Ухвала суду № 58809777, 23.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А ЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі: Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23.05.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Служба у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві держаної адміністрації, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.05.2016 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представником ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Також позивач зазначає, що судом неповно та необ'єктивно розглянута заява про забезпечення доказів, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову

Позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.

Треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, а тому, враховуючи положення ст. 303-1, ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії процесу, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Справа № 760/8881/16-ц № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/9171/2016Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, як передбачає ч.3 ст.152 ЦПК України.

Судом встановлено, що 16.05.2016 представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

З метою забезпечення позову позивач просив заборонити ОСОБА_2 та іншим особам виконувати будь-які будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 05.02.2016 за №082160360196, до набрання законної сили рішення у даній справі.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що відповідачем здійснюються протиправні (самочинні) будівельні роботи з реконструкції будинку АДРЕСА_1, які впливають на право власності позивача та призводять до руйнування квартири № 1 спірного житлового будинку, частина якої належить позивачу. У зв'язку з такими будівельними роботами, будинок АДРЕСА_1 знаходиться в аварійному стані. Вважає, що подальші будівельні роботи можуть призвести до руйнування несучо-огороджувальних конструкцій квартири № 1, що є не тільки грубим порушенням принципів недоторканості житла та права власності, а й може загрожувати життю мешканців квартири № 1.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив заяву задовольнити.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, фактично подане клопотання та його обґрунтування містить вимоги про зупинення здійснення будівельних робіт, що не узгоджується із предметом спору у даній справі. Крім того, заявником не надано обґрунтування поданої заяви в частині того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого виконання рішення суду, з огляду на предмет спору.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просив у своїй позовній заяві визнати протиправними та самочинними будівельні роботи, які виконуються ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_7 за власний рахунок привести несучо-огороджувальні конструкції, горище та дах житлового будинку № АДРЕСА_1 до попереднього стану відповідно до технічної документації на житловий будинок, в той час як у заяві про забезпечення позову заявник просив заборонити ОСОБА_2 та іншим особам виконувати будь-які будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 05.02.2016 за № 082160360196, до набрання законної сили рішення у даній справі. Тобто, вказане вище клопотання та його обґрунтування містить вимоги про зупинення здійснення будівельних робіт, які розпочаті в установленому законом порядку, при цьому декларація про початок будівництва не оскаржувалась. Предметом спору є визнання дій неправомірними щодо здійснення будівництва та зобов'язання привести несучо-огороджувальні конструкції в первісний стан, що також передбачає їх будівництво. А отже слід погодитись з висновком суду першої інстанції про не співмірність заявлених позивачем вимог. Крім того, застосування вказаних засобів забезпечення позову може порушити права інших осіб, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими вимогами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведенні позивачем доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення процесуального права, які привели, або могли призвести до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23.05.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: