Постанова № 58811990, 14.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2016 рокусправа № П/808/180/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника відповідача: Михайлюченка Валерія Миколайовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якої є Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовські гідравлічні машини" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 року № 0000902211, №0000922211, №0000932211 та від 15.10.2013 року №0000022211, №0000032211. Посилався на те, що податковим органом проведена позапланова перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки№066/22.11-0632581179 від 10.06.2013 та на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 року № 0000902211, №0000922211, №0000932211. А також проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 за результатами якої складений Акт перевірки №054/08-22-22-01/32581179 від 01.10.2013 та винесені податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 року №0000022211, №0000032211. Позивач вважає висновки актів перевірки необґрунтованими, а тому зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 року:

№0000902211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 388831 грн. (основне зобов'язання - 360915 грн., штрафні (фінансові) санкції - 27916 грн.);

№0000922211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 88197,93 грн., (основне зобов'язання - 73528,41 грн., штрафні (фінансові) санкції - 14669,52 грн.);

№0000932211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 3354,46 грн., (основне зобов'язання - 2547,57 грн., штрафні (фінансові) санкції - 806,89 грн.).

Також визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 року:

№0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 94069 грн. (основне зобов'язання - 65296,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 28773 грн.);

№0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 1522,21 грн. (основне зобов'язання - 1273,77 грн., штрафні (фінансові) санкції - 318,44 грн.).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та його контрагентами зазначених господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що фізичні особи-підприємці не мають реальних можливостей виконання дій, обумовлених укладеними договорами: наявності фахівців зі спеціальними знаннями, наявності технічних можливостей, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, з пояснень працівників позивача вбачається, що фізичні особи-підприємці ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 ніколи не працювали та не виконували роботи у позивача. Зазначив, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит по операціях з придбання товару у ТОВ "ВКФ "Медея" та ПП "Вікторія-2007", оскільки з наданих документів не можливо встановити осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, не наведено інформацію, щодо адреси місця отримання товару з урахуванням відсутності інформації щодо складських приміщень у ТОВ "ВКФ "Медея", ПП "Вікторія-2007". Зазначив, що при обчисленні суми орендної плати за землю, що знаходиться у користуванні у позивача, при визначенні нормативної грошової оцінки необхідно було застосовувати коефіцієнт функціонального використання землі зі значеннями 2,5 на площу, яка надана в оренду.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що відповідачем визначено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, яке виникло внаслідок не включення до складу доходу суму експортної поставки та не визнання податковим органом в складі витрат суми отриманих послуг з боку приватних підприємств. Щодо не включення до складу доходу суми експортної постави, то позивач погодився з наявністю такої помилки, але не погоджується з наявністю заниження суми податку на прибуток в результаті цієї помилки, оскільки в податковому обліку позивач не врахував не тільки доходи від постави продукції, а і собівартість цієї продукції, тому, вважає, на розмір податкових зобов'язань позивача це не вплинуло. Вказує, що зазначене підтверджується висновками судово-економічної експертизи. Посилається на те, що для визначення суми податку необхідно враховувати не лише суми доходу, отриманого від продажу продукції, але й собівартість цієї продукції, що податковим органом зроблено не було. Щодо виключення податковим органом з суми витрат вартості послуг, отриманих від приварних підприємств, то вважає, що такі висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, вважає, що фактів, які б свідчили про відсутність фактичного надання послуг приватними підприємцями не встановлено. Тому вважає, що донарахування відповідачем податку на прибуток не відповідає закону. Також, щодо ПДВ зазначив, що позивач не може відповідати за дії своїх контрагентів; щодо донарахування плати за землю зазначив, що цільове призначення земельної ділянки не змінювалося, тому нема підстав застосовувати коефіцієнт 2,5. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.

В судових засіданнях, що відбувалися за участю представника позивача, представник Пащенко О.В. підтримала заперечення проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового Кодексу України, а також Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», що були чинні на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки 10.06.2013 податковим органом складений Акт перевірки №066/22.11-0632581179 (Акт перевірки - 1). На підставі Акта перевірки від 10.06.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 року:

№0000902211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 388831 грн. (360915 грн. - основний платіж, 27916 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№0000932211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку на загальну суму 3354,46 грн. (2547,57 грн. - основний платіж, 806,89 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№0000922211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 88197,93 грн. (73528,41 грн. - основний платіж, 14669,52 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Також податковим органом проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки 01.10.2013 складений Акт перевірки №054/08-22-22-01/32581179 (Акт перевірки-2). На підставі Акта перевірки від 01.10.2013 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013

№0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку на загальну суму 1592,21 грн. (1273,77 грн. основний платіж, 318,44 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94069,00 грн. (65296 грн. - основний платіж, 28773 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Згідно матеріалів справи, за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 2051473 грн.; задекларовано дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 у розмірі 9080506,00 грн.; задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 у розмірі 8685354 грн.

Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки Актів перевірки, отже для правильного вирішення спору слід дослідити обґрунтованість таких висновків.

Слід зазначити, що податкові повідомлення рішення стосуються податку на прибуток, земельного податку, орендної плати з юридичних осіб, а також податку на додану вартість та земельного податку.

1. Розглянемо податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 року №0000902211.

Це податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Акта перевірки від 10.06.2013. Цим податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 388831 грн. (360915 грн. - основний платіж, 27916 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Висновки податкового органу щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток ґрунтуються на тому, що первинні документи для підтвердження реальності виконання господарських операцій повинні відповідати ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України», в іншому разі документи не можуть мати сили первинного документа, навіть за наявності у такого документа всіх формальних реквізитів. Для отримання права на формування витрат, платник податку повинен мати первинні документи, видані за реально отримані послуги (роботи), призначені для використання у господарській діяльності.

Оспорюючи позицію податкового органу щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток позивач вказує на реальність отриманих від приватних підприємців послуг та припущення податкового органу щодо неможливості виконання приватними підприємцями певних видів робіт.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договори від 30.12.2010 та від 14.01.2010 про надання послуг з технічного обслуговування №30 та №4, згідно якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язався надавати послуги з піскоструйному очищенню електродвигунів, роторів та статорів ПЕДВ в умовах механіко збирального виробництва позивача. Складені протоколи про договірну ціну на послуги та календарні плани проведення робіт, а також Акти про виконання робіт.

11.01.2010 між позивачем та ФОП ОСОБА_8 укладено договори про надання послуг з технічного обслуговування №1, згідно якого ФОП ОСОБА_8 зобов'язався надавати послуги з перемотки електродвигунів ПЕДВ в умовах механіко збирального виробництва позивача. Складені протоколи про договірну ціну на послуги та календарні плани проведення робіт, Акти про виконання робіт.

Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договори від 22.12.2010 та від 13.01.2010 про надання послуг з технічного обслуговування №22 та №3, згідно яких ФОП ОСОБА_5 зобов'язався надавати послуги з ремонту статорів ПЕДВ в умовах механіко збирального виробництва позивача. Складені протоколи про договірну ціну на послуги та календарні плани проведення робіт; Акти про виконання робіт.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_6 укладено договори від 17.12.2010 та від 12.01.2010 про надання послуг з технічного обслуговування №17/1 та №2, згідно якого ФОП ОСОБА_6 зобов'язався надавати послуги з ремонту роторів ПЕДВ в умовах механіко збирального виробництва позивача. Складені протоколи про договірну ціну на послуги та календарні плани проведення робіт, Акти про виконання робіт.

Отже, між позивачем (ТОВ «Азовгідромаш») та фізичними особами-підприємцями ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_3 укладені договори про надання послуг технічного обслуговування, в саме послуги по ремонту роторів, статорів в умовах механозборочного виробництва Товариства «Азовгідромаш» (позивача).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначеними первинними документами підтверджуються витрати, пов'язані з проведенням ремонтних робіт; вид наданих послуг відповідає виду діяльності позивача, а зазначені вище особи є фізичними особами-підприємцями, що зареєстровані як платники податків, що підтверджується Свідоцтвами про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців та Свідоцтвами про сплату єдиного податку.

Натомість, з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення рішення від 25.07.2013 року №0000902211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що до перевірки надано акти виконаних робіт, які не містять чіткого змісту про фактичне виконання будь-яких послуг (робіт), а саме: акти здавання-приймання виконаних робіт не містять чіткого змісту і обсягу господарських операцій, відомостей про конкретні результати виконаних послуг, обґрунтування вартості, прізвища осіб, які б безпосередньо виконували дані послуги. Не надано документів, які б дали змогу чітко вистежити переміщення товарно-матеріальних цінностей, їх зберігання, що є результатом замовлених робіт, а також встановити, яким чином результати цих робіт замовник використовує у власній господарській діяльності. До перевірки не надано будь яких документів, які б вказували на пов'язаність виконаних послуг з необхідністю їх проведення для отримання економічного ефекту, який полягає у залученні нових замовлень на продукцію або інше, враховуючи той факт, що фактичною діяльністю підприємства є ремонті та перемотка електродвигунів, роторів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що реальність вчинюваної господарської операції - це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. При цьому, формальні недоліки в первинних документах, а також будь-які недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, колегія суддів апеляційної інстанції оцінює у сукупності з іншими обставинами справи, однак перевагу надає реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту. У зв'язку з чим законодавцем, безумовно, презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Досліджуючи господарські операції вчинені фізичними особами-підприємцями по піскоструйній очистці електродвигунів, роторів та стартерів, перемотці стартерів, двигунів, рух активів та зміну стану зобов'язань суб'єкта господарювання у зв'язку з здійсненням цих операцій, економічну мету платника податків, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено реальної можливості виконання фізичними особами-підприємцями робіт, обумовлених укладеними договорами, їх компетентності, наявності фахівців зі спеціальними знаннями та відповідною підготовкою, наявності технічних можливостей, а навпаки, вбачається з наданих звітів до Бердянської ОДПІ, що виконавці робіт не мають найманих працівників, чисельність працюючих складає по одній особі, виконані послуги виконувались на потужностях ТОВ «Азовгідромаш» (на потужностях позивача), який має у своєму штаті кваліфікованих фахівців: слюсарів, механіків, токарів, в цілому середньосписочна штатна чисельність працівників позивача складає 29 осіб. Фізичні особи-підприємці, з якими укладалися договори на виконання піскоструйних робіт не мають найманих працівників, не мають виробничого обладнання та потужностей на яких можливо виконання піскоструйні роботи. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що піскоструйні роботи були виконані на виробничому обладнанні та потужностях Товариства «Азовгідромаш» (позивача), однак колегія суддів апеляційної інстанції піддає сумніву, що роботи по піскоструйному ремонту роторів, статорів могли бути виконані одноособово жінками-підприємцями ОСОБА_5, або ОСОБА_6 Також Позивачем не надано будь яких доказів (перепустки та ін.), які б підтверджували надання позивачем дозволу для проходження фізичним особам-підприємцям (ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3) на територію Товариства «Азовгідромаш», що викликає сумнів у здійснені цими особами таких робіт на території позивача. Викликає сумнів економічна мета позивача щодо виконання зазначених робіт фізичними особами-підприємцями, які не мають відповідних фахівців зі спеціальними знаннями, технічних можливостей, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, обладнання та виробничих потужностей для здійснення піскоструйних робіт. При тому, що у самого позивача є достатня кількість фахівців, які можуть виконати такі роботи, і на сам перед саме у позивача, а не у його контрагентів є відповідне обладнання та виробничі потужності для здійснення піскоструйних робіт. Досліджуючи у сукупності всі обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що реальність здійснення таких робіт не підтверджується, навіть за наявності сформованих первинних документів.

Отже, збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 388831 грн. (360915 грн. - основний платіж, 27916 грн. - штрафні (фінансові) санкції) за податковим повідомлення-рішення від 25.07.2013 року №0000902211 є правомірною, відповідає закону, тому на думку колегії суддів апеляційної інстанції це податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

2. Розглянемо податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000022200, прийняте на підставі Акта перевірки від 01.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94069,00 грн. (65296 грн. - основний платіж, 28773 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Матеріалами справи підтверджено, що 05.10.2011 між позивачем та ТОВ "ВКФ "Медея" укладений договір №14-т, за яким останній зобов'язався продати (передати у власність) позивача товар, номенклатура, кількість, ціна якого вказані у видаткових накладних, а покупець прийняти та сплатити його вартість. Умови поставки продукції - EXW, згідно "Інкотермс-2000". Передача товару проводиться на складі. Перевезення продукції відбувається за рахунок позивача. За наслідками виконання поставки товару Товариством "ВКФ "Медея" на суму 296776 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 49796 грн.) видані позивачу податкові накладі. На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем надані подорожні листи вантажного автомобіля. При цьому, згідно Акту прийому передачі векселів від 30.04.2012 позивач в рахунок виконання своїх зобов'язань за зазначеним договором передав ТОВ "ВКФ "Медея" простий вексель серія АА 0520738 від 30.04.2012 номінальною вартістю 1197828 грн.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та можуть підтверджувати реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом Товариством "ВКФ "Медея".

Матеріалами справи також підтверджується, що 01.10.2010 між позивачем та ПП "Вікторія-2007" був укладений договір поставки №193, за яким ПП "Вікторія-2007" зобов'язався продати (передати у власність) позивача товар, номенклатура, кількість, ціна якого вказані у видаткових накладних, а покупець прийняти та сплатити його вартість. Умови поставки продукції - EXW, згідно "Інкотермс-2000". Передача товару проводиться на складі. Перевезення продукції відбувається за рахунок позивача. За наслідками виконання поставки товару ПП "Вікторія-2007" на суму 93000 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 15500 грн.) видані позивачу податкові накладні. На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем надані подорожні листи вантажного автомобіля. Передача позивачу придбаного станка токарно-винторізного мод. 16 К20, станка заточного, тель консольної підтверджується складеними Актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 18.11.2010. Зазначене обладнання було введено в експлуатацію, про що складені Акти введення в експлуатацію зазначеного вище обладнання від 18.11.2010. Розрахунки із ПП "Вікторія-2007" за виконання зазначеного договору здійснені у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП "Вікторія-2007". На підтвердження факту транспортування позивачем обладнання надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи, які оформлені належним чином, містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, автопідприємства; пункт навантаження/розвантаження; найменування автомобілю; прізвище та підпис водія; номер причепу; відомості про вантаж; маса товару; підпис та печатка перевізника.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та можуть підтверджувати факт здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ПП "Вікторія-2007".

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. Контрагенти позивача: Товариство "ВКФ "Медея" та ПП "Вікторія-2007" в період, що перевірявся мали статус платників податку на додану вартість, а отже мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання Товариством «Азовгідромаш» товарів, які надавались контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що виходячи з змісту Акта перевірки, фактично єдиною підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту стали висновки актів перевірок, складених іншими податковими органами щодо інших платників податків, зокрема постачальників Товариста «ВКФ «Медея» - ТОВ «Солана», ТОВ «Росток-Дніпро», з якими позивач не мав ніяких взаємовідносин.

Слід зазначити, що відносно контрагента позивача - ПП «Вікторія-2007», не може використовуватися акт перевірки як підстава для висновків про наявність порушень в діях як ПП «Вікторія-2007», так і його контрагентів, оскільки Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 року по справі №2а-9685/11/0470 дії податкового органу щодо встановлення правопорушення з боку ПП «Вікторія-2007», визнані протиправними.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000022200, прийнятого на підставі Акта перевірки від 01.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94069,00 грн. (65296 грн. - основний платіж, 28773 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

3. Відповідачем здійснено донарахування плати за землю. Заниження суми орендної плати на землю сталося на думку відповідача тому, що у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки при визначенні грошової оцінки земельної ділянки підприємством не враховано коефіцієнт функціонального використання землі 2,5 при використанні земельної ділянки на території м. Бердянська по вул. Промисловій, 12а, загальною площею 0,1767га згідно договору оренди від 05.05.2008 року та при використанні земельної ділянки на території м. Бердянська вул. Промислова, 12б загальною площею 0,5795га згідно договору оренди від 04.08.2008 року.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції такий висновок податкового органу є безпідставним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 285 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Встановлено, що позивач, на виконання зазначених вимог законодавства, нараховував та сплачував орендну плату за земельні ділянки у розмірах та на умовах встановлених договорами оренди від 04.08.2008 та від 05.05.2008.

З наведених підстав, посилання відповідача на заниження позивачем суми орендної плати за землю, а саме не врахування коефіцієнту функціонального використання землі 2,5 при використанні земельних ділянок, є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до вимог Порядку №18/15/21/11 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться суб'єктами оціночної діяльності, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що знаходяться в оренді позивача була визначена у технічних документаціях щодо нормативно грошової оцінки земель, що розроблені суб'єктом оціночної діяльності, який отримав ліцензію на проведення робіт із землеустрою, що підтверджується довідками Бердянського міського управління земельних ресурсів від 24.01.2008 №41 та від 16.04.2008 №465.

З наведених підстав, посилання відповідача на порушення вимог Порядку №18/15/21/11 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки а ні позивач а ні відповідач не наділені повноваженнями щодо визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, сторонами укладених договорів оренди було правомірно визначено розміри річної орендної плати, а саме 3% від її нормативної грошової оцінки. Вказані земельні ділянки використовувалися підприємством у періоді, що перевірявся за їх функціональним призначенням, зміни цільового призначення земель не відбулося. Зокрема, зміна цільового призначення земель (і як наслідок застосування відповідного коефіцієнта) провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ст. 20 Земельного кодексу України). Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою та визначені в актах про право власності або використанні відповідно до назви категорії земель (п. 5 цієї статті).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, які знаходяться в оренді у позивача, визначена відповідно до Витягу (Довідки) з технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки земель, виданого Управлінням Держкомзему у м. Бердянськ Запорізької області від 24.01.08. №41.

Згідно матеріалів справи Рішенням Бердянської міської ради від 31.01.2008 №11 Товариству «Азовгідромаш» (позивачу) затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в оренду за рахунок земель міста земельну ділянку площею 0,1767 га, що розташована в м. Бердянську по вул. Промисловій, 12а для розміщення та обслуговування ремонтно-механічного цеху та адміністративної будівлі, строком до 01.01.2018.

05.05.2008 між позивачем та Бердянською міською радою було укладено договір оренди землі, за яким Бердянська міська рада надала, а позивач прийняв, в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування ремонтно-механічного цеху та адміністративної будівлі, що знаходиться в м. Бердянську по вул. Промисловій, 12а. Площа земельної ділянки - 0,1767 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно довідки Бердянського міського управління земельних ресурсів від 24.01.2008 №41 складає 324938,83 грн. Річна орендна плата вноситься щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки.

Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки, зазначена земельна ділянка була передана позивачу в оренду за зазначеним договором оренди.

Рішенням Бердянської міської ради від 10.07.2008 №30 позивачу затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в оренду за рахунок земель міста земельну ділянку площею 0,5795 га, що розташована в м. Бердянську по вул. Промисловій, 12б для реконструкції, розміщення та обслуговування комплексу промислових будівель та споруд, строком до 01.07.2013.

04.08.2008 між позивачем та Бердянською міською радою укладено договір оренди землі, за яким Бердянська міська рада надала, а позивач прийняв, в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для реконструкції, розміщення та обслуговування комплексу промислових будівель та споруд, що знаходиться в м. Бердянську по вул. Промисловій, 12б. Площа земельної ділянки - 0,5795 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно довідки Бердянського міського управління земельних ресурсів від 16.04.2008 №465 складає 444024,00 грн. Річна орендна плата вноситься щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки.

Згідно Акта прийому-передачі земельної ділянки, зазначена земельна ділянка передана позивачу в оренду за зазначеним договором оренди.

Відповідач стверджує, що позивачем було занижено суми орендної плати за землю, оскільки у податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки при визначенні грошової оцінки земельних ділянок не враховано коефіцієнту функціонального використання землі 2,5 при використанні земельних ділянок, що розташовані в м. Бердянську по вул. Промисловій, 12б. Площа земельної ділянки - 0,5795 га та в м. Бердянську по вул. Промисловій, 12а. Площа земельної ділянки - 0,1767 га., згідно укладених договорів оренди.

Однак, ні позивач, ні податковий орган не мають повноважень щодо зміни цільового призначення та функціонального використання земельної ділянки, а також щодо перерахунку та зміни нормативної грошової оцінки.

Отже, висновок податкового органу про зміну цільового призначення земельної ділянки, у зв'язку з чим слід застосувати коефіцієнт 2,5, є неправомірними. Зміни цільового призначення земельної ділянки не відбулося, а передача кількох будівель в оренду не є підставою для висновку про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем суми зобов'язання з земельного податку на 2010 рік за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 у розмірі 3821,34 грн., слід зазначити, що Відповідно до ст. 18 Закону України «Про плату за землю» N 2535-XII, 03.07.1992, який був чинний до 2010 року включно, та втратив чинність на підставі Податкового Кодексу України N 2755-VI від 02.12.2010, платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за період 2010 рік до позивача не можуть бути застосовані донарахування та відповідні штрафні санкції.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень рішень від 25.07.2013 року:

№0000922211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 88197,93 грн., (основне зобов'язання - 73528,41 грн., штрафні (фінансові) санкції - 14669,52 грн.);

№0000932211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 3354,46 грн., (основне зобов'язання - 2547,57 грн., штрафні (фінансові) санкції - 806,89 грн.),

та в частині скасування податкових повідомлень рішень від 15.10.2013

№0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку на загальну суму 1592,21 грн. (1273,77 грн. основний платіж, 318,44 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94069,00 грн. (65296 грн. - основний платіж, 28773 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2013 року №0000902211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 388831 грн. (основне зобов'язання - 360915 грн., штрафні (фінансові) санкції - 27916 грн.). Отже в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Оскільки суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини справи, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - частковому скасуванню.

Керуючись п. 3, 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 202, 205, 207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якої є Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2013 року №0000902211, прийнятого Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Азовські гідравлічні машини" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 388 831грн. (з яких основний платіж - 360 915грн., штрафні (фінансові) санкції - 27 916грн.), та в цій частині відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун