Постанова № 58811124, 24.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2016 року 810/1712/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини А1880 Каркищенка Ігоря Миколайовича про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

24 травня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до командира військової частини А1880 Каркищенко І.М. (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 29 квітня 2016 р. № 214.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем оскаржуваний наказ винесено протиправно, оскільки розслідування перед притягненням позивача до відповідальності не проводилося, причини, умови та ступінь вини позивача не досліджувалися, вину доведено не було (а.с. 2-3).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що відповідачем в межах наданих йому повноважень було винесено наказ № 214. Крім того, зазначив, що під час перевірки організації виховної роботи та планування проведення заходів морально-психологічного забезпечення було виявлено недоліки, які були визнані позивачем. У подальшому позивач відпрацював план усунення вказаних недоліків, але у строк, встановлений для їх усунення, недоліки позивачем усунуті не були. До того ж зазначив, що перед застосуванням спірного дисциплінарного стягнення службове розслідування та бесіда з військовослужбовцем не проводилися (а.с. 16-20).

21 червня 2016 р. представники сторін подали до суду письмові клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

Позивач проходить військову службу на посаді заступника командира батальйону по роботі з особовим складом у військовій частині А 1975 (а.с. 7).

29 квітня 2016 р. відповідачем було винесено наказ № 214 "Про підсумки стану дисципліни у військовій частині А1880 у квітні 2016 р.", п. 8 якого позивачу за порушення ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (не усунення недоліків, виявлених при проведенні попередньої перевірки, та нетактовну поведінку зі складом комісії) оголошено сувору догану (далі - наказ № 214) (а.с. 21-27).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуваний наказ таким, що винесений протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 р. № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) та Законом України "Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24 березня 1999 № 548-XIV(далі - Статут внутрішньої служби).

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Дія Дисциплінарного статуту поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно з вимогами ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Як убачається з ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст.ст. 83-95 Дисциплінарного статуту.

Згідно з вимогами ст. 83 Дисциплінарного статут на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Як убачається з ст. 85 названого Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Згідно з вимогами ст. 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Наведене свідчить, вирішальним при накладення дисциплінарної відповідальності за скоєний проступок військовослужбовцем є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини, попередня поведінка порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків.

Згідно з вимогами п. 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби).

Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

19 квітня 2016 р. відповідачем було проведено перевірку організації виховної роботи, планування заходів морально-психологічного забезпечення та їх проведення у військовій частині А 1975, за результатами якої начальником відділення підполковником О.В. Полях було подано рапорт з описом встановлених недоліків (а.с. 50).

20 квітня 2016 р. позивачем було складено "план усунення недоліків, виявлених під час перевірки організації виховної роботи в підрозділі, планування заходів морально-психологічного забезпечення та їх проведення у військовій частині А 1975 19 квітня 2016 р." та встановлено строк для усунення виявлених порушень (а.с. 52).

У цей же день названий план було затверджено командиром військової частини А 1975 підполковником П.П. Бердичівським (а.с. 52).

29 квітня 2016 р. комісією було проведено повторну перевірку позивача відповідно до затвердженого плану, за результатами якої було складено акт (а.с. 65-66).

У названому акті зазначено, що позивачем недоліки усунуті не були (а.с. 65-66).

У подальшому, як вже зазначалося, наказом № 214 позивачу за порушення ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (не усунення недоліків, виявлених при проведенні попередньої перевірки, та нетактовну поведінку зі складом комісії) оголошено сувору догану.

Наведене свідчить, що наказ № 214 було винесено у зв'язку з невиконанням позивачем плану усунення недоліків, виявлених під час перевірки організації виховної роботи в підрозділі, планування заходів морально-психологічного забезпечення та їх проведення у військовій частині А 1975.

Проте, суд вважає, що дана обставина не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, як убачається з названого плану, він містив перелік таких завдань:

- уточнити план МПЗ за квітень 2016 р.;

- звітний матеріал про проведення заходів МПЗ відсутній;

- облік воєнно-ідеологічної підготовки привести у вимог наказу МО України від 20 березня 2013 р. № 188;

- заповнити журнал обліку воєнно-ідеологічної підготовки;

- проставити відмітки про виконання у розкладах занять;

- особові справи військовослужбовців строкової служби привести у відповідність;

- плани вихідних у лютому місяці затвердити командиром підрозділу;

- випустити свіжу стінгазету, бюлетні та вісники;

- інформаційно-психологічний центр привести у відповідність;

- стенд керівного складу переопрацювати;

- скласти заявку на отримання меблів для інформаційно-психологічного центру (а.с. 52).

Аналіз названого плану свідчить, що він містить абстрактні пропозиції щодо варіантів усунення невизначеного кола порушень, без зазначення конкретного законодавчого механізму виправлення цих порушень.

До того ж названий план не конкретизує які саме порушення було вчинено позивачем.

У судовому засіданні відповідачем також не було визначено коло порушень та спосіб їх усунення з посиланням на чинне законодавство.

Водночас, при вирішенні справи судом враховано, що відповідно до вимог ст. 5 Дисциплінарного статуту за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Згідно з вимогами ст. 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Таким чином, вирішальним при накладення дисциплінарної відповідальності за скоєний проступок військовослужбовцем є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини, попередня поведінка порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків.

Однак, в даному випадку, суду не надано жодних доказів того, чи враховувалось під час накладення дисциплінарного стягнення наказом № 214 та обрання його виду вимоги ст. 86 Дисциплінарного статуту.

Більш того, як було встановлено судом, службове розслідування з приводу даного порушення відповідачем не проводилось.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що у позивача відбирались пояснення з приводу вчинення даного правопорушення.

Отже, такі дії свідчать про неповне, необ'єктивне і не всебічне дослідження всіх обставин, що вплинули на винесення наказу № 214, який порушує права позивача.

При вирішенні справи суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки вони жодним чином не спростовують подані позивачем докази.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що було зроблено позивачем.

Як убачається з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого не було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А1880 Каркищенка Ігоря Миколайовича від 29 квітня 2016 р. "Про підсумки стану військової дисципліни у військовій частині А 1880 у квітні 2016 р." № 214 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.