Ухвала суду № 58758734, 04.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 р. Справа № 876/2917/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: Денькович М.І.

та представника відповідача: Сенюк В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

19.05.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000232321 від 05.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Енергія - Новий Розділ».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області № 0000232321 від 05.05.2011 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Миколаївському р-ні, Львівської області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року у справі №2а-5787/11/1370 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду віл 12.03.2013 року, та прийняти нове рішення, яким в задоволення позову відмовити.

Ухвалою ВАСУ від 11.11.2015 року касаційну скаргу Миколаївської МДПІ Львівської області Податкової служби України - задоволено частково, а постанову львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду віл 12.03.2013 року у справі №2а-5787/11/1370 (№142283/9104) - скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції наголосив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - становлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Для з'ясування зазначених обставин судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області № 0000232321 від 05.05.2011 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивачем не надано до перевірки необхідних первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ», надані до перевірки первинні документи не підтверджують товарності господарських операцій позивача із вказаним контрагентом.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Сенюк В.Р. надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Денькович М.І. у ході апеляційного розгляду надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту, такі у матеріалах справи відсутні. Наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» зареєстровано 03.08.2005 року, що підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 462453. Позивача взято на облік в органах ДПС 08.08.2005 року за № 02101253, що підтверджено копією довідки ДПІ у Миколаївському районі Львівської області № 62/19889 від 28.04.2011 року.

У період з 05.04.2011 року по 13.04.2011 року Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Енергія - Новий Розділ», про що складено Акт № 164/230/33525073 від 20.04.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та декларації за січень, лютий 2011 року з питань правильності задекларованого податкового кредиту. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року в сумі 913750,00 грн.

05.05.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 164/230/33525073 від 20.04.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В4» № 0000232321, яким встановлено порушення ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 913750,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон «Про ПДВ»), ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» зайво включило в грудні 2010 до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 913750 грн..

В ході проведення виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» було встановлено, що товариством було заключено наступні договори на виконання робіт з ТзОВ «БК «СІТІ»:

- договір № 27/08-04 від 27.08.2010 р. - виконання робіт по очистці біофільтрів на очисних спорудах на загальну суму 936000 грн. на підставі податкової накладної № 144 від 31.12.2010 р. на суму 936000 грн.;

- договір № 17/09-Т0 від 17.09.2010 р. - виконання робіт по технічному обслуговуванню турбіни Р-6-35/ЗМ на загальну суму 1371000 грн. на підставі податкової накладної № 143 від 31.12.2010 р. на суму 1371000 грн.;

- договір № 28/09-ТО від 28.09.2010 р. - виконання робіт по очистці та технічному обслуговуванню бойлерів на ЦТП №№ 1-4 на загальну суму 1272000 грн. на підставі податкової накладної № 146 від 31.12.2010 р. на суму 1272000 грн.;

- договір № 05/10-Рм від 05.10.2010 р. - виконання робіт по ремонту колектора, спускних труб, екранів водяного економайзера парових котлів ГМ-50 ст. №№ 3,4,5 на загальну суму 780900 грн. на підставі податкової накладної № 142 від 31.12.2010 на суму 780900 грн.;

- договір № 07/10-ЗМ від 07.10.2010 р. - виконання робіт по очистці на заміні фільтрів на градирні Максі-600 на загальну суму 1122600 грн. на підставі податкової накладної № 145 від 31.12.2010 р. на суму 1122600 грн..

При перевірці надіслано в ДПІ у м. Дніпродзержинську запит на зустрічну звірку № 4088/7/23-4/207 від 07.04.2011 р. з питань правових відносин. Згідно отриманої відповіді від 13.04.2011 № 14477/7/23-410 провести зустрічну звірку ТзОВ «БК «СІТІ» неможливо, так як дане підприємство не знаходиться за місцезнаходженням. Станом на сьогодні стан у підприємства «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (зміна стану з 06.04.2011р.).

До ВПМ ДПІ у Стрийському районі направлено лист від 07.04.2011 р. № 4078/7/23- 4/207 про надання наявної інформації по взаємовідносинах ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» з ТзОВ «БК «СІТІ».

№

Отримано відповідь від 18.04.2011 № 7870/26-5 (№ 2294/7 від 18.04.2011), в якій зазначено, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПА у м.Києві перебуває кримінальна справа № 78-0164, порушена 01.02.2011р. відносно ОСОБА_3, за фактом фіктивного підприємництва та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків за ст.ст.27 ч.З, 205 ч.2, ст.ст.27 ч.5, 212 ч.З КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_3, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме; конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та ухилення від сплати податків, діючи на території м.Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, м.Києва та м.Львова, організував створення та діяльність ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі, ТзОВ «БК «СІТІ».

Для підтвердження виконаних робіт ТзОВ «БК «СІТІ», ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» представило до перевірки копії договорів, довідки про вартість виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-3, акти приймання виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-2в, податкові накладні.

Вказані податкові накладні виписані на обсяги виконаних робіт (послуг), надання яких не підтверджено належно оформленими первинними документами, які б засвідчували зв'язок понесених витрат по таких операціях із господарською діяльністю товариства.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» позивачем надано копії:

- договору № 27/08-ОЧ від 27.08.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» (виконавець) бере на себе виконання робіт по очистці біофільтрів на очисних спорудах, а ТОВ «Енергія - Новий Розділ» (замовник) зобов'язується оплатити договірну ціну в розмірі 936000,00 грн.;

- податкової накладної № 144 від 31.12.2010 року на суму 936000,00 грн.;

- Акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р. форми № КБ-2в;

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р. форми № КБ-3;

- договору № 17/09-ТО від 17.09.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» (виконавець) бере на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню турбіни Р-6-35/3М, а ТОВ «Енергія - Новий Розділ» (замовник) зобов'язується оплатити договірну ціну в розмірі 1371000,00 грн.;

- податкової накладної № 143 від 31.12.2010 року на суму 1371000,00 грн.;

- Акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р. форми № КБ-2в;

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р. форми № КБ-3;

- договору № 28/09-ТО від 28.09.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» (виконавець) бере на себе виконання робіт по очистці та технічному обслуговуванню бойлерів на ЦТП №№1-4, а ТОВ «Енергія - Новий Розділ» (замовник) зобов'язується оплатити договірну ціну в розмірі 1272000,00 грн.;

- податкової накладної № 146 від 31.12.2010 року на суму 1272000,00 грн.;

- Акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р. форми № КБ-2в;

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р. форми № КБ-3;

- договору № 05/10-Рм від 05.10.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» (виконавець) бере на себе виконання робіт по ремонту колектора, спускних труб, екранів, водяного економайзера парових котлів ГМ-50 ст. №№ 3,4,5, а ТОВ «Енергія - Новий Розділ» (замовник) зобов'язується оплатити договірну ціну в розмірі 780900,00 грн.;

- податкової накладної № 142 від 31.12.2010 року на суму 780900,00 грн.;

- Акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р. форми № КБ-2в;

- Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р. форми № КБ-3;

- договору № 03/10-ЗМ від 03.10.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» (виконавець) бере на себе виконання робіт по очистці та заміні фільтрів на градирні Максі-600, а ТОВ «Енергія - Новий Розділ» (замовник) зобов'язується оплатити договірну ціну в розмірі 1122600,00 грн.;

- податкової накладної № 145 від 31.12.2010 року на суму 1122600,00 грн.;

- Акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р. форми № КБ-2в;

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р. форми № КБ-3;

- актів прийому-передачі векселя від 17.01.2011 року, відповідно до яких ТОВ «Енергія - Новий Розділ» передало, а ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» прийняло прості векселі серія АА № 2023476 на суму 2839500,00 грн. та серія АА № 2023477 на суму 2643000,00 грн.;

- реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року;

- актів на списання товарно-матеріальних цінностей за грудень 2010 р.;

- службових записок про необхідність ремонту основних засобів та актів виявлення несправностей (т. 1, а. с. 240-249).

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» відображено в податковій звітності ТОВ «Енергія - Новий Розділ», про що свідчать копії додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за відповідний період, долучені до матеріалів справи.

У акті податкової перевірки контролюючий орган стверджує про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ». Зазначає про те, що роботи, виконані контрагентом позивача ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ», не здійснювались для забезпечення господарської діяльності позивача, а господарські операції із вказаним контрагентом носять безтоварний характер. Також звертає увагу на невідповідність первинних документів з обліку в будівництві типовим формам та відсутність обов'язкових реквізитів у цих документах. Також покликається на обставини, встановлені у Акті від 12.04.2011 року № 2193/95/23-206/35577139 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» з питань підтвердження взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Альтекс-Юг» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, складеному посадовими особами ДПІ у м. Дніпродзержинську, стосовно відсутності у ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів зазначає, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт реального виконання робіт із зазначеним контрагентом позивача підтверджується первинними документами встановленої форми, які оформлені із урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Господарського кодексу України. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт виконання робіт, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТОВ «Енергія - Новий Розділ» та ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» з виконання робіт підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

В свою чергу, податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту, а викладені в акті перевірки від 20.04.2011 року висновки не ґрунтуються на дослідженні наданих до перевірки первинних документів, тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що помилковим є твердження відповідача про невідповідність первинних документів з обліку в будівництві типовим формам та відсутності обов'язкових реквізитів у цих документах, оскільки Наказ № 237/5 від 21.06.2002 року Державного комітету України з будівництва та архітектури «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», яким встановлювались типові форми № КБ-2в та № КБ-3, втратив чинність згідно з Наказом Державного комітету статистики України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 243/553 від 04.12.2009 року. Відтак, позивач правомірно складав первинні документи з обліку в будівництві в грудні 2010 року у довільній формі.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що докази, наявні в матеріалах справи (акти списання комплектуючих, службові записки про необхідність ремонту основних засобів), свідчать про те, що роботи, виконані контрагентом позивача ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ», були здійснені для забезпечення господарської діяльності позивача та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом. Вказані документи є належними доказами наявності економічної мети досліджуваних господарських операцій, зокрема, забезпечення безперебійної господарської діяльності позивача, що має безпосереднім наслідком одержання прибутку.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт мали реальний характер та були спрямовані на досягнення економічної мети, факти виконання робіт оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами про виконання робіт.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність у ТОВ «Будівельна компанія «СІТІ» виробничого обладнання, персоналу, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), дослідженим під час розгляду адміністративної справи, а також враховує, що характер виконаних робіт відповідає видам діяльності позивача за КВЕД.

Відповідно до ст. ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини щодо додержання контрагентом позивача вимог податкового законодавства не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між конкретними контрагентами. В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з твердженнями позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Законом України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту, такі у матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів зазначає, що представник апелянта під час розгляду справі пояснив, що обвинувального вироку по кримінальній справі № 78-0164, порушена 01.02.2011р. відносно ОСОБА_3, за фактом фіктивного підприємництва та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків за ст.ст.27 ч.З, 205 ч.2, ст.ст.27 ч.5, 212 ч.З КК України - відсутній, а справу закрито.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі №2а-5787/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний