Постанова № 58812159, 06.07.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - Чебанов Олександр Олегович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року справа № 805/708/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника відповідача - Задоєнка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 805/708/16-а (головуючий у І інстанції Бабаш Г.П.) за позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної Поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Донецькій області (відповідач 1), Ліквідаційної комісії Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області (відповідач 2), Міністерства внутрішніх справ України (відповідач 3), Головного управління Національної Поліції в Донецькій області (відповідач 4) про визнання незаконним та скасування наказу № 372 о/с від 06.11.2015 про звільнення, зобов'язання поновити на посаді, зобов'язання прийняти на службу шляхом видання наказу про призначення на посаду слідчого відділу Артемівського відділення ГУНП в Донецькій області, а в разі відсутності даної посади - на іншу посаду, визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення обов'язкового працевлаштування після звільнення з посади, зобов'язання працевлаштувати на службі в Національній поліції України, стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн. (а.с. 4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року позовні вимоги позивача було задоволено частково, внаслідок чого: визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 372 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_3; поновлено капітана міліції ОСОБА_3 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 07 листопада 2015 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 212-217).

Не погодившись з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23 червня 2016 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області подало клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Керуючись ч. 1-3 ст. 122-1 Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.06.2016 задовольнив зазначене клопотання.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу та в режимі відеоконференції відповідно до ст.ст. 41, 122-1 КАС України.

Представник відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явилася, надала до суду заперечення, в яких просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача - Ліквідаційної комісії Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області просив розглянути справу без його участі, підтримав доводи апеляційної скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, просив її задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_3 проходила службу в органах внутрішніх справ в Артемівському МВ ГУ МВС України в Донецькій області з 13.09.2005 по 06.11.2015.

Відповідно до наказу ГУМВС України в Донецькій області від 20.05.2015 №156 о/с позивачу надано відпустку по догляду за дитиною з 25.06.2015 по 16.04.2018.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №372 о/с визначено вважати такою, що приступила до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною, зокрема, ОСОБА_3 (підстава: рапорт ОСОБА_3 від 03.11.2015).

Також, п. 4 даного наказу позивача звільнено із займаної посади за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) з 06.11.2015.

Не погоджуючись із таким звільненням, позивач звернулася до суду за захистом порушеного права, оскільки вона стверджує, що виявила бажання працювати в національній поліції, про що надала відповідачеві відповідний рапорт.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 372 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_3

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке регулює порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

02 липня 2015 року Верховною радою України прийнято закон «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України (далі - Закон № 580-VIII).

За пунктом 1 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Вказаний Закон в офіційному виданні «Голос України» №141-142 опубліковано 06 серпня 2015 року, тобто Закон № 580-VIII набрав чинності з 07 листопада 2015 року.

При цьому, відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ встановлено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Так, згідно з підпунктом "г" пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Як зазначалося вище, ОСОБА_3 за Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 372 о/с від 06.11.2015 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 63 "г" через скорочення штатів на підставі вимог пунктів 10 та 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року, який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07 серпня 2015 року.

Тобто, з 07 серпня 2015 року у відповідності до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію» всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Також з 07 серпня 2015 року наведені представники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції у відповідності до пункту 9 вказаних положень вважаються такими, що попереджені про процедуру прийняття на службу до поліції за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 10 прикінцевих та перехідних положень цього Закону, який також діяв з 07 серпня 2015 року, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Тобто з 07 серпня 2015 року у відповідності до вимог пунктів 8-10 ЗУ № 580-VIII працівники міліції вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів та, якщо виявили бажання працювати в поліції, повинні дотриматись процедури прийняття на службу до Національної поліції за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим ЗУ «Про Національну поліцію», та до 07 листопада 2015 року (останній день 06 листопада 2015 року) можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, та зазначалось колегією суддів вище, позивач у даному випадку не була виключенням, оскільки на час дії процедури, встановленої пунктами 8-10 ЗУ № 580-VIII вона також була працівником міліції, при цьому Закон не містить обмежень щодо знаходження працівників у відпустці по догляду за дитиною, а отже на час опублікування Закону України «Про Національну поліцію», а саме з 06 серпня 2015 року, позивач була співробітником ОВС, попередженим у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів та мала законне право з 07 серпня 2015 року до 06 листопада 2015 року у відповідності до вимог пунктів 8-10 ЗУ № 580-VIII якщо виявила бажання працювати в поліції, дотриматись процедури прийняття на службу до Національної поліції (за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим ЗУ «Про Національну поліцію»).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виявила бажання щодо проходження подальшої служби в поліції, відповідну заяву або рапорт на проходження подальшої служби в поліції чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими не надала, що не дає їй право бути працівником новоствореного органу.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звільнення позивача зі служби в міліції не виключає її права на загальних підставах пройти необхідну процедуру та порядок для зарахування на службу до новоствореного органу - Національної поліції України.

Щодо посилання позивача на ст. 184 Кодексу Законів про працю, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною третьою статті 184 КЗпП встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме: заборонено звільнення, зокрема, жінки, яка має дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179) та передбачено обов'язкове працевлаштування у випадках її звільнення. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов'язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини другої статті 232 КЗпП обов'язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі. Оскільки згідно зі статтею 235 зазначеного Кодексу підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав, то у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов'язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП, зокрема жінки, яка має дітей віком до трьох років, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов'язання по працевлаштуванню.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 15.10.2013 (справа № 21-303а13).

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 і зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому наявні підстави для скасування рішення в частині задоволених вимог.

Керуючись статтями 11, 24, 41, 122-1, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 805/708/16-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 805/708/16-а - скасувати в частині задоволених позовних вимог.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної Поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 805/708/16-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена 07.07.2016.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов