Постанова № 58812210, 05.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25425/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі - Позивач, ПАТ «Київпорт») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2015 року №Ю-3140-17.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога прийнята Відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі даних щодо заборгованості Позивача зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2015 року, недоїмка щодо якого виникла на підставі самостійно поданих останнім звітів, а оскільки проведення документальної перевірки не здійснювалося, підстав для направлення ПАТ «Київпорт» вимоги разом з таким актом відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Представник Апелянта у судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги у повному обсязі з підстав, викладених в останній.

У судовому засіданні представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ПАТ «Київпорт» перебуває на обліку ДПІ у Подільському районі як платник Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 47).

Відповідачем 04.11.2015 року було складено та направлено на адресу Позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3140-17 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 062 531,05 грн. (а.с. 8), яку, на переконання Апелянта, останній отримав 10.11.2015 року.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що зі змісту наявного у матеріалах справи розрахунку сум боргу по єдиному внеску ПАТ «Київпорт» (а.с. 53), заборгованість виникла на підставі самостійно поданих Позивачем звітів за березень - жовтень 2015 року (а.с. 54-95).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 1, 6, 9, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийшов до висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у Позивача несплаченої самостійно узгодженої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а чинне законодавство не містить обов'язку податкового органу проводити документальну перевірку перед складанням та направленням вимоги про сплату боргу (недоїмки), підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Приписи ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону визначають, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Зі змісту наведених положень Закону випливає однозначний висновок, що обчислення єдиного внеску органами міндоходів здійснюється на підставі: актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 2 статті 25 Закону визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами (далі - фіскальні органи) визначає затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449).

Відповідно до абз. абз. 3, 4 п. 2 розділу VI Інструкції №449 Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Приписи п. 3 розділу VI Інструкції №449 визначають, що фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається разом з актом документальної перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами. В іншому ж випадку, як помилково вважає Апелянт, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається у випадках, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Разом з тим, дійшовши до обґрунтованого висновку про безпідставність твердження Позивача про неможливість направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) без проведення документальної перевірки платника, суд першої інстанції не врахував таке.

Відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Тобто, при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) орган ДФС у випадку непроведення документальної перевірки повинен врахувати звіти платника про нарахування єдиного внески та облікові дані з інформаційної систему фіскального органу.

Зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема, наданого Відповідачем до суду першої інстанції розрахунку боргу (а.с. 53) та звітів Позивача за березень - жовтень 2015 року (а.с. 54-95), вбачається, що сума недоїмки зі сплати єдиного внеску складає 980 806,36 грн.

На вимогу суду апеляційної інстанції, викладену в ухвалі від 12.05.2016 року, ДПІ у Подільському районі було надано копію облікової картки ПАТ «Київпорт» з єдиного внеску за 2015 рік. Згідно даних зворотного боку облікової картки Позивача станом на 31.10.2015 року за останнім обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 037 631,05 грн., що, у свою чергу, не узгоджується з визначеною в оскаржуваній вимозі сумою недоїмки у розмірі 1 062 531,05 грн.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що на виконання доручення Прем'єр-Міністра України від 08.06.2015 року №22725/1/1-15, в якому висловлено прохання вжити дієвих заходів до погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, сплати страхових внесків та єдиного внеску за кожним підприємством, що має таку заборгованість, затвердити графіки їх погашення, погодивши їх з ДФС і Пенсійним фондом, Позивачем було розроблено, начальником ДПІ у Подільському районі погоджено, а т.в.о. голови Подільської районної в м. Києві державної адміністрації затверджено прогнозний графік погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску ПАТ «Київпорт» (а.с. 9). Згідно наведеного графіку заборгованість Позивача за станом на 01.06.2015 року складала 1 965,1 тис. грн., а залишок боргу на 01.01.2016 року повинен скласти 1 830,1 тис. грн.. При цьому Позивач протягом починаючи з липня 2015 року по грудень 2015 року повинен був сплатити заборгованість з єдиного внеску на суму 10, 15, 20, 25, 30, 35 тис. грн. відповідно. Згідно наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень (а.с. 10-15), даний графік погашення заборгованості Позивачем дотримувався.

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що наявність узгодженого з Відповідачем графіку погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка утворилася станом на 01.06.2015 року, та дотримання Позивачем вказаного графіку, свідчить про передчасність складення та направлення ДПІ у Подільському районі на адресу ПАТ «Київпорт» вимоги від 04.11.2015 року №Ю-3140-17 на суму 1 062 531,05 грн., яка утворилася за період до 01.06.2015 року.

Разом з тим, на вимогу суду апеляційної інстанції, викладену в ухвалі від 14.06.2016 року, ДПІ у Подільському районі не було забезпечено надання у встановлений судом строк детального, розгорнутого, викладеного у хронологічній послідовності розрахунку недоїмки зі сплати єдиного внеску, що утворилася у Позивача за період з 01.06.2015 року по 31.10.2015 року. Натомість Відповідачем було подано у судовому засіданні 05.07.2016 року розрахунок сум податкового боргу ПАТ «Київпорт» станом на 04.11.2015 року, розмір якої не узгоджується з даними зворотного боку облікової картки платника податків, а також розрахунок сум податкового боргу Позивача за станом на 01.06.2015 року, який, як було встановлено раніше, складає 1 965 081,05 грн.

Наведене, у свою чергу, нівелювало можливість судової колегії визначити розмір недоїмки з єдиного внеску, яка утворилася у період з 01.06.2015 року по 31.10.2015 року, та перевірити правильність обрахунку податковим органом такої недоїмки Позивача зі сплати єдиного внеску. З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень на самостійне нарахування платнику грошових зобов'язань зі сплати єдиного внеску, а також відсутність можливості перевірити правомірність його нарахування за вказаний вище період, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування спірної вимоги від 04.11.2015 року №Ю-3140-17 у повному обсязі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки при вирішенні питання про наявність у Позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску не перевірив правомірність її нарахування Відповідачем, а також не вжив заходів щодо надання останнім відповідних розрахунків.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про правомірність оскаржуваної вимоги допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати сформовану Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві вимогу від 04 листопада 2015 року №Ю-3140-17 про сплату боргу (недоїмки).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.