Постанова № 58809544, 06.07.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Справа № 924/123/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача - Білоус Ю.Ю., довіреність в справі;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність в справі; ОСОБА_3 - фізична особа-підприємець.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Хмельницької області від "15" березня 2016 у справі № 924/123/16

за позовом Консорціума "Військово-будівельна індустрія", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Хмельницький

про стягнення 9 175,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.03.2016 у справі № 924/123/16 позов Консорціума "Військово-будівельна індустрія" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 9 175,81 грн., задовлено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" 8 460,00 грн. боргу, 664, 63 грн. пені, 51, 18 грн. 3% річних, 1121,29 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання згідно договору №28 від 28.06.2010 року, проте, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконав не у встановлені договором строки та не у повному обсязі. Зокрема, доказів оплати послуг по договору №28/10 від 28.10.2010 за період з серпня 2015 року по січень 2016 року на загальну суму 8460,00 відповідачем не надано, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 8460,00 грн. боргу, та відповідно, задоволення позову в цій частині. Окрім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 664,63 грн. пені та 51,18 грн. 3% річних також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 15.03.2016 та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, вказане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, позивач не дотримався умов договору від 28.06.2010 та не забезпечив збереженість майна відповідача. У зв'язку із вказаними обставинами, 09.03.2016 відповідач звернувся до прокуратури м. Хмельницький із заявою по факту крадіжки майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з охоронюваної стоянки.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не був належним чином повідомлений про час та дату засідання господарського суду Хмельницької області, чим був позбавлений можливості подати заперечення на позовну заяву.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 повернуто апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.03.2016 року по справі №924/123/16 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Усунувши недоліки, зазначені в ухвалі від 07.04.2016 р., відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та одночасно надав клопотання про поновлення пропущених строків.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/123/16 у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Гулова А.Г.

Розпорядженням керівника апарату від 12.05.2016 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Гулової А.Г. у період з 04 травня 2016 по 13 травня 2016 р. включно та відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.05.2016 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Сініцина Л.М.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 відновлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Сініцина Л.М. та призначено її розгляд на 08.06.2016.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 розгляд скарги відкладено на 06.07.2016.

02.07.2016 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення № 195 від 29.06.2016 з додатками: копія листа № 3 від 12.01.2016; копія акту про перебування автотранспортних засобів на території по вул. Чорновола, 161/1, м. Хмельницький; копія висновку Хмельницького відділу поліції від 21.06.2016, флеш-накопичувач "TRANSCEND" 8 GB ULTRA SPEED від 16.06.2016, який проводився на території по вул. Чорновола, 161/1, м. Хмельницький.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю у період з 04.07.2016 по 08.07.2016 судді Сініциної Л.М. та відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді-доповідача) у справі призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2016 у справі № 924/123/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення суду Хмельницької області від 15.03.2016 у справі № 924/123/16 до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.2016 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні 06.07.2016 підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просять його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 15.03.2016 у справі № 924/123/16 слід скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом №407 від 12.07.2006 „Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України „Хмельницька автомобільна база №82" Міністерство оборони України припинило діяльність державного підприємства Міністерства оборони України „Хмельницька автомобільна база №82", реорганізувавши його шляхом приєднання до державного господарського об'єднання Консорціум „Військово-будівельна індустрія". Державне господарське об'єднання Консорціум „Військово-будівельна індустрія" є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України „Хмельницька автомобільна база №82". Основні фонди та оборотні кошти, інші цінності державного підприємства Міністерства оборони України „Хмельницька автомобільна база №82", що реорганізується, закріплено за державним господарським об'єднанням Консорціум „Військово-будівельна індустрія" на праві господарського відання згідно із затвердженими передавальними актами як внески до його статутного фонду (а.с. 58-60).

Наказом №26-КВ від 05.10.2006 „Про створення відокремленого підрозділу" Державне господарське об'єднання Міністерства оборони України Консорціум „Військово-будівельна індустрія" створило відокремлений підрозділ - філія „Хмельницька автомобільна база №82" Консорціуму „Військово-будівельна індустрія" та затвердило Положення про філію „Хмельницька автомобільна база №82" Консорціуму „Військово-будівельна індустрія" (а.с. 61).

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28 червня 2010 між філією „Хмельницька автомобільна база №82 Консорціуму „Військово-будівельна індустрія" (власник платної стоянки) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (власник транспортних засобів) укладено договір на стоянку автомобілів №28/10 (далі - договір) (а.с. 8-9).

Згідно п. 1.1 договору власник автотранспортних засобів зобов'язаний передати під охорону автотранспортні засоби, що знаходяться у його власності, на автостоянку у справному стані і комплектними, згідно з переліком, що додається до цього договору і складає його невід'ємну частину.

Відповідно до п. 1.2 договору власник стоянки приймає під охорону автомобілі і на вимогу власника автотранспортного засобу або уповноваженої ним особи передає із зберігання автомобілі.

Власник автотранспортного засобу зобов'язується, зокрема, своєчасно вносити плату відповідно до умов цього договору (п.2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору власник транспортного засобу не пізніше десятого числа кожного місяця перераховує або вносить в касу власника платної стоянки плату за користування послугами в розмірі згідно з прейскурантом доданим до цього договору. Вартість автостоянки за місяць 930 грн., за рік 11 160,00 грн.

Сума плати, в залежності від вартості таких послуг, може змінюватися, власник стоянки повинен за два тижні попередити власника транспортних засобів про зміну умов договору (п.3.2 договору).

У п. 4.3 договору сторони передбачили, що у випадку порушення власником автотранспортних засобів строків оплати, передбачених у п. 3.1 цього договору, сплачує власнику стоянки пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту передання автотранспортних засобів під охорону власнику стоянки (п. 5.1 договору).

Договір припиняє свою дію, а автотранспортний засіб знімається з охорони протягом 10 діб з моменту заяви однієї із сторін, відповідного письмового повідомлення (п. 5.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою позивача.

Вказний договір не оскаржено та не визнано недійсним в судовому порядку.

25.07.2011 між філією „Хмельницька автомобільна база №82 Консорціуму „Військово-будівельна індустрія сто" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 на стоянку автотранспорту під охороною фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про внесення змін до вартості стоянки з 1 серпня 2011 року (далі - додаткова угода) (а.с. 10).

В додатковій угоді погоджено викласти п. 3.1 договору №28/10 від 28.06.2010 року у наступній редакції: „Власник транспортного засобу не пізніше 10 числа кожного місця перераховує або вносить в касу власнику платної стоянки плату за користування послугами в розмірі, згідно з прейскурантом, доданим до цієї угоди. Вартість автостоянки за місяць з 1 серпня 2011 року складає 1 175 грн."

Додаткова угода №1 підписана сторонами та скріплена печаткою позивача.

В матеріалах справи наявний список транспортних засобів, яким позивачем та відповідачем погоджено, що транспортні засоби, а саме: Івеко № НОМЕР_3, МАН № НОМЕР_1, МАН № НОМЕР_4, ДАФ б/н, МАН № НОМЕР_5, полупричіп, з 01.09.2010 МАН № НОМЕР_6 здаються під охорону із загальною платою за місяць з 28.06.2010 року в розмірі 930,00 грн., з 01.09.2010 року - 1050,00 грн. (а.с. 11).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на стоянку автомобілів №28/10 від 28.06.2010, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату за надані послуги за період з листопада по грудень 2014, з січня по липень 2015, зокрема: №405 від 31.07.2015 на суму 1410,00 грн. (а.с. 68); №265 від 31.05.2015 на суму 1410,00 (а.с. 70); №334 від 30.06.2015 на суму 1410,00 грн. (а.с. 72); №200 від 30.04.2015 на суму 1410,00 грн. (а.с. 74); №143 від 31.03.2015 на суму 1410,00 (а.с. 76); №92 від 27.02.2015 на суму 1410,00 (а.с. 78); №36 від 30.01.2015 на суму 1410,00 (а.с. 80); №595 від 26.12.2014 на суму 1410,00 (а.с. 82); №544 від 26.11.2014 на суму 1410,00 (а.с. 84), які були оплачені відповідачем платіжними дорученнями, зокрема:

- №5007574 від 03.11.2015 за стоянку автотранспорту згідно рахунку № 405 від 31.07.2015 на суму 1410,00 грн. (а.с. 67);

- №5014549 від 07.10.2015 за стоянку автотранспорту згідно рахунку № 265 від 31.05.2015 на суму 1410,00 грн. (а.с. 69);

- №5012159 від 06.08.2015 року за стоянку автотранспорту згідно рахунку № 334 від 30.06.2016 на суму 1410,00 грн. (а.с. 71);

- №831982 від 26.06.2015 за стоянку автотранспорту згідно рахунку № 200 від 30.04.2015 на суму 1410,00 грн. (а.с. 73);

- №802080 від 04.06.2015 за стоянку автотранспорту згідно рахунку № 143 від 31.03.2015 на суму 1410,00 грн. (а.с. 75);

- №756875 від 28.04.2015 за стоянку автотранспорту згідно рахунку № 92 від 27.02.2015 на суму 1410,00 грн. (а.с. 77);

- №699775 від 23.03.3015 за стоянку автотранспорту згідно рахунку № 36 від 23.03.2015 на суму 1410,00 грн. (а.с. 79);

- №659821 від 27.02.2015 за стоянку автотранспорту згідно рахунку № 595 від 26.12.2014 на суму 1410,00 грн. (а.с. 81);

- №603575 від 26.01.2015 за стоянку автотранспорту згідно рахунку №544 від 26.11.2014 на суму 1410,00 грн. (а.с. 83).

05.06.2015 Філією "Хмельницька автомобільна база №82" Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" надіслано відповідачу претензію від із вимогою сплатити 5359,08 грн. боргу відповідно договору №28/10 від 25.11.2011 (а.с. 12), яка повернута органом зв'язку з підстав: за закінченням терміну збергання.

17.09.2015 Філією "Хмельницька автомобільна база №82" Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" надіслано відповідачу претензію із вимогою сплатити 4230,00 грн. боргу відповідно договору №28/10 від 25.11.2011 року (а.с. 13), яка повернута органом зв'язку з підстав: за закінченням терміну збергання (а.с. 16-17).

Консорціум "Військово-будівельна індустрія" надіслав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 претензію №21 від 30.10.2015, у якій просить у строк до 20.11.2015 погасити наявну згідно договору №28/10 від 28.06.2010 року на стоянку автомобілів заборгованість в розмірі 7485,83 грн. (а.с. 14), яка повернута органом зв'язку з підстав: за закінченням терміну збергання.

В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на вказані претензії.

Враховуючи несплату відповідачем нарахованих за період з серпня 2015 року по січень 2016 року коштів згідно договору на стоянку автомобілів №28/10 від 28.06.2010 року, позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції.

15.03.2016 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 9175,81 грн., з яких 8460,00 грн. основного боргу, 664,63 грн. - пеня та 51,18 грн. 3% річних, яка прийнята судом першої інстанції (а.с. 52).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3.1 до договору та додаткової угоди № 1 від 25.07.2011 до договору на стоянку № 28/10 від 28.06.2010 власник транспортного засобу не пізніше десятого числа кожного місяця перераховує або вносить в касу власника платної стоянки плату за користування послугами в розмірі згідно з прейскурантом доданим до цього договору. Вартість автостоянки за місяць з 1 серпня 2011 складає 1175,00 грн.

Таким чином, за період листопад-грудень 2014 року та січень-липень 2015 року відповідачем сплачено за послуги по охороні транспортних засобів 12 690,00 з розрахунку вартості вказаної послуги 1410,00 грн. згідно виставлених рахунків.

Однак, вартість послуг згідно умов договору та додаткової угоди становить 1175,00 грн. Тобто за вказаний період відповідачем здійснено переплату в сумі 2115,00 грн. (12690,00 грн. - 10575,00 грн.). Позивачем заявлено до стягнення основний борг в сумі 8460 грн. за період з серпня 2015 по січень 2016 з розрахунку 1410,00 грн. в місяць вартості послуги, а не 1175,00 грн. як передбачено п. 3.1 до договору та додаткової угоди № 1 від 25.07.2011 до договору на стоянку № 28/10 від 28.06.2010.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що послуги по охороні транспортних засобів за серпень 2015 року в сумі 1175,00 грн. та частково в сумі 940,00 за вересень 2015 відповідачем сплачено (2115,00 грн. - 1175,00 грн.).

Господарський суд припиняє провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу. Таким чином, в частині стягнення основного боргу в сумі 2115,00 слід припинити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки борг за надані послуги за серпень - частково вересень 2015 року сплачено відповідачем до подачі позивачем позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції прийшла до висновку, що сума боргу становить 4935,00 грн., яка підлягає до стягнення за період з вересня 2015 по січень 2016 (235,00 + 1175,00 + 1175,00 + 1175,00 + 1175,00). В частині стягнення основного боргу в розмірі 1410,00 слід відмовити.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 664, 63 грн. пені за період з 31.08.2015 по 15.02.2016.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що у випадку порушення власником автотранспортних засобів строків оплати, передбачених у п. 3.1. цього договору, сплачує власнику стоянки пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожний день прострочення.

Однак, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справі № 3-114гс11 від 24.10.2011 та у справі № 3-121гс11 від 07.11.2011.

Пунктом 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами і доповненнями) №14 від 17.12.2013 передбачено, що у разі якщо відповідний розрахунок пені позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені, враховуючи, що її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та те, що пеня в розмірі 0,5 % від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення (п. 4.2 договору) перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, прийшла до висновку, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 509,88 грн. за порушення власником автотранспортних засобів строків оплати, передбачених у п. 3.1 договору, зокрема: з 11.09.2015 по 15.02.2016 на суму 235,00 - 45,65 грн.; з 11.10.2015 по 15.02.2016 на суму 1175,00 - 181,23 грн.; з 11.11.2015 по 15.02.2016 на суму 1175,00 - 137,32 грн.; з 11.12.2015 по 15.02.2016 на суму 1175,00 - 94,83 грн.; з 11.01.2015 по 15.02.2016 на суму 1175,00 - 50,85 грн. (розрахунок додається, а.с. 214-220).

Такми чином, в стягненні 154,75 грн. пені слід відмовити.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 51, 18 грн. 3 % річних за період з 31.08.2015 по 26.01.2016.

Враховуючи умови передбачені договором на стоянку автомобілів №28/10 від 28.06.2010, зокрема, щодо оплати за послуги по охороні автомобілів, та докази наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідач допустив порушення умов вказаного договору, оскільки свої зобов'язання своєчасно не виконував.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія відзначає, що пунктом 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суд України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із подальшими змінами та доповненнями, визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3% річних, прийшла до висновку, що за порушення зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару підлягає до стягнення сума 3% річних у розмірі 34,73 грн., зокрема: з 11.09.2015 по 15.02.2016 на суму 235,00 - 3,05 грн.; з 11.10.2015 по 15.02.2016 на суму 1175,00 - 12,36 грн.; з 11.11.2015 по 15.02.2016 на суму 1175,00 - 9,37грн.; з 11.12.2015 по 15.02.2016 на суму 1175,00 - 6,47 грн.; з 11.01.2015 по 15.02.2016 на суму 1175,00 - 3,48 грн. (розрахунок додається, а.с. 221-225).

Таким чином, в стягненні 3% річних у розмірі 16,45 грн. слід відмовити.

Щодо твердження скаржника щодо порушення норм процесуального права, зокрема, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та дату засідання господарського суду Хмельницької області, чим був позбавлений можливості подати заперечення на позовну заяву, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.02.2016 прийнято позовну заяву до провадження, ухвалою Хмельницької області від 24.02.2016 відкладено розгляд справи на 15.03.2016. Дані ухвали надіслані відповідачу 11.02.2016 та 25.02.2016 відповідно, що підтверджується штампом про відправлення на звороті ухвал суду першої інстанції, зокрема, на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 29000, АДРЕСА_1

Ухвали суду першої інстанції від 11.02.2016 та від 24.02.2016 по даній справі були надсилані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2016 року (а.с. 25-27), Спеціальних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.02.2016 року (а.с. 35), від 24.02.2016 року (а.с. 44) та від 15.03.2016 року (а.с. 50), та повернуті до суду першої інстанції органом поштового зв'язку з підстав: за закінченням терміну зберігання (а.с. 31-32, 48-49).

Згідно з п. 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013, повідомлення з відміткою про вручення процесуальних документів адресатові долучаються до матеріалів справи.

За правилами, визначеними ст. 87 ГПК України, повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до п. п. 3.9, 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням вимог наведених вище норм процесуального Закону та роз'яснень Вищого господарського суду України, в матеріалах справи наявні докази належного та завчасного повідомлення відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про дату, час та місце судового засідання щодо розгляду позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 08.06.2016 та на підтвердження того, що автомобільні транспортні засоби Івеко № НОМЕР_3, МАН № НОМЕР_1, МАН № НОМЕР_4, ДАФ б/н, МАН № НОМЕР_5, полупричіп, з 01.09.2010 МАН № НОМЕР_6 знаходяться станом на 29.06.2016 на території стоянки за адресою АДРЕСА_2 позивачем долучено до матеріалів справи: копія листа керуючого Консорціуму у м. Хмельницький Я. В. Пирожка від 12.01.2016, в якому Пирожок Я. В. просить голову ліквідаційної комісії Консорціуму Коваля О. М. вжити заходів щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по стягненню з нього заборгованості за договором від 28.06.2010 № 28/10; акт про перебування автотранспортних засобів на території по АДРЕСА_2 від 29.06.2016, яким комісією у складі працівників виробничого структурного підрозділу Консорціуму у м. Хмельницький, було встановлено наявність автотранспортних засобів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на території по АДРЕСА_2 згідно договору від 28.06.2010 № 28/10 та підтверджено, що вказані в акті від 29.06.2016 автотранспортні засоби знаходяться на території консорціуму по АДРЕСА_2 з 2010, який суд оцінює критично, оскільки вказаний акт складений в односторонньому порядку без участі відповідача. Однак, до матеріалів справи позивачем додано копію висновку Хмельницького відділу поліції від 21.06.2016 на заяву Консорціуму „Військбудіндустрія" від 16.06.2016 щодо знаходження тривалий час на території по АДРЕСА_2 автотранспортних засобів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та можливого перебування таких автотранспортних засобів у розшуку, вказується на те, що в ході перевірки 16.06.2016 було встановлено, що на території по АДРЕСА_2 згідно договору від 28.06.2010 № 28/10, знаходяться автомобілі, перелічені в списку автотранспортних засобів, який є додатком до договору від 28.06.2010 № 28/10, який судом приймається як належний доказ, який підтверджує наявність транспортних засобів та не спростовано відповідачем, що транспортні засоби останньому повернуті.

В судовому засіданні 06.07.2016 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, на підтвердження неналежного зберігання транспортних засобів позивачем, до матеріалів справи долучено копію протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 06.04.2016.

Судом апеляційної інстанції вказаний додатковий доказ долучений до матеріалів справи, але не прийнятий до уваги, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", якими визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Фактично ксерокопія письмового доказу, на який посилається відповідач, належним чином не засвідчений (має місце лише напис "копія вірна" з підписом невідомої особи без зазначення її посади та повноважень, відсутня дата засвідчення копій).

Тобто, вказаний доказ не приймається судом як належний доказ.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.03.2016 у даній справі скасуванню.

У зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції від 10.03.2016 та прийняттям судовою колегією в цій частині нового судового рішення, відповідно до ст. 49 ГПК України, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат, зокрема судового збору між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, а саме: стягнути 822,94 грн. витрат по оплаті судового збору за подачу позовної заяви із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" та 610,56 грн. витрат по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги з Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволити частково.

2.Рішення суду Хмельницької області від 15.03.2016 у справі № 924/123/16 скасувати та прийняти нове:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 33629043) 4 935,00 грн. боргу, 509,88 грн. пені, 34,73 грн. 3% річних, 822,94 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. В стягненні 1410,00 грн. боргу, 154,75 грн. пені та 3% річних у розмірі 16,45 грн. відмовити.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2115,00 грн. боргу".

3.Стягнути з Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 33629043) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 610,56 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 924/123/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.