Ухвала суду № 58812679, 07.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

07 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 490/3737/16-а

Категорія: 5.6 Головуючий в 1 інстанції: Черенкова Н.П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на ухвалу судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 травня 2016 року за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

14.04.2016 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м.Миколаєва із позовом до виконкому Миколаївської міської ради, в якому просила суд визнати незаконним та скасувати п.1.10 рішення виконкому №295 від 25.03.2016 року «Про відмову у видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м. Миколаєві».

22.04.2016 року в судовому засіданні позивачка заявила клопотання та подала письмову заяву, в якій просила забезпечити її адміністративний позов шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, які можуть призвести до демонтажу рекламних конструкцій позивача, до набрання рішенням по даній справі законної сили.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2016 року клопотання ФОП ОСОБА_1 задоволено. Забезпечено адміністративний позов шляхом заборони здійснення дії щодо демонтажу рекламних конструкцій, які встановлені на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами ФОП ОСОБА_1 про надання місць для розміщення зовнішньої реклами вирішення справи по суті.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою судді від 04.05.2016 року, представник виконкому Миколаївської міської ради 10.05.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права та просив скасувати ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 04.05.2016 року та відповідно, відмовити позивачу у задоволенні його клопотання про забезпечення позову.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для її задоволення.

Так, приймаючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи клопотання позивача, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позивачем надано належне обґрунтування необхідності забезпечення даного позову саме у такий спосіб та представлено достатні докази на підтвердження її клопотання.

Однак, разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунованими та передчасними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону та приписів п.17 постанови пленуму ВАС України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» №2 від 06.03.2008р., в ухвалі про забезпечення позову суд 1-ї інстанції повинен був навести усі мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати конкретні ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Також, варто зазначити й про те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення адміністративного позову, згідно зі ст.ст.3,117 КАС України, повинен відповідати завданню адміністративного судочинства - забезпечувати захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових, чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Проте, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Як видно зі змісту оскаржуваної ухвали районного суду, основним мотивом необхідності забезпечення даного позову зазначено лише те, що відмова суду у задоволенні клопотання від 22.04.2016 року може призвести до прийняття відповідачем рішення про демонтаж рекламних конструкцій, а в подальшому, це призведе до руйнування конструкцій та безповоротних втрат майна, а отже завдасть значних матеріальних збитків.

Таким чином, суд 1-ї інстанції, основуючись лише на припущеннях позивачки, в порушення приписів КАС України, в своїй ухвалі не зазначив та не навів беззаперечних доказів необхідності застосування саме таких заходів забезпечення позову. Не містяться такі мотиви та докази і в заяві-клопотанні позивача про забезпечення позову. Не має їх також і в матеріалах справи.

При цьому, одночасно слід зазначити й про те, що процедура демонтажу рекламних конструкцій - зовнішньої реклами у м. Миколаєві безпосередньо регламентується «Порядком демонтажу рекламних засобів у м. Миколаєві», затвердженим рішенням виконавчого комітету Миколаївської ради від 27.04.2012 року №464.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги, виконкомом Миколаївської міської ради до цього часу не приймались будь-які рішення про демонтаж встановлених позивачкою рекламних конструкцій та відповідно, не вчинялися жодні дії, які б були спрямовані або пов'язані із приготуванням до такого демонтажу.

А отже, за вказаних обставин, забезпечення судом 1-ї інстанції даного позову саме вказаним способом є необґрунтованим, передчасним та таким, що ґрунтується лише на припущеннях.

Крім того, на думку судової колегії, зазначені у клопотанні (заяві) заходи по забезпеченню позову фактично є предметом розгляду справи і ці вимоги повинні вирішуватись виключно в порядку розгляду справи по суті в судовому засіданні постановою (або ухвалою) суду, а ні в порядку вирішення питання про забезпечення позову.

Таким чином, з врахуванням вищезазначеного та конкретних обставин справи, колегія суддів вважає висновок суду 1-ї інстанції щодо задоволення клопотання позивача про забезпечення позову передчасним, необґрунтованим та не відповідаючим положенням ч.1 ст.117 КАС України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.199 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом 1-ї інстанції при постановлені ухвали від 04.05.2016 року було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного питання, у зв'язку з чим, відповідно до ст.202 КАС України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Керуючись Постановою Пленуму ВАС України №2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України при розгляді адміністративних справ», а також ст.ст.117,118,195,197,199,202,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Миколаївської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2016 року про забезпечення позову - скасувати та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити у повному обсязі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко