Постанова № 58811314, 04.07.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2016 р. Справа № 814/1209/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, до за участю: позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: ОСОБА_2Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, прозобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, про зобовязання відповідача нарахувати та виплатити йому підвищену на 50 відсотків заробітну плату за час перебування в районі проведення антитерористичної операції, а саме за період з 05.11.15 по 17.12.15, з 25.12.15 по 13.02.16, з 18.02.16 по 04.03.16.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №522 від 22.07.15 «Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведенні антитерористичної операції», відповідно до якої працівникам установ, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищуються на 50 відсотків.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що не відряджали позивача до району проведення АТО, в них відсутні документи з цього приводу, а тому вони не можуть йому нараховувати підвищену заробітну плату.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

Указом Президента України «Про призначення суддів» №302/2013 від 23.05.13 ОСОБА_1 призначено суддею Свердловського міського суду Луганської області.

Указом Президента України «Про переведення суддів» № 81/2015 від 14.02.15 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

30.01.15 ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента «Про часткову мобілізацію» № 15/2015 призвано на військову службу у звязку з мобілізацією.

Військову службу за мобілізацією в особливий період ОСОБА_1 проходив у військовій частині польова пошта В1688.

В період з 05.11.15 по 17.12.15, з 25.12.15 по 13.02.16, з 18.02.16 по 04.03.16 ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

29 квітня 2016 р. ОСОБА_1 було звільнено в запас відповідно до Указу Президента України №115/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15».

12.05.16 ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області з заявою про перерахунок його заробітної плати за час перебування в АТО у відповідні періоди.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області відповідний перерахунок не здійснило.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Кабінету Міністрів України №522 від 22.07.15 «Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведенні антитерористичної операції» передбачено, що працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50 відсотків (за наявності підтвердних документів).

Разом з тим, в період з 05.11.15 по 17.12.15, з 25.12.15 по 13.02.16, з 18.02.16 по 04.03.16 позивач не був працівником установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, а був військовослужбовцем ЗСУ, а за таких обставин постанова Кабінету Міністрів України №522 від 22.07.15 до нього не застосовується.

Зазначена постанова КМУ №522 регулює питання підвищеної оплати працівників бюджетних установ, які направляються у службові відрядження для участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції.

Питання виплати винагород військовослужбовцям, які беруть участь в антитерористичної операції врегульоване іншими постановами Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.15 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та №18 від 20.01.16 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».

Виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) наказами вищих командирів (начальників, керівників).

Оскільки позивач брав участь у проведенні антитерористичної операції в зазначені періоди саме як військовослужбовець, а не працівник бюджетної установи, у відповідача відсутні підстави для нарахування йому підвищеної заробітної плати на 50%.

При цьому, необхідно мати на увазі, що з моменту призову позивача до ЗСУ, відповідач взагалі не сплачує йому заробітну плату, а тому не може її підвищити на 50%. Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України відповідач сплачує позивачу грошове забезпечення в розмірі середнього заробітку, що є не зарплатою, а соціальною гарантією військовослужбовцям, які проходять службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

З приводу наданої позивачем практики Київського апеляційного адміністративного суду та Черкаського окружного адміністративного суду по аналогічній адміністративній справі №823/5185/15 необхідно зазначити, що відповідно до ч.2 ст.161 КАС України лише правові висновки Верховного Суду України викладені у постановах, прийнятих в порядку п.п.1, 2 ч.1 ст.237 КАС України повинні враховуватися судом при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача до відповідача, та необхідність відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 06.07.16

Суддя В.В. Біоносенко