Ухвала суду № 58758250, 21.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2016 рокусправа № 804/7419/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року

у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем направлялася на адресу центру зайнятості звітність за формою №3-ПН про наявність 1 вакансії для працевлаштування інваліда. Щомісячне подання до центру зайнятості даних про наявність вільних робочих місць не передбачено. Відповідачем було створене робоче місце для інваліда, направлялися звіти та інформація до центру зайнятості про існування вакансії, тому відповідач, як роботодавець, вжив всіх заходів для недопущення господарського правопорушення та виконав свій обов'язок зі створення робочих місць для інвалідів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що сплата адміністративно-господарських санкцій не ставиться законодавцем в залежність від того, чи вжив роботодавець необхідних передбачених законодавством заходів, щодо працевлаштування інвалідів. Відповідач за 1 робоче місце призначене для працевлаштування інваліді та не зайняте інвалідом зобов'язаний був самостійно сплатити в термін до 15.04.2015 року 7668,13грн. адміністративно-господарських санкцій.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 25.02.2015 року подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2014 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, у якому середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2014 році становила 8 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", норми Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У частині 1 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із наявністю вакансії для інваліда відповідачем направлялась на адресу Бабушкінського районного центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН про наявність 1 вакансії для працевлаштування інваліда.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що щомісячне подання до центру зайнятості даних про наявність вільних робочих місць (вакансій) даним Порядком не передбачено, як і не передбачено подання до центру зайнятості інформації про закриття вакансії.

Отже, можна дійти висновку, що відповідачем вимоги щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативів ст. 19 Закону, у 2014 році виконані, оскільки протягом року на підприємстві було створено робоче місце для інваліда, направлялися звіти та інформація до центру зайнятості про існування вакансії для такої категорії працюючих.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції відповідач, як роботодавець, вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення та виконав свій обов'язок зі створення робочих місць для інвалідів.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що на відповідача не може бути покладено обов'язок займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, не може бути покладено відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, не може бути покладено відповідальність за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства України, застосування адміністративно-господарських санкцій передбачено за правопорушення, а саме: за не працевлаштування інваліда та недотримання нормативу кількості працюючих інвалідів на підприємстві, оскільки працевлаштування інваліда у 2014 році не здійснено не з вини відповідача, суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність підстав для застосування санкцій.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.М. Панченко