Постанова № 58809545, 05.07.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" липня 2016 р. Справа № 902/1652/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Пронюк В.Я. (довіреність №14-182 від 15.07.2014р.);

відповідача- не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Публічного акціонер-ного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господар-ського суду Вінницької області від 17.05.2016р. у справі №902/1652/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України» м.Київ

до Комунального підприємства «Вінницької міської ради

«Вінницяміськтеплоенерго» м.Вінниця

про стягнення 15 365 631 грн. 86 коп. штрафних санкцій, річних та інфляційних втрат,-

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопо-тання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі в тексті – НАК «Нафтогаз України») у грудні 2013 року звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом, в якому просило стягнути з Комунального підприємства «Вінниць-кої міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (надалі в тексті – Підприємство) 15 365 631 грн. 86 коп. заборгованості та штрафних санкцій згідно укладеного договору, втрат від інфляції та річних. (т.1, арк.справи 2-4).

Справа вже розглядалась судами.

Так, рішенням господарського суду Вінницької області у справі №902/1652/13 від 14.10. 2014р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12. 2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015р., позовні вимоги було частково задоволено та стягнуто з Підприємства на користь НАК «Нафтогаз України» 138 грн. 77 коп. основного боргу, 1 508 617 грн. 14 коп. пені, 2 289 828 грн. 99 коп. штрафу, 661 705 грн. 03 коп. -3% річних, 59 527 грн. 94 коп. інфляційних втрат та 67 036 грн. 16 коп. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 8 819 489 грн. 91 коп. основного боргу провадження припинено з підс-тав п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.(т.2, арк.справи 113-117, 172-177, 227-232).

Проте, постановою Верховного суду України від 10.02.2016р. зазначені судові рішення ска-совано в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних та річних, а справу №902/1652/13 в цій час-тині передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.(т.3, арк.справи 44-46).

Скасовуючи акти господарських судів, Верховний суд України у постанові від 10.02.2016р. зокрема вказав, що суди не врахували позицію Верховного суду України, що в разі укладання сто-ронами у справі з відповідними органами державної влади договорів про організацію взаємороз-рахунків із погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію наслідки порушення грошового зобов’язання, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, не застосовуються, оскільки такими договорами змінюються строки виконання зобов’язання.(т.3, арк.справи 46).

За наслідками нового розгляду, господарський суд Вінницької області (суддя Тварковський А.А.) рішенням від 17.05.2016р. у задоволенні позову відмовив.(т.3, арк.справи 73-75).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з укладенням дого-ворів про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строк виконання зобов’язан-ня. Крім того, сторони погодили відсутність будь-яких претензій після виконання договорів про реорганізацію взаєморозрахунків. Констатуючи проведення повного розрахунку на підставі укла-дених договорів про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тари-фах на теплову енергію №889/517з від 10.12.2012р., №1358/517з від 28.12.2012р. та №238/30 від 17.02.2014р. – суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення штраф-них санкцій, інфляційних втрат та річних.(т.3, арк.справи 74-75).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, НАК «Нафтогаз України» подав скаргу до Рів-ненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати зазначене рішення та при-йняти нове, яким задоволити позовні вимоги, поклавши судові витрати на Відповідача.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуван-ням норм матеріального права та неповним з’ясуванням усіх істотних обставин справи. Позивач вважає, що договір про організацію взаєморозрахунків визначає лише джерело надходження ко-штів, але не позбавляє Відповідача обов’язку сплатити штрафні санкції та втрати від інфляції в силу ст.ст.549,625 ЦК України та ст.230 ГК України до моменту укладення зазначеного договору. (т.3, арк.справи 81-85).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 10.06.2016р. прийнято апеляційну скаргу Позивача до провадження, справу призначено до слухання на 05.07. 2016р.(т.3, арк.справи 79).

На електронну адресу суду 29.06.2016р. надійшло клопотання КП «Вінницької міської ра-ди «Вінницяміськтеплоенерго» про участь у призначеному на 05.07.2016р. о 14:30 год. судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом Вінницької області.(т.3, арк.справи 94).

Заявника повідомлено про розгляд вказаного клопотання після виходу головуючого судді (судді-доповідача) із щорічної відпустки.(т.3, арк.справи 95).

Представник Позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 05.07.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав свої пояснення.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу, явку свого представника в призначене на 05.07.2016р. судове засідання не забезпечив.

Крім того, колегія суддів відхилила клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з огляду на те, що неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 10.06. 2016р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою і матеріали справи дають можли-вість розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України»-продавець та КП «Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»-покупець уклали договір купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2414/11 (надалі в тексті – Договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов’я-зується передати у власність покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований при-родний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», надалі – газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається на-селенням та релігійними організаціями, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.(арк.справи 16-21).

Продавець відповідно до п.п.2.1, 3.1 Договору передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12. 2012р. газ в обсязі до 167 000 тис.м3 у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відк-лючаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунк-тах приймання-передачі.

Відповідно до п.5.2 Договору, ціна за 1 000 м3 газу разом з ПДВ складає 1 309 грн. 20 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали Додаткові угоди від 11.10.2011р. №1 та від 01.08.2012р. №2 до Договору, якими змінили ціну газу до 1 309 грн. 20 коп. з ПДВ, кількість газу, який має поставлятися у 2011 році до 9 544 тис.м3 та у 2012 році до 49 420 тис.м3.(т.3, арк. справи 22, 23).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточ-ної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця на-ступного за місяцем поставки газу. (п.6.1 Договору).

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2, 7.3 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання до-говірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законо-давством України, а також Договором. У разі невиконання покупцем вимог щодо розрахунку про-давець має право не здійснювати поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності техніч-ної можливості. Крім того, у разі невиконання Покупцем вимог Договору щодо розрахунків (п.6.1 Договору), він у безспірному порядку зобов’язується сплатити продавцю крім суми заборгованос-ті пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який спла-чується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прост-рочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі невиконання покупцем умов Договору, продавець має право в односторонньому порядку ро-зірвати договір.

Договір та Додаткові угоди підписано уповноваженими представниками НАК «Нафтогаз України» і Товариства, скріплено відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 21, 22, 23).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору у жовтні 2011 року, вересні-грудні 2012 року НАК «Нафтогаз України» поставила, а Підприємство – прийняло природний газ на загальну суму 62 914 496 грн. 23 коп., що стверджується належним чином завіреними копіями актів приймання-передачі природного газу (т.1, арк.справи 24-29):

- від 31.10.2011р. за газ спожитий у жовтні 2011р. на суму 12 494 809 грн. 73 коп.;

- від 31.10.2011р. за газ спожитий у жовтні (з 11 по 31 жовтня) на суму 138 грн. 77 коп.;

- від 30.09.2012р. за газ спожитий у вересні 2012р. на суму 3 688 343 грн. 70 коп.;

- від 25.12.2012р. за газ спожитий у жовтні 2012р. на суму 8 649 887 грн. 01 коп.;

- від 30.11.2012р. за газ спожитий у листопаді 2012р. на суму 14 124 312 грн. 05 коп.;

- від 21.12.2012р. за газ спожитий у грудні 2012р. на суму 23 957 004 грн. 97 коп.

Станом на дату звернення до суду 06.11.2013р. Відповідач за природний газ розрахувався частково на загальну суму 54 094 867 грн. 55 коп., що стверджується наявними в матеріалах даної справи довідками про операції, довідкою про сальдо, копіями платіжних дорученнь, виписками з банку по рахунках, реєстрами платежів.(т.1, арк.справи 30-39, 93-100, 102-118, 172-204, 209-242, 243-248).

Крім того, рішенням господарського суду Вінницької області у справі №17/25/2012/5003 від 09.07.2012р., залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. та Вищого господарського суду України від 01.11.2012р. – з Підприємства присуд-жено до стягнення на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» 6 458 262 грн. 05 коп. боргу, 513 367 грн. 38 коп. пені, 452 078 грн. 34 коп. -7% штрафу, 67 296 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 99 129 грн. 59 коп. -3% річних за Договором №14/2414/11 та 64 380 грн. витрат зі сплати судового збору. При цьому. пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних, заявлені до стягнення Позивачем у спра-ві №17/25/2012/5003 було нараховано по 10.05.2012р.(т.1, арк.справи 41-45).

Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання із повної та своєчасної оплати за постав-лений газ Підприємство виконало частково, внаслідок чого сума основного боргу за спожитий Відповідачем природний газ станом на 06.11.2013р. – дату подання позову становила 8 819 628 грн. 68 коп.

При цьому, матеріали справи свідчать, що за загальний період прострочення з листопада 2011р. по листопад 2013р. Позивач нарахував з підстав ст.625 ЦК України – 130 417 грн. 83 коп. ін-фляційних втрат та 666 883 грн. 47 коп. -3% річних, а на підставі п.7.2 Договору – 2 226 883 грн. 82 коп. пені та 3 521 818 грн. 06 коп. -7% штрафу.(т.1, арк.справи 9-12).

Разом з тим, матеріалами справи стверджується, що 10.12.2012р. та 28.12.2012р. Територі-альний орган Казначейства у Вінницькій області, Головне фінансове управління Вінницької ОДА, Департамент фінансів Вінницької міської ради, Департамент енергетики, транспорту та зв’язку Вінницької міської ради, Підприємство та ПАТ НАК «Нафтогаз» уклали договори №889/517з та №1358/517з про організацію взаєморозрахунків і погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв’я-зку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалася органами державної влади чи місцевого самоврядування, предметом яких була ор-ганізація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст.23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517 «Про затвердження порядку та умов надання у 2012р. субвенції з Державного бюджету місце-вим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з цен-тралізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачали-ся населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та пос-луг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або по-годжувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (далі – Договір про органі-зацію взаєморозрахунків із погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію).(т. 1, арк.справи 119-122, 123-126).

Крім того, під час провадження у суді першої інстанції, 17.02.2014р. Територіальний орган Казначейства у Вінницькій області, Головне фінансове управління Вінницької ОДА, Департамент фінансів Вінницької міської ради, Департамент енергетики, транспорту та зв’язку Вінницької мі-ської ради, Підприємство та ПАТ НАК «Нафтогаз» уклали договір №238/30 про організацію вза-єморозрахунків відповідно до п.2 ст.16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборго-ваності з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та во-довідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’яз-ку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопоста-чання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30.(т.2, арк.справи 163-166).

Відповідно до умов усіх вищезазначених договорів, а саме пп.2 п.11 та п.16 – сторони зо-бов’язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відпо-відно до договору, а також засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договори про організацію взаєморозрахунків підписані уповноваженими представниками та скріплені відтисками печаток всіх сторін.(т.1, арк.справи 122,126; т.2, арк.справи 166).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору про організацію взаєморозра-хунків №238/30 від 17.02.2014р. Підприємство перерахувало на рахунок НАК «Нафтогаз України» 8 819 489 грн. 91 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 01.04.2014р. №1.(т.2, арк. справи 168).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Позивача безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості і штрафних санкцій за договором по-ставки.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Зобов’язанням, відповідно до ст.509 ЦК України – є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК Ук-раїни.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору 30.09.2011р. між сто-ронами виникли відносини постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану ме-режу, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, які містять статті 265 ЦК Ук-раїни та 712, 714 ЦК України: коли одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу зас-тосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Тому, в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України, факт отримання Відповідачем природного газу зу-мовлює виникнення у нього зобов’язання оплатити його вартість.

Обов’язок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України. Докази по-даються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допус-кається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись нале-жним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів циві-льного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обо-роту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом і стверджується матеріалами справи – з моменту укладення Договорів від 10.12.2012р. №889/517з та від 28.12.2012р. №1358/517з та від 17.02.2014р. №238/30 про організацію взаєморозрахунків між сторонами припинились відно-сини постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, натомість виникли відносини з організації взаєморозрахунків, в силу яких розрахунок за поставлений природний газ, відбувся після укладення вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків у порядку і стро-ки, передбачені цими договорами.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настан-ням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.(ч.2 ст.252 ЦК України).

В свою чергу, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.(ст.253, ч.1 ст.255 ЦК України).

Матеріалами справи стверджено, що умовами Договорів про організацію взаєморозрахун-ків передбачалось не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але й зміню-валися порядок і строки виконання боржником грошових зобов’язань перед кредитором, які вини-кли на підставі договору купівлі-продажу.

За змістом підпунктів 2 пункту 11 цих договорів, сторони зобов’язалися до проведення вза-єморозрахунків не вчиняти дій з погашення заборгованості відповідно до Договору купівлі-прода-жу.

Отже, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб зміни-ли порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Разом із тим, договори про організацію взаєморозрахунків не передбачали можливості іс-нування між сторонами інших грошових зобов’язань і підстав для інших грошових вимог.

Крім того, пунктом 16, сторони погодили, що після виконання умов вказаних Договорів, вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Враховуючи стверджений матеріалами справи факт своєчасного погашення Позивачем за-боргованості в сумі 8 819 628 грн. 68 коп. на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків – вимоги про стягнення 130 417 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 666 883 грн. 47 коп. -3% річних, а також 2 226 883 грн. 82 коп. пені та 3 521 818 грн. 06 коп. штрафу за несвоєчасну оплату пос-тавленого природного газу, заявлені на підставі п.п.7.1, 7.2 Договору та ст.625 ЦК України – є без-підставними.

При цьому, 138 грн. 77 коп. залишку суми основного боргу сплачено платіжним дорученням №ПП-9440605 від 12.11.2013р.(т.1, арк.справи 204).

З огляду на таке, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних правових підс-тав для стягнення з Відповідача на користь Позивача відсотків річних та інфляційних втрат, нара-хованих на вказану суму основного боргу.

Аналогічна правова позиція вбачається із постанов Верховного Суду України у справах № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, №5011-42/1230-2012-69/542-2012, №5011-35/1271-2012, а також у постанові Верховного суду України від 10.02.2016р. у даній справі (т.3, арк.справи 44-46), яка згід-но ст.11128 ГПК України є обов’язковою для всіх судів України.

Із зазначених мотивів, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог НАК «Наф-тогаз України» належить відмовити, тому висновок місцевого господарського суду про безпідстав-ність заявленого позову є правомірним.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобов’язань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним су-дом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм мате-ріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 11128 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна ком-панія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Вінницької області від 17.05.2016р. у справі №902/1652/13 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №902/1652/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.