Ухвала суду № 58793739, 06.07.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/2089/15-ц

Провадження № 6/265/323/16

У Х В А Л А

06 липня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєва І.М.,

при секретарі Осіпенко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про тимчасове обмеження боржника фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського МУЮ звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, що мешкає в місті Маріуполі по вул. В.Визволителів 88-25, посилаючись на те, що на виконанні в Орджонікідзевському ВДВС Маріупольського МУЮ перебуває виконавче провадження № 48694406, по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/265/1186/15 від 10.08.2015 р. виданий Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23161,49грн. Державним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні 06.10.2015 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. З метою виявлення місця роботи, місця отримання пенсії та належних боржнику розрахункових рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах, зроблено запити до ДПС, ПФУ. Згідно інформації наданої ДПС України боржник доходів не отримує. Згідно відповіді з Управління ПФУ боржник пенсію не отримує, інформація про місце роботи відсутня Державним виконавцем здійснено неодноразові виходи за адресою: вул. В.Визволителів, 88-25, м. Маріуполь. Двері ніхто не відчиняв, боржнику неодноразово залишалися повістки з викликом, але до відділу ДВС ОСОБА_1 жодного разу не зявився. Станом на 24.06.2016 р. боржником не вчинено дій, направлених на виконання виконавчого документу, що свідчить про умисне його невиконання. На підставі переліченого просить суд задовольнити подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Перевіривши матеріали подання, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЗУ «Про виконавче провадження») у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобовязань, покладених на неї судовим рішенням державний виконавець має право у процесі здійснення виконавчого провадження звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Згідно ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ (зі змінами та доповненнями) громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у разі, якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання ним зобовязань.

Крім того, право на свободу пересування та право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, визначається Протоколом №4 до Конвенції про захист прав та основних свобод людини від 04 листопада 1950 року (Конвенцію ратифікованоЗаконом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року), який гарантує деякі права і свободи, що не включені до Конвенції та першого Протоколу до неї (відкритий для підписання 16 вересня 1963 року). Зокрема, ст. 33 Конституції України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР(зі змінами та доповненнями) без суттєвих змін відтворює це конвенційне положення.

Свобода пересування не є абсолютним правом. Вона може бути правомірно обмежена державою, але лише за певних умов: такі обмеження мають бути передбачені національним законом, відповідати критерію необхідності у демократичному суспільстві та слугувати правомірній меті (інтереси національної або громадської безпеки, забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, охорона здоровя або моралі, захист прав і свобод інших осіб). Крім того, п.4 ст.2 Протоколу №4 встановлює, що право на свободу пересування можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, підлягають доведенню державним виконавцем. Задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання". Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

За таких підстав, суд вважає, що подання Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобовязань є не обґрунтованим та в його задоволенні слід відмовити, оскільки свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, гарантується Конституцією України.

Також у справі відсутні будь-які докази про наявність або відсутність у ОСОБА_1 закордонного паспорту, або наявності у компетентних органів заяви боржника про отримання такого, не надано доказів, які б давали підстави вважати, що боржник має намір виїхати за кордон тимчасово або на постійне місце проживання, а також те, що не застосування таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368, 377-1 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: І.М.Міхєєва