Постанова № 58771519, 30.06.2016, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/702/16-а

Провадження № 2-а/147/22/16

ПОСТАНОВА

іменем України

30.06.2016 року Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошин І.А.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тростянець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Тростянецькому районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року на підставі довідки № 18/176 від 02.06.2016, виданої прокуратурою Вінницької області відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати позивача. Свої вимоги мотивує тим, що з 05 липня 2002 року він перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області і отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90 % від розміру його місячної заробітної плати на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Постановою КМУ від 09.12.2015 року було затверджено нові схеми посадових окладів працівникам органів прокуратури. 02.06.2016 року позивач звернувся до управління з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до закону, який діяв на час призначення пенсії, але з урахуванням розміру заробітної плати визначеної у довідці, виданої прокуратурою Вінницької області № 18/176 від 02.06.2016 року вважає, що відповідачем незаконно було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, що грубо порушує його права і законні інтереси.

В судове засідання позивач не з`явився, однак надав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутності, уточнені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про слухання справи у його відсутність та заперечення. Своє заперечення обгрунтував тим, що позивач неодноразово звертався за перерахунком пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам прокуратури. Позивачу здійснено перерахунок пенсії щоразу згідно поданої ним заяви та відповідно до чинного на момент здійснення перерахунку законодавства. Стосовно останнього звернення йому було відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до п.5 Закону України від 02.03.2015 року №213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Крім того зазначили, що згідно із п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889 «Про державну службу» від 10.12.2015 року закон №3723(«Про державну службу» від 16.12.1993), крім статті 37, що застосовується для осіб, зазначених у п.10,12 Закону 889, визнано такими, що втратили чинність. Тому вважає, що проводити перерахунок пенсії на даний час позивачу підстав немає, та просили відмовити у позові.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області з 05.07.2002 року та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90 % від чинної на той час його заробітної плати на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Станом на 01.02.2016 року його загальний трудовий стаж становить 33 роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» було затверджено нові схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

У зв'язку з цим, 02.06.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі з заявою про перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції чинній на час призначення пенсії у розмірі 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Вінницької області від 02.06.2016 року №18/176 (а.с.41).

За результатами розгляду заяви, згідно листа управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницькій області № 21/Г-З від 06.06.2016 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на п.5 Закону України від 02.03.2015 року №213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». (а.с.40)

Пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено позивача, встановлено приписами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»,(в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За коден повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією, незалежно від наявності перерв протягом всього періоду на даній роботі.

У відповідності до ч.12 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч.18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» вносились певні зміни. Так, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 до вказаної статті внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 90 відсотків місячного заробітку.

Таким чином, внесені зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є ч.ч. 13, 18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1003 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексацій та внесення змін до деяких правових актів» у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються з 1 грудня 2015 р. на 10 відсотків посадові оклади працівників органів прокуратури, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 «Про впорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури», а відтак з прийняттям вказаної постанови КМУ у позивача виникло право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Враховуючи, що позивач 02.06.2016 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а не із заявою про призначення пенсії, відповідач повинен був керуватися ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, в редакції чинній на момент призначення пенсії, а тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії є неправомірною. Відповідач застосував нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Але таке застосування норм права суперечить вимогам ч.1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 213-VIII від 02.03.2015 не зазнали. Отже, відповідач повинен провести перерахунок пенсії позивачу на підставі заяви від 02.06.2016, документів пенсійної справи, довідки прокуратури Вінницької області від 02.06.2016 № 18/176 про заробітну плату та частин 13, 18 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, з розрахунку 90% від середнього щомісячного (чинного) заробітку відповідної посади робітника прокуратури з 01.01.2016 року без обмеження граничного розміру пенсії.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, у сфері публічно-правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень.

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункт 1,3 статті 116 Конституції України).

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.

Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - гарантується.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991, відповідач грубо порушує соціальні права і свободи позивача.

Відповідно до вимог ст. 18 КАС України, місцевим судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Щодо фактичних обставин справи спору між сторонами не виникало.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також, згідно з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Звернення позивача до суб'єкта владних повноважень щодо здійснення перерахунку пенсії законодавчо ґрунтується саме відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), а не Закону, який діє на час звернення та значно звужує зміст та обсяг прав і свобод позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повина довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії в контексті практики Верховного Суду України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено право позивача на перерахунок пенсії, рішення відповідача є неправомірним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

З зазначених правових підстав і наведених вище нормативно-правових актів, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності правових підстав для проведення позивачу перерахунку пенсії, визнав неправомірною позицію відповідача про те, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин пункт 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», який регламентував можливості перерахунку пенсій працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати та перерахунку пенсії на день звільнення з роботи викладено у новій редакції - умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом міністрів України, то відсутні підстави для перерахунку пенсії.

Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, як доведеного та обґрунтованого.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст.19, 22, 46 Конституції України, ст. ст.2, 7-9, 11, 17, 18, 71, 94, 99, 104, 105, 121, 128, 153, 158-163, 167, 170 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», у розмірі 90% від суми заробітної сплати, визначеної у довідці прокуратури Вінницької області №18/176 від 02.06.2016.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію із середнього місячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 02.06.2016 №18/176, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року із змінами, які були внесені до 01.10.2011 року, виходячи з розрахунку 90% від середнього місячного заробітку з 1 січня 2016 року, без обмежень максимального розміру та здійснити відповідні виплати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Тростянецький районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: