Рішення № 58807699, 05.07.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19354/16-ц

Провадження № 2/761/5744/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

при секретарі Сівоха І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» про стягнення боргу по виплаті дивідендів -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» про стягнення боргу по виплаті дивідендів за 2011, 2012 та 2013 роки, а також інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 жовтня 2014 року Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» було прийнято рішення, оформлене протоколом № 22 від 10.10.2014 року про спрямування на виплату дивідендів частини отриманого Товариством чистого прибутку за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2011, 2012 та 2013 роках, а саме - 2181892000,00 грн. за 2011 рік; 1428110724,00 грн. за 2012 рік; 189886355,00 грн. за 2013 рік. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію Товариства встановлено у сумі 40.23 грн. за 2011 рік; 26,33 грн. за 2012 рік; 3,50 грн. за 2013 рік. Виплату дивідендів Товариства за 2011, 2012 та 2013 роки вирішено здійснити у строк з 20 жовтня 2014 року по 10 квітня 2015 року. Станом на 20 жовтня 2014 року, тобто на дату початку виплати Товариства Bank of New York Mellon (далі по тексту - Банк) було власником 389802 простих іменних акцій Товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах станом на 20 жовтня 2014 року. Таким чином Банк мав право на отримання дивідендів Товариства за 2011, 2012 та 2013 роки у розмірі: за 2011 рік - 15681734,46 грн.; за 2012 рік - 10263486,66 грн.; за 2013 рік - 1364307,00 грн. 21 квітня 2016 року на підставі Договору про відступлення права вимоги від 21.04.2016 року Банк відступив на користь Позивача право грошової вимоги до Відповідача щодо сплати частини належних Банку дивідендів Товариства за 2011, 2012 та 2013 роки на загальну суму 1869761,28 грн., з них дивідендів за 2011 рік на суму 1073658,24 грн., 702695,04 грн. дивідендів за 2012 рік; 93408,00 грн. дивідендів за 2013 рік. 05.05.2016 року позивач направив Товариству повідомлення про заміну кредитора у зобов'язання та вимогу про виплату заборгованості по дивідендах за 2011, 2012 та 2013 роки, яким повідомив Товариство про набуття позивачем на підставі Договору прав вимоги на відповідні суми дивідендів з 21.04.2016 року, а також вимагав від Товариства негайно сплатити заборгованість по дивідендах за 2011, 2012 та 2013 роки. Разом з тим, відповідач не виплатив позивачу суму дивідендів за 2011, 2012 та 2013 роки, в зв'язку з чим має прострочене грошове зобов'язання перед Позивачем з виплати відповідних дивідендів на загальну суму 1869761,28 грн. Разом з тим, в зв'язку з простроченням ПАТ «УКРНАФТА» виплати дивідендів, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму несплачених дивідендів з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за період з 11.04.2015 року по 25.05.2016 року.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 1748226,80 грн. боргу по виплаті дивідендів (за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору), а також 440553,15 грн. інфляційних втрат та 58999,65 грн. трьох процентів річних.

В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача 1748226,80 грн. боргу по виплаті дивідендів, 442301,38 грн. інфляційних втрат та 64731,65 грн. трьох процентів річних.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд про його задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених в запереченнях на позовну заяву. При цьому зазначала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на дату початку виплати дивідендів за 2011, 2012 та 2013 роки позивач не був акціонером відповідача, у зв'язку з чим Позивач не мав навіть права розраховувати на отримання частини прибутку Відповідача за 2011, 2012 та 2013 фінансові роки. В той же час, сума прострочених до виплати дивідендів відповідно до ст. 10 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал повинна бути зменшена на 15% податку на репатріацію, а тому сума прострочених дивідендів за вирахуванням вказаного податку складає не 1748226,80 грн., а 1589297,09 грн. Зменшення суми прострочених дивідендів на 15% податку підлягає на підставі податкового кодексу України, за яким резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності, утримує податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати. Також зазначала, що позовні вимоги щодо сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних пов'язане виключно з дивідендами, а не з грошовим стягненням, що виникло на підставі цивільно-правового договору, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для їх задоволення. Водночас, навіть при стягненні 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу, база для їх нарахування, а саме прострочена сума дивідендів повинна бути зменшена на розмір відповідного податку, та разом з тим, розраховані таким чином, 3% річних та інфляційні в свою чергу теж повинні бути зменшені на суму такого податку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Протоколу № 22 позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» від 10 жовтня 2014 року (а.с. 10-13), загальними зборами акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» було прийнято наступне рішення: про затвердження наступного порядку розподілу прибутку Товариства за 2011 рік у розмірі 181892000,00 грн.: 2181612957,30 грн., що складає 99,99 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн. Решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Виплату дивідендів встановити у строк з 20.10.2014 року по 10.04.2015 року. Затверджено наступний порядку розподілу прибутку Товариства за 2012 рік у розмірі 428110724,00 грн.: 1427836668,30 грн., що складає 99,98 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн. Решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Виплату дивідендів встановити у строк з 20.10.2014 року по 10.04.2015 року. Також затверджено наступний порядку розподілу прибутку Товариства за 2013 рік у розмірі 189886355,00 грн.: 189799785,00 грн., що складає 99,95 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн. Решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Виплату дивідендів встановити у строк з 20.10.2014 року по 10.04.2015 року.

Статтею 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Згідно із статтею 25 Закону України «Про акціонерні товариства», кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Згідно із випискою про стан рахунку у цінних паперах станом на 14.04.2016 року, The Bank of New York Mellon станом на 20.10.2014 року був власником 389802 простих іменних акцій у бездокументарній формі ВАТ «УКРНАФТА». (а.с. 14).

А тому, позивач на підставі ст.ст. 2, 25 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст. 152 Цивільного кодексу України мав право отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).

Статтею 30 Закону України «Про акціонерні товариства», встановлено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, відповідно до закону. Рішення про виплату дивідендів у розмірі більше 30 відсотків за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

21.04.2016 року між The Bank of New York Mellon (за договором - відчужувач) та ОСОБА_1 (за договором - набувач) було укладено договір про відступлення права вимоги (а.с. 16-25).

За умовами п. 1.1. вказаного договору відчужувач відступає набувачу, а набувач набуває право грошової вимоги до УКРНАФТА на частину Дивідендів Відчужувача пропорційно кількості АДР Набувача, яка складає узгоджену суму в 1869761,28 грн., а саме: щодо дивідендів за 2011 рік - 1073658,24 грн.; щодо дивідендів за 2012 рік - 702695,04 грн.; щодо дивідендів за 2013 рік - 93408,00 грн.

Право грошової вимоги на Відступлені Дивіденди переходить від Відчужувача до Набувача з моменту підписання Сторонами цього Договору та з цього моменту Набувач вправі вимагати від УКРНАФТА виплатити йому заборгованості по Відступлених Дивідендах та інших передбачених законодавством України платежів, пов'язаних з простроченням виплати Відступлених Дивідендів (п.1.3. Договору).

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за змістом вказаних норм відбувається лише заміна особи, на користь якої боржник повинен виконати зобов'язання, сутність якого залишається незмінною.

05 травня 2016 року позивач направив ПАТ «УКРНАФТА» повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні та вимогу про виплату заборгованості по дивідендах (а.с. 38, 39, 40).

Станом на день розгляду справи відповідач кошти не сплатив. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не сплатив позивачу борг за договором про відступлення права вимоги в сумі 1869761,28 грн., чим порушив виконання грошового зобов'язання перед позивачем.

Згідно з положеннями п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (пп. "б" п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень п. 160.2 ст. 160 цього Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України, що набрали чинності, з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Відповідно до п. 103.1, 103.2. та 103.4. ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.10. ст. 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування в порядку положень ст. 160 Податкового кодексу України за ставкою в розмірі 15% від суми доходу за рахунок нерезидента.

Відповідно до ст. 10 Конвенції між Урядом України та Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, і якими фактично володіє резидент другої Договірної Держави, можуть бути оподатковані у цій другій Державі. Однак, такі дивіденди можуть також оподатковуватись у першій Договірній Державі, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що стягується, не повинен перевищувати 15 відсотків загальної суми дивідендів в інших випадках.

За таких обставин, сума боргу, яку відповідач повинен сплатити позивачу повинна складати суму простроченої заборгованості за вирахуванням 15 % податку на репатріацію та складає 1589297,09 грн. (1796102,40 грн. х 15 % = 1526687,04 грн.), а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по сплаті дивідендів підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та трьох процентів річних в зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язань, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошового зобов'язання, незалежно від визначених ст.11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Відповідно до надано позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.07.2016 року) вбачається, що нарахування заявлених до стягнення таких сум здійснюється за період прострочення з 11.04.2015 року по 04.07.2016 року від суми прострочених дивідендів у розмірі 1748226,80 грн.

Проте, судом здійснено власний розрахунок вказаних сум, виходячи з суми боргу в розмірі 1589297,09 грн. А тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 401881,20 грн. інфляційних втрат та 58912,85 грн. трьох процентів річних за розрахунком, проведеним судом.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача судом відхиляються як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовані наявними в ній доказами.

За таких обставин, враховуючи викладене, розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог та наданих доказів на їх підтвердження, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а тому суд присуджує до стягнення з Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» заборгованість по виплаті суми дивідендів в розмірі 1589297,09 грн., 401881,20 грн. інфляційних втрат та 58912,85 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд також присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 22, 116, 152, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610-612, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. 167 Господарського кодексу України, ст.ст. 103, 160 Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 25, 30 Закону України «Про акціонерні товариства» та керуючись ст.ст. 10, 11, 26, 30, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» про стягнення боргу по виплаті дивідендів - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (ідентифікаційний код 00135390, розташованого за адресою: 04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) заборгованість по виплаті суми дивідендів в сумі 1589297,09 грн., 401881,20 грн. інфляційних втрат та 58912,85 грн. трьох процентів річних.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (ідентифікаційний код 00135390, розташованого за адресою: 04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 6284,03 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.А. РИБАК