Ухвала суду № 58812160, 06.07.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року справа №805/1011/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі № 805/1011/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (далі - Управління) з позовом, в якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати накази Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 22 січня 2016 року № 65/3 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2", від 29 лютого 2016 року № 215/3 "Про позбавлення премії ОСОБА_2 у лютому 2016 року", від 12 березня 2016 року № 223/4 "Про застосування до ОСОБА_2 заходу дисциплінарного впливу, скасування надбавки та позбавлення премії у березні 2016 року";

зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 премію за січень-березень 2016 року за загальними стандартами для переміщених разом із установою працівників у розмірі 200 відсотків від посадового окладу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказів Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 22 січня 2016 року № 65/3 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2», від 29 лютого 2016 року № 215/3 «Про позбавлення премії ОСОБА_2 у лютому 2016 року» залишено без розгляду, у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до даних правовідносин щодо визначення строків звернення до суду підлягає застосуванню ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки в такій редакції вказана норма набула чинності пізніше, ніж ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Таким чином, позивачем був пропущений місячний строк звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 22 січня 2016 року № 65/3 Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2, від 29 лютого 2016 року № 215/3 Про позбавлення премії ОСОБА_2 у лютому 2016 року.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким призначити до розгляду адміністративний позов щодо скасування Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.01.2016 №65/3 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2», від 29.02.2016 №215/3 «Про позбавлення премії ОСОБА_2 у лютому 2016 року».

На обґрунтування апеляційної скарги наведено, що судом першої інстанції залишено адміністративний позов в частині позовних вимог без розгляду, у зв'язку з тим, що позивачем нібито подане клопотання про залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказів Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.01.2016 №65/3 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2», від 29.02.2016 №215/3 «Про позбавлення премії ОСОБА_2 у лютому 2016 року».

Однак, апелянт зазначає, що вказане в оскарженій ухвалі не відповідає дійсності, оскільки позивачкою не подавалось клопотання про залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказів Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.01.2016 №65/3 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2», від 29.02.2016 №215/3 «Про позбавлення премії ОСОБА_2 у лютому 2016 року», матеріали справи не містять відповідної письмової заяви.

На адресу Донецького апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції правильно застосовано приписи ч.ч. 1, 3 ст. 99 КАС України щодо подання позову у справі щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби у місячний строк.

Таким чином, Управління погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо застосування до публічно-правових відносин положень КАС України як спеціальних норм законодавства, які регулюють процес оскаржень дій, рішень, бездіяльності органів державної влади, на противагу загальним нормам КЗпП України.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до штампу вхідної кореспонденції Донецького окружного адміністративного суду позовна заява подана до суду 12 квітня 2016 року вхід. №1036/16.

Як вбачається з позовної заяви, позивачка просила:

визнати протиправним та скасувати накази Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 22 січня 2016 року № 65/3 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2", від 29 лютого 2016 року № 215/3 "Про позбавлення премії ОСОБА_2 у лютому 2016 року", від 12 березня 2016 року № 223/4 "Про застосування до ОСОБА_2 заходу дисциплінарного впливу, скасування надбавки та позбавлення премії у березні 2016 року";

зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 премію за січень-березень 2016 року за загальними стандартами для переміщених разом із установою працівників у розмірі 200 відсотків від посадового окладу.

Крім того, як вбачається з ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, позивачкою в судовому засіданні було зазначено, що ОСОБА_2 вважала, що має три місяці на оскарження вищенаведених наказів, а тому при зверненні до суду в неї не було сумнівів щодо своєчасності такого оскарження, тобто, вважала, що в даних правовідносинах застосовуванню підлягають положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, якими передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, причиною місячного пропуску строку було те, що позивачка вважала, що для оскарження наказів до суду встановлений тримісячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка була ознайомлена зі змістом оскаржуваних наказів 28 січня 2016 року та 3 березня 2016 року відповідно.

Крім того, 2 червня 2016 року в судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду позивачка не заперечувала факту ознайомлення з оскаржуваними наказами саме в ці дні.

Таким чином, залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем обставини пропуску строку не є поважними, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, спір, який виник між сторонами у даній справі є публічно-правовим, пов'язаний із проходженням позивачем публічної служби.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 99 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З аналізу даних норм законодавства слідує, що КЗпП України визначені загальні строки звернення до суду для вирішення всіх трудових спорів, в той час як КАС України є процесуальним нормативно-правовим актом, юрисдикція якого поширюється на вирішення публічно-правових спорів, зокрема, спорів з приводу проходження публічної служби (тобто, у даному випадку є спеціальним), а тому при визначені строку звернення до суду із позовом з приводу проходження публічної служби необхідно застосовувати саме положення ст. 99 КАС України.

Судами зазначено, що обмеження КАС України строків звернень до суду за захистом прав, свобод та інтересів обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити таке.

Конституційний Суд України в п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI частину третю ст. 99 КАС України доповнено реченням такого змісту: "Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк"; Кодекс законів про працю набув чинності 10 грудня 1971 року (редакція ч. 1 ст. 233 цього кодексу в частині встановленого строку звернення до суду не змінювалась).

Суд звертає увагу, що виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 3 жовтня 1997 року по справі за № 4-зп, до даних правовідносин щодо визначення строків звернення до суду підлягає застосуванню саме ч. 3 ст. 99 КАС України, оскільки в такій редакції вказана норма набула чинності пізніше, ніж ст. 233 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, доводи апелянта щодо застосування норм ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду з моменту ознайомлення з наказами колегія суддів вважає помилковими, тому як ч.3 ст. 99 КАС України є спеціальною нормою в спірних правовідносинах що встановлює строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, та становить місячний строк.

Щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як пояснила позивачка, причиною пропуску місячного строку було те, що вона вважала, що для оскарження таких наказів до суду встановлений тримісячний строк.

Суд зауважує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Виходячи з вищевикладеного, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В матеріалах адміністративного позову відсутні обставини, які були для позивача непереборними та поважними.

Крім того, існування інших причин, які можна було б вважати об'єктивно непереборними обставинами, і які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду в межах строку, визначеного ст. 99 КАС України, позивачем суду не повідомлено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що враховуючи вимоги ч. 3 ст. 99 КАС України та вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем при зверненні до адміністративного суду без поважних причин був пропущений місячний строк, передбачений для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ані у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2016 року, ані в матеріалах адміністративної справи не йдеться про подання позивачем клопотання про залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказів Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.01.2016 №65/3 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2», від 29.02.2016 №215/3 «Про позбавлення премії ОСОБА_2 у лютому 2016 року».

Дійсно, позивачем до апеляційної скарги додано копію ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2016 року, в якій зазначається про подання позивачем клопотання про залишення без розгляду частини своїх позовних вимог. Однак апеляційним судом не може братись до уваги ця копія, оскільки вона не відповідає матеріалам справи. Колегія суддів здійснює апеляційний перегляд оригіналу судового рішення (ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2016 року), що міститься у відокремленому матеріалі справи № 805/1011/16-а.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі № 805/1011/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов