Ухвала суду № 58785119, 06.07.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернишов Ю.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року справа №243/3595/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Борисов А.А., за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Бердник Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2016 року у адміністративній справі № 243/3595/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати останнього поновити виплату пенсії позивачу з 01.04.2015 року ( а.с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.01.2006 року він перебуває на обліку у відповідача та йому призначено пенсію відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Фактично отримує пенсію з вересня 2002 року.

З квітня 2015 року йому припинили виплату пенсії, у звязку з чим він звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії. Однак, листом від 14.04.2016 року відповідач відмовив йому у поновленні виплати пенсії посилаючись на те, що в ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» було внесено зміни та передбачено, що призначена пенсія не виплачується , так як він працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

З такими доводами Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивач не згоден, оскільки він працює на посаді провідного спеціаліста юрисконсульта виконавчого комітету Миколаївської міської ради і зазначена посада та умови праці не регламентуються Законом України «Про державну службу», тому застосування наведеного вище закону є безпідставним.

За таких обставин, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року внесено зміни у ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та передбачено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України"Про статус народного депутата України","Про державну службу","Про прокуратуру","Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 911-VIII від 24.12.2015 року внесено зміни в ст. 54 та зазначено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу","Про прокуратуру","Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Позивач є посадовою особою органу місцевого самоврядування. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», передбачено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. Тобто, положення Закону України «Про державну службу», стосовно умов та порядку проходження державної служби, призначення та виплати пенсії, які не суперечать вимогам Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», застосовуються до посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою задовльнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що посада провідного спеціаліста-юрисконсульта виконавчого комітету Миколаївської міської ради, де позивач і праціє по теперешній час, регулюється не Законом України «Про державну службу», а окремим Законом, а саме Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши письмові матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 01.09.2002 року перебуває на обліку у відповідача, як пенсіонер Міністерства внутрішніх справ України, якому призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно довідки від 22.04.2016 року № 449/02-09-14-1 позивач працює на посаді провідного спеціаліста-юрисконсульта виконавчого комітету Миколаївської міської ради з 23.03.2011 року по теперешній час у відповідності до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (а.с. 6).

З 01.04.2015 року позивачу припинена виплата пенсії відповідно до рішення № 1/1-03 від 20.03.2015 року ( а.с. 28).

08.04.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії ( а.с. 26).

Рішенням відповідача від 14.04.2016 року позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії з посиланням на ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», згідно якої тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється діяпункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України","Про державну службу","Про прокуратуру","Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно ст. 1-1 зазначеного Закону, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, Закон № 2262-XII є спеціальним законом, норми якого застосовуються при призначенні пенсії окремим категоріям громадян.

Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року внесено зміни у ст. 54 наведеного Закону та передбачено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України","Про державну службу","Про прокуратуру","Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визначено що у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу"; ''Про прокуратуру"; ''Про судоустрій і статус суддів"; ''Про статус народного депутата України"; ''Про Кабінет Міністрів України"; ''Про судову експертизу"; ''Про Національний банк України"; ''Про службу в органах місцевого самоврядування"; ''Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Аналізуючи зазначені норми, колегія суддів зазначає, що з 1 квітня 2015 року не виплачується пенсія особі, якій призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, якщо вона, станом на 01 квітня 2015 року, працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених спеціальним законом.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 911-VIII від 24.12.2015 року внесено зміни в ст. 54 та зазначено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Статею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету ( ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону до шостої категорії посад, зокрема, відносяться посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працює на посаді провідного спеціаліста- юрисконсульта виконкому Миколаївської міської ради ( а.с. 6) та згідно Розпорядження міського голови Миколаївської міської ради від 23.03.2011 року йому присвоєно 12-ий ранг державного службовця згідно Наказу Головного управління юстиції у Донецькій області № 198 від 28.01.2008 року.

Згідно записів трудової книжки № 5-№ 22 та виписки - послужного списку стаж державної служби складає 22 р. 02 м. 08 дн.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-III (в редакції на момент виникнення спірних відносин, з урахування змін, внесених Законом № 213-VIII) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Згідно п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України "Про державну службу" (п. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону).

Виходячи з наявних в матеріалах справи, позивач в розумінні Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» є посадовою особою місцевого самоврядування, тому на нього розповсюджується дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та дія Закону України «Про державну службу» в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який, як зазначено вище, є спеціальним у даних правовідносинах.

З огляду на те, що до теперішнього часу позивач продовжує проходити службу в органах місцевого самоврядування, відповідач, відмовляючи позивачу у відновленні виплати пенсії, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним пенсійним законодавством України.

З урахування вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання останнього поновити виплату пенсії позивачу з 01.04.2015 року.

Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

Позивачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір, відповідно до Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Закон України Про судовий збір № 3674-VI від 8 липня 2011 року (далі Закон № 3674) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI (в редакції на час звернення позивача з позовною заявою), ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру - 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI (в редакції на час звернення позивача з апеляційною скаргою), ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Зважаючи, що позивачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір, з останнього необхідно стягнути судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2016 року у адміністративній справі № 243/3595/16-а - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (який проживає за адресою: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (рахунок 31211206781059, код ЄДРПОУ 37944338, МФО банку 834016, отримувач Краматор.УК/м.Краматорськ/22030101, банк ГУДКСУ у Донецькій обл., код класифікації доходів бюджету - 22030101, символом звітності 206 з параметром RR (81), призначення платежу «судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), Донецький апеляційний адміністративний суд») судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість) гривень 32 (тридцять дві) копійки.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 06 липня 2016 року.

Головуючий суддя С.В.Жаботинська

Судді І.А.Васильєва

Е.Г.Казначеєв