Ухвала суду № 58778002, 05.07.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12585/14-ц

н/п 6/640/198/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2016 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові подання головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮХО ОСОБА_1 про вирішення питання про примусове проникнення до житлового приміщення боржника, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло подання головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮХО про вирішення питання про примусове входження до житлового приміщення боржника ОСОБА_2 Тхі Зуєн, в якому зазначається, що на виконанні до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮХО надійшло доручення Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства Юстиції України № 48062079-292/20-1 щодо перевірки майнового стану боржника ОСОБА_2 Тхі Зуєн по примусовому виконанню виконавчого документу № 640/12585/14-ц від 20.03.2015 року виданого Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 Тхі Зуєн на користь ПАТ «Альфа-Банк» за договором № 800003617 від 11.04.2008 року заборгованість станом на 14.07.2014 року у розмірі 31157461,99 грн. 06.05.2016 року та 26.05.2016 року державним виконавцем було здійснено вихід за адресою боржника: м. Харків, бульвар Садовий, 23 в результаті якого боржником та його сімєю добровільно доступ до місця проживання для встановлення майнового стану боржника надано не було, чим боржник перешкоджає проведенню виконавчих дій.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що подання про примусове проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_2 Тхі Зуєн задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі №4-рп/2011 від 31.05.2011 р. щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 ЦПК України у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 роз'яснено, що Конституція України проголосила Україну правовою державою (стаття 1). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Конституції України). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону України).

Кожному гарантується недоторканність житла, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (частини перша, друга статті 30 Конституції України).

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага. В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (частина перша статті 55 Основного Закону України, стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно до п.4 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право безперешкодно входити до приміщень та сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку.

Суду не надано доказів, що державним виконавцем було вжито всіх можливих заходів примусового характеру, спрямовані на повне, фактичне та своєчасне виконання рішення суду, зокрема проведена перевірка майнового стану боржника ОСОБА_2 Тхі Зуєн, витребувана інформації та документи, визначені в дорученні № 48062079-292/20-1.

А також не доведено, що ОСОБА_2 Тхі Зуєн відомо про відкриття виконавчого провадження, що він умисно ухиляється від виконання рішення суду та навмисно чинить перешкоди при проведенні виконавчих дій.

У відповідності до ч.1 ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Згідно ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні, інші заходи, передбачені рішенням.

Примусове входження до житла не є першочерговим заходом примусового виконання рішення суду.

З наданих до подання документів вбачається, що ОСОБА_2 Тхі Зуєн належить будинок та земельна ділянка по бульвару Садовому, 23 в м. Харкові, однак доказів того, що на будинок та земельну ділянку за адресою: м. Харків, бульвар Садовий, 23, що належить ОСОБА_2 Тхі Зуєн звернуто стягнення в межах суми боргу, або неможливість вирішення питання про реалізацію нерухомого майна, що належить боржникові головним державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_1 не надано.

Таким чином, достатні правові підстави для примусового проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_2 Тхі Зуєн суду не доведено, тому подання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 376 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮХО ОСОБА_1 про вирішення питання про примусове проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_2 Тхі Зуєн відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в пятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ