Рішення № 5878480, 20.07.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2009 р.Справа № 16/81 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 16/81

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Агрофірма "Перспектива", смт. Новгородка Кіровоградської області

про стягнення 20 407,40 грн.,

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 759474 від 22.10.08 р.;

від відповідача - участі не брав

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Агрофірма "Перспектива" лсновної заборгованості в сумі 15 641,60 грн., пені в сумі 2 044,22 грн., 3% річних в розмірі 390,39 грн., інфляційних втрат, що дорівнюють 2 331,19 грн., а також судових витрат.

В судовому засіданні 20.07.09 р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 816,19 грн., 3% річних в сумі 122,46 грн., інфляційні втрати в сумі 849,83 грн. Решту позовних вимог позивач залишає без змін.

Вказаною заявою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог. Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, визначеного ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає зменшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача з урахуванням заяви від 20.07.09 р. (а.с. 37-38).

Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, що засвідчує повідомлення про вручення поштового відправлення № 340704 (а.с. 35), однак відзив не подав, позовні вимоги не заперечив, в судовому засіданні 20.07.09 р. участі не брав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

29.09.08 р. між приватним підприємством "Агрофірма "Перспектива" (далі - Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Підрядник) укладено договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт (далі - Договір, а.с. 9-10).

Відповідно до умов Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов даного Договору роботу, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (п. 1 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору сторони встановили, що для виконання завдання Замовника Підрядник зобов'язується виконати механізовану роботу по оранці, дискуванню зябу згідно попередньо погодженого обсягу робіт. так, дискування має бути здійснено на площі 124,69 га.

Згідно п. 7.1 Договору Підрядник зобов'язується виконати роботу протягом дії даного Договору з правом дострокового виконання.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом після звірення і підрахунку обсягів виконаних робіт.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та дії до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 01.12.08 р. (п. 9.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений круглими печатками Замовника та Підрядника.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини за яким регулюються параграфом 1 Глави 61 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наданого позивачем акту виконаних робіт № 14 від 30.09.08 р. позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, виконавши за завданням Замовника роботу, що полягає в дискуванні 124,69 га на загальну суму 6 857,95 грн. (а.с. 11).

На підтвердження своїх доводів позивачем також надано акт виконаних робіт від 13.10.08 р., що засвідчує виконання Підрядником робіт по дискуванню 232,43 га на загальну суму 12 783,65 грн. (а.с. 12).

Сторони зазначили, що роботи (послуги) були виконані в повному обсязі, претензій по їх виконанню сторони не мають. Вказані акти виконаних робіт підписані представниками сторін, в тому числі й представником Замовника, та скріплені печатками позивача та відповідача.

Враховуючи викладене, позивачем було здійснено роботи по дискуванню на загальну суму 19 641,60 грн.

В розділі 5 Договору сторони обумовили, що винагорода Підрядника за здійснені роботи становить: оранка зябу - 110 грн. за 1 га; дискування 55 грн. за 1 га.

Відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, сплативши згідно прибуткового касового ордеру від 31.03.09 р. - 4 000,00 грн. (а.с. 16).

Оскільки відповідачем заборгованість в сумі 15 641,60 грн. (19641,60 грн. - 4000,00 грн. = 15641 грн.) сплачена не була, позивачем на його адресу направлено претензію № 23 від 22.10.09 р. з проханням у строк до 30.04.09 р. здійснити погашення заборгованості (а.с. 17).

Відповідач на вимогу позивача відповіді не надав, заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов до наступного висновку.

Оскільки роботи по дискуванню 232,43 га на загальну суму 12 783,65 грн., виконані позивачем згідно акту виконаних робіт від 13.10.08 р., не передбачені існуючими між сторонами договірними відносинами, у господарського суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості 12 783,65 грн.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У господарського суду наявні правові підставі для стягнення з відповідача основної заборгованості за виконані роботи в сумі 6 857,95 грн. згідно акту виконаних робіт № 14 від 30.09.08 року.

Однак, враховуючи те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив 15 641,60 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою від 30.06.09 р. (а.с. 28), провадження в частині стягнення 6 857,95 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 816,19 грн. за період з 01.10.08 р. по 30.03.09 р., 3 % річних у розмірі 122,46 грн. та збитки, спричинені інфляцією у розмірі 849,83 грн., виходячи із суми основної заборгованості 6 857,95 грн. та з урахуванням здійсненної відповідачем часткової оплати частини боргу в сумі 4 000,00 грн. (а.с. 39-41).

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 10.2. Договору за порушення строків оплати, передбачених цим договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Розрахунок пені в сумі 816,19 грн., наданий позивачем, є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а отже вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі (а.с. 39).

Враховуючи положення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, нарахування пені мало бути припинено 16.04.06 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 849,83 грн. та 3% річних в сумі 122,46 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Агрофірма "Перспектива" (28200, Кіровоградська область, Новгородківський район, смт. Новгородка, вул. Островського, 14-А, р/р № 26009420228170 в АКБ Укрсоцбанк м. Кіровоград, МФО 32323, код ЄДРПОУ 24712900) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_1, р/р № НОМЕР_2 Філія ВАТ КБ "Надра" м. Кіровоград, МФО 323624, ід. номер НОМЕР_1) пеню в сумі 816,19 грн., 3% річних в сумі 122,46 грн., інфляційні втрати в сумі 849,83 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 46,94 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 71,88 грн.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 12 783,65 грн. відмовити.

Позов в частині стягнення основного боргу в сумі 6 857,95 грн. припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя Л.С. Коротченко