Ухвала суду № 58794355, 06.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/137/2016(м)

263/1168/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Гєрцика Р.В.,

ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Багіровій П.А.,

за участю прокурора Ігнатолі Д.В.,

за участю обвинуваченого ОСОБА_3

та його захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали кримінального провадження № 42014050000000758, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утримання неповнолітню дитину, працюючого старшим слідчим слідчого відділу Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області, майора поліції, військовозобовязаного, раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4? м. Маріуполь, Донецька область,

засуджено за:

- ч.1 ст.364 КК України до 1 року обмеження волі з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з правоохоронною діяльністю строком на 1 рік і 6 місяців зі штрафом 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 4250 грн.;

- ч. 1 ст.366 КК України до штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 3400 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з правоохоронною діяльністю строком на 1 рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначено ОСОБА_3 покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з правоохоронною діяльністю строком на 1 рік і 6 місяців зі штрафом 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 4250 грн.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді 1 року обмеження волі з випробуванням на 1 рік і відповідно до ст.76 КК України покладено наступні обовязки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи в розмірі 1378,02 грн.,

в с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що в червні 2013 року, більш точної дати та часу слідством не встановлено, він, будучи службовою особою, постійно здійснюючи функції представника влади, займаючи посаду старшого слідчого відділення розслідування загально-кримінальних злочинів СВ ОСОБА_6 Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, в інтересах третьої особи ОСОБА_7, всупереч інтересам служби вніс в офіційний документ вимогу про судимість ОСОБА_7 недостовірні дані щодо відсутності судимостей останнього, що завдало істотної шкоди державним інтересам підриву авторитету правоохоронних органів.

Крім того, в червні 2013 року, більш точної дати та часу слідством не встановлено, ОСОБА_3, будучи службовою особою, займаючи посаду старшого слідчого відділення розслідування загально-кримінальних злочинів СВ ОСОБА_6 Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, знаходячись у невстановленому під час слідства місці, діючи умисно, вніс в офіційний документ вимогу про судимість ОСОБА_7 недостовірних даних щодо відсутності судимостей в останнього.

Не погодившись з судовим рішенням, обвинувачений, захисник та прокурор оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник, вирок суду, як незаконним просять скасувати, провадження у справі закрити на підставі відсутності в діях обвинуваченого складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, або призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг посилаються на те, що вина обвинуваченого не доведена, а вирок ґрунтується на припущеннях. Вказують, що суд не досліджував питання про те, чому саме ОСОБА_3, а не інша особа внесла хибні дані про відсутність судимостей. Припущення про те, що ОСОБА_3 мав доступ до спецперевірки не може бути підставою для його обвинувачення, оскільки доступ мали й інші особи. Крім того, судом не досліджувалось питання про те, чи є штамп про відсутність судимості підробленим, чи можна його виготовити на звичайному компютері, або такі штампи маються тільки в секторі інформаційних технологій. Також зазначають, що у справі відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_3 знав про судимості ОСОБА_7, а також те, що штамп у спецперевірці наносив саме обвинувачений.

В апеляційній скарзі прокурора, не оспорюючи кваліфікацію кримінальних правопорушень, посилаючись на неправильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого внаслідок мякості, просить скасувати вирок й ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ч.1 ст.364 КК України у виді 1 року обмеження волі з позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки зі штрафом 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 4250 грн.; ч. 1 ст.366 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 3400 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з правоохоронною діяльністю строком на 1 рік; на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки зі штрафом 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 4250 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що злочин ОСОБА_3 вчинено зухвало, свою провину останній не визнав, а така поведінка обвинуваченого, на його думку, свідчить про його байдужість до вчиненого правопорушення, його впевненість у безкарність. Крім того, вказує, що у вироку не наведено жодної підстави, яка б свідчила про можливість застосування до обвинуваченого вимог, передбачених статтями 75, 76 КК України.

Заслухавши суддю доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_8, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, та просили їх задовольнити в повному обсягу, вирок суду, як незаконний, скасувати, провадження у справі закрити на підставі відсутності в діях обвинуваченого складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, або призначити новий розгляд у суді першої інстанції, прокурора, який, не оспорюючи кваліфікацію кримінальних правопорушень, посилаючись на неправильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого внаслідок мякості, просив скасувати вирок суду першої інстанції й ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ч.1 ст.364 КК України у виді 1 року обмеження волі з позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки зі штрафом 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 4250 грн.; ч. 1 ст.366 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 3400 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з правоохоронною діяльністю строком на 1 рік; а на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки зі штрафом 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 4250 грн., перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3, та його захисника ОСОБА_8, що вирок суду постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального закону, а висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, у справі відсутні докази, що саме обвинувачений ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище слідчого, вніс недостовірні дані про судимість ОСОБА_7 до кримінальної справи по якій він проводив досудове слідство, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст.364, ч. 1 ст. 366 КК України , за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні й детально викладеними у вироку доказами.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчинені інкримінованих йому злочинів передбачених ч. 1 ст.364.ч. 1 ст. 366 КК України не визнав, та пояснив що його стаж роботи на посаді слідчого складає 10 років. У 2013 році він розслідував кримінальне провадження відносно ОСОБА_7, який приходив до нього із захисником ОСОБА_9 Він набирав на компютері дві вимоги про судимість ОСОБА_7, потім передав її секретарю. Ніяких цифр на вимоги про судимість ОСОБА_7 він не писав, вимогу не підробляв. З висновками почеркознавчої експертизи він не згоден. Він печатає запити по шаблону, тому міг залишити в компютері шаблон.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про його непричетність до скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. ст.364.ч. 1 ст. 366 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи і доказам, які були детально досліджені у судовому засіданні.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, яка пояснила, що вона працює на посаді начальника СІТ ОСОБА_6 У червні 2013 року вона займалася видачею вимог про наявність або відсутність судимостей. Вимоги про судимість забирає відділ з секретаріату під підпис. На вимогу про судимість ОСОБА_7 на ІЦ ГУ МВС України в Донецькій області вони не відповідали, оскільки ДІТ МВС України м. Києва надала повню відповідь. Усі дані про судимість ОСОБА_7, а саме 2 вимоги, одна - з відповіддю ДІТ МВС України в м. Києві (на 2 арк.), а друга - без відповіді на ІЦ ГУМВС України були забрані секретарем Яценяк Т.В., номер 1935/463, вказаний на вимозі ІЦ ГУМВС України в Донецькій області, проставлений не її рукою та не рукою працівників СІТ, хоча цей номер повинен ставитися рукою працівника СІТ ОСОБА_6 Будь-яких змін до вимоги про судимість ОСОБА_7 ні вона, ні її працівники не вносили.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вона працює діловодом в канцелярії ОСОБА_6 ММУ ГУ МВС України в Донецькій області та виконує обовязки секретаря слідчого відділу ОСОБА_6 Під вх. № 7289 нею 31 травня 2013 року зареєстровано у журналі дві вимоги про судимість ОСОБА_7 до ДІТ МВС м. Києва та ІЦ ГУ МВС України в Донецькій області, які їй надав слідчий Якін В.В.

Після чого, на кожній вимозі про судимість її рукою проставлений номер реєстрації та дата, а також кутовий штамп та гербова печатка ОСОБА_6 Зазначені вимоги після реєстрації могли бути повернуті слідчому Якіну В.В. тільки нею особисто.

Ці свідчення свідка ОСОБА_11 підтверджуються даними, які містяться в журналі реєстрації СІТ ОСОБА_6 та секретаріату (а.с.135, 140, т.1).

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 23 від 15.01.2015 року цифрові записи у вимозі про судимість на імя ОСОБА_7 «1935/463» виконані ОСОБА_3.

Підпис у довідці - характеристиці від 11.06.2013 року на імя ОСОБА_7 навпроти підпису «Ст. УИМ СУИМ Орджонікідзевського РО МГУ капітан міліції ОСОБА_12А.» виконаний не ОСОБА_13, а іншою особою.

Встановити ким - ОСОБА_3, або іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_13 в характеристиці від 11.06.2013 року на імя ОСОБА_7 навпроти надпису «Ст. УИМ СУИМ Орджонікідзевського РО МГУ капітан міліції ОСОБА_12А.» не є можливим.

Це обумовлено тим, що під час дослідження суттєвих збіжних ознак або розбіжностей, що індивідуалізують підпис, не встановлено. Це обумовлено наступними причинами :

- підпис стислий, складений із штрихів, які виконані конструктивно простими рухами;

- в них відсутні характерні ознаки, які зустрічаються рідко, ідентифікаційна значимість ознак мала.

Як вбачається із висновків технічної експертизи документів № 72 від 21.01.2015 року (т.1, а.с.85-87) надпис на зворотній стороні вимоги про судимість ОСОБА_7 № 4/7289 від 31.05.2013 року «справка № 463- 31052013/14017 орган инициатор проверки ….ул. Киевская д.84 кв. 45, штамп з надписью «ОСК МВД Украины сведениями не располагает ОСОБА_14 03.06.2013, 11:54» виконано електрофотографічним способом на розмножувальній техніці (це може бути і лазерний принтер і копіювально-розмножувальний апарат).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження і, що встановлено судом під час судового слідства, саме слідчий Якін В.В., проводив досудове слідство у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7, і тільки він один мав доступ до всіх матеріалів справи, в тому числі і до проведення дій повязаних з витребуванням характеристики та вимоги про судимість ОСОБА_7, в компютері ОСОБА_3 знайдено файл із запитом на характеристику ОСОБА_7 на імя начальника Орджонікідзевського РВ де вказано, що ОСОБА_7 раніше судима особа, відповідно до висновків технічної експертизи виконано електрофотографічним способом на розмножувальній техніці (це може бути і лазерний принтер і копіювально-розмножувальний апарат (а.с.85-87).

Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_8 про те, що під час досудового та судового слідства не було здобуто доказів причетності, саме обвинуваченого ОСОБА_3, до вчинення інкримінованих йому злочинів, обвинуваченням не надано суду доказів про те, що саме ОСОБА_3, а не інша особа підробила вимогу щодо судимості ОСОБА_7, також у справі відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_3 було відомо про те, що ОСОБА_7 раніше судимий. Припущення про те, що ОСОБА_3 мав доступ до спецперевірки не може бути підставою для його обвинувачення, оскільки доступ мали й інші особи. Вказані доводи колегією суддів до уваги не приймаються.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст.364, ч. 1 ст. 366 КК України , за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні й детально викладеними у вироку.

Тому апеляційні доводи обвинуваченого та його захисника з достатньою повнотою перевірені судом першої інстанції, є безпідставними.

Доводи апеляції прокурора про скасування вироку суду першої інстанції відносно ОСОБА_3 у звязку з мякості призначеного покарання колегією суддів до уваги не приймаються.

Згідно зі статтями 50, 60 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Колегія суддів вважає, що покарання призначене ОСОБА_3 за наслідками розгляду кримінального провадження судом першої інстанції цим вимогам закону відповідає.

Відповідно до вимог ст. 65 УК України, суд при призначенні покарання ОСОБА_3, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого обставини що помякшують та обтяжують покарання.

Так, вироком суду ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.364,ч. 1 ч. 366 КК України, які згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості.

Сам ОСОБА_3, раніше судимості не мав, за місцем роботи характеризується позитивно, є учасником антитерористичної операції, одружений має на утримання неповнолітню дитину.

Тому, на думку колегії суддів, призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через його мякість колегія суддів не вбачає.

За таких обставин апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено.

Будь-які дані, які б свідчили про необ'єктивність, упередженість органів досудового слідства або суду, істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які б перешкоджали або могли б перешкоджати повно і всебічно розглянути справу, у тому числі і ті, про які йде мова в апеляційних скаргах, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2015 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду Донецької області набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

_____ ______ ____

О.В.ОСОБА_15ОСОБА_16ОСОБА_2