пр.59-60).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 211 від 13 листопада 2014 року та повторної судово-медичної експертизи № 412 від 10 квітня 2015 року на тілі потерпілого ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження у виді рани верхньої губи, закритої черепно мозкової травми зі струсом мозку, які відносяться до легкого ступеня тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя ( а пр. 55-57; 63-70). Будь-який тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 у ділянці шиї експертом виявлено не було, що підтверджує неправдивість показань ОСОБА_4 та правдивість показань ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в тій частині, що ОСОБА_2 ОСОБА_4 за краватку не хватав і за горло не душив.

Показання ОСОБА_4 у цій частині також спростовуються і протоколом огляду місця події від 14.10.2014 року та фототаблицями до протоколу ( а. пр. 33-37), які дослідив суд апеляційної інстанції. В протоколі огляду дані про пошкодження кратки ОСОБА_4 відсутні. Про механічні пошкодження краватки не свідчать і фототаблиці.

Врахувавши усі зазначені вище докази суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що легкі тілесні ушкодження ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_2, оскільки вказана обставина стверджується протоколом огляду місця події та фототаблицями до нього, показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідка та очевидця події ОСОБА_1, протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_1, протоколом слідчого експерименту з потерпіли ОСОБА_4, висновками судово-медичних експертиз та іншими доказами.

Разом з тим, суд першої інстанції зібраним доказам дав неправильну юридичну оцінку у звязку з чим неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, що потягнуло прийняття судом незаконного судового рішення.

З матеріалів кримінального провадження та здобутих у суді апеляційної інстанції доказів з достовірністю встановлено, що 14.10.2014 року словесну суперечку з ОСОБА_7 розпочав ОСОБА_4, в ході якої він перший вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_2 Вказана обставина обєктивно підтверджується показаннями ОСОБА_2, свідків та очевидців події ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_7 в суді першої та апеляційної інстанції ствердив, що після нанесення йому удару ОСОБА_4 він вимушений був захищатись від його протиправних дій шляхом відштовхування ОСОБА_4 від себе.

З показань свідків та очевидців події ОСОБА_6 та ОСОБА_1 також встановлено, що ОСОБА_4 перший наніс удар в обличчя ОСОБА_7, а ОСОБА_7 наніс удар у відповідь, що також підтверджує версію ОСОБА_7 про його самозахист.

Показання ОСОБА_4, що ОСОБА_7 першим наніс йому удар від якого він впав, ніякими іншими доказами, крім показань ОСОБА_4, не стверджується. Показання ОСОБА_4 у цій частині повністю спростовуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_7, а також показаннями свідків та очевидців події ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які є працівниками Володимир-Волинськох районної державної адміністрації, та які підтвердили, що саме ОСОБА_4 першим наніс удар ОСОБА_2

Тому посилання ОСОБА_7, які він дав у суді першої та апеляційної інстанції, що він захищався від протиправного посягання ОСОБА_4 підтверджуються наведеними вище доказами і є обґрунтованими. Підстав сумніватись у правдивості показань обвинуваченого ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у суду не має.

Відповідно до ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоровя, життя і здоровя інших людей від протиправних посягань.

Згідно ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою самозахисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Враховуючи те, що ініціатором конфлікту був ОСОБА_4, який висловив неправомірну вимогу про залишення ОСОБА_2 приміщення районної державної адміністрації і перший наніс удар ОСОБА_2 кулаком в обличчя заподіявши йому тілесні ушкодження, то послідуючі дії ОСОБА_7, які виразились у заподіянні ОСОБА_4 шкоди, яка на думку колегії суддів була необхідна і достатня в даній обстановці для негайного відвернення та припинення протиправного суспільно небезпечного посягання ОСОБА_4 на здоровя ОСОБА_7, є необхідною обороною ОСОБА_7, а тому відповідно до ст. 11, 36 КК України такі дії по заподіянню шкоди ОСОБА_4 не являються суспільно небезпечними і не містять складу інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції також встановив, що в ході конфлікту першим удар завдав ОСОБА_4, однак прийшов до висновку, що такі дії ОСОБА_4 не давали ОСОБА_2 підстав для нанесення ударів ОСОБА_4 і не прийняв до уваги доводи ОСОБА_2, що він діяв у межах необхідної оборони.

Такі висновки місцевого суду є неумотивовані і не узгоджуються з вимогами ст. 27 Конституції України та ст. 36 КК України, відповідно до яких, кожен громадян має право на необхідну оборону. Тому апеляційний суд вважає, що в момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 перебував у межах необхідної оборони і ця оборона була необхідна і достатня в даній обстановці для негайного відвернення та припинення протиправного суспільно небезпечного посягання ОСОБА_4 на здоровя ОСОБА_7

Перебуваючи в стані необхідної оборони ОСОБА_2 меж необхідної оборони не перевищив, а тому його дії по спричиненні ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень не являються суспільно небезпечними і не містять складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Посилання прокурора в суді апеляційної інстанції на те, що в ході нанесення ОСОБА_4 ударів ОСОБА_2, останній мав реальну можливість через двері покинути місце події не узгоджуються з вимогами п. 2 ст. 36 КК України відповідно до якого кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутись за допомогою до інших осіб чи органів влади, а тому цих доводів прокурора колегія суддів до уваги не приймає.

За таких обставин вирок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_2 винним за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 417 КПК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 27 Конституції України, ст. 11, 36, ч. 2 ст. 125 КК України, ст. 404, 405, 407, 417 КПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11