Постанова № 58811194, 01.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року № 813/758/16

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Сакалош В.М.,

за участю секретаря судового засідання Войтко І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Тимчасово виконуючого обовязки начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області полковника поліції ОСОБА_3 про визнання протиправним наказу, поновлення на службі в поліції,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2Я, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (надалі відповідач 1), Тимчасово виконуючого обовязки начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області полковника поліції ОСОБА_3 (надалі відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП у Львівській області № 42 о/с від 03.02.2016 року по особовому складу про звільнення позивача зі служби з посади інспектора поліції Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області, відповідно до п. 6 ст. 77 ОСОБА_4 України: «Про Національну поліцію», - у звязку із реалізацією відповідачем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача ОСОБА_2 зі служби, відповідно до наказу ГУ НП у Львівській області № 142 від 29.01.2016 року. Просить суд поновити його на службі в посаді інспектора поліції Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, виплативши грошову компенсацію за цей період.

Позивач вважає, що підставою для накладення і реалізації наказу про накладення дисциплінарного стягнення, як зазначено у відповідному наказі є встановлений відповідачем факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за керування 26.11.2015 року власним транспортним засобом в стані алкогольного спяніння. Позивач зазначає, що зазначеного дня він перебував поза службою, не при виконанні службових обовязків, та не керував власним автотранспортом в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, наказ №142 від 29.01.2016 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції підписаний, як це зазначено у самому наказі начальником ГУ НП у Львівській області полковником поліції ОСОБА_3, що не відповідає дійсності, оскільки така посадова особа на той час являлась т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області.

Позивач зазначає, що не порушував вимоги ЗУ «Про Дисциплінарний Статут ОВС», оскільки на час вчинення адміністративного правопорушення дія вказаного ОСОБА_4 на поліцейських, до прийняття ОСОБА_4 України: «Про Національну поліцію, (Перехідні та Прикінцеві положення)» на нього як поліцейського тимчасово не поширювалась.

Також позивач зазначає, що факт керування 26 листопада 2015 року позивачем транспортним засобом в стані спяніння не встановлений матеріалами справи про адміністративне правопорушення, висновком та матеріалами службового розслідування. Поряд з тим, довідкою медичного закладу від 26 листопада 2015 року встановлено відємний результат дослідження крові позивача на етанол.

У засобі фіксації вчинення адміністративного правопорушення, - протоколі зазначено, що позивач порушив вимоги п.2.5 ПДР (відмова водія пройти огляд на стан спяніння), тобто не вчинив дій, передбачених п.2.9 ПДР, що передбачають факт керування водієм транспортним засобом в стані спяніння, про що чомусь протиправно на думку позивача зазначено у наказі про накладення дисциплінарного стягнення.

Позивач покликається на положення статті 72 КАСУ, оскільки рішеннями суду першої та апеляційних інстанцій його не визнано винним за керування транспортним засобом в стані спяніння, (п.2.9. ПДР), натомість визнано винним у вчиненні дій, що підпадають під п.2.5. ПДР, а саме відмова водія пройти огляд на стан спяніння.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнив, просить визнати протиправним та скасувати Наказ Головного Управління Національної поліції у Львівській області №142 від 29.01.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського-водія Сихівського ВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_5Я.» та визнати протиправним та скасувати Наказ Головного Управління Національної поліції у Львівській області № 42 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ст.77 (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення) старшого сержанта поліції ОСОБА_5, поліцейського-водія Сихівського відділу поліції ГУНП з 03 лютого 2016 року.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, у поданих письмових запереченнях проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що відповідач правомірно застосував і реалізував дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції з посади поліцейського-водія Сихівського ВП ШУ НП у Львівській області з тих підстав, що при зупиненні ОСОБА_5Я, під час керування транспортним засобом 26.11.2015 року інспекторами поліції у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження алкотесту на місці позивач відмовився, так само як і пройти відповідний в огляд у медичному закладі, що засвідчено як протоколом про адміністративне правопорушення. Відмову проходження огляду на стан алкогольного спяніння, позивач, як зазначено у матеріалах службового розслідування та як зазначено у рішеннях судів загальної юрисдикції мотивував невідкладністю поїздки до рідної сестри, яка потребувала доставки з сільської місцевості у медичний заклад.

Таким чином, за порушення службової дисципліни, присяги працівника органів внутрішніх справ, скоєння вчинку, що негативно вплинув на імідж міліції, та дискредитування звання працівника поліції, порушення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, до позивача наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 ГУ від 29.01.2016 року №142 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції з посади поліцейського-водія Сихівського ВП ШУ НП у Львівській області, яке виконане шляхом видання наказу № 42 о/с від 03.02.2016 року. Вважає накази правомірними і у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Жодних клопотань, пов'язаних з розглядом справи по суті, суду не представив.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо розглядати за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Як встановлено з матеріалів справи, 26.11.2015 року о 4:50 год. позивача, ОСОБА_2 (ОСОБА_5Я.), який має спеціальне звання старший сержант поліції та проходить службу на посаді поліцейського-водія Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області під час перебування поза службою було зупинено під час керування власним автомобілем ОСОБА_6 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду ОСОБА_2Я,, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, відмовився, що зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення від 26.11.2015р. року серії ТД №248507.

Наказом №142 від 29.01.2016 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом №42 о/с від 03.02.2016 року позивача у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення звільнено зі служби в поліції.

Накладенню дисциплінарного стягнення передувало службове розслідування, оформлене висновком від 26.11.2016 року. Згаданим службовим розслідуванням, з урахуванням протоколу про адміністративне правопорушення, довідки про відємний результат на етанол встановлено, що водій ОСОБА_2Я, відмовився пройти огляд на стан алкогольного чи іншого спяніння.

Положення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, (надалі - Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів. Службова дисципліна в органах поліції досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту встановлюється, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, постановою Сихівського районного суду від 18.12.2015 року позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно вказаного рішення суду, ОСОБА_5 керуючи транспортним засобом 26.11.2015 року та будучи зупиненим інспектором поліції УПП м. Львова по вул. Драгана 34 м. Львова відмовився як від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою портативного пристрою "Драгер", так і відмовився прослідувати для здачі аналізу сечі чи клінічного огляду в приміщенні Львівського обласного державного наркологічного диспансеру. Таким чином, ОСОБА_5Я, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зі змісту постанови Сихівського районного суду м. Львова від 18.12.2015 року не вбачається встановленого факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння так і керування в такому стані транспортним засобом.

Суд звертає увагу, на те, що відмова від проходження огляду є самостійним складом окремого адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Диспозиція вказаної статті містить опис декількох дій, які підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбачених вказаною статтею, а ПДР чітко вказують на п.2.5. та п.2.9. що є різні за своєю правовою природою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спірним наказам про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення не передувало жодне судове рішення, яким було би встановлено вину ОСОБА_5Я у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки, відповідно до вимог ст. 221 КУпАП, саме на районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди покладено обов'язок по розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.

Також необхідно вказати і на той факт, що згідно ст. 12, 14 Дисциплінарного статуту, звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який може застосовуватись до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни тільки з врахуванням тяжкості проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Суд погоджується з доводами позивача та його представника про те, що факт скоєння позивачем 26.11.2015 року адміністративного правопорушення мав місце у день відпочинку позивача, поза виконанням службових обовязків, (відгул після чергування) та під час керування позивачем власним, а не службовим транспортним засобом, що не може свідчити про порушення позивачем службової дисципліни, внаслідок чого стався підрив авторитету поліції та формування у суспільства негативної думки про її діяльність, про що зазначено у наказі про покарання.

Вчиненим адміністративним правопорушенням позивач не заподіяв жодної шкоди охоронюваним правам чи свободам особи, матеріальних збитків не завдано.

Натомість в наказі про накладення на позивача дисциплінарного стягнення зазначено, що саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, складання за цим фактом адміністративного протоколу на ОСОБА_5 необхідно накласти стягнення та в подальшому реалізовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції, оскільки позивач грубо порушив Дисциплінарний Статут ОВС, ( ст. ст. 1,2,7) службову дисципліну, підірвав авторитет поліції, з чим не погоджується суд, оскільки доказів зворотного не здобуто.

Щодо застосування і порушення позивачем ОСОБА_4 України «Про Дисциплінарний Статут ОВС», як це зазначено у наказі №142 від 29.01.2015 року, суд виходить з наступного.

ОСОБА_4 України: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям ОСОБА_4 України «Про Національну поліцію» (п. 9) передбачено, що до набрання чинності ОСОБА_4 України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» - поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ОСОБА_4 України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». ОСОБА_7 України набув чинності 23 грудня 2015 року, в період з 06 листопада 2015 року по 23 грудня 2015 року його дія тимчасово на вже призначених на посади працівників поліції не поширювалась. ОСОБА_7 обставина також знайшла своє підтвердження в листі-відповіді ДКЗ МВС України адресованої на адресу представника позивача від 28.03.2016 року.

Таким чином, вказаний ОСОБА_7 відновив свою дію в часі та щодо кола осіб (співробітників поліції) лише 23 грудня 2015 року, коли вже минула подія дисциплінарного проступку за участю позивача та відбувся судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ОСОБА_4 України: «Про Національну поліцію», (ст. 32) не можуть бути прийняті на службу та перебувати на службі громадяни України, які (п. ґ) притягувалися до адміністративної відповідальності за грубі порушення громадського порядку, корупційні діяння та правопорушення, скоєні з корисних мотивів.

У свою чергу не може бути прийняті на службу в Національну поліцію: (п.5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією.

Скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП (у поза робочий час) не підпадає під дію зазначеного ОСОБА_4, як несумісні із статусом поліцейського дії.

Відповідності до ст. 15 КУпАП - військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.

За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, повязаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Позивач на загальних підставах був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення скоєного поза виконання службових обов'язків, за що добровільно сплатив адміністративний штраф.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Суд привертає увагу відповідачів, що Головне управління Нацполіції у Львівській області є органом державної влади, відповідно і дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади, як окремих ланок.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм діючого законодавства, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих відповідачем спірних наказів, тому такі підлягають скасуванню.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Головного Управління Національної поліції у Львівській області №142 від 29.01.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського-водія Сихівського ВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_5Я.» є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на протиправність наказу Головного Управління Національної поліції у Львівській області №142 від 29.01.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського-водія Сихівського ВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_5Я.» підлягає визнанню протиправним та скасуванню наказ № 42 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ст.77 (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення) старшого сержанта поліції ОСОБА_5, поліцейського-водія Сихівського відділу поліції ГУНП з 03 лютого 2016 року, оскільки такий є похідним.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачем право позивача на проходження служби в поліції підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.

Згідно з ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати належить стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167, 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного Управління Національної поліції у Львівській області №142 від 29.01.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського-водія Сихівського ВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_5Я.»

3.Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного Управління Національної поліції у Львівській області № 42 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ст.77 (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення) старшого сержанта поліції ОСОБА_5, поліцейського-водія Сихівського відділу поліції ГУНП з 03 лютого 2016 року.

4.Поновити ОСОБА_2 (Львівська область, Перемишлянський район, с. Підмонастир, РНОКПП НОМЕР_1) на посаді поліцейського-водія Сихівського відділу поліції ГУНП з 03 лютого 2016 року.

5.Постанову в частині поновлення ОСОБА_2 (Львівська область, Перемишлянський район, с. Підмонастир, РНОКПП НОМЕР_1) на посаді поліцейського-водія Сихівського відділу поліції ГУНП звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 06 липня 2016 року.

Суддя Сакалош В.М.