Рішення № 58808683, 05.07.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 липня 2016 рокуСправа № 913/642/16

Провадження №30/913/642/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Газопромислового управління Шебелинкагазвидобування, смт Червоний Донець Балаклійського району Харківської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, м. Луганськ

про стягнення 3440 грн. 02 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Голенко І.П.

Секретар судового засідання Семеніхіна В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, старший юрисконсульт юридичного відділу, довіреність від 14.03.2016 № 2-499д;

від відповідача - ОСОБА_3, начальник групи правового забезпечення Лисичанського району електричних мереж ОСОБА_1, довіреність № 22 від 04.01.2016.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.07.2010 № ДСВ136кс в сумі 1584 грн. 00 коп., пені в сумі 341 грн. 84 коп., 3% річних в сумі 96 грн. 80 коп., інфляційних втрат в сумі 1179 грн. 48 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобовязань в частині оплати наданих послуг. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеня.

Позивачем надано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 03.06.2016 № 2-5302/3, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.07.2010 № ДСВ136кс в сумі 1584 грн. 00 коп., пеню в сумі 579 грн. 74 коп., 3% річних в сумі 96 грн. 80 коп., інфляційні втрати в сумі 1179 грн. 48 коп.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 30.06.2016 № 19-01/36/602, в якому зазначив, що сума основного боргу за надані послуги за договором в сумі 1584 грн. 00 коп. підтверджується бухгалтерським обліком товариства.

Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на 90% в порядку п. 1 ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, а саме: кредиторську заборгованість в сумі 3881295 тис. грн.. перед ДП «Енергоринок», дебіторську заборгованість побутових споживачів перед ТОВ «ЛЕО» в сумі 866531000 грн. 00 коп., а також на те, що товариство відповідача знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між дочірньою компанію «Укргазвидобування» в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування», як власником мереж, та товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», як користувачем, укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.07.2010 № ДСВ136кс (а.с 11 - 15).

Відповідно до п. 1.2 статуту позивача ОСОБА_4 акціонерне товариство "Укргазвидобування" є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов"язків Дочірньої компанії "Укргазвидобуванння" НА "Нафтогаз України".

Згідно предмету даного договору власник мереж зобовязується надавати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання для забезпечення технологічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точки приєднання електроустановок користувача або інших субєктів господарювання, передачу електричної енергії, яким забезпечує користувач, а користувач своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов цього договору (розділ 1 договору).

За положеннями п. 7.3 договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок власника на підставі рахунку, виставленого власником користувачу. Власник виставляє рахунок після підписання сторонами акту прийому-здачі наданих послуг. Користувач сплачує рахунок протягом 10 днів, починаючи з дня його отримання від власника.

Позивачем надано послуги на загальну суму 1584 грн. 00 коп., що підтверджується актами приймання-здачі наданих послуг від 28.02.2014, 30.03.2014, 30.04.2014 та від 31.05.2014, які належним чином підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств (а.с. 30, 33, 37, 41).

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу для оплати рахунки на вказану суму № 150 від 28.02.2014, № 226 від 31.03.2014, № 295 від 30.04.2014 та № 405 від 31.05.2014 (а.с. 31, 34, 38, 42).

Отримання відповідачем рахунків підтверджено матеріалами справи (а.с. 29, 32, 35, 39) та не спростовано ТОВ «Луганське енергетичне обєднання».

Внаслідок невиконання відповідачем зобовязань по договору за ним утворився борг в сумі 1584 грн. 00 коп.

У звязку з викладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем договірних зобовязань на суму 1584 грн. 00 коп. (а.с. 30, 33, 37, 41).

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобовязань, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення основного боргу в сумі 1584 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно п. 8.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 4.1 договору, з порушенням терміну, визначеного п. 7.3 договору, користувач сплачує власнику пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проаналізувавши п. 8.2.1 договору, суд дійшов до висновку, що умовами договору передбачено інший порядок нарахування пені, і тому обмеження, передбачені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у даному випадку не застосовуються.

Суд перевірив розрахунок пені та дійшов до висновку, що позивачем вірно визначено суму пені з урахуванням того, що розмір пені - 0,1% не є більшим, ніж розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, строк нарахуванням пені визначено в межах позовної давності та умов, встановлених договором.

Таким чином, позовну вимогу про стягнення пені слід задовольнити повністю в сумі 579 грн. 74 коп. за період з 19.05.2015 по 18.05.2016.

Відносно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пп. 3.17.4 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причин неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на важкий фінансовий стан підприємства, а саме: кредиторську заборгованість в сумі 3881295 тис. грн.. перед ДП «Енергоринок», дебіторську заборгованість побутових споживачів перед ТОВ «ЛЕО» в сумі 866531000 грн. 00 коп. (згідно із довідкою підприємства б/н від 05.07.2016), а також на те, що товариство відповідача знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем документально не доведено про надмірність розміру пені порівняно з існуючою кредиторською та дебіторською заборгованістю підприємства, а також не доведено про наявність виняткового випадку для зменшення розміру пені.

Тому, оцінивши наведені відповідачем доводи та надані ним докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання щодо зменшення розміру пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Так, заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 96 грн. 76 коп. (позивачем допущено арифметичні помилки в розрахунку) за правильно визначений позивачем період з 22.03.2014 по 18.05.2016.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення інфляційних втрат та задоволення вказаної вимоги в сумі 1179 грн. 48 коп. за період з квітень 2014 року по травень 2016 року відповідно.

Відповідачем ніяким чином не спростовано позовні вимоги, доказів погашення заявлених до стягнення сум до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути борг в сумі 1584 грн. 00 коп., пеню в сумі 579 грн. 74 коп., 3% річних в сумі 96 грн. 76 коп. та інфляційні втрати в сумі 1179 грн. 48 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судовий збір в сумі 1377 грн. 98 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Газопромислового управління Шебелинкагазвидобування до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання про стягнення 3440 грн. 02 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, м. Луганськ, кв. Гайового, б. 35А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31443937 (адреса для листування: м. Старобільськ Луганської області, вул. Горького, 123), на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування, м. Київ, вул. Кудрявська, б. 26/28, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30019775, в особі філії Газопромислового управління Шебелинкагазвидобування, смт Червоний Донець Балаклійського району Харківської області, вул. Стадіонна, б. 9, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00153146: борг в сумі 1584 грн. 00 коп., пеню в сумі 579 грн. 74 коп., 3% річних в сумі 96 грн. 76 коп., інфляційні втрати в сумі 1179 грн. 48 коп., судовий збір в сумі 1377 грн. 98 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2016.

СуддяОСОБА_5

Надр. 3 прим.

1-до справи

2-позивачу за адресою: смт Червоний Донець Балаклійського району Харківської області, вул. Стадіонна, б.9

3- відповідачу за адресою: м. Старобільськ Луганської області, вул. Горького, 123