Ухвала суду № 58813383, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Київ К/800/28404/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 рокута ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 рокуу справі№804/13710/14за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень і визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Західно-Донбаська ОДПІ), в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 серпня 2014 року №0018751703, №0018771703, №0018721703, №0018761703;

- визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не перерахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20 серпня 2014 року №0018931703 на суму 3439,66 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20 серпня 2014 року №0018941703 на суму 68793,10 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року і постановити нове рішення, ким в задоволенні позову відмовити.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2014 року.

За результатами перевірки 05 серпня 2014 року складено акт №69/10/04-10-17-03-2447200470.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України - неналежне ведення обліку доходів та витрат;

- пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України - заниження сум оподатковуваного доходу за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року та з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2013 року, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 343433,61 грн., в тому числі за 2011 рік - 158982,12 грн., за 2013 рік - 184451,49 грн.;

- статті 179 Податкового кодексу України - неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, за 2013 рік;

- абзацу 1 пункту 292.1 статті 292, абзацу 3 пункту 293.8 статті 293 Податкового кодексу України - заниження доходу за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року та за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року, в результаті чого донараховано єдиного податку на суму 291272,92 грн., в тому числі за 2012 рік - 37711,88 грн., 2013 рік - 253561,04 грн.;

- пункту 181.1 статті 181, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України - занижена сума податку на додану вартість на 439706,06 грн.;

- статті 49 Податкового кодексу України - неподання податкових декларацій з ПДВ за період липень-грудень 2011 року, жовтень 2013 - березень 2014року;

- абзаців 1, 2 пункту 2 статті 6, абзацу 2 пункту 1 статті7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 68793,10 грн., в тому числі за 2011 рік - 44493,73 грн., за 2013 рік - 24299,37 грн.;

- частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», розділу III пункту 3.1 наказу Міндоходів України від 09 вересня 2013 року №454, зареєстрованого в Мін'юсті України від 20.09.2013р. №1628/24160 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - ненадання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 рік;

- пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - не забезпечено зберігання та не надано на перевірку первинних документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2014 року, які підтверджують доходи від підприємницької діяльності та витрати, пов'язані з отриманням доходів.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення відповідачем 20 серпня 2014 року податкових повідомлень-рішень:

№0018751703, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 549632,58 грн., з яких за основним платежем 439706,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 109926,52 грн.;

№0018771703, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з єдиного податку на загальну суму 364091,15 грн., з яких за основним платежем 291272,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санціями (штрафами) 72818,23 грн.;

№0018721703, яким ФОП ОСОБА_4 визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 429632,01 грн., з яких за основним платежем 343433,61 грн., за штрафними (фінансовими) санціями (штрафами) 86198,40 грн.;

№0018761703, яким застосовано фінансову санкцію на суму 510,00 грн.

Також, 20 серпня 2014 року відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не перерахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №0018931703 на суму 3439,66 грн. та сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №0018941703 на суму 68793,10 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного.

Як встановлено судами, у період, за який проведено перевірку, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.

Підставою для висновку про перевищення граничного розміру отриманого доходу у 2011 році стало виявлення під час перевірки надходження на рахунок позивача грошових коштів у сумі 941831,22 грн., яка не була відображена платником у звітах суб'єкта малого підприємництва.

Тим часом, судами встановлено, що відповідні кошти були отримані позивачем як попередня оплата за надання послуг за агрохімічні роботи, які позивачем не були надані. У зв'язку з ненадання відповідних послуг відповідні кошти були повернуті позивачем.

Основним нормативно - правовим актом, що врегульовував спірні правовідносини та запроваджував спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва був указ Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Указ №727/98).

За змістом статті 1 названого Указу єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. грн.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті 5 Указу №727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, отримує доходи за умов, відмінних ніж встановлено Указом для провадження спрощеної системи оподаткування, зокрема, якщо дохід (виручка) перевищує 500 тис. грн. на рік, то сума такого перевищення, у період виникнення спірних правовідносин, підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92.

Аналіз наведених положень Указу №727/98 дає підстави для висновку, що визначальним питанням для вирішення справи є встановлення отримання позивачем доходу (виручки) у розмірі, що перевищує 500000,00 грн. на рік.

Як вірно встановлено судами, грошові кошти, отримані позивачем як попередня оплата за надані послуги, та повернуті у зв'язку з їх ненаданням, під поняття доходу в розумінні Указу №727/98 не підпадають.

Так само не підлягає включенню до складу доходу сума поворотної фінансової допомоги, отримана позивачем, та сума коштів, отриманих у кредит, оскільки визначенням виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), наведеним у частини 3 статті 1 Указу №727/98, не охоплюються.

Враховуючи викладене, а саме не доведення відповідачем наявності у позивача доходу, який підлягає оподаткуванню за загальними правилами, колегія суддів погоджується з висновками судів про визнання протиправними та скасування всіх податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не перерахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, які зумовили задоволення позову, а також не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі №804/13710/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна