Ухвала суду № 58758562, 05.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 756/6141/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Луценко О.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Бучанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року позивач - ОСОБА_4, звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до Бучанської міської ради Київської області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області №94-4-VIІ від 24 грудня 2015 року «Про розгляд заяв громадян» в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №14 згідно графічного матеріалу до клопотання (заяви) №1, зареєстрованого у раді за вх.№М-2437 від 26 листопада 2015 року, у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

зобов'язати Бучанську міську раду Київської області повторно розглянути клопотання (заяву) № 1 позивача зареєстроване у раді за вх.№М-2437 від 26 листопада 2015 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не правильно застосовано норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 204 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо встановить неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; або порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Так, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір, який виник між позивачем та Бучанською міською радою Київської області щодо надання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 10, статті 25, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради

Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить про те, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010 положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

З урахуванням викладеного, виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єктів владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Зазначена позиція колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 10 червня 2015 року у справі №К/65287/13, Верховного Суду України від 19 січня 2016 року №21-3690а15.

Крім того, слід зазначити, що положеннями статей 118, 123, 124 Земельного кодексу України, якими врегульовано порядок передачі у власність, в користування та в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності, встановлено виключні підстави для відмови у наданні земельних ділянок. Така відмова може бути оскаржена до суду. На відміну від зазначеного, частиною першою статті 12 Цивільного кодексу України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

У відносинах розпорядження землями державної та комунальної власності органи влади та місцевого самоврядування діють відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, а саме: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, яке згідно з вимогами частини другої статті 150 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже, враховуючи, що спірне рішення №94-4-VIІ від 24 грудня 2015 року прийняте на виконання наданих повноважень відповідача, як суб'єкта владних повноважень, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі того, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права. В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач, також, просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, проте, суд апеляційної інстанції вважає такі вимоги передчасними з огляду на наступне.

Частиною першою статті 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

За приписами частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, згідно із частиною шостою статті 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не змінює судового рішення та не ухвалює нового, а направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, що не є підставою для перерозподілу чи повернення судових витрат виходячи з аналізу наведених норм, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат на даній стадії розгляду справи відсутні.

Наведене також узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 03 грудня 2013 року №К/800/12425/13.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року - скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Бучанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення направити до Оболонського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

В клопотанні ОСОБА_4 про розподіл судових витрат - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 05.07.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.