Ухвала суду № 58812096, 04.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2016 рокусправа № 808/9083/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

за участю представника позивача Білик О.В. та представника відповідача Проценко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі № 808/9083/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2015/000087/2 від 03.07.2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112030000/2015/00123 від 03.07.2015 року за ВМД № 112030000/2015/009979.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

04.10.2013 року між позивачем (Покупець) і «INTERCOMMODІTIES SA» (Продавець) укладено контракт № 13130734, за яким продавець зобов'язався поставити позивачу товар відповідно до специфікацій на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010.(а.с. 21-25)

02.07.2015 року для проведення митного оформлення поставленого товару: електролітичні катоди нікелю, позивачем до митного органу була оформлена в електронному вигляді та подана вантажна митна декларація № 112030000/2015/009979. (а.с. 28)

У графі 43 ВМД № 112030000/2015/009979 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. 49, 53 МКУ.

Відповідно до даної ВМД № 1 12030000/2015/009979 ставка ввізного мита становить - 0, але відповідно до Закону України № 332-VIII від 09.06.2015 року, додатковий імпортний збір становить 316 510,88 грн. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 "Нарахування мита та митних платежів декларації".

При поданні ВМД позивачем надано документи: зовнішньоекономічний договір № 13130734, додаткова угода від 17.09.2014 року, до контракту, специфікація № 115 від 24.06.2015 року, комерційний інвойс № ІМ-15-047 від 25.06.2015, сертифікат якості, лист № 127, витяг з сайту vale.com, котирування з сайту www.Metal-pages.com. відповідно до п. З Наказу ДМСУ № 362 від 13.07.2012 року, форма ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання, інвойс № 295-2015,CMR, та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр. 44 ВМД та доповнення до декларації ф. МД- 6).

Також, разом з ВМД позивачем подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 57, 58 МКУ, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митний орган послався на те, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних для обраного методу визначення митної вартості товару (відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності, а саме:

- в надісланій сканованій копії інвойсу від 17.06.2015 року № 295-2015 йдеться про посилання на невідомий контракт від 28.01.2015 № 2015-011С/МВК та додаток № 1 та специфікацію від 17.06.2015 року № 9;

- відповідно до наданих інвойсу від 25.06.2015 № N1-015-047, специфікації від 24.06.2015 № 115, контракту від 04.10.2013 № 13130734, оцінювані товари ввозились на умовах поставки DAP Запоріжжя. За сканованим оригіналом CMR від 25.06.2015 № 0796871 гр.4 відвантаження відбулось 25.06,2015 з - Klaipeda Lithuania - у зв'язку з чим виникають сумніви щодо не включення витрат (витрати на зберігання вказаних товарів на митній території ЄС, витрати на навантаження, вивантаження, та обробку товарів);

- з урахуванням наданого інвойсу від 17.06.2015 № 295-2015(13,99395 $/Kg) та інвойсу від 25.06.2015 № N1-015-047 (15 113.47 $/mt) відсутня можливість ідентифікації складових різниці вартостей товару "Електролітичні катоди нікелю".

У зв'язку з виявленими розбіжностями та виникненням сумнівів у правильності зазначеної в договорі (контракті) вартості товару митним органом витребувано у позивача додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою,контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних послуг із виконанням умов договору (угоди, контракту) ;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) копія МД країни відправлення;

03.07.2015 року ПАТ "Дніпроспецсталь" на зворотному боці ДМВ - 1 зазначило перелік документів, які додатково надає, а також пояснення неможливості подання інших документів, а саме:

1) в інвойсі від третіх осіб зазначені контракт та специфікація між продавцем та його постачальником.

2) товар поставлявся на умовах DAP Запоріжжя, тому всі витрати включені в ціну товару, у зв'язку з чим позивач не зобов'язаний надавати додаткові документи, що підтверджують факт передплати за фрахт .

3) у специфікації № 115 від 24.06.2015 між ПАО "Дніпроспецсталь" та "INTERCOMMODITIES SA" відображено всі складові митної вартості.

Щодо вимоги відповідача про надання додаткових документів, а саме: договору з третіми особами Nr 2015-01 IC/MBR від 28.01.2015, специфікації №9 від 17.06.2015, позивач надав додатково: рахунок з третіми особами № 295-2015 від 17.06.2015.

Крім того, зазначив, що у розумінні ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виписка з бухгалтерської документації має підтверджувати митну вартість та повинна бути в наявності. На момент декларування така документація відсутня, оскільки немає правових стосунків з виробником товару, будь-яка інша бухгалтерська документація є обліковою та використовується виключно для здійснення обліку ТМЦ та не відноситься до документів, на підставі яких провадяться розрахунки та обчислюється митна вартість. Рахунки про сплату комісійних та посередницьких послуг надати немає можливості, оскільки комісіонери до постачання товару позивачем не залучались, а копію МД країни відправлення - оскільки немає прямих відносин з відправником товару. (а.с. 36).

Вказані обґрунтування причин ненадання певних документів також були наведені декларантом на зворотному боці ф. ДМВ-1.

Крім того, позивачем додатково було надано відповідачу: Договір між "INTERCOMMODITIES SA" та фірмою "МБР Металз" № 2015-01 IC/MBR Nickel dd 28.01.2015, специфікація до нього № 9 від 17.06.2015.

03.07.2015 року відповідачем прийнято рішення № 112030000/2015/000087/2 про коригування митної вартості товару за шостим методом та видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112030000/2015/00123 за поданою ВМД № 112030000/2015/009979.

03.07.2015 року позивач подав митному органу звернення про випуск товару у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу, у зв'язку з незгодою з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів.

Також 03.07.2015 позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2015/010029, яку прийнято до митного оформлення. Платежі за ВМД №112030000/2015/010029 платежі додаткового імпортного збору склали 363 177,69грн.

Таким чином, за декларацією № 112030000/2015/010029 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з додаткового імпортного збору склала - 46 587,92 грн.

23.09.2015 року листом № 1044/11/08-70-65 Запорізька митниця відмовила підприємству позивача в скасуванні вказаного рішення та поверненні (вивільнення) наданої фінансової гарантії.

06.10.2015 року ПАТ "Дніпроспецсталь" листом № 171/КС-311 повідомило Запорізьку митницю, що у зв'язку з відмовою митниці про перегляд та скасування рішення про коригування митної вартості, сума наданої фінансової гарантії (грошова застава) перерахована до Держбюджету. Крім того, доказом сплати ввізного мита за ВМД №112030000/2015/010029 є відмітка Запорізької митниці з індивідуальним номером від 09.10.15 на аркуші коригування ВМД №112030000/2015/010029.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч. 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення товару документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності, які судом зазначені вище.

Разом з тим, вказані висновки митного органу є безпідставними з огляду на наступне.

Позивачем надано митному органу обґрунтовані пояснення, що «невідомий» останньому контракт від 28.01.2015 № 2015-011С/МВК є контрактом між продавцем «INTERCOMMODІTIES SA» та його постачальником «MBR Metals». (а.с. 50-58), який підтверджує походження товару.

Крім того, як зазначалось вище, умовами поставки товару було DAP - Запоріжжя (ІНКОТЕРМС-2010), тобто всі витрати на транспортування, зберігання, перевантаження товару тощо до станції призначення вже включені у вартість товару, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України виключає транспортні (перевізні) документи з переліку документів, на підстав яких визначається митна вартість даного товару. Суд вважає, що інше можливе лише у разі доведення митним органом, що умовами поставки в дійсності були не DAP, чого в даному випадку не відбулось. За таких підстав сумніви митного органу щодо вартості витрат на зберігання вказаних товарів на митній території ЄС, витрат на навантаження, вивантаження, та обробку товару правового значення для визначення митної вартості товару не мають. До того ж позивач взагалі не зобов'язаний та не може бути обізнаним про фактичні умови транспортування товару та оплати продавцем витрат на його перевезення, зберігання чи перевантаження, оскільки товар отримує вже за місцем свого перебування та сплачує всі ці витрати в ціні товару.

Розбіжності ж у вартості товару в інвойсі від 17.06.2015 № 295-2015 (13,99395 $/Kg) та інвойсі від 25.06.2015 № N1-015-047 (15 113.47 $/mt) є об'єктивними, оскільки перший є рахунком при постачанні товару від «MBR Metals» до «INTERCOMMODІTIES SA», а другий - від останнього до позивача, у зв'язку з чим вартість товару в ньому і є вищою ніж в попередньому інвойсі, що є логічним та правильним з точки зору підприємницької діяльності.

Таким чином, фактично всі сумніви відповідача є лише його припущеннями та не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, у зв'язку з чим є безпідставними та такими, що не свідчать про наявність розбіжностей, ознак підробки або неможливість визначити митну вартість товару за ціною договору.

Окрім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постановах Верховного Суду України у від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), 6 лютого 2012 року (справа № 21-418а11), від 11 вересня 2012 року (справа № 21-262а12).

Подані позивачем документи в повному обсязі виконують вимоги митниці щодо подання додаткових документів та висновків щодо ціни товару.

Згідно ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2015/000087/2 від 03.07.2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2015/00123 від 03.07.2015 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга позивача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 7 липня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі № 808/9083/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко