Ухвала суду № 58758643, 30.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 742/897/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Зарічний Л.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Епель О.В.,

Твердохліб В.А.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління юстиції в Чернігівській області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області звернулось до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області та просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень від 17 лютого 2015 року про стягнення штрафу.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування на виплату пенсій як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань неприйнятні, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 по справі №742/876/14 адміністративний позов ОСОБА_3 було задоволено частково: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення, у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат.

На підставі вказаної постанови, 23.01.2015 судом був виданий виконавчий лист, що був пред'явлений позивачем до виконання.

03 Лютого 2015 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46384425, в якій зобов'язано боржника негайно добровільно виконати вказане рішення суду.

В свою чергу, 07.02.2015 та 24.02.2015 позивачем на адресу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області направлено відповіді про часткове виконання рішення суду, а саме: проведення ОСОБА_3 відповідного перерахунку, розмір якого становить 5635 грн. Що стосується виплати такої суми, зазначено про неможливість її проведенням через відсутність окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду.

17 Лютого 2015 року Державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову, якою на Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради накладено штраф за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 680 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку виконати судове рішення в цій частині.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно із частинами першою і другою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (частина друга статті 89 цього Закону ).

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього. Крім цього, у зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 05 червня 2012 року було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до положень частини першої статті 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Враховуючи викладене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав, і це встановлено судовими рішеннями, фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку виконати судове рішення в цій частині.

Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду України від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність відповідного бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення для Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат, а тому накладення штрафу в даному випадку є передчасним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 квітня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 05 липня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Твердохліб В.А.

Епель О.В.