Ухвала суду № 58812233, 06.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/705/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представників позивача Гарнаги П.А. та Біглій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЄС» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 червня 2001 року позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ № 365932 (а.с. 36).

27 жовтня 2015 року відповідачем було проведено камеральну перевірку платника єдиного внеску, за результатами якої складено акт № 285/17/14310862 (далі - акт перевірки, а.с. 6).

Згідно висновків акту перевірки, з позивачем встановлено порушення п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), а саме: порушено строк сплати єдиного внеску (а.с. 6).

27 жовтня 2015 року на підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0001331700, яким на позивача накладено штраф у сумі 150 970 грн 58 коп. та нараховано пеню у сумі 754 грн 86 коп. (далі - рішення № 0001331700) (а.с. 7).

За результатами адміністративного оскарження, вказане рішення залишено без змін, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість зі сплати єдиного внеску за грудень 2014 р. у сумі 754 852 грн 88 коп. позивачем було сплачено лише 21 січня 2015 року, тобто з пропуском строку на 1 день.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 січня 2015 року позивачем було подано до відповідача звіт про нарахування єдиного внеску за грудень 2014 року, у якому самостійно визначено названий внесок, який підлягав сплаті у сумі 12 943 569 грн (рядок 8, а.с. 22).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону Закон № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Таки чином, позивач мав сплатити 12 943 569 грн єдиного внеску до 20.01.2015 включно.

Як вбачається з картки особового рахунку позивача, наданої відповідачем (а.с. 84-132), станом на початок 2015 року, тобто 01.01.2015, за позивачем рахувалася переплата з єдиного внеску у розмірі 10 648 007 грн (а.с. 130).

Протягом 01-20 січня 2015 року включно позивачем було сплачено єдиного внеску на суму 1 540 709,35 грн (а.с. 130), при цьому говорячи в апеляційній скарзі про сплату у цей період 1 540 619 грн, позивач помилково не врахував зарахування 15.01.2016 90 грн єдиного внеску.

Таким чином, станом на 20.01.2015 за позивачем рахувалася переплата з єдиного внеску 12 188 716 грн.

20.01.2015, тобто в останній день сплати єдиного внеску, відповідачем було списано з відповідного рахунку позивача 12 943 569 грн, самостійно визначеного позивачем при поданні звіту про нарахування єдиного внеску за грудень 2014 року. Однак, враховуючи, що наявних коштів на цьому рахунку (12 188 716 грн) було недостатньо для погашення всієї суми належної до сплати єдиного внеску (12 943 569 грн), відповідач 20.01.2015 сформував недоїмку у розмірі 754 852 грн (12 943 569 - 12 188 716).

Пунктом 1 ч. 10 ст. 9 Закону Закон № 2464-VI передбачено, що днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Вказану недоїмку (борг) у розмірі 754 852 грн було погашено позивачем лише 21.01.2015, тобто з пропуском строку на 1 день.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

Частинами 10, 13 вказаної статті передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Таким чином, враховуючи несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску, відповідач правомірно застосував до нього штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених 754 852 грн - 150 970 грн та нарахував пеню за 1 день прострочення у розмірі 0,1 відсотка суми недоплати - 754 грн.

Заперечуючи вказане порушення, позивач посилається на те, що у додатку до таблиці 1 звіту про нарахування єдиного внеску за грудень 2014 року (а.с. 23) було зазначено, що станом на кінець грудня 2014 року (а отже і початок 2015 року) несплаченою сумою єдиного внеску за грудень 2014 року залишилась 1 384 342 грн, а тому, враховуючи сплату протягом 01-20 січня 2015 року включно єдиного внеску у розмірі 1 540 709 грн, за ним не повинно рахуватися недоїмка (борг), так як станом на 20 січня 2015 року має місце переплата у розмірі 156 367 грн (в апеляційній скарзі ця сума на 90 грн менше, так як позивач не врахував зарахування 15.01.2016 90 грн єдиного внеску).

У зв'язку з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що спірна ситуація виникла у зв'язку із розходженням даних позивача та відповідач щодо суми переплати єдиного внеску станом на кінець 2014 року - початок 2015 року.

Так, за даними картки особового рахунку позивача, наданої відповідачем, як зазначено вище, на початок 2015 року, тобто 01.01.2015, за позивачем рахувалася переплата з єдиного внеску у розмірі 10 648 007 грн (а.с. 130).

Разом з цим, подаючи звіт зі сплати єдиного внеску за грудень 2014 року, позивач, як вказано вище, зазначив, що із самостійно визначеної суми 12 943 569 грн станом на кінець 2014 року залишилось сплатити 1 384 342 грн. Тобто за даними позивача та поданого ним звіту, станом на кінець 2014 року - початок 2015 року переплата становила 11 559 227 грн (12 943 569 - 1 384 342).

Тобто розходження у даних позивача та відповідача складає 911 220 грн (11 559 227 - 10 648 007). Вказане спричинило ситуацію, при якій відповідачем було визначено позивачу недоїмку у розмірі 754 852,88 грн, при тому, що позивач вважав наявність за ним переплати у розмірі 156 367,64 грн (754 852,88+156 367,64=911 220,52).

Представники позивача, у тому числі і працівник бухгалтерії позивача, у судовому засіданні апеляційного суду не змогли пояснити наявність вказаного розходження та не навели жодних доводів недостовірності даних, наявної в матеріалах справи картки особового рахунку в частині, що стосується вказаного розходження. З огляду на це, у апеляційного суду відсутні підстави вважати дані картки особового рахунку, наданої відповідачем (а.с. 84-132), такими, що не відповідають дійсності.

В викладеного колегія суддів робить висновок, що при поданні звіту зі сплати єдиного внеску за грудень 2014 року, позивач помилково розрахував решту суми, що підтягає сплаті, як 1 384 342 грн, оскільки станом на кінець 2014 року - початок 2015 року позивач ще мав доплатити до 20 січня 2015 року не 1 384 342 грн, а 2 295 562 грн (12 943 569 - 10 648 007), однак, як зазначено вище, доплатив лише 1 540 709 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи про те, що звіт зі сплати єдиного внеску за грудень 2014 року з додатками до нього був прийнятий відповідачем без зауважень, оскільки при прийнятті податкових документів, контролюючий орган не перевіряє його дані в частині правильності розрахунку певних сум, а лише здійснює перевірку його форми, підстав подання, правильності зазначення назви платника, податкового органу, ідентифікаційного номеру, перевіряє наявність підстав для відмови у прийнятті цього документу тощо.

Дані податкового документа в частині правильності розрахунку відповідних сум, перевіряються податковим органом при здійсненні відповідних перевірок (камеральних, виїзних, невиїзних), за наслідками яких контролюючий орган вправі прийняти відповідне рішення.

Так, за результатами перевірки самостійно визначеної суми єдиного внеску за грудень 2014 року відповідачем складено акт (а.с. 6), яким встановлена несвоєчасна сплата цього внеску, та прийнято оскаржуване рішення (а.с. 7).

Підсумовуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову обґрунтованими, а оскаржувану постанову такою, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 07.07.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.