Постанова № 58814631, 30.06.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р.Справа № 907/720/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівДанко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 національного природного парку № 258 від 21.04.2016 р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2016 р.

у справі № 907/720/13

за позовом: Закарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_2 національного природного парку, м. Великий Березний ,Великоберезнянського району Закарпатської області

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруна стороні позивача ОСОБА_3 сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, с.Ужок, Великоберезнянського району Закарпатської області, за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, с.Стужиця,

про стягнення суми 825 605,56 грн.

За участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_5-представник;

від позивача: не з»явився;

від відповідача: не з»явився;

від третіх осіб: не з»явились

Права та обовязки прокурору в судовому засіданні відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Представники сторін та третіх осбі в судове засідання не з"явились, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористались, , розгляд справи за клопотанням скаржника двічі відкладався у зв»язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

Згідно із п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На день розгляду справи в судове засідання 30.06.2016р. письмових заяв та клопотань від сторін та третіх осіб про відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін та третіх осіб належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду про можливість розгляду справи без їх участі в судовому засіданні.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2016 р. у справі № 907/720/13 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Васьковський А.В., судді Журавчак Л.С., Ремецькі О.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 національного природного парку 824 371,04 грн. збитків за порушення лісового законодавства до спеціального фонду місцевих бюджетів рад сільських рад Великоберезнянського району: суму 823 824,04 грн. до ОСОБА_3 сільської ради та суму 547,00 грн. до ОСОБА_4 сільської ради. Стягнуто з ОСОБА_2 національного природного парку в доход державного бюджету 12 365,57 грн. судового збору. Провадження в частині стягнення з відповідача суми 1 234,52 грн. припинено.

ОСОБА_2 національним природним парком подано апеляційну скаргу №258 від 21.04.2016 р., в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а також вимог щодо обєктивності та неупередженості вирішення справи, зясування судом обставин справи на засадах змагальності, судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник вважає, що стягнення з ОСОБА_2 НПП шкоди за незаконну порубку дерев без клейма в кількості 189 шт. за межею території, яка перебуває в постійному користуванні УНПП, а перебуває на землях інших землекористувачів є безпідставним.

Також, скаржником заявлено клопотання при призначення судової земельно-технічної експертизи з метою визначення чи знаходиться ділянка незаконного вирубування дерев, що вказана працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області в пункті 6 акту перевірки від 29.04.2013р. в межах кварталу 9 виділ 11 чи на іншій території, яка не перебуває в постійному користуванні ОСОБА_2 НПП.

Скаржник вважає, що стягнення збитків за порушення лісового законодавства до спеціального фонду місцевих бюджетів ОСОБА_3 сільської ради та ОСОБА_4 сільської ради також є безпідставним.

Прокуратура Закарпатської області у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення , посилаючись на те, що судом належним чином досліджено обставини справи, їм дана правильна правова оцінка, рішення суду винесено у відповідності до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, Закарпатською міжрайонною природоохоронною прокуратурою вивчено матеріали перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства державної екологічної інспекції в Закарпатській області щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та обєктів природно-заповідного фонду в ОСОБА_2 НПП.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та обєктів природно-заповідного фонду від 29.04.2013 року зафіксовано наступні правопорушення: незаконне вирубування дерев, пошкодження до ступеня припинення росту, пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, не вивезена в установлений термін деревина з лісосіки, незадовільне очищення місць рубок від порубкового залишку (том І а.с.10-26).

Вказаними порушеннями нанесено шкоду у сумі 825 605,56 грн.

Зазначена сума обрахована на основі акту перевірки від 29.04.2013р., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року№3665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року №555 Про затвердження санітарних правил в лісах України та ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища, постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 року №521 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією №50/14/13 від 19.06.2013р. (№2414/05 від 20.06.2013р.) з вимогою відшкодувати збитки, заподіяні ОСОБА_2 НПП внаслідок порушення природоохоронного законодавства у сумі 825 605,56 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок Загорбської сільської ради, Забрідської сільської ради, ОСОБА_3 сільської ради, Костринської сільської ради, ОСОБА_4 сільської ради та Лубнянської сільської ради (том І а.с.27).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково здійснено перерахування коштів у сумі 510,00 грн. до Загорбської сільської ради (платіжне доручення №422 від 17.08.2013р).; у сумі 579,84 грн. до Забрідьської сільської ради (платіжне доручення №424 від 17.07.2013р.); у сумі 8,88 грн. до Костринської сільської ради (платіжне доручення №425 від 17.07.2013р.) та у сумі 135,80 грн. до Лубнянської сільської ради (платіжне доручення №423 від 17.07.2013р.)

Таким чином, в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що невідшкодованою залишилась заборгованість у сумі 823 824,04 грн., яка підлягає перерахуванню до ОСОБА_3 сільської ради та в сумі 547,00 грн., яка підлягає перерахуванню до ОСОБА_4 сільської ради.

Як вбачається із апеляційної скарги скаржник вважає, що стягнення збитків за порушення лісового законодавства до спеціального фонду місцевих бюджетів ОСОБА_3 сільської ради та ОСОБА_4 сільської ради є безпідставним, оскільки відповідно до проекту організації території ОСОБА_2 НПП затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.02.2010р. за №65, квартали 1-7 ОСОБА_3 ПНДВ належать до Верховино-Бистрянської сільської ради, а квартали 8,9,13,14,15 належать до Волосянської сільської ради, до ОСОБА_3 сільської ради належать 10,11,12,16-20 квартали.

З матеріалів справи, а саме з Технічного звіту про виконання топографо-геодезичних вишукувань на об»єкті «Розробка проекту землеустрою та встановлення меж у натурі (на місцевості) для ОСОБА_2 національного природного парку» вбачається, що квартали, на яких здійснювалась незаконне вирубування дерев (не на тій площі) відносяться в тому числі до ОСОБА_3 сільської ради та ОСОБА_4 сільської ради (том І а.с.12-23).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції призначалась судова експертиза, зокрема, щодо встановлення межі кварталу 9 виділу 6 ОСОБА_3 природоохоронного науково-дослідного відділення.

Згідно наданого експертною установою висновку №СЕ-1-1-332/15 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 19.10.2015р. за результатами оброблення даних геодезичних вишукувань, отриманих під час проведення натурного обстеження з виїздом на місце, встановлено, що ділянки незаконного вирубування дерев, що були виявлені працівниками державної екологічної інспекції в Закарпатській області при проведенні перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства в ОСОБА_2 НПП, не знаходяться на території виділу 6 кварталу 9 Ужоцького природоохоронного науково-дослідного відділення, положення якого було визначено відповідно до координат, наданих судом як додаткові матеріали, та графічних матеріалів Планшету №3, що наявні в матеріалах справи.

Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції, надаючи оцінку висновкам судової земельно-технічної експертизи, обгунтовано зазначено, що даною експертизою встановлено, що рубка дерев проведена не на тій площі, тобто здійснювалась поза межами кварталу 9 виділ 6 ОСОБА_3 природоохоронного науково-дослідного відділення, як і було встановлено актом перевірки від 29.04.2013 року.

Даним актом перевірки встановлено порушення вимог ст.ст. 9-1, 21, 60, 64 Закону України „Про природно-заповідний фонд, а саме, що згідно таксаційного опису виділ 6 це сінокіс, рубка дерев проводилася у виділі 11, тобто не на тій площі на яку був виданий лісорубний квиток №340909 від 25.06.2012 року.

Крім того, по першому питанню-судовим експертом зроблено висновок про технічну неможливість встановлення межі кварталу 9 виділу 6 ОСОБА_3 природоохоронного науково-дослідного відділення, виявлення порушень меж та накладення земельних ділянок кварталу 9 виділу 6 ОСОБА_3 природоохоронного науково-дослідного відділення та інших землекористувачів відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та встановлення відповідності фактичного порядку користування земельною ділянкою правовстановлювальним документам на дану земельну ділянку у кварталі 9 виділу 6 ОСОБА_3 природоохоронного науково-дослідного відділення.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем також заявлялось клопотання про призначення судової економіко-технічної, судової земельно-технічної експертиз, оскільки відповідачем проведено службове розслідування щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, результати якої викладені в акті від 17.06.2013р., з якого вбачається, що за даними проведеними бусольним зніманням всього виділу та лісосіки встановлено, що рубка проведена в кварталі 9 виділ 6, а до лісосіки за межею території УНПП примикає самовільна рубка без клейма в кількості 189 шт. дерев на землях інших користувачів.

З огляду на викладене, відповідач просив суд на вирішення судової економіко-технічної експертизи поставити, зокрема, питання встановлення межі кварталу 15 виділу 13 (6) ОСОБА_3 природоохоронного науково-дослідного відділення.

Судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що п.7 акту перевірки від 29.04.2013 року зафіксовано, що квартал 15 виділ 6 ОСОБА_3 природоохоронного науково-дослідного відділення - це декоратина галявина, згідно таксаційного опису виділ 6, а рубка проведена у виділі 13, тобто не на тій площі. Встановити час рубки дерев неможливо.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2016р. сторони зобов»язувались за участю представника прокуратури провести спільно огляд місцевості кварталу 9 виділ 11, на якій виявлені правопорушення згідно акту перевірки дотримання ОСОБА_2 НПП вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду від 22.04.2013р. щодо виявлення ділянок лісопорушень, за результатами чого скласти спільний акт та подати його до господарського суду; подати додаткові пояснення щодо обставин, викладених в акті від 22.04.13. В матеріалах справи відсутні докази виконання сторонами вимог зазначеної ухвали.

Відповідно до ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, тощо.

Згідно приписів ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів; забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.

Відповідно до ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобовязані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку визначених законодавством України.

Згідно припису ч.4 ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно положення ст. 89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.60 Закону України „Про природно-заповідний фонд охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини третьої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач, у справі є постійним лісокористувачем, в обовязки якого входить, забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.

Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, заступник прокурора в інтересах держави в особі позивача не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.

З огляду на викладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем вимог ведення лісового господарства, а саме незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території, оскільки лісопорушення, яке є предметом даного спору, виявлено в природно-заповідному фонді ОСОБА_2 національного природного парку.

Отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 національного природного парку 824 371,04грн. до спеціального фонду місцевих бюджетів сільських рад Великоберезнянського району судом першої інстанції правомірно задоволено.

Щодо заявленого скаржником суду апеляційної інстанції клопотання при призначення судової земельно-технічної експертизи з метою визначення чи знаходиться ділянка незаконного вирубування дерев, що вказана працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області в пункті 6 акту перевірки від 29.04.2013р. в межах кварталу 9 виділ 11 чи на іншій території, яка не перебуває в постійному користуванні ОСОБА_2 НПП судова колегія зазначає наступне.

Рішення суду першої інстанції переглядається на момент його прийняття судом першої інстанції з врахуванням тих доказів, які були в матеріалах справи саме на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем не заявлялось клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, з метою визначення чи знаходиться ділянка незаконного вирубування дерев, що вказана працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області в пункті 6 акту перевірки від 29.04.2013р. в межах кварталу 9 виділ 11.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В даному випадку відповідачем подано заяву про призначення судової земельно-технічної експертизи, яка в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не подавалась, а тому апеляційний господарський суд відмовляє у задоволення зазначеної заяви..

В силу норм п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Враховуючи вимоги п.7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України , п.9.1 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердж. наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013р. N128 відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки на розподільчий рахунок ОСОБА_3 сільської ради Великооберезнянського району Закарпатської області та ОСОБА_4 сільської ради Великооберезнянського району Закарпатської області, як органу, уповноваженого на розподіл вказаного відшкодування між бюджетами всіх рівнів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 30.07.2015 року у справі №927/56/15 та від 28.10.2015 року у справі №909/132/15.

Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, в зв»язку з чим судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду..

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2016 р. у справі № 907/720/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяДанко Л.С.

суддяОрищин Г.В.