Постанова № 58758559, 05.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/4313/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Остапенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправними бездіяльності та рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року позивач - ОСОБА_4, звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

визнати протиправними бездіяльність та рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до пункту 4 частини першої статті 16, пункту «б» частини першої статті 16-2, частини другої та четвертої статті 16-3 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та пункту 6 цього порядку;

зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та пункту 6 цього порядку та пункту 4 частини першої статті 16, пункту «б» частини першої статті 16-2, частини другої та четвертої статті 16-3 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року - скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог чинного законодавства, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Суд, на підставі копії довідки МСЕК серії АВ № 0427258 від 02.07.2015 встановив, що з 01.08.2015 позивач під час повторного огляду було встановлено ІІ групу інвалідності - довічно.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з моменту настання інвалідності, тобто з 01.08.2015, у зв'язку з чим механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, згідно з довідкою військового комісара Печерсько-Голосіївського об'єднаного у м. Києві військового комісаріату Міністерства оборони України від 21.03.2013 № 288 позивач у період з 30.09.1983 до 12.02.1986 проходив військову службу на посадах рядового складу (строкову службу), в тому числі брав участь в бойових діях в Республіці Афганістан з 26.01.1984 до 12.02.1985 в складі військової частини п/п 26190. Має статус «Учасник бойових дій» (а.с. 11).

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1013 від 23.04.2013 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_4 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 21).

За результатами первинного огляду МСЕК від 03.07.2013 ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується копією довідки МСЕК серії 10 ААА № 809560 від 03.07.2013 (а.с. 14).

01.08.2015 позивачу під час повторного огляду було встановлено ІІ групу інвалідності - довічно. Причиною інвалідності зазначено - поранення (контузія) захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби та перебування в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується копією довідки МСЕК серії АВ № 0427258 від 02.07.2015 (а.с. 19).

Відповідно до листа начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України Салахова В.В. від 30.10.2015 № 248/3/6/3171 позивачу повідомили, що у зв'язку з внесенням змін з 01.01.2014 до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято постанову КМУ від 25.12.2013 № 975), виплата одноразової грошової допомоги передбачена лише військовослужбовцям та звільненим особам, які отримали первинно інвалідність (поранення, травму, каліцтво) після 01.01.2014. Враховуючи те, що позивач був звільнений з військової служби в 1986 році, первинно інвалідність йому було встановлено в 2013 році, то права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до норм чинного законодавства він не має (а.с. 13).

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, останній звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII).

Так, частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

За приписами частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв, затверджений постановою КМУ від 25.12.2013 № 975.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з моменту настання інвалідності з 01.08.2015. Проте, такий висновок є помилковим.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що вперше позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на підставі довідки МСЕК серії 10 ААА № 809560 від 03.07.2013 за результатами первинного огляду та строком до 01.08.2015, тоді як згідно з довідкою МСЕК серії АВ № 0427258 від 02.07.2015 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності за результатами повторного огляду довічно.

Отже, у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги з дня встановлення йому ІІ група інвалідності вперше - 03.07.2013.

Станом на час встановлення позивачу вперше інвалідності діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 N 499 було (далі - Порядок №499).

За таких умов, висновок суду першої інстанції, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з моменту настання інвалідності з 01.08.2015 є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а відтак, в цій частині застосуванню до спірних правовідносин підлягають нормативно правові акти, що діяли на момент виникнення у позивача права на отримання такої допомоги, а саме з 03.07.2013 та на підставі Порядку №499.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №499, який діяв на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Тобто, з аналізу вказаної норми випливає, що право на отримання одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової служби внаслідок настання інвалідності виникає за умови, зокрема, звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження та припиняється через три місяці після такого звільнення.

Отже, враховуючи, що позивач проходив строкову військову службу, звільнений не внаслідок захворювання чи нещасного випадку, а інвалідність йому вперше встановлено задовго після звільнення із військової служби, підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні.

Доводи апелянта в цій частині знайшли свого обґрунтованого підтвердження, натомість, позивачем спростовані не були.

В свою чергу, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги щодо визнання права позивача на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови КМУ № 975 наведеного не врахував, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неправильно встановлено фактичні обставини справи, застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 183-2, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправними бездіяльності та рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 05.07.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.