Постанова № 58809244, 06.07.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.07.2016 р. справа №905/633/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 директор; ОСОБА_5Є за довіреністю; ОСОБА_6 - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької областівід29.03.2016 р.у справі№ 905/633/16 (суддя Овсяннікова О.В.)за позовомПриватної компанії "Дейта Експрес", м. Донецькдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка, Донецька областьпро стягнення 5 510 852 грн. 32 коп. В С Т А Н О В И В:

Приватна компанія "Дейта Експрес" (далі ПК "Дейта Експрес", позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення на її користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (далі ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", відповідач) за договором підряду № 154-07/14 від 24.07.2014 р. заборгованості в розмірі 5 510 852 грн. 32 коп., у тому числі 3 375 574 грн. 87 коп. боргу, неустойки в сумі 617 141 грн. 64 коп., 3 % річних в сумі 109 406 грн. 00 коп., інфляційних втрат в сумі 1 408 729 грн. 81 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.03.2016 р. у справі № 905/633/16 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 3 375 574 грн. 87 коп., інфляційні втрати в сумі 1 408 729 грн. 81 коп., 3 % річних в сумі 109 406 грн. 00 коп., пеню в сумі 613 766 грн. 06 коп., а також судовий збір в сумі 82 612 грн. 15 коп.

В частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 29.03.2016 р. ТОВ "ЦЗФ "Курахівська" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник вважає, що позивач не має права вимагати сплату пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки сплинув строк позовної давності, передбачений ст. 258 ЦК України, а тому, на його думку, судом першої інстанції безпідставно не застосована зазначена норма права.

Відповідач стверджує, що судом першої інстанції не були досліджені належним чином довідки про вартість виконаних підрядних робіт, що призвело до прийняття неправильного рішення у даній справі.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та заявив клопотання б/н від 01.07.2016 р. про витребування у позивача оригіналів довідок про вартість виконаних робіт по договору підряду № 154-07/14 від 24.07.2014 р. та про відкладення розгляду даної справи. Судовою колегією зазначене клопотання відповідача задоволено частково, оскільки у судовому засіданні позивачем було надано для огляду судовій колегії та представнику відповідача оригінали довідок про вартість виконаних робіт по вказаному договору, копії яких наявні в матеріалах справи, в іншій частині дане клопотання відхилено за безпідставністю.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 24.07.2014 р. між відповідачем, як замовником, та позивачем, як підрядником, був укладений договір підряду № 154-07/14 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобовязується на свій ризик, своїми силами та коштами, використовуючи свої матеріали та обладнання, у відповідності з умовами договору, виконати підрядні роботи (далі роботи) по переобладнанню щита № 3а ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", які включають розробку робочого проекту, закупівлю обладнання та монтажні роботи (далі обєкт), згідно технічного завдання ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", яке є невідємною частиною договору. Замовник, в свою чергу, зобовязується прийняти та своєчасно оплатити виконані підрядником роботи.

Умовами п. 2.1. договору визначено, що вартість підрядних робіт, що підлягають виконанню становить 3 729 046 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що вартість робіт є кінцевою та може бути змінена виключно за взаємною згодою сторін шляхом оформлення відповідної додаткової угоди до даного договору.

Умовами п. 4.1.1. договору передбачено, що розрахунок за виконані підрядні роботи здійснюється щомісячно на підставі підписаних актів прийомки виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт. Замовник перераховує на поточний рахунок підрядника відповідні суми вартості виконаних та прийнятих підрядних робіт протягом 5 (пяти) з 90 (девяностого) календарного дня після підписання актів прийомки виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт.

За умовами п. 5.2. договору сторони дійшли згоди що етапами виконання робіт є роботи, які виконуються в календарному місяці.

Відповідно до п. 7.1. договору після отримання повідомлення підрядника про готовність прийняти виконані підрядні роботи замовник зобовязаний приступити до їх приймання. Здача-прийомка виконаних підрядних робіт проводиться сторонами щомісячно з оформленням відповідних актів прийомки виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт.

Згідно з п. 7.2. договору прийомка завершених підрядником робіт здійснюється сторонами шляхом підписання акта прийомки виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за останній місяць виконання робіт у відповідності з календарним графіком виконання робіт.

Розділом 9 договору передбачена відповідальність сторін.

Умовами п. 9.11. договору встановлено, що у випадку прострочки виконання замовником прийнятих на себе зобовязань, у відповідності з п. 4.1.1. даного договору, замовник сплачує підряднику неустойку в розмірі 0,1 % від вартості виконаних підрядних робіт за кожен день прострочки, та, крім того, відшкодовує всі збитки підряднику, спричинені прострочкою виконання замовником зобовязань за даним договором.

Згідно з п. 12.1. договору договір вступає у дію в день його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2014 р., але в жодному разі до повного виконання сторонами зобовязань по договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобовязується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобовязується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи слідує, що сторонами підписані акти прийомки підрядних робіт: - № 140 від 26.08.2014 р. на суму 177 055 грн. 72 коп.; - № 162 від 25.09.2014 р. на суму 225 815 грн. 04 грн.; - № 164 від 25.09.2014 р. на суму 2 737 616 грн. 83 коп.; - № 175 від 29.09.2014 р. на суму 116 819 грн. 22 коп.; - № 211 від 25.11.2014 р. на суму 471 739 грн. 19 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін, за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, та скріплені печатками підприємств.

Загальна вартість робіт за вказаними актами складає 3 729 046 грн. 00 коп.

У даних актах наявне посилання на спірний договір, що свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Враховуючи викладене, підписані сторонами акти є належним та допустимим доказом факту виконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором, на підставі якого заявлений позов у даній справі.

Відповідач зобовязання щодо оплати виконаних підрядних робіт виконав частково лише на суму 353 471 грн. 13 коп., про що свідчить банківська виписка, наявна в матеріалах справи (а.с. 80).

Таким чином, залишок боргу відповідача перед позивачем склав 3 375 574 грн. 87 коп., доказів погашення якого відповідачем суду не надано, а тому, господарський суд Донецької області на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача борг в сумі 3 375 574 грн. 87 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 9.11. договору позивачем нарахована пеня за загальний період з 29.12.2014 р. по 28.08.2015 р., розмір якої склав 617 141 грн. 64 коп.

Судова колегія вважає, що обґрунтовано заявленою до стягнення є пеня у розмірі 613 766 грн. 06 коп., а у стягненні з відповідача на користь позивача пені в сумі 3 375 грн. 58 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати виконаних підрядних робіт за договором, позивач розрахував 3 % річних за загальний період з 29.12.2014 р. по 05.02.2016 р., розмір яких склав 109 406 грн. 00 коп. та інфляційні втрати за той самий період в сумі 1 408 729 грн. 81 коп.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 109 406 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в розмірі 1 408 729 грн. 81 коп.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, п. 2 згаданої статті Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовуються, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 3, п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

За приписами абз. 2 п. 2.1. зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду.

Як свідчать матеріали справи, позов Приватної компанії "Дейта Експрес" подано, згідно з датою поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, 09.02.2016 р.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що позовна давність щодо вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені у даній справі не спливла, відтак, доводи відповідача про зворотнє є безпідставними.

Відомостей щодо подання відповідачем заяви про застосування позовної давності в процесі розгляду місцевим господарським судом справи № 905/633/16 матеріали даної справи не містять.

Крім того, заявником апеляційної скарги не доведено належними доказами неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції.

Доводи відповідача не спростовують висновків місцевого господарського суду, судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" на рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2016 р. у справі № 905/633/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2016 р. у справі № 905/633/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийК.І. Бойченко

Судді:Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3