Рішення № 58814211, 22.06.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р. Справа № 911/1624/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/1624/16

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»,

м. Бориспіль

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Авіалінії

України», с. Гора, Бориспільський район

про стягнення 11221,80 грн.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 - довіреність № 01-22/7-38 від 16.01.2016;

від відповідача:ОСОБА_2 - довіреність б/н від 04.01.2016.

обставини справи:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Авіалінії України» (відповідач ) про стягнення 11221,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 37.2.1-14/1-16 від 09.04.2014, в частині своєчасної оплати отриманих послуг, належних за умовами договору, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 10142,27 грн., з огляду на наявність якої нараховані 1000,21 грн. пені,68,20 грн. 3 % річних та 11,12 інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2016 порушено провадження у справі № 911/1624/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 01.06.2016, у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено.

В судових засіданнях 01.06.2016 та 22.06.2016 представником позивача надані документи, витребувані судом та підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В судовому засіданні 22.06.2016 був присутній представник відповідача, проте будь-яких письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог або відзиву на позов, суду не надав.

Дослідивши наявні у справі докази та надані додаткові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі Договору оренди № 1488 від 11.09.2013, між позивачем (балансоутримувач), відповідачем (орендар) та регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) підписаний акт приймання-передачі державного майна від 11.09.2013, згідно з яким регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, з 11..09.2013 надано, а позивачем прийнято в оренду державне майно, а саме: нежитлові приміщення №№ 95-100, 102-103, загальною площею 62,0 кв.м. на 2-му поверсі адміністравно-виробничої будівлі (профілакторій), які знаходяться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

09.04.2014 між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладений Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 37.2.1-14/1-16, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.1.1 якого, у звязку з наданням орендарю в оренду приміщень № 95-100, 102-103, загальною площею 62,0 кв.м. на 2-му поверсі адміністративно-виробничої будівлі (профілактоірй) балансоутримувача, для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, балансоутримувач надає, а орендар приймає наступні послуги: забезпечення теплом, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання майна самостійно орендарем, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, прибирання приміщень загального користування.

Крім того, за умовами п.1.1.2 договору, балансоутримувач забезпечує технічну можливість для підєднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувачу за тарифами електропостачальної організації.

Пунктом 1.1.3 договору визначено, що орендар також, щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за оренду приміщень №№ 95-100, 102-103, загальною площею 62,0 кв.м. на 2-му поверсі адміністративно-виробничої будівлі (профілакторій) на підставі письмового повідомлення орендаря листами та виставленими балансоутримувачем рахунків.

Умовами п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору визначено, що орендар взяв на себе обовязок своєчасно здійснювати розрахунки за договором. Щомісяця, з 10 числа місця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку, згідно з п. 1.1.3 договору. сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобовязаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти календарних днів, з дати його отримання. Якщо атк приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаний сторонами.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 10.09.2014 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на кожний наступний місяць.

Між позивачем та відповідачем укладений ряд додатків до договору, згідно з якими між сторонами визначені перелік обєктів, що споживають електроенергію через мережі позивача, графік зняття показників електролічильників та їх подання позивачу, акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, схема електропостачання.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання, згідно з умовами договору, надавши відповідачу послуги із забезпечення теплом, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання майна самостійно орендарем, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, прибирання приміщень загального користування, про що свідчать додані до матеріалів справи акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2015 на суму 2223,36 грн., від 31.12.2015 - 3127,45 грн., від 31.01.2016 - 2381,80 грн., від 29.02.2016 - 2409,66 грн.

Для здійснення оплати наданих послуг, позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури № 897/2157 від 30.11.2015 на суму 2223,36 грн., № 897/2292 від 31.12.2015 - 3127,45 грн., № 897/23 від 31.01.2016 - 2381,80 грн., № 897/171 від 29.02.2016 - 2409,66 грн.

Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобовязань, відповідач, неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання в частині оплати визначених послуг, у звязку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 10142,27 грн.

Позивач звернувся до відповідача із листом, в якому вимагав терміново сплатити наявну за відповідачем заборгованість.

Проте вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою та з умов укладеного договору вбачається, що згаданий договір укладений між сторонами на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, тобто вказаний договір, є договором на надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Присутній в судовому засіданні 22.06.2016 представник відповідача будь-яких письмових пояснень по суті спору або відзиву на позов, як і доказів оплати послуг не надав, а отже факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в частині своєчасної оплати отриманих послуг із забезпечення теплом, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання майна самостійно орендарем, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, прибирання приміщень загального користування, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 10142,27 грн. заборгованості визнається судом та підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманих послуг, позивач, на підставі п. 4.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 1000,21 грн. пені, нарахованої від сум заборгованості по кожному рахнку окремо.

Умовами п. 4.2 договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення дебіторської заборгованості за цим договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок пені, зроблений позивачем та який наявний в матеріалах справи є арифметично вірним, отже вимога позивача про стягнення з відповідача 1000,21 грн. пені визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати отриманих послуг, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 68,20 грн. 3 % річних та 11,12 грн. інфляційних втрат, нарахованих від сум заборгованості по кожному рахунку окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наявний в матеріалах справи, є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 11,12 грн. інфляційних втрат та 68,20 грн. 3 % річних визнаються судом та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при повному задоволені позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведе вище, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Авіалінії України» (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, код ЄДРПОУ 01130584) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, код ЄДРПОУ 20572069) 10 142 (десять тисяч сто сорок дві) грн. 27 коп. заборгованості, 1 000 (одну тисячу) 21 коп. пені, 68 (шістдесят вісім) грн. 20 коп. 3 % річних та 11 (одинадцять) грн. 12 коп. інфляційних втрат та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 04.07.2016.

Суддя О.О. Христенко