Ухвала суду № 58812388, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/809/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Костюк Л.О.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Київській області - Сахнюк Ірини Іванівни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Ірпінський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Ірпінський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає своє звільнення з займаної посади в органах Національної поліції України протиправним та необґрунтованим. Так, зокрема, позивач зауважує про те, що атестаційною комісією під час прийняття оспорюваного рішення, яке стало підставою для прийняття наказу про його звільнення, не було враховано те, що за час роботи на займаній посаді ОСОБА_3 проявив себе виключно як висококваліфікований працівник, який має достатній рівень теоретичних знань, практичних навиків та фізичної підготовки для виконання покладених на нього обов'язків. Крім того, атестаційною комісією не було досліджено жодних матеріалів, які б свідчили про його професійну невідповідність. На думку позивача, вказане свідчить про упереджене ставлення до нього з боку атестаційної комісії під час прийняття оспорюваного рішення. Також, позивач вважає, що атестування його як працівника поліції було призначено за відсутності правових підстав, які визначені чинним законодавством, оскільки він був прийнятий на роботу в поліцію як особа, яка виявила бажання проходити службу в поліції без проведення будь-якого конкурсу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом від 04.01.2016 року № 15.00000015.258 про визнання ОСОБА_3 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2015 року № 83 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_3 (М-140764), інспектора (за рахунок посади старшого інспектора) Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп. 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність). Поновлено ОСОБА_3 (М-140764) на посаді інспектора (за рахунок посади старшого інспектора) Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_3 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.02.2016 року по 21.04.2016 року в розмірі 9429,64 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Головного управління Національної поліції в Київській області - Сахнюк Ірина Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 10.01.2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року на посаді інспектора (за рахунок посади старшого інспектора), що підтверджується послужним списком позивача та трудовою книжкою № НОМЕР_1 від 17.05.2004 року.

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про Національну поліцію» постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.12.2015 року № 29 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_3 (М-140764), як прибулого з Міністерства внутрішніх справ України, призначено з присвоєнням спеціального звання капітана поліції в порядку переатестування на посаду інспектора (за рахунок старшого інспектора) Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, з 07.11.2015 року.

18.11.2015 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 10 було затверджено Положення про атестаційну комісію Головного управління Національної поліції в Київській області.

23.11.2015 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ № 16 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області та створення атестаційних комісій згідно з додатками 1-4 до наказу.

Як вбачається зі змісту вказаного наказу, Управлінню кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; скласти атестаційні листи на поліцейських.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 21.12.2015 року № 68 внесено зміни до наказу від 23.11.2015 року № 16 в частині створення та затвердження персонального складу атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Київській області.

Судом встановлено, що на виконання наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 року № 16 з урахуванням відповідних змін, у складі ГУ НП в Київській області були створені Атестаційні комісії 1-6, персональний склад яких затверджений додатками 1-6 до наказу ГУ НП в Київській області від 21.12.2015 року № 68.

04.01.2016 року Атестаційною комісією № 2 ГУ НП в Київській області за результатами співбесіди з позивачем було прийнято рішення, оформлене протоколом № 15.00000015.258 від 04.01.2016 року, про невідповідність позивача займаній посаді, і рекомендовано звільнити ОСОБА_3 зі служби в поліції через службову невідповідність.

Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ від 23.02.2016 року № 83 о/с, яким ОСОБА_3 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) було звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік).

Підставою для звільнення позивача слугував атестаційний лист ОСОБА_3 б/н від 04.01.2016 року з висновками Атестаційної комісії.

Не погоджуючись з висновками Атестаційної комісії щодо службової невідповідності та наказом про його звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

02.07.2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі особистої заяви ОСОБА_3 б/н від 07 листопада 2015 року наказом ГУ НП в Київській області від 19.12.2015 року № 29 о/с позивача без проведення конкурсу призначено на посаду інспектора (за рахунок посади старшого інспектора) Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Отже, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

Статтею 58 Закону передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Наказ ГУ НП в Київській області від 19.12.2015 року № 29 о/с не містить застережень про тимчасовість призначення ОСОБА_3 на посаду.

Щодо посилань в зазначеному наказі на призначення позивача на посаду в порядку переатестування згідно пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» колегія суддів погоджується з зауваженням суду першої інстанції про те, що відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Вказаний пункт Закону не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Натомість мету та підстави атестування поліцейських визначено у ст. 57 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст. 57 Закону встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведені у ч. 2 ст. 57 Закону підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

За змістом наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 року № 16 «Про проведення атестування та створення атестаційний комісій» судом першої інстанції встановлено, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачені ч. 2 ст. 57 Закону.

Також судом першої інстанції встановлено, що підставою проведення атестування ОСОБА_3 не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, не було обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

З пояснень відповідача судом першої інстанції встановлено, що атестування ОСОБА_3 було проведено у порядку атестації усіх поліцейських ГУ НП в Київській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону.

Однак, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції таких доводів відповідача, оскільки мета атестування, визначена у частині 1 згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині 2 статті 57 Закону. Цей Закон не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону.

Отже, закріплену у частині 1 статті 57 Закону мету атестування відповідач необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.

За викладених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивача було протиправно та безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Надаючи правову оцінку рішенню Атестаційної комісії, оформленому протоколом № 15.00000015.258 від 04.01.2016 року, про невідповідність позивача займаній посаді, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).

Інструкція № 1465 розроблена відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 1465 встановлено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Розділом ІV Інструкції № 1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з п. 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до п. 3 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом пп. 7-9 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до п. 10 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Згідно з п. 11 Розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Пунктом 12 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність ( п. 15 Розділу ІV Інструкції № 1465).

При цьому, відповідно до п. 16 Розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Отже, враховуючи зміст вказаних положень Інструкції № 1465, суд дійшов висновку про те, що атестування поліцейських фактично включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Інструкція № 1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пп. 20-23 Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Судом першої інстанції було встановлено, що 04.01.2016 року Атестаційною комісією № 2 Головного управління Національної поліції в Київській області у складі голови - Шокуна Іллі Петровича (Управління патрульної служби м. Києва), секретаря - Лишневської Катерини Сергіївни (Управління патрульної служби м. Києва), члена комісії Цуцкірідзе Максима Сергійовича (Головне слідче управління Національної поліції України) було проведено співбесіду з ОСОБА_3, за результатами якої було оформлено протокол № 15.00000015.258 від 04.01.2016 року.

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, членами атестаційної комісії № 2 ГУ НП в Київській області під час проведення атестування ОСОБА_3 було досліджено наступні документи: атестаційний лист; декларацію про доходи; послужний список (форма 1); інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»; інформацію з відкритих джерел.

Відповідно до вказаного протоколу членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

Проте, що вказаний протокол не містить переліку відповідних питань на відповідей на них.

Розглянувши вказані матеріали, заслухавши відповіді позивача на поставлені запитання та врахувавши результати тестування, Атестаційна комісія № 2 ГУ НП в Київській області прийняла рішення, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Разом з тим, вказаний протокол Атестаційної комісії № 2 ГУ НП в Київській області не містить мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

Натомість з атестаційного листа та інших матеріалів, які були предметом дослідження атестаційної комісії слідує, що позивач характеризується виключно позитивно, безпосередній начальник позивача вважає його таким, що відповідає займаній посаді.

Вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених п. 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, а саме: що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

Так, відповідно до атестаційного листа, складеного заступником начальника Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Стасюком Р.О., за час служби на займаній посаді ОСОБА_3 зарекомендував себе позитивно. Професійно підготовлений, умілий працівник. До виконання службових обов'язків ставиться відповідально. Знає нормативні документи, законодавчі акти та правильно застосовує їх у практичній діяльності.

ОСОБА_3 має достатню теоретичну підготовку та практичний досвід роботи. Здатний адекватно сприймати ситуацію, знаходити правильне рішення. Може опрацьовувати великий обсяг різної по рівню і характеру інформації. Працював не рахуючись з особистим часом. На критику та зауваження реагував правильно. Державну таємницю зберігати вміє.

З початку 2015 року ОСОБА_3 Було виявлено 334 адміністративних порушення, із них: 53 - керування транспортними засобами в нетверезому стані; 39 - порушення правил обгону автотранспорту; 242 - інші правопорушення.

По характеру спокійний, врівноважений. У спілкуванні з громадянами та працівниками ввічливий, тактовний. Користується заслуженим авторитетом та повагою у колективі.

Фізично розвинутий. У стройовому відношенні підтягнутий, добре володіє табельною вогнепальною зброєю та технічними засобами.

Згідно висновку прямого керівника - начальника Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, ОСОБА_3 займаній посаді відповідає.

Разом з тим, інформації з відкритих джерел, посилання на яку міститься у протоколі, відповідачем не надано.

Таким чином, незважаючи на посилання в протоколі № 15.00000015.258 від 04.01.2016 року на дослідження Атестаційною комісію № 2 ГУ НП в Київській області інформації з відкритих джерел, остання під час прийняття рішення щодо позивача не розглядалася та не враховувалася, оскільки будь-які докази протилежного відповідачем всупереч вимогам статті 71 КАС України суду надані не були.

Зміст протоколу № 15.00000015.258 від 04.01.2016 року не дає підстав вважати, що атестаційною комісією рішення про службову невідповідність ОСОБА_3 приймалось на підставі повного та всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.

Так, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростували наведені у атестаційному листі ОСОБА_3 факти про його достатню кваліфікацію і професійні навики.

Щодо посилань відповідача на незадовільні результати тестування, як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з атестаційного листа позивача (а.с.110), за наслідками проходження тестування ОСОБА_3 отримав 22 балів з тесту на загальні здібності та навички та 23 бали з тесту на знання законодавчої бази. При цьому, згідно з п. 10 Розділу ІV Інструкції №1 465, мінімальний бал за кожен тест складає 25 балів.

Разом з тим, згідно положень Інструкції № 1465 результати тестування обов'язково враховуються Атестаційною комісією, однак, вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що отримані позивачем під час тестування бали, свідчить професійну невідповідність позивача.

Більш того, протокольною ухвалою від 07.04.2016 року суд першої інстанції зобов'язав відповідача надати інформацію щодо осіб-працівників Ірпінського відділу поліції ГУ НП у Київській області, які за результатом проведеного тестування отримали в сукупності менше 50 балів, протее, службова відповідність яких займаним посадам була підтверджена.

Зазначена вимога суду була мотивована необхідністю встановлення однакового ставлення відповідача до всіх працівників ГУ НП у Київській області, визначення єдиних критеріїв проведення атестування, з метою забезпечення рівних прав для всіх поліцейських та запобігання прояву будь-якої дискримінації.

Однак, відповідачем був наданий суду лист від 19.04.2016 року № 4164 з повідомленням про неможливість виконання протокольної ухвали суду з тих підстав, що витребувана судом інформація знаходиться в особових справах кожного поліцейського.

Відповідачем не доведено існування будь-яких об'єктивних перешкод для отримання витребуваних судом доказів, зокрема, шляхом направлення запиту до Ірпінського відділу поліції ГУ НП у Київській області про надання інформації.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кількість набраних поліцейським балів з тесту на знання законодавчої бази та тесту на загальні здібності і навички в межах проведеного атестування не є вирішальним критерієм для визначення службової відповідності особи.

Процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з метою забезпечення того, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте, з наявних у справі доказів неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

У той же час, досліджені матеріали, що були на розгляді атестаційної комісії, характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення Атестаційної комісії № 2 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом № 15.00000015.258 від 04.01.2016 року, про те, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, не ґрунтується на вимогах Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції № 1465, прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, що свідчить про протиправність вказаного рішення.

З урахуванням вищенаведеного що спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 83 о/с від 23.02.2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп. 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до п. 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Таким чином, враховуючи те, що єдиною підставою прийняття оспорюваного наказу є рішення Атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом № 15.00000015.258 від 04.01.2016 року, яке, як встановлено вище, прийнято протиправно, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 83о/с від 23.02.2016 року в частині звільнення капітана поліції інспектора (за рахунок посади старшого інспектора) Ірпінського відділу поліції Національної поліції Головного управління в Київській області ОСОБА_3 зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп. 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органу, в якому він був протиправно звільнений, а саме: на посаді інспектора (за рахунок посади старшого інспектора) Ірпінського відділу поліції Національної поліції Головного управління в Київській області.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 зазначив про те, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області № 507 від 06.04.2016 року, загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по січень 2016 року становить 10080, 00 грн., у тому числі за грудень 2015 року - 5040, 00 грн. та за січень 2016 року - 5040,00 грн.

При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за грудень 2015 року складає 31 день, за січень 2016 року - 31 день, загалом 62 календарних дня.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 162,58 грн. (10 080,00 грн./62) за 1 календарний день.

Період вимушеного прогулу позивача складає 58 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 24 лютого 2016 року - по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 21 квітня 2016 року.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 58 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь з відповідача, становить 9429,64 грн. ( 58 х 162,58 грн.).

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Київській області - Сахнюк Ірини Іванівни - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 07.07.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Костюк Л.О.