Вирок № 58795847, 04.07.2016, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/548/15-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Черних О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42015180000000076 від 25.03.2015 року

по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, працюючого водієм Острозького КП «Водоканал»,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України,

сторонами кримінального провадження є:

прокурор Микулін В.І.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник адвокат ОСОБА_2

потерпілий ОСОБА_3

представник потерпілого адвокат ОСОБА_4

встановив:

згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 18 березня 2015 року, маючи на меті незаконно збагатитись, заволодівши грошима ОСОБА_3, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи поблизу місця проживання останнього, по вул. Незалежності 1/31 м. Острог Рівненської області, почав висловлювати вимогу передати йому грошові кошти у сумі 3500 доларів США, поєднуючи свої вимоги погрозою насильства над ОСОБА_3

Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 19.03.2015 року приблизно о 17 год. 30 хв. зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_3 та продовжив вимагати грошові кошти в останнього, поєднуючи свої вимоги погрозою насильства над ОСОБА_3

Реально сприймаючи погрози застосування відносно себе та своїх близьких фізичного насильства, як такі, що можуть бути реалізовані, ОСОБА_3 був змушений погодитися на вимогу ОСОБА_1 та зателефонувавши на мобільний телефон останнього приблизно о 12 год. 00 хв. 26.03.2015 року домовився з ним про зустріч в той же день, по місцю свого проживання, а саме в квартирі розташованій за адресою вул. Незалежності 1/31 м. Острог Рівненської області.

Приблизно о 16 год. 00 хв. 26.03.2015 року перебуваючи у своїй квартирі по вул. Незалежності 1/31 м. Острог Рівненської області, всупереч власній волі, ОСОБА_3 передав для ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12000 грн. та 500 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 26.03.2015 року становить 11750 грн., а всього на загальну суму 23750 грн.

Вказані дії стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст.189 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України винним себе не визнав і показав, що з ОСОБА_3 знайомий давно, знав, що він займався мотокросним бізнесом.

У лютому 2013 року до нього звернувся ОСОБА_5 та попросив позичити йому грошові кошти повідомивши, що він тривалий час співпрацював з ОСОБА_3, а саме займались мотокросним бізнесом, тобто закупляли та продавали запчастини до мотоциклів. Однак через деякий час ОСОБА_5 помітив, що ОСОБА_3 почав його обманювати, не розповідав йому про доходи та не надавав йому будь-яких грошей від прибутків, тому ОСОБА_5 хотів припинити будь-які відносини з ОСОБА_3 та забрати усі гроші, які він вже вклав в даний бізнес. ОСОБА_3 сказав йому що самих грошей в наявності немає, однак у нього були на той час два мотоцикли, одного з яких ОСОБА_5 міг забрати, однак доплативши перед цим певну суму коштів, а саме 1500 доларів США, оскільки той мотоцикл, який ОСОБА_5 хотів забрати у ОСОБА_3 коштував близько 4000 доларів.

ОСОБА_5 повідомив, ОСОБА_1 що ще перед тим у 2012 році, він вже позичав ОСОБА_3 900 доларів США, про що той написав відповідну розписку, однак даних грошей він йому не повернув, оскільки запропонував не забирати ці 900 доларів, а вкласти їх у мотокросний бізнес та працювати разом та ділити прибутки порівну, на що ОСОБА_5 погодився, і надав йому ще близько 1000 доларів США для закупівлі запчастин до мотоциклів.

ОСОБА_5 пояснив, що на той час витратив вже близько 2000 доларів США, займаючись разом з ОСОБА_3 спільним бізнесом. Тому за домовленістю з ОСОБА_3, ОСОБА_5 мав доплатити йому ще 1500 доларів США для того щоб забрати один із мотоциклів.

У зв'язку з цим, ОСОБА_5 просив позичити йому 1500 доларів США, сказавши, що поверне дані кошти ОСОБА_3, забере у нього один із мотоциклів, продасть його та відразу ж поверне борги.

Перепозичивши 500 доларів, після чого ОСОБА_1 доклав ще своїх 500 доларів США, які 23.02.2013 року позичив ОСОБА_5, про що той написав відповідну розписку, за якою він позичив йому гроші на термін 1 рік. Через деякий час ОСОБА_5, розповів йому що після того як він позичив 1000 доларів та ще у когось із своїх знайомих 500 доларів, та передав ОСОБА_3 усі 1500 доларів США, ОСОБА_3 пропав на декілька місяців та перестав відповідати на телефонні дзвінки.

У подальшому , зазначає, що він періодично звертався до ОСОБА_5 з приводу повернення йому грошових коштів. Весною 2014 року ОСОБА_5 додзвонився до ОСОБА_3 та почав вимагати повернення йому грошових коштів або мотоцикла, на що ОСОБА_3 заспокоював його, повідомлявши, що мотоцикл є в м. Рівне, і він його з дня на день привезе, і передасть його йому. ОСОБА_3 неодноразово назначав зустріч ОСОБА_5 А, під час якої мав передати йому мотоцикл, однак, на зустрічі він не приходив, мотоцикл йому не передавав, змінював свій номер телефону і знову пропадав на деякий час.У січні чи в лютому 2015 року ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_3 продав невідомим людям мотоцикла, якого він мав повернути йому в рахунок відшкодування грошових коштів.

У березні 2015 року ОСОБА_1 вирішив самостійно звернутись до ОСОБА_3 щодо повернення ним грошових коштів.Зателефонувавши до ОСОБА_3 та зустрівшись з ним, він повідомив йому, щоб той повернув грошові кошти, які він винен ОСОБА_5, оскільки частина з цих грошових коштів належить особисто йому, а частина іншим людям. ОСОБА_3 повідомив, що він знає про свої борги та зобов'язався їх повернути, найближчим часом, однак посилаючись на те, що у нього на той час не було грошей, він попросив зачекати один-два дні. Після цього, ОСОБА_3 знову пропав на деякий час та виїхав з м. Острога. Будь-якого зв'язку з ним не було.

Через деякий час ОСОБА_3 сам особисто зателефонував та почав розповідати, що він боїться що з ним будуть розбиратись, також повідомив, що він якусь частину грошей вже має, а решту буде шукати, крім того він почав говорити, що винен значно меншу суму, а саме 1200 доларів США, а також знову попросив ще трохи почекати, на що він запропонував йому зустрітись з людьми яким він винен грошові кошти, з метою з'ясування розміру боргових зобов'язань, а також строків їх повернення.

Вказує, що жодних погроз щодо застосування будь-якого насильства до нього особисто чи до його близьких, не висловлював, гарантував ОСОБА_3 безпеку під час зустрічі з людьми, яким ОСОБА_3 винен гроші. В подальшому ОСОБА_3 періодично виходив на зв'язок та постійно відтягував час, мотивуючи це тим, що він шукає грошові кошти. З метою уникнення від повернення своїх боргів, ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів з приводу того, що нібито він, з незрозумілих причин вимагає у нього грошові кошти. Крім того, ОСОБА_3 у своїй заяві безпідставно стверджував, що він погрожує йому та його рідним фізичною розправою, а також знищенням всього його майна.

Зазначає, що 26.03.2015 року ОСОБА_3 сам зателефонував до нього та сказав приїхати до нього додому, де він поверне грошові кошти. В той час він разом з ОСОБА_6 разом були в місті.

Близько 16 години, коли він приїхав до ОСОБА_3 додому той сказав, що усієї суми грошей не має, а є лише 500 доларів США та 12 000 грн., після чого перерахувавши гроші, передав їх йому. Він поклав дані гроші в гаманець та кишеню штанів, після чого вийшов з квартири.

Коли виходив із квартири його було затримано працівниками ВВБ УМВС України в Рівненській області. Декілька працівників міліції повалили його на землю, заламали руки за спиною та наділи наручники. В цей час він відчув як з кишені штанів, хтось з працівників міліції, дістав його гаманець з грошима, однак хто саме це був він не бачив, оскільки лежав обличчям до землі. Після цього, до місця де його було затримано, також привели ОСОБА_6, який також перебував у наручниках.

Після цього, приблизно через 10 хвилин з моменту їхнього затримання, слідчим прокуратури розпочався огляд місця події, який проводився із застосуванням відеозйомки. В ході огляду, під час особистого обшуку ОСОБА_6, коли він діставав усе з своїх кишень, та засунувши руку в ліву кишеню своєї куртки, дістав звідти його гаманець та відразу ж сказав слідчому, що це не його гаманець і йому його підкинули працівники міліції, які його затримували. Він відразу ж це сказав на відеокамеру, однак ніхто на це ніяк не відреагував.

Під час огляду він неодноразово просив слідчого прокуратури роз'яснити на підставі чого їх затримали, просив роз'яснити права, неодноразово хотів зателефонувати, щоб повідомити своїм рідним про затримання, вимагав забезпечити його право на адвоката, однак ніхто на це ніяк не реагував, ніхто нічого не роз'яснював, та можливості зателефонувати не надали.

Після цього у нього та ОСОБА_6 зробили змиви з рук, вилучили особисті речі, посадили в автомобілі та повезли в м. Рівне.

Вказує, що ні 21, ні 22, ні 24 березня 2015 року, до квартири ОСОБА_3 за адресою м. Острог, вул. Незалежності, 1/31, не підходив та у двері не стукав, а тим більше дверей не вибивав. У даній квартирі був лише 26.03.2015 року, коли його запросив ОСОБА_3 щоб віддати гроші, які він був винен.

Зазначає, що незважаючи на те, що до березня 2015 року працював помічником оперативного чергового, чергової частини, штабу ОСОБА_7 УМВС України в Рівненській області, у відносинах з ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій з використанням свого службового становища, не погрожував ні ОСОБА_3, ні членам його родини, ні заподіянням будь-яких тілесних ушкоджень, ні вбивством, ні пошкодженням майна, яке належить ОСОБА_3 або його близьким.

Цивільний позов не визнав. Відповідати на запитання відмовився.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 18.03.2015 року до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що необхідно зустрітися, оскільки вказана зустріч має відбутися виключно у його інтересах. Коли відбулася розмова ОСОБА_1 повідомив йому щоб він до завтрашнього дня, а саме до 17 години 30 хвилин передав грошові кошти у сумі 3500 доларів США. Зазначав, що раніше позичив у громадянина ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 900 доларів США. У подальшому віддав ОСОБА_5 500 доларів США, а 400 доларів США залишився винен. Під час розмов ОСОБА_1 йому нічого конкретно не повідомив, сказав, що він винен гроші людям, але тепер ці гроші має віддати йому. Крім того, суму ОСОБА_1 назвав у 3500 доларів США. Під час вказаної розмови ОСОБА_1 неодноразово говорив, що він має віддати йому вказану суму грошових коштів, і погрожував розправою.

19.03.2015 року, у вказаний ОСОБА_1 час об 17 год. 30 хв., останній зателефонував йому на мобільний телефон та сказав, що його «чекають люди». Під час цього, потерпілий вимкнув мобільний телефон.

Близько 21 години йому на мобільний телефон зателефонувала дружина та повідомила, що у їх квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вибивають вхідні двері. В подальшому він звернувся до працівників відділу внутрішньої безпеки УМВС України в Рівненській області із заявою про вимагання ОСОБА_1 у нього грошових коштів. За його заявою прокуратурою Рівненської області було зареєстровано кримінальне провадження.

Він домовився із ОСОБА_1 про зустріч під час якої мав передати останньому грошові кошти. У той же день, ОСОБА_1 приїхав до нього за місцем проживання, під час розмови він перерахував грошові кошти та передав їх ОСОБА_1, який у подальшому також перерахував їх. Потім ОСОБА_1 пішов на балкон його квартири.

У подальшому працівниками міліції у дворі будинку був затриманий ОСОБА_1 та ОСОБА_6

Потерпілий пояснив, що він дійсно був винен ОСОБА_5 грошові кошти, розписку написав, 500 дол. США повернув ОСОБА_5 протягом тижня, на інші 400 дол. США віддав мопед. Зазначив, що ОСОБА_1 погрожував фізичним насильством членам сім'ї, тому що він говорив, що всі постраждають, якщо він втече, дістануть усіх.

Вказував, що кошти, що передавались ОСОБА_1, йому дали працівники ВВБ, що після того як ОСОБА_1 до нього подзвонив перший раз, то з того дня і до моменту його затримання він у місті не був взагалі. Уточнив, що коли ОСОБА_1 прийшов до нього за грошима, то він їх перерахував перед камерою.

Зазначає, що йому відомо, що ОСОБА_1 працював в міліції "серйозним" міліціонером, що входило в його службові або функціональні обов'язки йому не відомо. Раніше з ОСОБА_1 як з працівником міліції у нього будь-яких правовідносин не виникало. Ініціатором першої їхньої зустрічі був ОСОБА_1 Пояснити чи їхня зустріч з ОСОБА_1 була як із знайомим, чи як з працівником міліції, тобто у зв'язку з виконанням ОСОБА_1 якихось своїх службових обов'язків, ОСОБА_3 не зміг.

Пояснював, що фіксацію розмов з ОСОБА_1 почав з того часу, коли він звернувся до відділу внутрішньої безпеки, разом з слідчими відділу внутрішньої безпеки він почав записувати, за їхньої присутності та з їхніми диктофонами, собі писав.

Працівникам ВВБ до заяви він долучив свої свідчення та їхній диктофон. На запитання який саме диктофон він долучив до протоколу допиту його як свідка від 25.03.2015 року, який проводив слідчий прокуратури, чіткої відповіді не надав.

Потерпілий ОСОБА_3 спочатку відмовився відповідати кому належать кошти, що вилучались у ОСОБА_1 В подальшому сказав, що ці кошти дали йому працівники ВВБ. Потім сказав, що це він надав гроші для працівників ВВБ, які після того як їх помітили, повернули йому назад для подальшої передачі.

Пояснював, що у нього немає жодних боргових зобов'язань, однак підтвердив, що в ОСОБА_7 районному суді перебувала цивільна справа про стягнення з нього боргу за позовом ОСОБА_5 Будь-яких коштів він нікому не винен.

З приводу "вибивання" йому дверей, уточнив, що це було 22.03.2015 року, але його тоді не було вдома.В квартирі була жінка і дитина.

Не погодився зі зміною обвинувачення в суді вказує, що підтримує обвинувачення за ч.2 ст.189 КК, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин будучи працівником правоохоронного органу, з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Потерпілим ОСОБА_3 подано позовну заяву, в якій він вказує, що злочином йому було завдано моральної шкоди, яка була повязана з його моральними переживаннями, оскільки було принижено його честь та гідність. Моральну шкоду оцінює в 40 тис. грн.В судовому засіданні позов підтримав, зазначає, що злякався за життя своє та своєї сімї, зазначає, що моральну шкоду йому так і не було відшкодовано. Просив позов задовольнити.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що в кінці березня 2015 року, вона йшла з Рівненського гуманітарного університету, де навчається по вул. Остафова в напрямку до вул. Соборної, її зустріли працівники міліції та запропонували бути понятою у справі, на що вона погодилась. Далі вони поїхали у відділок міліції, де вони їй пояснили, що буде відбуватись затримання особи, при затриманні були помічені купюри, не пам'ятає точної суми, однак пам'ятає що були гривні і були долари, які були помічені спеціальним маркером з ініціалами даної служби. Після цього вони підписали певні документи, і поїхали на затримання в м. Острог.

Коли приїхали в м. Острог, вона вже була свідком того як затримали обвинуваченого та ще одну особу, прізвища якого не пам'ятає. У одного з них було виявлено гаманець із даними купюрами, вже поміченими. Крім того, там було вилучено деякі речі, це куртка, мобільні телефони, та ще якісь речі, які були в кишені підсудного, точно вона не пам'ятає. Далі вони підписували відповідні документи.

ОСОБА_8 пояснила, в Острозі вони були приблизно о 3 чи 4 годині дня. Безпосередньо вона вже бачила як у дворі жилого будинку в м. Острог, біля гаража було затримання, тобто працівники міліції в цивільному одязі затримували двох осіб. В одного із затриманих, точно не пам'ятає в кого, був вилучений гаманець. Гаманець був коричневого кольору, з нього вилучались гривні та долари. Наскільки пригадує там було 12500 гривень, купюрами по 500 грн. та долари. Після цього був обшук обвинуваченого та його знайомого. В їхніх кишенях знаходили ще дрібні купюри, мобільні телефони, куртку вилучили. Також перевіряли на наявність ультрафіолетового світіння на одязі. Після цього складався протокол. Грошові кошти ультрафіолетом освічувались та було видно світіння ініціалів даної служби. Затримані говорили що ці гроші їм підкинули, що це не їхній гаманець і вони цього не брали. Після цього складався протокол, який вона підписувала. Другий понятий також увесь час був присутній, так само як і вона.

Пояснила, що не був присутній потерпілий під час всього цього процесу. Звідки взялись грошові кошти, їй це не повідомляли. Вона вже бачила лише викладені купюри даними номіналами, в такій то кількості. Протокол помічення грошей складався, вона його перечитувала, після чого підписала, пояснити, чому згідно протоколу помічення грошових коштів був присутній потерпілий, а в своїх показах стверджувала, що потерпілого не було, повідомила, що вона не пам'ятає чи був потерпілий ОСОБА_3 під час помічення грошей.

Повідомила, що їй роз'яснювали права та обов'язки понятого, зауважень з її сторони до протоколу огляду не було, тому що вона його перечитувала і все було складено з її слів.

Пояснила, що не звертала увагу в протоколі, щодо того що ОСОБА_6 говорив, що йому підкинули гаманець, бо бачила, що йому не підкидали цей гаманець, тому що його знайшли в його одязі. Уточнила, що коли вона прийшла на місце події, то обвинувачений та його товариш були уже затримані, і після того як з'явилися поняті, вже відбувався огляд. Сам процес затримання ОСОБА_6 та затримання ОСОБА_1 вона не бачила. Хто проводив огляд місця події на даний час їй не відомо. Змиви з рук ОСОБА_1 та ОСОБА_6 робились. Чи пред'являлась постанова перед проведенням змивів (освідування), вона не пам'ятає. Зазначила, що курточка ОСОБА_6 вилучалась добровільно. Самі бирки, за допомогою яких опечатувались вилучені речі підписувались в кінці огляду місця події. Зазначила, що при ній робились змиви з рук цих двох людей. Вказує, що коли вилучались речі та кошти вона особисто підписувала усі бирки. Зазначила, що застосовувався відеозапис при затриманні і вона особисто була при цьому присутня.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що в березні 2015 року в ввечері почула сильний грюкіт в двері. Подивившись хто це, подзвонила своєму цивільному чоловікові ОСОБА_3 і сказала про це. Точної дати, коли незнайома особа приходила до квартири вона назвати не змогла, однак повідомила, що це було ввечері, після 20 години. Де на той момент знаходився ОСОБА_3 їй відомо не було. Чоловік, який стукав у двері не кричав, нічого не говорив, він просто був нервовий, смикався та курив цигарку. Вона не відкрила та почала дзвонити до ОСОБА_3 З приводу того, що це був саме ОСОБА_1, вона пояснила, що вона бачила його уже на відеозйомці, коли його "брали". Побачила його обличчя і згадала, що це саме він був під дверима. Біля дверей він знаходився близько 3 хв. З приводу того, що ОСОБА_1 вимагав гроші у ОСОБА_3, їй відомо лише з його слів. Про борги ОСОБА_3 їй нічого не відомо. Квартира на проспекті Незалежності,31 і автомобіль належать їй.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 він знає давно. Приблизно 24.03.2015 року ОСОБА_1 зателефонував йому та запропонував зустрітись. ОСОБА_1 повідомив йому, що у нього є справи до ОСОБА_3 на прізвисько "Біча". Він особисто також знайомий з ОСОБА_3, знає, що він займається мотоциклами. ОСОБА_1 попросив його, щоб він написав повідомлення про те, що ніби то він у нього хоче купити мотоцикла. Він написав повідомлення, однак ОСОБА_3 не відповідав.

26.03.2015 року йому знову зателефонував ОСОБА_1 та запропонував зустрітись. ОСОБА_1 заїхав за ним через 30 хв. Після цього ОСОБА_6 пішов в перукарню. ОСОБА_1 сказав, що йому потрібно кудись відійти, куди саме він йому не повідомив.

Вийшовши з перукарні, він зателефонував ОСОБА_1 та запитав де він,на що ОСОБА_1 відповів, що він зараз підійде та вони домовились зустрітись неподалік гаражів, поблизу поліклініки. Коли він йшов до місця їхньої зустрічі, до нього підбігли двоє невідомих йому чоловіків та почали його бити. Між ними розпочалась бійка, його повалили на землю та заламали руки. Після цього він відчув, як йому в ліву кишеню щось поклали. В подальшому він зрозумів що це був гаманець. Його повели до гаражів, де лежав ОСОБА_1 в наручниках, після чого слідчий прокуратури проводив відеозйомку їхнього затримання.

У подальшому, коли його оглядали та він діставав всі речі з кишені, він говорив слідчому прокуратури, що йому гаманець підкинули працівники міліції, однак він на це ніяк не реагував. Також у нього забрали курточку та мобільний телефон, які не повернули.

Вказує, що потім їх повезли в м.Рівне в прокуратуру, де слідчий прокуратури написав протокол допиту його як свідка, і сказав йому щоб він його підписав, якщо він хоче поїхати додому. Він його підписав не читаючи, після чого слідчий його відпустив і він поїхав додому, а ОСОБА_1 залишився там. З приводу вимагання ОСОБА_1 грошей у ОСОБА_3 йому нічого не відомо. Йому взагалі не відомо які між ними були справи.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що слідчий не попереджав його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Ніякого гаманця ОСОБА_1 з балкону йому не викидав.

З приводу оголошених за клопотанням прокурора у судовому засіданні протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 26.03.2015 року (т.1 а.с.54-57), в частині отримання ним коштів від ОСОБА_1, ОСОБА_6 ствердно заявив, що він таких свідчень не давав. Сам протокол допиту він не читав. Також повідомив, що дії слідчого він не оскаржував, він просто підписав протокол та пішов додому, але таких показань він точно не давав.

Пояснив, що під час його затримання він перебував у наручниках. Чому він перебував у наручниках йому не повідомили як і за що його затримали. Під час огляду у нього вилучили куртку, мобільний телефон, ключі та гроші, куртку до цього часу ще не повернули.

Свідок ОСОБА_5 в суді показав, що він мав з ОСОБА_3 товарно- грошові відносини, займалися мотокросним бізнесом, купували запчастини до мотоцикла. На початку 2012 року він позичив ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 900 доларів США, на закупівлю запчастин. Ним була надана розписка на цю суму, де він зобов'язувався повернути кошти до 19.03.2012 року.

ОСОБА_3 запропонував йому повернути ці кошти або вкласти їх далі в закупівлю запчастин до мототехніки, на що він погодився, після чого у них почалася співпраця.

Через деякий час він запідозрив нещирість ОСОБА_3, в тому, що він йому не розповідав про всі прибутки, після чого він захотів щоб ОСОБА_3 повернув йому його кошти, які він йому дав. А він в свою чергу запропонував йому мотоцикл в рахунок погашення боргу. Однак потрібно було ще доплатити деяку суму, а у нього її не було, тому він позичив 1000 доларів США в ОСОБА_1, після чого написав йому боргову розписку і зобов'язувався повернути кошти через 1 рік.

ОСОБА_5 пояснив, що загальна сума грошей, які він надав ОСОБА_3 становить близько 3500 доларів США, з яких 1000 доларів США він позичив у ОСОБА_1 Гроші в ОСОБА_1 він позичав для того, щоб купити мотоцикл у ОСОБА_3 і повернути усі свої кошти. Позичені в ОСОБА_1 кошти він передав ОСОБА_3 Мотоцикл на той час коштував близько 4000 доларів, а він йому передав приблизно 3500 доларів та хотів забрати мотоцикл за 4000доларів США. Із загальної суми грошей в розмірі 3500 доларів, ОСОБА_3 написав розписку на суму в розмірі 900 доларів. Вказує, що ОСОБА_3 не повернув ні грошей, ні мотоцикла. Крім того, повідомив що в провадженні Острозького районного суду перебувала цивільна справа за його позовом до ОСОБА_3 про повернення грошей. Це позов з приводу цієї розписки.

Пояснював, що з приводу позичених коштів він раніше не звертався до суду, бо сам звертався до ОСОБА_3, приходив до нього часто додому, дзвонив йому, не міг додзвонитись, оскільки він міняв номери телефонів. ОСОБА_3 декілька разів відповідав йому на дзвінки, казав все добре, мотоцикл є, декілька разів призначав зустрічі, на які не приходив.

Зазначає, що ОСОБА_1 він просто розповів про цю ситуацію, що гроші він передав ОСОБА_3, а також ОСОБА_1 просив його повернути йому гроші, тому він сказав ОСОБА_1, що коли ОСОБА_3 віддасть йому мотоцикл, він його продасть та поверне гроші ОСОБА_1 ОСОБА_3 може охарактеризувати як хитру людину. Мотоцикла він бачив на той час, він ще ремонтувався, і коли віддавав ОСОБА_3 гроші, він уявити собі не міг, що не зможе його потім забрати.

Пояснив, що він звертався в ОСОБА_7 УМВС України в Рівненській області із заявою про те, що ОСОБА_3 не повертає йому грошові кошти. В заяві він вказував суму в розмірі близько 3-3,5 тис. доларів США. Коли він почув, що ОСОБА_1затримали, він зрозумів, що необхідно йти в міліцію, оскільки далі тягнути вже немає куди. І можливо при написанні заяви не зміг зазначити чіткої суми коштів, які ОСОБА_3 йому винен. Розписки від ОСОБА_3 про те, що він отримав від нього 3500 доларів США немає. Також підтвердив, що він неодноразово звертався до ОСОБА_3 з претензіями з приводу повернення грошових коштів ще до 26.03.2015 року, тобто до моменту затримання ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що йому відомо, що його брат ОСОБА_5, орієнтовно у 2013 році позичав у ОСОБА_1 1000 доларів США для того, щоб купити в ОСОБА_3 мотоцикл. Також відомо, що він ще десь шукав гроші, оскільки загальна сума, яку він передав ОСОБА_3 становить близько 3500 доларів США. Також йому відомо, що ОСОБА_3 в свою чергу мотоцикл для його брата ОСОБА_5 не віддав.

З приводу загального обсягу боргу ОСОБА_3 повідомив, що є розписка на 900 доларів, а зі слів свого брата сума боргу - 3500 доларів. З приводу боргових зобов'язань між ОСОБА_3 та його братом ОСОБА_11 також відомо ОСОБА_12, який допомагав їм та ремонтував мототехніку. Зазначив, що ОСОБА_3 взагалі нічого не повернув, ні грошей, ні мотоцикла.

Пояснив, що особисто був присутній під час написання розписки ОСОБА_3 на 900 доларів. Був присутній він і його брат ОСОБА_5 Розписка писалась у 2012 році.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він старший уповноважений управління внутрішньої безпеки департаменту ВБ НБ. Зазначив, що помічені грошові кошти вручалися ОСОБА_3 Зазначає, що він безпосередньо проводив затримання ОСОБА_1 26.03.2015 року. Зазначає, що він не бачив, щоб хтось підкидав грошові кошти ОСОБА_6, ніяких заяв з цього приводу він не робив. Зазначив, що він приймав участь у огляді місця події 26.03.2015 року. Зазначає, що під час огляду гроші були вилучені в темному гаманці, в якому ще були кредитні картки та квитанції на імя ОСОБА_1 Зазначає, що не памятає чи проводив змиви, вказує, що він як експерт не залучався. Вказує, що всі його дії були обумовлені усною вказівкою слідчого, письмових постанов з цього приводу не виносилось.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він брав участь у поміченні грошових коштів, які потім передавались ОСОБА_3 26.03.2015 року вказані кошти були вилучені у ОСОБА_6, ще в тому гаманці був страховий поліс на імя ОСОБА_1 Вказує, що ОСОБА_3 до своєї заяви долучав диктофон і зазначений диктофон не повертали заявнику. Зазначає, що в протоколі помічення грошових коштів його підпис і підпис понятих. Зазначає, що гроші надавав заявник ОСОБА_3 Вказує, що протокол негласних слідчих дій складались ним, також здійснювався контроль за вчиненням злочину. Зазначає, що не є спеціалістом чи експертом, хоча здійснював відеозйомку протоколу огляду місця події.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що на його розгляді перебувала заява ОСОБА_3 про вчинення правопорушення відносно нього ОСОБА_1 Зазначає, що він вносив відомості в ЄДРР в той же день час не памятає. Зазначає, що жодних слідчих дій до внесення в ЄДРР по цьому провадженні не проводилось. Вказує, що 26.03.2015 року ним проводився огляд місця події двору житлового будинку, де був затриманий після вчинення злочину ОСОБА_1 Зазначає, що при цьому залучалися оперативні працівники ВВБ та поняті. Одному з оперативних працівників було доручена зйомка. Зазначає, що ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.208 КПК України. Не памятає чи розяснювалися при цьому його права та обовязки. Зазначає, що продемонструвати вміст своїх кишень ОСОБА_1 та ОСОБА_6 погодились добровільно. Вказує, що ОСОБА_6 в подальшому був допитаний як свідок інших дій з ним не проводилось. Речі, які були вилучені були опечатані і бирки підписані понятими. Вказати чи виносилась постанова про відібрання експериментальних зразків голосу ОСОБА_1 не зміг.

Зазначає, що ОСОБА_6 ніяких скарг та заяв не робив під час досудового розслідування. Пояснити чому у ОСОБА_3 відбирались зразки голосу, а у ОСОБА_1 - ні пояснити не зміг, лише зазначив, що ОСОБА_1 не співпрацював з слідством.

Пояснити чому до протоколу огляду місця події не додані відеоматеріали не зміг.

З матеріалів кримінального провадження встановлено наступне.

Відповідно до витягу із ЄРДР № 42015180000000076 була зареєстрована заява за ч.2 ст.189 КК України 26.03.2015 року. (а.с.1 т.2)

Позиція захисника, що реєстрація заяви була здійснена після проведення деяких дій по кримінальному провадженні, ні з матеріалів, ні з пояснень учасників провадження не вбачається.

Крім того, згідно з Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України №69 від 17.08.2012 року, реєстр ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі (Розділ I, п.1.3.).

Формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення або виявлених ними самостійно з будь-якого джерела.

Облік кримінальних правопорушень за заявами, повідомленнями, які надійшли прокурору або органу досудового розслідування, або виявленими з інших джерел обставинами, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, здійснюється за дорученням керівника прокуратури або органу досудового розслідування шляхом внесення до Реєстру відомостей, визначених ч. 5 ст. 214 КПК України.

Після внесення та перевірки цих даних керівником прокуратури або органу досудового розслідування у Реєстрі автоматично фіксується дата обліку інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України. При цьому внесення до Єдиного реєстру відомостей щодо правової кваліфікації є обов'язковим.

Відповідно до протоколу виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 26.03.2015 року та ілюстративної таблиці до нього в присутності свідків були помічені та ідентифіковані грошові кошти на суму 500 доларів та 12 тисяч гривень. (а.с.16-26 т.2)

Посилання захисника на те, що зазначений протокол є неналежним і не допустимим доказом з огляду на те, що під час проведення негласних слідчих розшукових дій використовувались грошові кошти заявника, що є порушенням Інструкції від 17.12.2012 №7 п.7.34-7п.40, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються цією ж інструкцією, де зазначені вимоги стосуються лише конкретних оперативних заходів.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.03.2015 року, було оглянуто внутрішній двір багатоповерхового будинку по вул. Незалежності,1 м. Острог . Під час огляду ОСОБА_1 і ОСОБА_6 було запропоновано показати вміст кишень для їхнього огляду. ОСОБА_1 предявлено постанову прокурора про проведення освідування та запропоновано пройти освідування, зроблено змиви з рук ОСОБА_1 і ОСОБА_6, за допомогою люмінесцентної лампи проведено поверхневий огляд одягу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Зазначено, що під час огляду були застосовані технічні засоби - відеокамера JVC моделі «Everio». (т.2 а.с.27-31)

Захисник просить визнати зазначений протокол огляду місця події неналежним і недопустимим доказом, оскільки до протоколу не доданий відеозапис про який зазначено в протоколі, зазначивши і що проведено безпідставний огляд ОСОБА_6, без законних підстав зроблено змиви з рук ОСОБА_6

Суду оригінал відеозапису огляду місця події, не надано, що позбавило суд можливості належним чином дослідити обставини проведення даної слідчої дії, а також оцінити здобуті в ході її проведення усі відомості та факти, з метою надання їм правової оцінки, в першу чергу щодо законності, належності та допустимості усіх доказів, з метою можливості посилання на них в подальшому при ухваленні судового рішення. Тому слід визнати зазначений протокол огляду місця події неналежним і недопустимим доказом по данному кримінальному провадженню.

Відповідно до постанови про освідування особи від 26.03.2015 року, прокурор доручив провести освідування ОСОБА_1 (а.с.32 т.2)

За протоколом про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.03.2015 року було затримано ОСОБА_1 (а. с.42-43 т.2)

Відповідно до протоколу огляду диктофону від 27.03.2015 року було оглянуто цифровий диктофон марки «OLYMPUS VN-8500PC», який надав потерпілий ОСОБА_3 з вмістом аудіо файлів розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.69-70 т.2) Відтворити вміст аудіо файлів на зазначеному диктофоні в судовому засіданні не виявилось можливим через його несправність. Захисник посилається на те, що під час судового розгляду даного кримінального провадження, будучи допитаним потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що він особисто здійснював записи телефонних розмов з обвинуваченим ОСОБА_1 на диктофон, який в подальшому передав стороні обвинувачення і що, ОСОБА_3 не являється уповноваженою особою на здійснення оперативно-розшукової діяльності, тому вказаний доказ не є належним і допустимим, і має бути визнаний судом недопустимим доказом.

Зазначені твердження нічим не спростовуються, тому суд, цифровий диктофон марки «OLYMPUS VN-8500PC», який надав потерпілий ОСОБА_3 з вмістом аудіо файлів розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (вміст аудіо файлів невстановлений), визнає відповідно до ст.ст.84,85,86,91,94 КПК України, неналежними та недопустимим доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.189 ч.1 КК України, з підстави відсутності в них фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд, відповідно до ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, тлумачить припущення, сумніви, що можуть виникати із змісту аудіо файлів що містяться на диктофоні марки «OLYMPUS VN-8500PC», який надав потерпілий ОСОБА_3 щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.189 ч.1 КК України на користь ОСОБА_1

Відповідно до ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Такі вищезазначені протоколи та аудіо записи, які здійснені потерпілим з власної ініціативи, поза меж досудового слідства, яке ще не було розпочато станом на момент здійснення таких записів 25.03.2015 року, неповноважною особою є недопустимими доказами по справі, оскільки рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року у справі № 1-31/2011 року за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою, без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою особою на здійснення такої діяльності.

Визнаватися допустимими і використовуватися як доказив кримінальнійсправіможутьтільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуальногозаконодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Крім цього,суд звертає увагу, що висновки експертів №1377/1378/1379 криміналістичної експертизи відео звукозапису у кримінальному провадженні №42015180000000076, (а.с.22-31 т.3), де використовувався цифровий диктофон марки «OLYMPUS VN-8500PC», висновок № 1380/1381 криміналістичної експертизи відео звукозапису у кримінальному провадженні №42015180000000076, де використовувалася картка пам'яті micro SD ємністю 8 Gb "KINGSTON", (а.с.36-41 т.3), є похідними доказами від доказів, отриманих з порушенням Закону, а згідно практики Європейського суду щодо застосування доктрини «плодів отруєного дерева», визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Відповідно до протоколу про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 26.03.2015 року, заздалегідь помічені грошові кошти в сумі 500 дол. США та 12500 грн. в квартирі ОСОБА_3, ОСОБА_1 перерахував зазначені кошти та поклав їх до свого гаманця, який викинув у вікно ОСОБА_6 (а. с.76-77 т.2)

Згідно протоколу виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 26.03.2015 року, (т.2 а.с.16-26), були помічені та ідентифіковані грошові кошти в розмірі 500 доларів США та 12000 гривень. В той же час, згідно протоколу про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину (т.2 а.с.76-77), зазначено, що було ідентифіковано, а також передано від ОСОБА_3 для ОСОБА_1, та в подальшому вилучено у ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 500 доларів США та 12500 гривень.

Відповідно до протоколу про результати відеоконтролю за особою від 31.03.2015 року, відеоконтроль розпочався о 10 год. закінчено об 11 год. проводився у період з 26.03.2015 року по 26.03.2015 року. (а.с.79 т.2)

Відповідно до протоколу про результати аудіоконтролю за особою від 31.03.2015 року аудіоконтроль розпочався о 11 год. 20 хв. закінчено об 13 год. 20 хв. у період з 26.03.2015 року по 26.03.2015 року. (а.с.80-81 т.2)

Захисник вказував на те, що зазначені протоколи від 31.03.2015 року не є належними допустимими доказами, оскільки безпідставно не надано постанови прокурора про здійснення негласної слідчої дії, що суперечить інструкції про організацію проведення негласних слідчих розшукових дій та ст. 104,105,106 КПК України.

Оцінюючи зазначені докази суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.246 ч.2 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, що передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272, 274 КПК України, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відповідно до частини 6 статті 246 КПК, право проводити негласні слідчі дії надається слідчому, прокурору або за їхніх дорученням співробітникам оперативних підрозділів.

Докази - протоколи розшифрування оперативно-технічних заходів- зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - мобільних терміналів та оперативно-технічного заходу негласного слухового та візуального контролю здійснюються на підставі ст. 260,263,270 КПК України та відповідно до глави 21 КПК України є негласними розшуковими діями, які можуть проводитись в межах кримінального провадження.

Суд оцінюючи зазначені докази виходить з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Надані протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 31.03.2015 року не відповідають вимогам ст. 252 КПК України, оскільки не містять відомостей про осіб залучених до його проведення, зокрема зі змісту протоколу не зрозуміло кому саме слідчий доручав чи не доручав проводити аудіо-. відеофіксацію.

Згідно ч. 3 ст. 252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих дій з додатками не пізніше ніж через 24 години з моменту припинення зазначених негласних слідчих дій передаються прокурору, проте вказані положення кримінально-процесуального закону також не були дотримані, оскільки відеоконтороль за особою був проведений 26.03.2015 року, а протокол, з незрозумілих причин, складено лише 31.03. 2015 року.

Згідно ч. 2,3 ст. 266 КПК України технічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду. Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому цим Кодексом. Проте, в протоколі про результати відеоконтролю за особою від 26.03.2015 року, в якості додатків зазначено лише носій інформації, - картка пам'яті micro SD ємністю 8 Gb "KINGSTON". Тобто жодного посилання на технічні засоби фіксації, що були використані та первинні носії інформації, зазначені протоколи не містять.

Враховуючи активну позицію захисту та повне невизнання вини обвинуваченим,через порушення органами досудового розслідування норм КПК України при проведенні негласних слідчих дій, суд фактично позбавлений можливості перевірити достовірність інформації отриманої при застосуванні технічних засобів. Однак, як вбачається з матеріалів провадження, стороною обвинувачення не були надані суду будь-які дані, які б свідчили про те, що негласна слідча дія, здійснювалася на підставі постанови прокурора.

Ненадання постанови прокурора про здійснення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину, позбавило суд можливості перевірити правомірність дій працівників оперативного підрозділу та потерпілого, оскільки неможливо перевірити коли і ким була винесена постанова та у якому кримінальному провадженні (його найменування та реєстраційний номер; правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України); відносно якої особи проводитиметься негласна слідча дія; початок, тривалість і мету негласної слідчої дії; відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу дію; обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться. Також не можливо перевірити чи були викладені у постанові обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.

Посилання сторони обвинувачення на секретність зазначеного документа є безпідставними.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2., 5.9., 5.10. Інструкції постанова прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього, протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню.

Засекречування таких матеріальних носіїв інформації здійснюється слідчим, прокурором, співробітником уповноваженого оперативного підрозділу, слідчим суддею шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (Розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу грифа секретності.

Після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.

Таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури.

Постанова прокурора про проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину не могла містити будь-яких відомостей, що могли б завдати шкоди національній безпеці України.

Відповідно до ст. 104 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі, який повинен містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Відповідно до ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатки до протоколів повинні бути належним чином упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у вилученні таких додатків.

Згідно із ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Крім того, відповідно до ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів внутрішніх справ здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 06.04.2015 року, була отримана та оглянута особова справа ОСОБА_1 та складено протокол огляду зазначених документів від 06.04.2015 року. (а.с.132-136 т.2)

Відповідно до довідки ПрАТ «Київстар» телекомунікаційні послуги по номеру НОМЕР_1, надаються знеособлено на умовах передплаченого звязку, визначити особу в користуванні якої знаходиться вказаний телефонний номер не має можливості. (а.с.143 т.2)

За протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 06.05.2015 року, було отримано оптичний диск CD-R марки «Аріта» на якому наявна інформація відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 07.04.2015 року з серійним номером ФКА 208064006Во1, реєстраційний номер 6550/3/ КТ від 06.05.2015 року. (а.с.144 т.2)

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 06.05.2015 року, було отримано оптичний диск CD-R марки «Аріта» на якому наявна інформація ТОВ Астеліт відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 07.04.2015 року з надписом 11268. (а.с.153-154 т.2)

За протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 06.05.2015 року, було отримано оптичний диск CD-R марки «Аріта» на якому наявна інформація ПрАТ «Київстар» відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 24.04.2015 року з серійним номером FJA208070600, реєстраційний №6549/3/КТ. (а.с.162-163 т.2)

За вказаними відомостями отримано дані про зєднання абонента НОМЕР_2 з 18 по 26 березня 2015 року.

Відповідно до висновку експерта № 280 від 23.04.2015 року та фототаблицею до нього, на представлених 5 грошових купюрах номіналом по 100 дол. США за серійними номерами, 24 грошових купюрах по 500 грн. виявлено нашарування речовини, яка в УФ променях має люмінесценцію яскравого жовто-зеленого кольору. На представлених всіх 29 грошових купюрах, виявлена речовина, яка в УФ променях має люмінесценцію яскраво-блакитного кольору (у вигляді надпису друкованими літерами «ВВБ» на лицевій стороні кожної з грошових купюр).

На інших обєктах (ватні тампони (змиви з «зовнішньої частини руки ОСОБА_1.», «лівої долоні ОСОБА_1, з зовнішньої частини правої руки ОСОБА_1, правої руки ОСОБА_1, контрольний тампон ОСОБА_1 згідно рукописного тексту на бирках) речовин, які мали б люмінесценцію в УФ випромінюванні не виявлено. Речовина на грошових купюрах має спільну родову належність з речовиною у вигляду нашарувань на аркуші паперу, тампоні зі зразком речовини спецпрепарату «Промінь-1». Речовина виявлена у вигляді напису друкованими літерами ВВБ на лицевій стороні кожної купюри має спільну родову належність з речовиною у вигляді напису ВВБ на аркуші паперу зі зразком речовини люмінесцентного фломастера. (а.с.7-14 т.3)

Відповідно до постанови про відібрання експериментальних зразків голосу від 03.04.2015 року і протоколу відібрання експериментальних зразків голосу від 03.04.2015 року, були відібрані зразки голосу ОСОБА_3 (а.с.15-16 т.3)

Постанова про відібрання експериментальних зразків голосу ОСОБА_1 не виносилась і відповідно протокол не складався, в судовому засіданні був досліджений компакт-диск DVD-R, з зазначенням експериментальними зразками голосу ОСОБА_1О., на якому фактично наявна неповна частина відеозапису огляду місця події, що як зазначалося вище, не можуть бути належними і допустимими доказами для проведення судово-фоноскопічної експертизи.

За копіями розписки ОСОБА_3 від 02.02.2012 року, копією розписки ОСОБА_5 від 23.02.2013 року, між ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_1 існували боргові зобовязання. (а.с.84-85 т.3.)

Оцінивши сукупність доказів, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого не вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 189 КК України, як не знайшла свого підтвердження позиція потерпілого щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 189 КК України. Суб'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 злочину за ч.1 ст.189 КК України передбачає наявність прямого умислу особи на вчинення злочину. Прямий умисел - це усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння, передбачення його суспільно-небезпечних наслідків та бажання їх настання (ст. 24 КК України).

Наявність в діях ОСОБА_1 прямого умислу на вимагання передачі чужого майна - грошових коштів які належать ОСОБА_3, поєднане з погрозою насильства над потерпілим ОСОБА_3О на думку суду не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Судом встановлено, згідно показань, даних потерпілим ОСОБА_3 у судовому засіданні, щодо погроз застосування насильства, останній не зміг чітко, повно та послідовно розповісти про суть даних погроз та в чому вони виражались, а також детально розповісти про обставини, дату та час висловлення даних погроз. Саме твердження, сказане потерпілим ОСОБА_3 загальними фразами про те, що його нібито уб'ють, придушать, притоплять, без зазначення будь-яких деталей даних погроз.

Твердження потерпілого, що ОСОБА_1 діяв, як службова особа з використанням службового становища жодними доказами не підтверджується. Потерпілим не спростовується позиція прокурора про те, що в результаті розгляду справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення злочину, обіймав посаду помічника оперативного чергового, чергової частини штабу ОСОБА_7 (з обслуговування м. Острог та Острозького району) Управління МВС України в Рівненській області. У відповідності до посадової інструкції помічника оперативного чергового, чергової частини та виходячи з положень примітки 1 до ст. 364 КК України, ОСОБА_1 не виконував організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Крім того встановлено, що ОСОБА_1 по відношенню до потерпілого ОСОБА_3 не був наділений жодними службовими чи адміністративними повноваженнями. Також, відповідно до отриманої інформації ОСОБА_1 26.03.2015 року о 08:30 год. здав чергування і, таким чином в подальшому, у продовж дня перебував поза службою, у тому числі поза виконанням службових обовязків помічника оперативного чергового, чергової частини штабу ОСОБА_7

Аналізуючи та оцінюючи поведінку та показання потерпілого ОСОБА_3, його позицію щодо підтримання обвинувачення за ч.2 ст.189 КК України у суді під час розгляду даного кримінального провадження, суд враховує, що він є зацікавленою особою, через наявні у нього боргові зобовязання та намагався дати показання, які були б вигідними йому особисто, тому суд оцінює такі покази потерпілого критично, як намагання за всяку ціну притягнути ОСОБА_1 до відповідальності.

Свідчення ОСОБА_9 дані нею у суді суттєво різняться з тими свідченнями, які вона давала під час досудового розслідування.

Покази свідка ОСОБА_9 суд оцінює критично оскільки вона є цивільною дружиною ОСОБА_3 і звертає увагу на те, що ОСОБА_9 пояснила, що з квартири вона разом з дитиною не переїжджала.

У судовому засіданні ОСОБА_9 стверджує, що через "глазок" дверей квартири вона побачила, що чоловік, як вона потім впізнала, то був ОСОБА_1, який стукав їй у двері, смикався, дьоргався, курив та нервово себе вів, що суперечить показанням, які вона давала під час досудового розслідування. Жодних свідчень щодо того, що ОСОБА_1 лаявся нецензурною лайкою, вибивав двері вона не надала.

Згідно показань свідка ОСОБА_16 її запросили саме працівники ВВБ, що є грубим порушенням ч. 7 ст. 223 КПК України, оскільки відповідно до вказаної норми, такий обов'язок покладається виключно на слідчого або прокурора. Крім того, будь-які письмові доручення слідчого та прокурора про проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, в тому числі й запрошення понятих для участі у проведенні слідчих дій, в порядку ст. 41 КПК України, працівникам ВВБ УМВС України в Рівненській області не надавались та, відповідно, в матеріалах кримінального провадження вказані доручення відсутні.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 не змогла чітко зазначити звідки ж все таки взялись грошові кошти, оскільки коли вона прийшла у кабінет працівників міліції, вони вже були розкладені, крім того вона не змогла підтвердити не тільки присутність потерпілого ОСОБА_3, а й подальше вручення йому помічених грошових коштів, що викликає об'єктивні сумніви в достовірності даних, які зазначені у протоколі помічення грошових коштів - фактичним обставинам проведення даної процесуальної дії.

З показань свідка ОСОБА_8, ОСОБА_17 наданих в судовому засіданні, вбачається, що під час проведення огляду місця події 26.03.2015 року, ОСОБА_1, ОСОБА_6 перебували у кайданках, що вказує на нелюдське відношення або таке, що принижує його гідність, тому і з цих підстав теж та відповідно до ст. 87 КПК України суд визнає протокол огляду місця події від 26.03.2015 року недопустимим доказом.

Детальні та послідовні показання свідка ОСОБА_5, дані ним під час судового розгляду, щодо співпраці з ОСОБА_3, позичання йому грошових коштів та передачу йому ще частини грошей, підтверджують факт боргових зобов'язань ОСОБА_3 перед ним в загальному розмірі близько 3500 доларів США, з яких 1000 доларів належали ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_5 позичив дану суму в ОСОБА_1 та в подальшому передав їх ОСОБА_3 з метою отримання мотоцикла. Зазначене підтверджують рішення Острозького районного суду від 04.01.2016 року, долученого в судовому засіданні до матеріалів справи, встановлено, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою відмовлено за пропуском строку позовної давності.

В цьому рішенні зазначено, що судом встановлено, що на день повернення позики, тобто до 19.03.2012 року, ОСОБА_3 отриманих коштів в сумі 900 доларів США позивачу (ОСОБА_5В.) не повернув. Відповідач (ОСОБА_3О.) належних доказів, які свідчили б про належне виконання ним договору позики не навів, а відтак позовні вимоги ОСОБА_5 є обґрунтованими та оскільки відповідач зобов'язання перед позивачем порушив, то відповідно до вимог ч.1 ст. 1049 ЦК України в позивача виникло право на стягнення з нього боргу.

Разом з тим, з врахуванням вимог ст. 257 ЦК України, строк позовної давності звернення з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу закінчився 19.03.2015 року.

Крім того, даним рішенням спростовується позиція ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо того, що він нікому нічого не винен, або він все всім повернув, про що він неодноразово заявляв в судовому засіданні.

Показання свідка ОСОБА_10, дані ним під час судового розгляду, підтверджують факт співпраці між його братом ОСОБА_11 та ОСОБА_3, підтверджують факт боргових зобов'язань ОСОБА_3 перед його братом в загальному розмірі близько 3500 доларів США, з яких 1000 доларів належали ОСОБА_1, а також підтверджують факт не повернення ОСОБА_3 ні грошей, ні мотоцикла для його брата ОСОБА_5

Суд повторно звертає увагу, що висновки експертів є похідними доказами від доказів, отриманих з порушенням Закону, а згідно практики Європейського суду щодо застосування доктрини «плодів отруєного дерева», визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

За змістом ст. ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об'єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.

При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України, від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції та розділу VIII Конституції України.

Суд вважає, що дані висновки не протирічать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, оскільки остання не виключає необхідності і можливості застосування національного законодавства України, що діє на даний момент і вказаного вище, яке вбачає те, що обов'язково приймається до уваги принцип презумпції невинності, передбачений ст.62 Конституції України, а саме: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенціюта практику Суду як джерело права.

Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об'єм цього обов'язку може змінюватись залежно від природи рішення Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 62 Конституції України та ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпції факту.

У справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду «ОСОБА_10 проти Бельгії № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

На підставі викладеного, всебічно, повно дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд вважає, що доводи обвинувачення не знайшли свого об'єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з порушенням процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, а з урахуванням стабільної позиції ОСОБА_1, про те, що він не вимагав передачі чужого майна, грошових коштів які належать потерпілому ОСОБА_3, не вчиняв погроз насильства над потерпілим, приймаючи до уваги вимоги ст.62 Конституції України, суд вважає, що належних, достатніх та допустимих доказів на спростування його тверджень стороною захисту не було надано, а усі сумніви стосовно доказування вини трактуються на користь обвинуваченого.

Відповідно до ч.2 ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Згідно з вимогами ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.ст. 22,26 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок.

З урахуванням наданих обвинуваченням і досліджених судом доказів, враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонується стороною обвинувачення, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено і судом не здобуто жодних переконливих доказів вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення ч.1 ст.189 КК України, тому суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 необхідно виправдати з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином, враховуючи викладене, слід залишити без розгляду.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд,

ухвалив:

визнати ОСОБА_1 не винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.189 КК України та виправдати його у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, заставу в розмірі 73080 грн., внесену ОСОБА_18 на депозитний рахунок ТУ ДСА у Рівненській області ГУ ДКУ у Рівненській області 37310004000032, МФО 833017, код ЗКПО 26259988 , повернути заставодавцю - ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, за його заявою після вступу вироку в законну силу.

Речові докази: картка пам'яті micro SD ємністю 8 Gb "KINGSTON", 6 дисків CD-R залишити в матеріалах справи.

Диктофон марки «OLYMPUS VN-8500PC», , грошові кошти в розмірі 500 дол. США та 12 тис. грн., повернути потерпілому ОСОБА_3 після вступу вироку в законну силу.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_19