Ухвала суду № 58800412, 01.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/460/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Мальована-Когер В. В.Номер провадження 22-ц/788/1005/16 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Дубровної В. В. , Бойка В. Б. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 квітня 2016 року

в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а:

ПАТ «Фідобанк» в своєму позові просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором № 014/3730/3/15682 від 20.05.2008 року в сумі 26 760,06 доларів США- еквівалент в національній валюті по курсу НБУ складає 422 169, 25 грн., а також стягнути пеню в сумі 6 326, 73 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 квітня 2016 року позов ПАТ «Фідобанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 /РНОКПП: НОМЕР_1/ на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором № 014/3730/3/15682 від 20.05.2008 року в сумі 26 760, 06 доларів США, що еквівалентно 422 169 грн. 25 коп., пеню у розмірі 6 326 грн. 73 коп. та 3 654 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Дане рішення представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 оскаржив в апеляційному порядку, подавши 16 травня 2016 року апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Фідобанк» в позовних вимогах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи було встановлено, що ПАТ "Фідобанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Ерсте Банк», що підтверджується копією статуту (а.с.14-15).

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/3730/3/15682. Відповідно до цього договору позичальник отримав кредит в сумі 38000,00 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 19 травня 2018 року, із сплатою 14, 5 % річних (а.с.6-11).

Згідно умов кредитного договору (п.5.2.) повернення відповідачем отриманого кредиту та сплата процентів за користування кредитом, здійснюється щомісячно 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, шляхом внесення грошових коштів, згідно з графіком платежів в Додатку № 1 до кредитного договору.

Відповідно до п. 9.1. кредитного договору, у випадку прострочення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту, чи його частини, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Станом на 15 січня 2015 року за відповідачем заборгованість за кредитом становить 428 495,98 грн., з яких:

- Прострочені нараховані відсотки-1 791,63 доларів США або 28 264,93 грн. по курсу НБУ (1 долар США - 15,776095 грн.).

- Нараховані відсотки за період 15.12.2014 по 15.01.2015 - 303,59 доларів США, або 4 789,46 грн. по курсу НБУ (1 долар США - 15,776095 грн.).

- Борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту по договору - 3 075,90 доларів США або 48 525,69 грн. по курсу НБУ (1 долар США - 15,776095 грн.).

- Залишок строкової заборгованості - 21 588,94 доларів США або 340 589,17 грн. по курсу НБУ (1 долар - 15, 776095 грн.).

- Пеня за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату відсотків, розрахована за період з 16.07.2013 по 15.01.2015 - 6 326,73 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, враховуючи часткове погашення боргу та внесення останнього платежу 24.06.2014 року (а.с.12, 177).

Відповідач не надав суду доказів погашення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що між сторонами виникли кредитні відносини, відповідач отримав кредитні кошти, проте останні не повернув і має заборгованість перед банком.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду в повному обсязі.

Посилання апелянта на те, ПАТ «Фідобанк» не є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк» ґрунтуються на припущеннях останнього і спростовуються матеріалами справи, зокрема, статутом ПАТ «Фідобанк» (т.1 а.с.14-16), передавальним актом, договором про приєднання, що були долучені до матеріалів справи під час апеляційного розгляду. Крім того, як пояснив представник позивача, кредитна справа на сьогодні знаходиться у ПАТ «Фідобанк», Останні платежі ОСОБА_3 вносив на рахунок ПАТ «Фідобанк» і як вбачається із заяв, долучених до справи, позичальник ОСОБА_3 неодноразово звертався саме до позивача із заявами про реструктуризацію заборгованості, тим самим визначаючи право позивача на отримання коштів за кредитним договором.

Сума основної заборгованості за кредитом підтверджується розрахунком, що мається в справі, останній зроблений відповідно до умов кредитного договору. Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтвердив, що всі кошти сплачені позичальником, зараховані банком на погашення заборгованості.

Доводи апелянта про те, що пеня, яку розрахував банк, не передбачена умовами договору, а тому безпідставно стягнута судом, також не можуть бути підставою для скасування рішення. Відповідно до п. 9.1. кредитного договору (т.1 а.с.7) передбачена сплата пені в розмірі 0.1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення. Проте позивач, враховуючи тривалий термін прострочення платежу та діючи в інтересах ОСОБА_3 і з метою зменшення розміру пені застосував іншу формулу обрахування пені, виходячи з облікової ставки НБУ. Те, що обрахований розмір пені значно менший, ніж той, що міг бути обрахований згідно умов договору, не заперечував представник боржника ОСОБА_4

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують.

За таких обставин, коли суд ухвалив рішення з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -