Рішення № 5880841, 27.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2009 р.Справа № 12-9/337-07-8902 За позовом: Приватного підприємства „Лава”

До відповідача: Сільськогосподарського кооперативу „Дельжилер”

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”

про визнання договору дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Махонін В.М. - директор

від відповідача: Бєлов О.Д. ліквідатор (ухвала господарського суду Одеської області від 31.03.2008р. справа № 24-2/261-04-10438)

від третьої особи: Булка С.Є. довіреність від 20.07.2009р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне підприємство „Лава” звернулося до Сільськогосподарського кооперативу „Дельжилер” з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу №1-07 від 07.12.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем, згідно якого позивач придбав у власність наступне майно: 1.- Будівля холодильника консервного цеху: А- сторожка, Б-ларьок, В- вагова, Д- холодильники, Г- навіс; 2.Будівля консервного цеху: З - консервний цех; І- склад готової продукції ; Р- будівля; С-парники; 3.Будівля лінії томатної пасти: Е-овочесховище; К-контора; Т-сарай; 4. Будівля котельної: М- котельна; Л-туалет; 5.Будівля електростанції: О- трансформатор; Н- пекарня; П- сарай, що розташоване за адресою: Одеська область Татарбунарський район с. Дмитрівка та визнання за позивачем права власності на вищевказане нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2007р. позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” вважая що рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2007р. порушуються його права подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2009р. рішенням господарського суду Одеської області по справі № 9/337-07-8902 від 21.12.2007р.було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Відповідно до ували господарського суду Одеській області від 05.03.2009р., справу прийнято до провадження, їй присвоєно № 12-9/337-07-8902 та призначено до розгляду. Цією ж ухвалою судом до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2009р. у якості додаткового відповідача залучено арбітражного керуючого ліквідатора СГК „Дельжилер” Бєлова О.Д.

Ухвалою заступника голови господарського суду Одеської області від 22.06.2009р. термін розгляду справи продовжено на один місяць.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2009р. провадження у справі в частині позовних вимог до арбітражного керуючого ліквідатора Белова О.Д. припинено.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволені.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями що є у матеріалах справи, але у судове засідання представник не зявився, заперечень на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Представник третьої особи ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві, що є у матеріалах справи (а.с.106).

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, суд встановив.

07.12.2007 року Приватне підприємство “Лава” уклало з сільськогосподарським кооперативом “Дельжилер” в особі його ліквідатора Ільєнок Людмили Сергіївни (що діє на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 05.03.2007р. по справі №24-2/261-04-10438) договір купівлі-продажу № 1-07 від 07.12.2007 р.

Згідно п. 1.1 договору купівлі-продажу № 1-07 від 07.12.07 р. ПП “Лава” придбало у власність наступне майно: 1.Будівля холодильника консервного цеху: А- сторожка, Б-ларьок, В- вагова, Д- холодильники, Г- навіс;2. Будівля консервного цеху: З - консервний цех; І- склад готової продукції ; Р- будівля; С-парники; 3.Будівля лінії томатної пасти: Е- овочесховище; К- контора; Т-сарай; 4. Будівля котельної: М- котельна; Л-туалет; 5.Будівля електростанції: О - трансформатор; Н- пекарня; П сарай.

Майно належало СГК “Дельжилер” на праві власності.

Як вбачається з матеріалів справи ПП “Лава”(Покупець) повністю виконало свої зобов'язання по Договору купівлі-продажу № 1-07 від 07.12.07 р., а саме: прийняло придбане майно, на підставі акту прийому-передачі майна від 07.12.2007р., згідно п. 2.1 Договору купівлі-продажу № 1-07 від 07.12.07 р. ПП “Лава” розрахувалося з СК “Дельжилер” за придбане майно, що підтверджується угодою про залік взаємних вимог від 10.12.2007 р. та актом звірення розрахунків підписаним між сторонами 10.12.2007 р.

Сторони також домовилися, що згідно до п. 5.4 Договору купівлі-продажу № 1-07 від 07.12.07 р. повинні провести необхідні дії нотаріальному посвідченню та по державній реєстрації договору протягом трьох днів з моменту його підписання.

Незважаючи на вимоги п. 5.4 договору, СГК “Дельжилер” ухилявся від нотаріального посвідчення договору.

Своїми діями, на думку позивача, СГК “Дельжилер” порушує законодавчі норми ст. 657 ЦК України, яка вимагає посвідчувати нотаріально договори купівлі-продажу майна і проводити його державну реєстрацію.

Крім того, позивач стверджує, що СГК “Дельжилер” перешкоджає йому як власнику майна, користуватися майном, за яке позивач сплатив грошові кошти, оскільки згідно ст. 334 ЦК України, право власності у набувача нерухомості виникає тільки з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомості.

Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального оформлення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною, в цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

З метою виконання своїх зобов'язань по Договору купівлі-продажу директором ПП “Лава” було направлено лист на адресу ліквідатора СК “Дельжилер” з вимогою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу № 1-07 від 07.12.07 р., але у відповіді на лист СК “Дельжилер” просить відстрочити виконання зобов'язань по нотаріальному посвідченню договору на невизначений час, не повідомивши, що саме стало причиною для відстрочення зобов'язань по посвідченню договору.

Проте сторони домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, вказаних у ст.284 Господарського кодексу України, що підтверджується матеріалами справи і відбулось фактичне повне виконання договору.

Земля під обєктами нерухомості згідно довідки Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 3169 від 18.12.2007 р. не приватизована, не має укладеного договору оренди та ніхто не претендує на земельну ділянку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права - особистого немайнового або майнового та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, одним із способів захисту якого є визнання права.

З аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України право на звернення до суду має особа, яка має матеріально-правову заінтересованість у справі. У цьому якраз полягає суть принципу диспозитивності господарського процесу. Основним проявом дії принципу диспозитивності у процесуальному законодавстві, одним із аспектів якого є положення про те, що кожна особа повинна дбати про своє право, і ніхто не зобов'язаний дбати про права інших, якщо останнє не є обов'язком в силу закону чи договору.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Ст. 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст.219 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі суд може визнати такий правочин дійсним.

При визнанні такої угоди дійсною, суд повинен перевірити з яких причин вона не була нотаріально засвідчена і чи не містить дана угода будь-яких протиправних умов.

Проаналізувавши договір, суд прийшов до висновку про те, що він містить всі суттєві умови, передбачені законодавством для даного виду договорів та не знайшов в ньому положень, що суперечать діючому законодавству.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття прав власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Згідно п.3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору не посвідченого нотаріально дійсним.

Оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, а також відбулося фактичне їх виконання, господарський суд вважає, що договір купівлі-продажу № 1-07 від 07.12.2007 р. підлягає визнанню дійсним.

Договір купівлі-продажу №1-07 від 07.12.2007р. укладений між позивачем ПП „Лава” та відповідачем СГК „Дельжилер” є дійсним та є підставою для визнання за ПП „Лава” права власності на наступне нерухоме майно: 1.Будівля холодильника консервного цеху: А- сторожка, Б-ларьок, В- вагова, Д- холодильники, Г- навіс;2. Будівля консервного цеху: З - консервний цех; І- склад готової продукції ; Р- будівля; С-парники; 3.Будівля лінії томатної пасти: Е-овочесховище; К-контора; Т-сарай; 4. Будівля котельної: М- котельна; Л-туалет; 5.Будівля електростанції: О- трансформатор; Н- пекарня; П-сарай, що розташоване за адресою: Одеська область Татарбунарський район с. Дмитрівка . Чинне законодавство передбачає, що право власності на обєкти підтверджується лише певними документами в даному випадку це є договір купівлі-продажу №1-07 від 07.12.2007р. Як слідує з вище наведеного, позивач, на думку суду, є добросовісним набувачем права власності у встановленому законом порядку на наступне нерухоме майно: 1.Будівля холодильника консервного цеху: А- сторожка, Б-ларьок, В- вагова, Д- холодильники, Г- навіс;2. Будівля консервного цеху: З - консервний цех; І- склад готової продукції ; Р- будівля; С-парники; 3. Будівля лінії томатної пасти: Е-овочесховище; К-контора; Т-сарай; 4. Будівля котельної: М- котельна; Л-туалет; 5. Будівля електростанції: О- трансформатор; Н- пекарня; П - сарай, що розташоване за адресою: Одеська область Татарбунарський район с. Дмитрівка , і згідно чинного законодавства за ним повинно бути визнано право власності на це майно.

Стосовно заперечень третьої особи, які викладені у відзиві на позов суд вважає що вони не обґрунтовані, відповідають матеріалам справи та не можуть прийматися судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до реєстру кредиторів СГК „Дельжилер” затвердженому ухвалою господарського суду Одеської області від 29.03.2005р. ТОВ „Гера” ЛТД визнано конкурсним кредитором СГК „Дельжилер” з грошовими вимогами у розмірі 163601,70 грн. та відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 06.05.2005р. по справі 2/261-04-10438 грошові вимоги ТОВ „Гера” ЛТД у розмірі 163601,70 грн. підлягають задоволенню в першу чергу.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою виникнення у позивача кредиторської заборгованості перед СГК „Дельжилер” є договір уступки права вимоги № 7/2 від 07.12.2007р., який укладено між позивачем та ТОВ „Гера” ЛТД.

Крім того, відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон) передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює, серед іншого, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Як встановлено матеріалами справи рішенням комітету кредиторів, яке оформлено протоколом № 06/04-пр від 06.04.2007р. (а.с.154) арбітражному керуючому - ліквідатору СГК „Дельжилер” Ільєнко Л.С. було доручено:

- самостійно визначати порядок відчуження (продажу) майна банкрута шляхом укладання договорів купівлі-продажу з правом самостійного визначення істотних умов даних договорів (склад, строки продажу-придбання майна);

- самостійно визначати вартість відчуждаємого майна банкрута шляхом замовлення оцінки обєктів, які підлягають реалізації незалежними експертом оцінниками, кандидатури яких має право вибирати ліквідатор;

- укладення договорів цивільно-правового характеру (у т.ч. значні), для мети належного дотримання процедур банкрутства, при умовах захисту прав кредиторів.

На виконання цього рішення ліквідатором на підставі договору від 20.10.2007р. у ТОВ „ПОЛОНІЯ-2006” (сертифікат субєкта оціночної діяльності № 6067/07, виданий ФДМ України 07.09.2007р.) було замовлено Звіт про оцінку майна: нежитлових приміщень він пункту, розташованих за адресою: татарбунарський р-н, с. Дмитріка. Відповідно до зазначеного звіту вартість майна, що підлягало продажу позивачу складала 187 235 грн. без ПДВ.

Продаж ліквідатор здійснив відповідно до п.2.1. договору купівлі-продажу № 1-07 від 07.12.2007р. за 210000 грн. без ПДВ.

Тобто діями ліквідатора при здійснені продажу майна боржника СГК „Дельжилер” позивачу не порушені права жодного кредитора, у тому ж числі й третьої особи ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, яка відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 06.05.2005р. по справі 2/261-04-10438 віднесена до кредиторів четвертої черги.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р.№1952-ІV, що регулює відносини, повязані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 Цивільно процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на обєкт нерухомості за конкретним субєктом.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Третя особа ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” не надала суду жодного доказу, який би довів, що визнання дійсним договору купівлі-продажу №1-07 від 07.12.2007р., укладеного між ПП „Лава” та СГК „Дельжилер” та визнання за позивачем права власності на спірне майно порушує його права.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПП „Лава” підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача,

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати дійсним договір купівлі-продажу №1-07 від 07.12.2007р., укладений між Приватним підприємством „Лава” ( код ЄДРПОУ 24770168) та Сільськогосподарським кооперативом „Дельжилер” ( код ЄДРПОУ 03766317).

3.Визнати за Приватним підприємством „Лава” (м. Одеса вул. Маршала Жукова, 10/6 кв. 29, код 24770168, р/р 26009241441 у ВАТ „МТБ” МФО 328168) право власності на нерухоме майно: 1.Будівля холодильника консервного цеху: А- сторожка, Б-ларьок, В- вагова, Д- холодильники, Г- навіс;2. Будівля консервного цеху: З - консервний цех; І- склад готової продукції ; Р- будівля; С-парники; 3.Будівля лінії томатної пасти: Е-овочесховище; К-контора; Т-сарай; 4. Будівля котельної: М- котельна; Л-туалет; 5. Будівля електростанції: О- трансформатор; Н- пекарня; П-сарай, що розташоване за адресою: Одеська область Татарбунарський район с. Дмитрівка .

4.Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу „Дельжилер” (Одеська область Татарбунарський район с. Дмитрівка, вул. Гагаріна,8 код 03766317, п/р 260053798 у АППБ „Аваль” МФО 328351) на користь Приватного підприємства „Лава” (м. Одеса вул. Маршала Жукова, 10/6 кв. 29, код 24770168, р/р 26009241441 у ВАТ „МТБ” МФО 328168) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 28.07.2009р.

Суддя