Постанова № 58809243, 04.07.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.07.2016 справа №908/4857/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засідання:Сгара Е.В Склярук О.І., Ушенко Л.В. Тимошенко А.А.

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:ОСОБА_5 - довір. не прибув не прибув розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя та Відділу державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області, м. Василівка Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від11 квітня 2016 р. у справі№ 908/4857/15 (суддя Корсун В.Л.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя до відповідача-1 до відповідача-2Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізької області Відділу державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області, м. Василівка Запорізької області провизнання права власності та виключення майна з актів опису та арешту майна В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.04.2016р. по справі №908/4857/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізької області та Відділу державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області, м. Василівка Запорізької області про визнання права власності та виключення майна з актів опису та арешту майна.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Запоріжжя (далі скаржник-1) звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2016р. по справі №908/4857/15 та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник-1 вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Вважає, що правомірно використовує спірні земельні ділянки, враховуючи той факт, що договори на підставі яких, останній використовує зазначені ділянки не визнані судом недійсними.

Крім того, на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Відділу державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області, м. Василівка Запорізької області (далі скаржник-2), в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2016р. по справі №908/4857/15 в частині стягнення з нього судового збору та винести нове рішення, яким покласти судові витрати на позивача.

Скаржник-2 вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято із порушенням норм процесуального права. Зазначив, що вчиняв дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 05.05.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Мартюхіна Н.О., Дучал Н.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. було об'єднано розгляд апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя та Відділу державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області, м. Василівка Запорізької області.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.05.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Ушенко Л.В., Склярук О.І.

Позивач у судовому засіданні 04.07.2016р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Відповідачі у судове засідання 04.07.2016р. не прибули, причини неявки не повідомили.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя та Відділу державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області перебуває зведене виконавче провадження (далі ЗВП) № 45693223 про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативна ім. Ватутіна заборгованості на користь фізичних осіб, юридичних осіб та держави.

При здійсненні виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 45693223 державними виконавцями ВДВС Василівського РУЮ було складено наступні акти:

- акт опису та арешту майна від 17.07.15 № 45693223, згідно із змістом якого державним виконавцем Кабаченко Ю.Ю. при примусовому виконанні ЗВП № 45693223 про стягнення з СВК ім. Ватутіна на користь фізичних, юридичних осіб та держави 5 162 537,55 грн. заборгованості у присутності понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, агронома ОСОБА_9, землевпорядника ОСОБА_10, головного спеціаліста юридичного сектору ОСОБА_11, представника боржника ОСОБА_12 було проведено опис майна, що належить боржнику (СВК ім. Ватутіна), зокрема описано: (…) культуру озима пшениця, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_1 площа (п. 11); … культуру соняшник, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_6 площею 4,36 га (п. 14); культуру соняшник, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_3 площею 4,36 га (п. 15); … культуру озима пшениця, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_2 площею 4,62 га (п.18);

- акт опису та арешту майна від 20.07.15 № 45693223, згідно із змістом якого державним виконавцем Кабаченко Ю.Ю. при примусовому виконанні ЗВП № 45693223 про стягнення з СВК ім. Ватутіна на користь фізичних, юридичних осіб та держави 5 162 537,55 грн. у присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_13, агронома ОСОБА_9, землевпорядника ОСОБА_10, головного спеціаліста юридичного сектору ОСОБА_11 було проведено опис майна, що належить боржнику (СВК ім. Ватутіна), зокрема описано (…) культуру озима пшениця, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_7 площею 4,35 га (п. 26) та культуру озима пшениця, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_5 площею 3,22 га (п.37);

- акт опису та арешту майна від 24.07.15 № 45693223, згідно із змістом якого державним виконавцем Чепурною І.В. при примусовому виконанні ЗВП № 45693223 про стягнення з СВК ім. Ватутіна на користь фізичних, юридичних осіб та держави 5 162 537,55 грн. у присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_6 та заступника начальника слідчого відділення ОСОБА_14, було проведено опис майна, що належить боржнику (СВК ім. Ватутіна), а саме описано культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_2 площею 4,62 га, приблизна кількість зібраної пшениці складає 11,760 т (п.1); культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_4 площею 4,08 га приблизна кількість зібраної пшениці складає 10,325 т (п.2);

- акт опису та арешту майна від 25.07.15 № 45693223, згідно із змістом якого державним виконавцем Чепурною І.В. при примусовому виконанні ЗВП № 45693223 про стягнення з СВК ім. Ватутіна на користь фізичних, юридичних осіб та держави 5 162 537,55 грн., у присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_6, було проведено опис майна, що належить боржнику (СВК ім. Ватутіна), а саме: описано культуру озима пшениця, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_8 площею 6,49 га приблизна кількість засіяної пшениці складає 12,345 т.

Згідно із актами опису та арешту майна від 24.07.15 № 45693223 та від 25.07.15 № 45693223 майно, на яке накладено арешт, прийняв на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_6 Крім того, ФОП ОСОБА_6 в зазначених актах відображені зауваження щодо належності останньому вказаного в актах майна у зв'язку з його посівом на орендованій землі та на підставі договору міни.

Не погодившись із прийняттям вищевказаних актів опису та арешту майна, вважаючи, що майно, включене до вищевказаних актів належить йому на праві власності, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулась до місцевого господарського суду із позовом (із врахуванням уточнення до позову), в якому просив:

1) визнати за ФОП ОСОБА_6 право власності на:

- культуру соняшник, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_6, площею 4,36 га; культуру соняшник, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_3, площею 4,36 га; культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_1, площею 3,2204 га; культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_2 площею 4,62 га, які були включені відділом державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області до акту опису та арешту майна від 17.07.15 у ЗВП № 45693223;

- культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_7, площею 4,35 га; культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_5, площею 3,22 га, які були включені відділом державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області до акту опису та арешту майна від 20 липня 2015 року у ЗВП № 45693223;

- культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_2 площею 4,62 га, приблизна кількість зібраної пшениці складає 11,760 т.; культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_4, площею 4,08 га приблизна кількість зібраної пшениці складає 10,325 т., які були включені відділом державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області до акту опису та арешту майна від 24 липня 2015 року у ЗВП № 45693223;

- культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_8 площею 6,49 га приблизна кількість засіяної пшениці складає 12,345 т., яка була включена відділом державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області до акту опису та арешту майна від 25 липня 2015 року у ЗВП № 45693223 та зняти з них арешт;

2) зобов'язати ВДВС Василівського РУЮ виключити:

- культуру соняшник, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_6, площею 4,36 га; культуру соняшник, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_3, площею 4,36 га; культуру озима пшениця, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_1, площею 3,2204 га; культуру озима пшениця, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_2, площею 4,62 га з акту опису та арешту майна від 17 липня 2015 року у ЗВП №№ 45693223 та зняти з них арешт;

- культуру озима пшениця, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_7, площею 4,35 га та культуру озима пшениця, що засіяна на земельній ділянці НОМЕР_5, площею 3,22 га з акту опису та арешту майна від 20 липня 2015 року у ЗВП №№ 45693223 та зняти з них арешт;

- культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_2, площею 4,62 га, приблизна кількість зібраної пшениці складає 11,760 т, культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_4, площею 4,08 га приблизна кількість зібраної пшениці складає 10,325 т. з акту опису та арешту майна від 24 липня 2015 року у ЗВП №№ 45693223 та зняти з них арешт;

- культуру озима пшениця, що була засіяна на земельній ділянці НОМЕР_8 площа 6,49 га приблизна кількість засіяної пшениці складає 12,345 т. з актів опису та арешту майна від 25 липня 2015 року У ЗВП №№ 45693223 та зняти з них арешт.

При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на соняшник та пшеницю, а отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Основного закону та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений права власності.

Частина 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 775 Цивільного кодексу України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та ін. цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем, зокрема шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання ін. особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що для визнання права власності на врожай необхідно довести як законне право користування земельною ділянкою, так і підтвердити ведення господарської діяльності на даній земельній ділянці.

Із матеріалів справи вбачається, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 укладено ряд договорів, правова природа яких, дозволяють останньому користуватись вищезазначеними земельними ділянками в разі дотримання вимог закону щодо форми договору та його істотних умов.

Так, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 укладено:

- договір тимчасового безоплатного користування майном від 03.09.13 № 1 із додатковою угодою від 11.05.2015р. № 1 щодо земельної ділянки площею 4,3599 га, яка має кадастровий НОМЕР_10;

- договір оренди земельної ділянки від 13.05.2015р. щодо земельної ділянки, загальною площею 4,3599 га яка має кадастровий № НОМЕР_6;

- договір оренди землі від 02.04.2008р. № 22 щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території Василівської міської ради, загальною площею 4,36 га;

- договір тимчасового безоплатного користування майном від 03.09.2013р. № 2 щодо земельної ділянки площею 4,3599 га з кадастровим НОМЕР_9;

- договір тимчасового безоплатного користування майном № 3 від 17.09.2014р. щодо земельної ділянки площею 4,3500 га, яка має кадастровий № НОМЕР_7 із додатковою угодою № 1 від 16.06.15;

- договір оренди земельної ділянки від 18.06.2015р. щодо земельної ділянки площею 4,3500 га. кадастровий № НОМЕР_7;

- договір тимчасового безоплатного користування майном № 4 від 17.09.2014р. щодо земельної ділянки площею 4,6200 га, яка має кадастровий № НОМЕР_2;

- договір оренди земельної ділянки від 25.06.2015р. щодо земельної ділянки площею 4,6200 га., яка має кадастровий номер НОМЕР_12

- договір тимчасового безоплатного користування майном № 1 від 17.09.2014р. щодо земельної ділянки площею 3,2206 га, яка має кадастровий № НОМЕР_5 із додатковою угодою № 1 від 11.03.2015р.;

- договір оренди земельної ділянки від 13.03.2015р. щодо земельної ділянки загальною площею 3,2206 га, яка має кадастровий НОМЕР_13;

- договір тимчасового безоплатного користування майном № 2 від 17.09.2014р. щодо земельної ділянки площею 3,2204 га, яка має кадастровий НОМЕР_11 із додатковою угодою від 11.03.2015р. №1;

- договір оренди земельної ділянки від 13.03.2015р. щодо земельної ділянки загальною площею 3,2204 га НОМЕР_11;

- договір тимчасового безоплатного користування майном № 7 від 17.10.2014р. щодо земельної ділянки площею 4,0799 га, яка має кадастровий НОМЕР_14;

- договір тимчасової міни земельних ділянок від 01.08.2014р.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, державна реєстрація договорів тимчасового безоплатного користування майном від 03.09.2013р. №№ 1, 2, від 17.09.2014р. №№ 1, 2, 3, 4, від 17.10.14 № 7 та договору тимчасової міни земельних ділянок від 01.08.2014р., на які посилається позивач в якості доказів правомірного користування земельними ділянками, не була проведена в порядку визначеному діючим законодавством.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для використання відповідачем-1 земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_6, НОМЕР_3, НОМЕР_7,НОМЕР_2,НОМЕР_5,НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_8 на підставі наведених вище договорів.

Разом з цим, право на оренду земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_1 виникло у ФОП ОСОБА_6 за договорами оренди земельних ділянок від 02.04.2008р. №№ 22, 23, від 13.03.2015р., від 13.05.2015р., від 18.06.2015р. та від 25.06.2015р., з огляду на їх державну реєстрацію відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, позивач правомірно використовував вищезазначені земельні ділянки, починаючи з моменту укладення вищезазначених договорів оренди та їх державної реєстрації, тобто:

- право на користування земельною ділянкою за кадастровим № НОМЕР_6 виникло у позивача у червні 2015 року за договором оренди земельної ділянки від 13.05.2015р. (державна реєстрація 03.06.2015р., т.12 а.с.71);

- право на використання земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_7 виникло у позивача у червні 2015 року за договором оренди земельної ділянки від 18.06.2015р. (державна реєстрація 18.06.2015р., т.12 а.с.73);

- право на використання земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_2 виникло у позивача у червні 2015 року за договором оренди земельної ділянки від 25.06.2015р. (державна реєстрація 26.06.2015р., т.12 а.с.72);

- право на використання земельними ділянками за кадастровими номерами НОМЕР_5, НОМЕР_1 виникло у позивача у березні 2015 року за договором оренди земельної ділянки від 13.03.2015р. (державна реєстрація 23.03.2015р., т.12 а.с.70,74).

Отже, в період дії вищезазначених договорів позивач є правомірним землекористувачем вищевказаних земельних ділянок та у відповідності до ст. 95 ЗК України, ст. 775 ЦК України має право стверджувати про його право на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур (у даному випадку на врожай сільськогосподарських культур, що були засіяні на цих земельних ділянках).

В той же час, із матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано як первинних документів, які б відображали господарські операції щодо посіву соняшнику та озимої пшениці, їх вирощування, тобто документів в підтвердження того, що саме позивач створив дане майно, так і документів, які б свідчили про засівання відповідного посівного матеріалу саме на спірних земельних ділянках в період правомірного використання ним земельних ділянок під час дії договорів оренди земельних ділянок від 13.03.2015р., від 13.05.2015р., від 18.06.2015р. та від 25.06.2015р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем не надано належних та допустимих в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів в підтвердження його права власності на предмет спору.

Відмова у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на культуру соняшник та озиму пшеницю є наслідком відмови у задоволенні похідних позовних вимог про зобов'язання відділ державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області виключити вищевказані культури із актів опису та арешту майна.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника-2 щодо скасування оспорюваного рішення в частині розподілу судових витрат та необхідності покладення судового збору на позивача залишаються колегією суддів без задоволення, з огляду на той факт, що діючим процесуальним законодавством суду надано право покласти судовий збір на сторону внаслідок неправомірних дій якої виник спір, незалежно від результату розгляду спору. Отже, покладаючи судовий збір на відповідача-2, місцевий господарський суд по-перше, обґрунтував своє рішення в цій частині, а по-друге, скористався наданим йому правом і рішення в цій частині повністю відповідає приписам частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Будь-яких порушень процесуального законодавства, що тягнуть за собою скасування прийнятого рішення, колегія апеляційного суду не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2016р. по справі №908/4857/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2016р. по справі №908/4857/15 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області, м. Василівка Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2016р. по справі №908/4857/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2016р. по справі №908/4857/15 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: Л.В. Ушенко

О.І. Склярук