Ухвала суду № 58780409, 30.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/90/2016(м)

266/1418/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

суддів: Свіягіної І.М.,

ОСОБА_1

ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Меркуловій Я.О.,

за участю: прокурора Нікітіної К.О.,

обвинуваченого ОСОБА_3

та його захисника ОСОБА_4,

потерпілої ОСОБА_5

та її представника - адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015050780000207, за апеляційними скаргами представника потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, такого, що раніше судимості не мав, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 «а» кв.48, м. Маріуполь,

засуджено за:

- ч.1 ст.122 КК України до 1 року позбавлення волі;

- ч.1 ст.187 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат, понесених Комунальною установою «Маріупольська міська лікарня № 9» на користь держави на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 1274 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10442,42 грн., моральної шкоди 30000 грн.,

в с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 14 лютого 2015 року приблизно о 19.30 год., знаходячись в АДРЕСА_1 в Приморському районі м. Маріуполя, де перебував у гостях своєї знайомої ОСОБА_5, діючи умисно, з метою спричинення останній тілесних ушкоджень, шляхом підніжки штовхнув останню на підлогу, нахилився над нею, охопивши руками за шию ОСОБА_5 та почав стискати руки шиї останньої, внаслідок чого ОСОБА_5 втрачала свідомість, а коли прийшла до тями, він наніс їй чотири удари кулаками рук та чотири удари ногами по обличчю, після чого протиправні дії ОСОБА_3, направлені на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5, були припинені.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій спричинені: лінійний перелом тіла лівої вилицюватої кості, перелом кісток носа; коммоційний синдром; садна на лобі справа біля росту волосся, у скроневій області, в області правої щоки та на підборідді справа, по передній поверхні лівого колінного суглоба та передній поверхні лівої гомілки; синці на повіках обох очей, на підборідді справа, по передній поверхні шиї справа у верхній та нижній третині, зліва у середній третині, в області тіла грудини, в області обох плечей; крововилив у внутрішній кут склери лівого ока, скола емалі 1, 2, 3 зубів на верхній щелепі справа, які утворились від дії тупих предметів та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоровя на строк більше 21-го дня.

Він же, 14 лютого 2015 року приблизно о 20.00 год., знаходячись у квартирі АДРЕСА_1 в Приморському районі м. Маріуполя, в гостях у своєї знайомої ОСОБА_5, з метою заволодіння майном останньої, з корисливих мотивів, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя відносно ОСОБА_5, на кухні її квартири взяв до рук кухонний ніж, клинок якого приставив до грудей ОСОБА_5, демонструючи таким чином в безпосередній близькості перед ОСОБА_5 та висловив вимоги передачі йому грошей та ювелірних прикрас, і коли воля до спротиву ОСОБА_5 була втрачена, заволодів її майном, а саме: золотим ланцюгом 585 проби вагою 4,7 г вартістю 900 грн. за 1 г на загальну суму 4230 грн., чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Не погодившись із вироком суду, представник потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник потерпілої, не оспорюючи доведеності винності обвинуваченого, посилаючись на неправильність застосування Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості, вирок суду просить скасувати й ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому призначити покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч.1 ст.187 КК України 5 років позбавлення волі.

В обґрунтування доводів вказує, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_3, не в достатній мірі прийняв до уваги конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його суспільну небезпеку, дані, які характеризують особу обвинуваченого, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання.

В апеляційній скарзі обвинувачений вирок суду щодо нього просить змінити: за ч.1 ст.187 КК України - провадження закрити, за ч.1 ст.121 КК України - застосувати вимоги статей 75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. Вважає, що зібраними у справі доказами не була в повній мірі доведена його вина у скоєнні щодо ОСОБА_5 розбійного нападу за ознаками ч.1 ст.187 КК України і не були спростовані його показання про те, що він не скоював вказане кримінальне правопорушення.

Крім того, вважає, що призначене йому покарання за ч.1 ст.122 КК України є явно несправедливим та за своїм розміром не відповідає особі обвинуваченого, який повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, щиросердно покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, публічно попросив вибачення, визнав матеріальну та моральну шкоду, має на утриманні жінку із дитиною, з якими він мешкає, а також матір інваліда 2-ої групи, тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу ОСОБА_5, її представника адвоката ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційної скарги представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6, просили вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_3 призначити покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч.1 ст.187 КК України 5 років позбавлення волі; обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_4, які, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, просили вирок суду щодо ОСОБА_3 змінити: дії обвинуваченого за ч.1 ст.187 КК України перекваліфікувати на ст.186 КК України, до призначеного покарання за сукупністю злочинів застосувати вимоги статей 75,76 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на 2 роки; прокурора Нікітіну К.О., яка відстоювала законність та обґрунтованість прийнятого рішення, просила апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Оскільки сторонами та іншими учасниками кримінального провадження не оспорюються обставини скоєння вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, кваліфікація дій та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3, суд апеляційній інстанції не переглядає судове рішення суду першої інстанції в цій частині на підставі ст.404 КПК України.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні нападу з метою заволодіння майном потерпілої, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу за обставин, викладених у вироку, підтверджена сукупністю доказів, які були досліджені судом і яким суд дав відповідну оцінку у вироку.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_3 фактично заявив, що він відкрито заволодів золотим ланцюжком, який належить потерпілій, тим самим частково визнав свою вину, однак заперечував проти нападу із застосуванням погроз насильства, небезпечного для життя та здоровя відносно ОСОБА_5, демонстрації кухонного ножа.

Таким чином, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 фактично оспорював кваліфікацію своїх дій за ч.1 ст.187 КК України та наполягав на тому, що він відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_5

Доводи апеляції обвинуваченого про недоведеність його вини у заволодінні майном потерпілої, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу, суперечать як фактичним діям обвинуваченого, так і іншим доказам у справі.

Так потерпіла ОСОБА_5 в своїх показаннях пояснювала, що 14 лютого 2015 року приблизно о 20.00 год., ОСОБА_3, знаходячись в гостях у квартирі за місцем її проживання, на кухні помешкання потерпілої взяв до рук кухонний ніж, клинок якого приставив до її грудей, демонструючи таким чином в безпосередній близькості ніж, висловлював вимоги передачі йому грошей та ювелірних прикрас, побоюючись застосування ножа, втративши волю до спротиву, вона віддала обвинуваченому ОСОБА_3 золотий ланцюжок, після чого обвинувачений з викраденим майном покинув її квартиру.

Таким чином потерпіла ОСОБА_5 наполягала на своїх показаннях, та акцентувала свою увагу на тому, що обвинувачений ОСОБА_3, демонструючи ніж та висловлюючи погрозу його застосування, вимагав гроші та ювелірні прикраси, вищевказаним способом, подавивши волю до можливого опору, погрозу вона сприйняла такою, яка може бути реально виконана, у звязку з чим передала йому ювелірну прикрасу.

Доводи апеляції обвинуваченого про те, що показання потерпілої, які вона давала в суді, не можуть бути визнані доказами його вини, не можуть бути визнані обґрунтованими і взяті до уваги з урахуванням того, що показання потерпілої, узгоджуються з іншими доказами у справі.

Так, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 показали, що у складі бригади швидкої медичної допомоги 14 лютого 2015р. виїжджали за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_5, потерпіла ОСОБА_5П потребувала медичної допомоги, була перелякана, пояснила, що її побив знайомий без будь-якої причини, та погрожуючи ножем, заволодів її майно на втік.

У суду першої інстанції не було підстав не прийняти показання потерпілої ОСОБА_5 до уваги, як доказ вини обвинуваченого, оскільки з показань зазначених свідків вбачається, що одразу після вчинення нападу потерпіла перебувала у пригніченому та заляканому стані внаслідок противоправних відносно неї дій та одразу ж повідомила про обставини вчиненого відносно неї злочину, чому суд дав належну оцінку у сукупністю з іншими доказами.

З метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчим за участю потерпілої ОСОБА_5 був проведений слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події.

З протоколу слідчого експерименту від 06 березня 2015р., який був предметом дослідження судом першої інстанції, вбачається, що потерпіла дала аналогічні показання під час досудового слідства, при цьому послідовно та змістовно розповіла та відтворила механізм нанесення ОСОБА_3 їй тілесних ушкоджень та обставини, за яких він заволодів її майном.

Крім цього, під час досудового слідства при проведенні огляду квартири потерпілої ОСОБА_5 був вилучений кухонний ніж загальною довжиною 307 мм., що підтверджується протоколом огляду місця події від 15 лютого 2015р.

Відповідно до протоколу предявлення речей для впізнання від 06 березня 2015р. потерпіла ОСОБА_5 серед предявлених їй кухонних ножів впевнено впізнала ніж, яким 14 лютого 2015 р. погрожував їй ОСОБА_3

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував, що він забрав у потерпілої золотий ланцюжок, який за допомогою свого знайомого ОСОБА_10 здав до ломбарду та отримав гроші.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 в цій частині повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10, який був допитаний в суді першої інстанції та пояснив, що за проханням ОСОБА_3 він здав до ломбарду отриманий він нього золотий ланцюг на свій паспорт та передав виручені гроші, за свою послугу отримав від ОСОБА_3 гроші у сумі 100 грн.

Свідок ОСОБА_10, після вилучення золотого ланцюжка з ломбарду, впізнав саме золотий ланцюг, який йому передав ОСОБА_3 в лютому 2015р., та який він за його проханням здав до ломбарду, що підтверджується протоколом предявлення предмета для впізнання за фотознімками від 10 березня 2015р.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про недоведеність його вини у вчиненні нападу із погрозою застосування фізичного насильства та його версії, що потерпіла добровільно віддала йому золотий ланцюг, та, що він відкрито його викрав суперечать фактичним обставинам справи і вищенаведеним доказам, якими встановлено, що ОСОБА_3 з метою заволодіння майном потерпілої скоїв напад, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровя потерпілої, у звязку з чим суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.187 КК України, підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого чи закриття кримінального провадження в цій частині за недоведеністю його вини колегія суддів не вбачає.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого в частині невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості та доводів апеляційної скарги представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість, колегія суддів вважає, що вони не заслуговують на увагу.

При призначенні виду та розміру покарання суд відповідно до ст.ст.65-67 КК України врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, його наслідки, дані про особу обвинуваченого та обставини, що помякшують та обтяжують покарання, та за сукупністю злочинів призначив остаточне покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Розмір та вид покарання, призначений ОСОБА_3 відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України, та, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових правопорушень.

Підстав для застосування положень ст.ст. 75,76 КК України колегія суддів також не вбачає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2015 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її оголошення.

Судді:

_____ ______ ______

І.М.ОСОБА_11ОСОБА_12ОСОБА_1