Постанова № 58814676, 05.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа№ 910/1938/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Нова»

на рішення господарського суду міста Києва

від 15.03.2016 року (суддя Отрош І.М.)

у справі № 910/1938/16

за позовом Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка»)

до Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Нова» (далі - ПрАТ «СК «Нова»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про відшкодування шкоди в порядку регресу 49 500, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі № 910/1938/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ «СК «Нова» на користь ПрАТ «СК «Уніка» грошові кошти у розмірі 49 500 грн. 00 коп. та судовий збір 1378 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом не враховано положень п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), внаслідок чого прийнято незаконне рішення тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/1938/16 за апеляційною скаргою ПрАТ «СК «Нова» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Нова» прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 17.05.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 21.06.2016 року.

В зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. у відпустці, 21.06.2016 року проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1938/16 та визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року, апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Нова» прийнято до провадження у визначеному складі суду, через неявку в судове засідання представників сторін розгляд справи № 910/1938/16 відкладено на 05.07.2016 року.

В судове засідання 05.07.2016 року представники сторін та третьої особи повторно не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали.

У відповідності до ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст. 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги (п. 9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням ряду особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується наданими суду першої інстанції правами.

На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги й перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки неявка представників сторін та третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПрАТ «СК «Уніка» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПрАТ «СК «Нова» про відшкодування 49 500, 00 грн. шкоди в порядку регресу. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідач в порушення норм законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку із завданням шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 (далі - «Volkswagen»), водієм транспортного засобу ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 5843288, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Розглянувши надані сторонами до справи документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак прийняв рішення про задоволення позову.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на те, що до позивача перешло право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 5843288 в межах фактично здійснених ним витрат (70436 грн. 39 коп.) та вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Volkswagen» з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу Ез = 0,25 (73692 грн. 62 коп.) й страхової суми (ліміту відповідальності) за Полісом АІ № 5843288 в розмірі 50 000 грн. 00 коп., з урахуванням франшизи в розмірі 500 грн. 00 коп. З огляду на наведене, дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» до ПрАТ «Страхова компанія «Нова» про стягнення 49500 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Так, матеріалами справи встановлено, що 05.03.2014 року між ПрАТ «СК «Уніка» (страховиком) та ПАТ «Оболонь» (страхувальником) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0002077, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen». Цим правочином визначено період страхування з 18.03.2014 року до 18.03.2017 року (далі Договір).

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 70017609 від 17.08.2015 року, о 12:45 год. 10.08.2015 року в Запорізькій області м. Бердянськ по вул. Макарова, ЛЕП №9 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: ЗАЗ 110307 д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Volkswagen» під керуванням ОСОБА_2, який належить на праві власності ПАТ «Оболонь»

Відповідно до наявної в матеріалах справи постанови судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолова Л.В. від 27.08.2015 року, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 10.08.2015 року в м. Бердянськ по вул. Макарова за участю автомобіля «Volkswagen» та автомобіля ЗАЗ 110307, визнано водія останнього ОСОБА_2.

За наявним в матеріалах справи рахунком № СПС0019059 від 18.08.2015 року, виставленим ТОВ «Автомобільний дім Соллі-Плюс», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen» становить 78 878 грн. 78 коп. (разом з ПДВ).

Відповідно до складеного судовим експертом-автотоварознавцем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (свідоцтво Міністерства Юстиції України № 864; кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_3 від 05.12.2009) висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2449 про визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Volkswagen» внаслідок ДТП від 18.08.2015 року, на підставі ремонтної калькуляції № 2499 від 18.08.2015 (складеної за допомогою ліцензійного програмного забезпечення системи Audatex), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen» з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,25) становить 73 692 грн. 62 коп.

Як встановлено судом першої інстанції роботи, наведені у ремонтній калькуляції № 2499 від 18.08.2015 року, на підставі якої експертом-автотоварознавцем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen» згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2449 від 18.08.2015 року, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з пошкодженнями автомобіля «Volkswagen», які зазначені у виданій Відділом ДАІ УМВС України первинній довідці за обставинами ДТП та в акті технічного огляду транспортного засобу (ТС) від 14.08.2015 року.

На підставі страхового акту № 00174087 від 17.09.2015 року та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 12.08.2015 року позивачем було виплачене страхове відшкодування в розмірі 70 436 грн. 39 коп. на рахунок ТОВ «Автомобільний дім «Соллі-Плюс», що підтверджується платіжним дорученням № 032422 від 21.09.2015 року, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Таким чином, позивачем належним чином виконано зобов'язання з виплати страхового відшкодування за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Так, положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Такою особою, в даному випадку, є винна у скоєнні ДТП особа - водій автомобіля ЗАЗ 110307 ОСОБА_2.

Відтак страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги починає спливати в момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача. Отже, фактично у такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.

Таким чином, права та обов'язки страхувальника позивача (ПАТ «Оболонь»), в тому числі право вимоги до особи, яка визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до страховика ПАТ «Оболонь», тобто до ПрАТ «СК «Уніка».

Якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду, тобто бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи, водія автомобіля ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «СК «Нова» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 5843288 із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн. 00 коп., франшизи - 500 грн. 00 коп. (інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 49 500 грн. 00 коп.

Проте, доводи апелянта зводяться до того, що правових підстав для задоволення позову суд першої інстанції не мав, адже звертаючись до апелянта із заявою про виплату позивач пропустив визначений п. 33.1.4 ст. 33 Закону строк.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими обґрунтуваннями скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду. Так, спір у даній справі виник в зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

В свою чергу з преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» видно, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Таким чином Закон регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі відносини, приписи п. 34.1.4 ст. 34 Закону до даних правовідносин не застосовуються. Згадана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач до таких суб'єктів не належить. Крім цього, норми Закону не містять підстав для відмови в задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності межах.

Крім цього, за правилами п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування. Проте наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

З огляду на наведене, до нового кредитора, в даному випадку ПрАТ «СК «Уніка», не перейшов обов'язок подачі заяви до відповідальної у ДТП особи, оскільки для нього відповідач у справі (ПрАТ «СК «Нова») не є страховиком в розумінні наведеної норми, а особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 04.11.2014 року за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 року у справі № 910/17223/13.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі № 910/1938/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/1938/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун