Ухвала суду № 58812221, 05.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19580/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Лічевецького І.О.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом компанії ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року компанія ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД (далі - Позивач, Представництво) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0005422240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки діяльність Представництва повинна кваліфікуватися як така, що носить допоміжний та підготовчий характер, оподаткування останнього за загальними правилами як постійного представництва та із застосуванням коефіцієнта 0,7 є безпідставним.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно зашити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у березні - квітні 2013 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі на підставі наказу від 26.02.2013 року №577 (т. 1 а.с. 53) та наказу від 08.04.2013 року №1060 (т. 1 а.с. 55), направлення від 11.03.2013 року №741/22-40 та №757/17-50 у відповідності до ст. 77 ПК України проведено виїзну планову перевірку Представництва з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки встановлено порушення Позивачем, зокрема, п. 4.1 ст. 4, п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. «й» п. 160.1, п. 160.8 ст. 160 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 276 264,00 грн., у тому числі: І квартал 2010 року - 33 314,00 грн., ІІ квартал 2010 року - 78 475,00 грн., ІІІ квартал 2010 року - 104 111,00 грн., IV квартал 2010 року - 46 236,00 грн., І квартал 2011 року - 13 448,00 грн., ІІ квартал 2012 року - 176,00 грн., ІV квартал 2012 року - 504,00 грн. Вказані висновки зафіксовані в акті перевірки від 26.04.2013 року №273/1-22-40-26255235 (т. 1 а.с. 7-17). Встановлені обставини стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 23.05.2013 року №0005422240 (т. 1 а.с. 20), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 300 327,00 грн., у тому числі за основним платежем - 242 950,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 57 377,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаний акт індивідуальної дії рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.07.2013 року №2629/10/26-15-10-04-04 (т. 1 а.с. 23-24) та рішенням Міндоходів України від 08.10.2013 року №12698/6/99-99-10-01-15 (т. 1 а.с. 36-37) залишено без змін.

Вирішуючи питання про правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції встановлено таке.

Позивач діє в Україні на підставі свідоцтва Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31.10.2002 року №ПІ-3020 (т. 2 а.с. 7), яким засвідчено реєстрацію Представництва фірми «MJF TEAS (PRIVAT) LIMITED» («Ем Джі Еф ТІІЗ (ПРАЙВІТ) ЛІМІТЕД»), Демократична соціалістична республіка Шрі-Ланка.

Представництво створене на підставі резолюції, прийнятої керівним складом, від 26.09.2001 року №MJFT/008/2001, якою затверджено відкриття представництва в м. Києві на території України, з метою координації маркетингової діяльності MJF Teas (Pvt) Ltd (т. 2 а.с. 13-16).

Відповідно до Статуту компанії Beverages (PRIVAT) LIMITED, Договору про заснування та Статуту компанії Mjf Teas (Privat) Limited (т. 2 а.с. 48), згідно з розділом 20 Акта про компанії, компанія Tea Beverages (Privat) Limited змінила своє найменування на Mjf Teas (Privat) Limited, відповідно зареєстрована як «MJF TEAS (PRIVAT) LIMITED».

Згідно п. 3 Договору про заснування акціонерного товариства «Tea Beverages (Privat) Limited» (т. 2 а.с. 49-52), першочерговою метою діяльності товариства є ведення бізнесу з експорту, переробки, комбінування сортів чаю, виробництва чаю в пакетах та нефасованого, а також підготовки персоналу з продажу фасованих видів чаю.

Другорядною метою товариства є, зокрема, купівля, оренда, взяття в обмін, чи якимось іншим способом придбання землі чи земельних ділянок, які можуть бути необхідні компанії для ведення бізнесу, діяти в якості головних посередників і оптових агентів для ведення бізнесу наведеного у першочергових цілях.

Судом встановлено, що у період, що перевірявся, Представництвом були укладені: договір № б/н від 22.11.2010 року на надання інформаційно-консультаційних послуг (т. 2 а.с. 57); договір № 437р/2010 від 01.08.2010 року про надання послуг (т. 2 а.с. 58-59); договір № б/н від 01.10.2010 року на надання послуг з перепродажної підготовки товарів (т. 2 а.с. 60); договори № 15/07/10 від 01.07.2010 року, № 927 від 25.03.2010 року, № 488 від 25.03.2010 року, № 890 від 01.07.2010 року, № 130 від 01.04.2010 року, № 684 від 01.11.2010 року, № 2150/М від 01.02.2010 року про надання послуг, пов'язаних із перепродажною підготовкою товару (т. 2 а.с. 61-68); договір № 201-Р/10 від 01.04.2010 року про надання маркетингових послуг (т. 2 а.с. 69-70).

На переконання суду першої інстанції, рух коштів за вказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями, картками рахунку, рахунками, рахунками-фактурами, журналами проводок. Виконання робіт (надання послуг) підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт (послуг), актами прийому-передачі (т. 1 а.с. 67-153; т. 2 а.с. 71-72).

При цьому судом першої інстанції встановлено, що фінансування діяльності Представництва здійснювалось за рахунок юридичної особи «Ем Джі Еф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» (Шрі-Ланка) (т. 2 а.с. 17-34; 73-76).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 1, 3, 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. ст. 1, 13, 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 1, 14, 64, 103, 133, 160 ПК України, а також Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 року №30, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Національного банку України від 12.11.2003 року №492 і Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.2011 року №1588, прийшов до висновку, що оскільки діяльність Представництва належить до підготовчого та допоміжного характеру, а тому не охоплюється поняттям постійного представництва, підстави для оподаткування прибутків останнього за загальними правилами відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Як вірно встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва, у період з 2010 по 2012 року правовідносини, що визначали питання оподаткування податком на прибуток підприємств, була врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закону про ОПП) та Податковим кодексом України.

За правилами пп. 4.1.1 п. 4.1 Закону про ОПП валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, який включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

При цьому п. 1.32 ст. 1 Закону про ОПП визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 1.15 ст. 1 вказаного Закону резиденти - це юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

Нерезиденти - це юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України (пункт 1.16 ст. 1 Закону про ОПП).

Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону про ОПП постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

Згідно п.п. 2.1.4 п. 2.1 вказаного Закону платниками податку є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

За правилами п.п. 13.1, 13.2 ст. 13 Закону про ОПП будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону про ОПП, на порушення якої Представництвом вказує Відповідач, суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7.

Аналогічні положення закріпленні і в Податковому кодексі України.

Так, відповідно до пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПК України постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Відповідно до абз. 1 п. 160.8 ст. 160 ПК України суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Таким чином, постійні представництва нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється господарська діяльність таких нерезидентів на території України, повинні утримувати та сплачувати податок на прибуток з суми прибутків зазначених нерезидентів, отриманих від такої господарської діяльності.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016 року у справі № 2а-18377/11/2670.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вже було зазначено раніше, у розумінні Закону про ОПП господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено Відповідачем у ході перевірки, Представництво здійснює діяльність щодо дослідження кон'юнктури ринку та вивчення суспільної думки (КВЕД 74.13.0), консультацій з питань комерційної діяльності та управління (КВЕД 74.14.0) (т. 1 а.с. 18-19).

На переконання судової колегії, в акті перевірки відсутні обставин, які б свідчили про те, що діяльність Представництва з дослідження кон'юнктури ринку та вивчення суспільної думки, консультацій з питань комерційної діяльності та управління була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та отримання доходів нерезидентом - Mjf Teas (Privat) Limited і від такої діяльності Представництвом отримано прибуток нерезидента, який згідно з абз. 1 п. 13.8 ст. 13 Закону про ОПП та абз. 1 п. 160.8 ст. 160 ПК України оподатковується в загальному порядку.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, Відповідачем не подано доказів, що Позивач здійснював господарську діяльність на території України, від якої отримував оподатковуваний доход джерелом його походження з України.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, Представництво отримувало лише кошти від нерезидента - Mjf Teas (Privat) Limited на свій поточний рахунок задля фінансування витрат представництва.

Суми коштів, отриманих Представництвом Mjf Teas (Privat) Limited на банківський рахунок Позивача від самого нерезидента - Mjf Teas (Privat) Limited для забезпечення витрат Представництва не є сумою прибутку цього нерезидента від провадження господарської діяльності на території України.

Такі кошти не підпадають під жоден із видів доходів із джерелом їх походження з України, що визначені у п. 1.21 ст. 1 Закону про ОПП та пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Згідно п. 1.21 ст. 1 Закону про ОПП доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Приписи пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначають дохід з джерелом їх походження з України як будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Враховуючи викладене, Представництво у період, що перевірявся, відносно отриманих від нерезидента на поточний рахунок коштів для забезпечення витрат Представництва не було постійним представництвом нерезидента у розумінні положень чинного на момент періоду, що перевірявся, що виключає підстави для висновку про вчинення порушень вимог п. 13.8 ст. 13 Закону про ОПП та п. 160.8 ст. 160 ПК України, які б полягали у неоприбуткуванні в загальному порядку сум прибутків нерезидента від своєї діяльності на території України, здійснюваної через постійне представництво.

Встановлений у ході перевірки Відповідачем факт здійснення Представництвом діяльності, що свідчить про його статус постійного представництва, судовою колегією оцінюється критично, оскільки вид діяльності Позивача не є тотожним виду діяльності цього нерезидента, визначеним у статутних документах нерезидента.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України через Представництво та отримання останнім від такої діяльності прибутків, належних нерезиденту.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, у період, що перевірявся, Позивач здійснював діяльність з утримання постійного місця діяльності виключно для збору, обробки та/або поширення інформації, ведення бухгалтерського обліку, маркетингу, реклами або вивчення ринку товарів (робіт, послуг), реалізованих іноземною компанією, утримання постійного місця діяльності виключно з метою підписання контрактів.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що діяльність Представництва Mjf Teas (Privat) Limited має виключно характер підготовчої та допоміжної та спрямована на представництво інтересів і створення умов для ведення основної діяльності Mjf Teas (Privat) Limited (Шрі-Ланка).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято Відповідачем без достатніх на те правових підстав, а відтак підлягає скасуванню.

Викладеним Апелянтом доводам щодо правомірності донарахування Позивачу податку з доходів фізичних осіб судовою колегією оцінка не надавалася, оскільки вивчення даного питання не стосується предмету спору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом компанії ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

І.О. Лічевецький

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Лічевецький І.О.